Рішення № 140919271 у справі № 759/5645/26 від 26.10.2026

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5645/26

пр. № 2/759/7758/26

26 жовтня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання Чумак В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00[телефон приховано] від 25.11.2020 року в розмірі 12 425,12 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00[телефон приховано].

Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, розміщеної на вебсайті кредитодавця. Акцептування оферти здійснено відповідачем шляхом підписання заяви-формуляра з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 3 098,00 грн, які перераховано на банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку та строки, передбачені договором, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 24.12.2020 року. Договором передбачено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,85 % на день, а також ставку 2,5 % на день за користування коштами поза межами строку дії договору.

Позивач зазначає, що первісний кредитодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

30.06.2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, на підставі якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 27.02.2026 року заборгованість відповідача становить 12 425,12 грн, з яких: 3 098,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 719,35 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 6 970,50 грн - проценти за користування коштами поза межами строку дії договору, нараховані новим кредитором за період із 01.07.2021 року до 28.09.2021 року; 637,27 грн - інфляційні втрати, нараховані за період із 25.12.2020 року до 23.02.2022 року.

Позивач також зазначає, що на адресу відповідача надсилалися повідомлення про зміну кредитора від 09.07.2021 року та вимога від 13.10.2021 року.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. (а.с.35)

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження. (а.с.36)

Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження. (а.с.37)

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що25.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00[телефон приховано].

Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, розміщеної на вебсайті кредитодавця. Акцептування оферти здійснено відповідачем шляхом підписання заяви-формуляра з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 3 098,00 грн, які перераховано на банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку та строки, передбачені договором, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 24.12.2020 року. Договором передбачено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,85 % на день, а також ставку 2,5 % на день за користування коштами поза межами строку дії договору.

Позивач зазначає, що первісний кредитодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

30.06.2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, на підставі якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 27.02.2026 року заборгованість відповідача становить 12 425,12 грн, з яких: 3 098,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 719,35 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 6 970,50 грн - проценти за користування коштами поза межами строку дії договору, нараховані новим кредитором за період із 01.07.2021 року до 28.09.2021 року; 637,27 грн - інфляційні втрати, нараховані за період із 25.12.2020 року до 23.02.2022 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформленою в електронній формі.

Частиною третьою статті 11 зазначеного Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог зазначеного Закону.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Отже, укладення договору в електронній формі саме по собі не є перешкодою для виникнення між сторонами цивільних прав та обов`язків. Водночас факт укладення такого договору, його зміст і виконання повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем матеріалів убачається, що 25.11.2020 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00[телефон приховано], за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 3 098,00 грн із кінцевим строком повернення 24.12.2020 року.

Факт надання грошових коштів підтверджується наданими позивачем документами про перерахування коштів на банківську картку відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Як убачається з позовної заяви, 30.06.2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, за яким, за твердженням позивача, до нього перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Досліджуючи розрахунок заборгованості, суд виходить із того, що наявність прострочення виконання грошового зобов`язання надає кредитору право вимагати повернення основної суми боргу та інших платежів, передбачених законом і договором, однак не дає права нараховувати будь-які суми без урахування строку кредитування, умов договору.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість складається з основного боргу в розмірі 3 098,00 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 1 719,35 грн, процентів за користування коштами поза межами строку дії договору в розмірі 6 970,50 грн та інфляційних втрат у розмірі 637,27 грн. Загальна сума зазначених складових становить 12 425,12 грн.

Оскільки надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 3 098,00 грн підтверджується наданими документами, а доказів їх повернення у матеріалах справи немає, за умови підтвердження позивачем набуття права вимоги суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення основної суми боргу в розмірі 3 098,00 грн.

Щодо процентів за користування кредитом у розмірі 1 719,35 грн суд зазначає, що відповідно до статті 1048 ЦК України кредитодавець має право нараховувати договірні проценти в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Як убачається з умов договору, строк повернення кредиту визначено до 24.12.2020 року, а договірна процентна ставка становить 1,85 % на день. Отже, вимога про стягнення процентів у розмірі 1 719,35 грн може бути задоволена за умови, що ця сума нарахована в межах погодженого строку кредитування, відповідає умовам договору та підтверджена належним розрахунком.

Разом із тим щодо нарахованих новим кредитором процентів у розмірі 6 970,50 грн за період із 01.07.2021 року до 28.09.2021 року суд виходить із такого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після цього права кредитора забезпечуються положеннями статті 625 ЦК України.

Отже, закінчення строку кредитування не припиняє основного грошового зобов`язання, однак виключає можливість безпідставного продовження нарахування договірних процентів за користування кредитом як плати за правомірне користування коштами. Оскільки строк повернення кредиту за договором № 00[телефон приховано] закінчився 24.12.2020 року, нарахування новим кредитором договірних процентів за період із 01.07.2021 року до 28.09.2021 року потребує окремої правової підстави та не може бути обґрунтоване лише фактом неповернення кредиту. За таких обставин сама наявність у договорі умови про процентну ставку 2,5 % на день поза межами строку кредитування не є достатньою підставою для стягнення заявлених 6 970,50 грн. Відтак за відсутності належного правового та документального обґрунтування нарахування процентів у розмірі 6 970,50 грн ця складова заборгованості не підлягає стягненню.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову на відповідача, а в разі відмови в позові - на позивача.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Водночас під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд враховує критерії співмірності таких витрат зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.

Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

З огляду на часткове задоволення позову судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням фактично сплаченого судового збору, належності доказів його сплати та розміру витрат на професійну правничу допомогу.

У разі часткового задоволення позову в розмірі 5 454,62 грн. із заявлених 12 425,12 грн. частка задоволених позовних вимог становить 43,90 %. Відповідно, пропорційний розподіл судових витрат становить: судовий збір: 2 662,40 грн ? 43,90 % = 1 168,79 грн. Витрати на правничу допомогу: 7 000,00 грн ? 43,90 % = 3 073,02 грн.

За наведених обставин суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-265, 274-279 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 599, 625, 626-629, 638, 1048-1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697) заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00[телефон приховано] від 25.11.2020 року в розмірі 5 454 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) гривні 62 копійки, з яких: 3 098,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 719,35 грн - проценти за користування кредитом; 637,27 грн - інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697) судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1 168 (одна тисяча сто шістдесят вісім) гривень 79 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 073 (три тисячі сімдесят три) гривні 02 копійки, а всього 4 241 (чотири тисячі двісті сорок одна) гривня 81 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення повного судового рішення 20.10.2026.

Суддя Ключник А.С.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (код за ЄДРПОУ 42655697, юридична адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери,87, оф.54.

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .