Рішення № 140922329 у справі № 640/19509/21 від 26.10.2026

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. справа № 640/19509/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера культур" до Державної митної служби України, Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Білизни" (надалі, також - позивач, ТОВ "Індустрія Білизни", ТОВ "Агросфера культур") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної митної служби України (надалі, також - відповідач 1), в якому просить:

- визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2021/000005/2 від 14.06.2021;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2021/00071 від 14.06.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Білизни" подало електронну митну декларацію № UA100430/2021/008130 для митного оформлення придбаного позивачем товару. Декларантом було обрано за основу перший (основний) метод визначення митної вартості, на основі якого було визначено митну вартість, подано митну декларацію, а також всі документи, які підтверджують вартість придбаного товару. Однак, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та інших, необхідних для митного оформлення документів, Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару № UA100430/2021/000005/2 від 14.06.2021 року, в рядку 33 якого як обставину для прийняття такого рішення вказано, що: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною деклараном, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. Заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено. Надані декларантом документи містять наступні розбіжності, які впивають на складові формування митної вартості, зокрема: пунктами 2.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 02.05.2020 № 02-05 передбачено, що оплата здійснюється в розмірі 100% попередньої оплати за кожну партію товару. В інвойсі від 31.05.2021 № DKL2021000002082 зазначена інформація про 50% попередню оплату. Пунктом 1.1 контракту передбачено, що кількість, асортимент та ціна товару "тканини" зазначаються в додатку № 1 до контракту. Зазначені вимоги зовнішньоекономічного контракту не виконано та відповідні документи не подані. Відповідно до частини 3 статті 53 декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, зокрема договори, рахунки, транспортні документи, банківські платіжні документи, каталоги, прейскуранти, специфікації, прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано. …Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 15.06.2020 № UA100430/2020/006324, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару". Крім даного рішення, відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100460/2021/00071, згідно якої відмовлено у митному оформлені товарів з тих самих причин. На думку позивача, ним під час митного оформлення було надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару, згідно з вимогами Митного кодексу України, а тому, вищезазначені акти відповідача є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушують норми законодавства щодо їх прийняття. Таким чином, просить позов задовольнити (а.с. 1-48).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021 справу № 640/19509/21 передано на розгляд головуючому судді Головань О.В. (а.с. 49).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с. 50).

17.08.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від Державної митної служби України надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві Державна митна служба України зауважила, що вона не є належним відповідачем у даній справі, оскільки оскаржуване рішення прийнято Київською митницею Державної митної служби України. У зв`язку з цим, просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 52-63).

17.08.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від Державної митної служби України надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача у справі (а.с. 64-69).

20.08.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання про заміну неналежного відповідача у справі (а.с. 70-82).

20.08.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказав на відсутності обґрунтування Державною митною службою України правомірності оскаржуваних у даній справі рішень (а.с. 83-91).

28.08.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат у справі (а.с. 92-107).

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу № 640/19509/21 передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (а.с. 108).

Справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 28.02.2025, про що свідчить штамп вхідної реєстрації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025 справу № 640/19509/21 передано на розгляд головуючому судді Главачу І.А. (а.с. 109).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 адміністративну справу № 640/15019/21 прийнято до судового розгляду суддею Главачем І.А. (а.с. 110-112).

21.03.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від Київської митниці Державної митної служби України (надалі, також - відповідач 2, Київська митниця, митний орган) надійшло клопотання про залучення її до розгляду даної справи (а.с. 117-124).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 залучено Київську митницю Державної митної служби України як співвідповідача у даній справі. Розгляд справи розпочато спочатку (а.с. 125-128).

01.04.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Так, відповідач зазначає, що під час митного оформлення товару було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Пунктами 2.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 02.05.2020 № 02-05 передбачено, що оплата здійснюється в розмірі 100% попередньої оплати за кожну партію товару. В інвойсі від 31.05.2021 № DKL2021000002082 зазначена інформація про 50% попередню оплату. Пунктом 1.1 контракту передбачено, що кількість, асортимент та ціна товару "тканини" зазначаються в додатку № 1 до контракту. Зазначені вимоги зовнішньоекономічного контракту не виконано та відповідні документи не подані. Відповідно до частини 3 статті 53 декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, зокрема банківські платіжні документи, якщо рахунок було сплачено позивачем. Документи не надано. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 15.06.2020 № UA100430/2020/006324, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару". Отже, виходячи з вищенаведеного, митна декларація не могла бути оформлена за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 МК України. Крім того, відповідач зазначає про помилковість методу визначення митної вартості товару, оскільки позивачем обраний основний метод - за ціною договору (контракту), коли натомість необхідно було застосувати резервний. Також звертає увагу суду на недоведеність позивачем понесення транспортних витрат та необґрунтованість визначення їх розміру, а також можливе залучення до транспортування товару третіх осіб, що ставить під сумнів всі аспекти визначення митної вартості товару. Таким чином, просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 142-177).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 21.04.2025 по 16.05.2025 згідно наказу від 04.04.2025 № 80-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 178), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 182), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 182), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 183), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 183), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 24.09.2026 по 22.10.2026 згідно наказу від 09.09.2026 № 203-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 183), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

02.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Білизни" (покупець) і нерезидентом компанією "Dilet Tekstil Tic Ltd. STI" (Республіка Туреччина) (продавець), укладений зовнішньоекономічний договір № 02-05, згідно якого продавець продає, а покупець купляє тканину в кількості, за цінами та на умовах, викладених в додатку 1. Валютою контракту є долар США, загальна сума контракту становить 100000 доларів США. Визначено, що продавець поставляє продукцію на умовах EXW (Інкотермс 2010). Оплата продукції здійснюється шляхом переплати в розмірі 100 відсотків по кожній поставці. Всі платежі здійснюються в доларах США. Поставка товару здійснюється протягом десяти днів з дня перерахування авансу (а.с. 22-23).

Додатком № 2 від 26.05.2021 до контракту № 02-05 від 02.05.2020 передбачено, що позивач придбаває у відповідача товар за найменуванням K-1307-Black, загальною кількістю 6862,85 кг (нетто), вартість за одиницю - 3,54 долари США, загальна сума 24294,49 доларів США (а.с. 24).

26.05.2021 нерезидентом компанією "Dilet Tekstil Tic Ltd. STI" видано проформу рахунку № 2 від 26.05.2021, за яким продавець продає покупцю товар за найменуванням K-1307-Black, загальною кількістю 6862,85 кг (нетто), вартість за одиницю - 3,54 долари США, загальна сума 24294,49 доларів США, доставка - EXW, Bursa, Turkey, 04.06.2020 (а.с. 25).

27.05.2021 позивачем сплачено на користь нерезидента - компанії "Dilet Tekstil Tic Ltd. STI" кошти в сумі 24294,49 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 64 (а.с. 30).

31.05.2021 нерезидентом компанією "Dilet Tekstil Tic Ltd. STI" видано рахунок № DLK2021000002082 від 31.05.2021, за яким продавець продає покупцю товар за найменуванням K-1307-Black, загальною кількістю 6862,85 кг (нетто), вартість за одиницю - 3,54 долари США, загальна сума 24294,49 доларів США, доставка - EXW, Turkey, 346 рулонів, умови оплати - 50% авансовий платіж, 50% післяоплата (а.с. 26).

Також до матеріалів справи долучено пакувальний лист, за змістом якого було сформовано пакування в кількості 346 рулонів, товар K-1307-Black, вага нетто - 6862,85 кг, вага брутто 6999,90 кг (а.с. 34-38).

01.06.2021 відправлений товар було прийнято у "Dilek Tekstil Tic, Ltd, STI" позивачем, що відображено у товарно-транспортній накладній серії D № 0258318 в кількості 346 рулонів, вага брутто 6999,9 кг (а.с. 28).

Листом компанії "Dilet Tekstil Tic Ltd. STI" від 09.06.2021 підтверджено, що сторонами погоджено ціну за 1 кг товару за найменуванням K-1307-Black в розмірі 3,54 долари США відповідно до прайс-листа № 2 від 26.05.2021 (угода № 02-05 від 02.05.2020) (а.с. 33).

В подальшому, позивачем подавалася митна декларація країни-відправлення № 4-402-7479503102563331 від 01.06.2021, за змістом якого здійснюється експортне переміщення товару, вага нетто - 6862,85 кг, вага брутто 6999,90 кг, загальна ціна 24294,49 доларів США (а.с. 39).

09.06.2021 ФОП ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Білизни" подала електронну митну декларацію № UA100430/2021/008403 для митного оформлення придбаного позивачем товару, який ввозиться на територію України, а саме: полотна трикотажні з штучних волокон пофарбовані, артикул K-1307 трикотажне волокно чорного кольору для пошиття термобілизни вагою 6862,85 кг - 346 рулонів, виробник - Dilek Tekstil Tic, Ltd, Tis, країна виробництва - TR. Відомості про вартість - 698089,73 грн, обмінний курс - 27,04 грн (а.с. 152). Декларантом було обрано за основу перший (основний) метод визначення митної вартості, на основі якого було визначено митну вартість, подано митну декларацію, а також всі документи, які підтверджують вартість товару.

В графі "42" (ціна товару) декларації на перший товар визначено ціну 24294,49 доларів США. Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто за першим (основним), на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації (а.с. 152).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією № UA100430/2021/008130 надано відповідачу такі документи:

- Договір № 02-05 від 02.05.2020 (а.с. 22-23);

- Специфікація № 2 від 26.05.2021 (а.с. 24);

- Рахунок-фактура № DKL2021000002082 від 31.05.2021 (а.с. 26);

- Міжнародна товарно-транспортна накладна серії CRM № 01103 (зворотна сторона а.с. 170);

- Сертифікат про походження товару № 0258318 від 01.06.2021 (а.с. 171);

- Довідка про транспортні витрати № 5004 від 08.06.2021 (зворотна сторона а.с. 171).

Відповідачем було проведено огляд товарів, про що складено відповідний Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.06.2021 року. За результатом проведеного огляду визначено, що до митного огляду представлено товар тканина, загальною кількістю 346 рулонів (а.с. 154).

Під час здійснення перевірки митної декларації, відповідач направив позивачу повідомлення про надання додаткових документів (а.с. 29).

На виконання повідомлення відповідача, позивачем було надано додаткові документи, зокрема:

- Квитанція про переказ грошових коштів від 27.05.2021 (а.с. 30);

- Прайс-лист б/н;

- Лист компанії "Dilet Tekstil Tic Ltd. STI" від 09.06.2021;

- Пакувальний лист (а.с. 34-38);

- Митна декларація країни-відправлення № 21341200EX189189 від 01.06.2021 (а.с. 39);

- Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 10.04.2019 та додаток до нього (зворотна сторона а.с. 161 - а.с. 165);

- Договір про надання послуг по організації перевезення вантажу (а.с. 166-168).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару № UA100430/2021/000005/2 від 14.06.2021, у якому збільшено вартість імпортованого товару до 34881,12 доларів США, замість заявлених декларантом 25808,93 доларів США (а.с. 41).

Так, у рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною деклараном, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. Заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено. Надані декларантом документи містять наступні розбіжності, які впивають на складові формування митної вартості, зокрема: пунктами 2.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 02.05.2020 № 02-05 передбачено, що оплата здійснюється в розмірі 100% попередньої оплати за кожну партію товару. В інвойсі від 31.05.2021 № DKL2021000002082 зазначена інформація про 50% попередню оплату. Пунктом 1.1 контракту передбачено, що кількість, асортимент та ціна товару "тканини" зазначаються в додатку № 1 до контракту. Зазначені вимоги зовнішньоекономічного контракту не виконано та відповідні документи не подані. Відповідно до частини 3 статті 53 декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, зокрема договори, рахунки, транспортні документи, банківські платіжні документи, каталоги, прейскуранти, специфікації, прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано (а.с. 41).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 15.06.2020 № UA100430/2020/006324 на товар: "полотна трикотажні з штучних волокон пофарбовані, артикул K-1307 трикотажне волокно чорного кольору для пошиття термобілизни вагою 2655,90 кг - 129 рулонів, виробник - Dilek Tekstil Tic, Ltd, Tis, країна виробництва - TR, визначена митна вартість - 5,026 доларів США за кілограм" (а.с. 41).

Враховуючи вказане вище, Київська митниця Державної митної служби України за результатами розгляду поданої МД № UA100430/2021/008130 від 09.06.2021 та доданих до неї документів відмовила у митному оформленні (випуску) товару згідно Картки відмови в прийнятті митної декларації № UA100430/2021/00071, у якій також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: задекларувати митну вартість згідно рішень про визначення митної вартості (а.с. 42).

ТОВ "Індустрія Білизни" змінено найменування та зареєстровано нове найменування - ТОВ "Агросфера культур" (а.с. 181).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (надалі, також - МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною першою статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами 2-5 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах 2 та 3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами 1-3, 6 та 7 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1-4 статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 № 820/8016/15, від 24.01.2019 № 820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі № 21-127а15.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару: полотна трикотажні з штучних волокон пофарбовані, артикул K-1307 трикотажне волокно чорного кольору для пошиття термобілизни вагою 6862,85 кг - 346 рулонів, та стосовно надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що при поданні декларації обраний метод визначення митної вартості не відповідає вимогам статті 57 МК України, а саме, позивачем обрано перший (основний) метод - за ціною договору (контракту), в той час, коли необхідно було застосовувати другорядний (резервний) метод.

Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) за митною декларацією від 09.06.2021 року № UA100430/2021/008130 було згенеровано форми митного контролю за напрямком визначення митної вартості.

Відповідачем було проведено огляд товарів, про що складено відповідний Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.06.2021 року. За результатом проведеного огляду визначено, що до митного огляду представлено товар тканина, загальною кількістю 346 рулонів.

Як зазначалось судом, у частині 2 статті 53 МК України міститься вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Як було встановлено, декларантом разом із декларацією було подано ряд документів, зокрема: договір № 02-05 від 02.05.2020 (а.с. 22-23); специфікація № 2 від 26.05.2021 (а.с. 24); рахунок-фактура № DKL2021000002082 від 31.05.2021 (а.с. 26); міжнародна товарно-транспортна накладна серії CRM № 01103 (зворотна сторона а.с. 170); сертифікат про походження товару № 0258318 від 01.06.2021 (а.с. 171); довідка про транспортні витрати № 5004 від 08.06.2021 (зворотна сторона а.с. 171).

На виконання повідомлення відповідача, позивачем було надано додаткові документи, зокрема: квитанція про переказ грошових коштів від 27.05.2021 (а.с. 30); прайс-лист б/н; лист компанії "Dilet Tekstil Tic Ltd. STI" від 09.06.2021; пакувальний лист (а.с. 34-38); митна декларація країни-відправлення № 21341200EX189189 від 01.06.2021 (а.с. 39); договір транспортно-експедиторського обслуговування від 10.04.2019 та додаток до нього (зворотна сторона а.с. 161 - а.с. 165); договір про надання послуг по організації перевезення вантажу (а.с. 166-168).

Однак, незважаючи на подані документи, відповідач висунув вимогу про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, зокрема договори, рахунки, транспортні документи, банківські платіжні документи, каталоги, прейскуранти, специфікації, прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Оскільки додаткових документів позивачем не було надано, відповідач визначив митну вартість товару за наявними у митниці документами про митне оформлення подібного (аналогічного) товару за митною декларацією від 15.06.2020 № UA100430/2020/006324 на рівні 34881,12 доларів США.

Відповідач у відзиві зазначає серед недоліків поданих позивачем документів, зокрема те, що надані декларантом документи містять наступні розбіжності, які впивають на складові формування митної вартості, зокрема: пунктами 2.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 02.05.2020 № 02-05 передбачено, що оплата здійснюється в розмірі 100% попередньої оплати за кожну партію товару. В інвойсі від 31.05.2021 № DKL2021000002082 зазначена інформація про 50% попередню оплату. Пунктом 1.1 контракту передбачено, що кількість, асортимент та ціна товару "тканини" зазначаються в додатку № 1 до контракту. Зазначені вимоги зовнішньоекономічного контракту не виконано та відповідні документи не подані.

Щодо доводів митного органу про необхідність подання додаткових документів, зокрема каталогів, прейскурантів, специфікацій, прайс-листів виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, норми Митного кодексу України відносять визначений митним органом перелік документів, які позивачу слід надати для визнання митної вартості товарів до додаткових документів, наявність яких не є обов`язковою для визнання митної вартості товарів. Суд звертає увагу, що наявність даних документів не є обов`язковою для митного оформлення товару, що підтверджується нормами статті 53 Митного кодексу України, з огляду на що, навіть у випадку відсутності таких документів, мають братися до уваги всі подані заявником документи в їх цілісному аналізі.

Зважаючи на це, дії відповідача щодо коригування митної вартості товарів, у зв`язку з ненаданням позивачем додаткових документів для визнання митної вартості товару не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть слугувати підставою для такого коригування митної вартості.

З приводу доводів відповідача про розбіжність у наданих до митного оформлення документах, суд зазначає наступне.

02.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Білизни" (покупець) і нерезидентом компанією "Dilet Tekstil Tic Ltd. STI" (Республіка Туреччина) (продавець), укладений зовнішньоекономічний договір № 02-05, згідно якого продавець продає, а покупець купляє тканину в кількості, за цінами та на умовах, викладених в додатку 1. Валютою контракту є долар США, загальна сума контракту становить 100000 доларів США. Визначено, що продавець поставляє продукцію на умовах EXW (Інкотермс 2010). Оплата продукції здійснюється шляхом переплати в розмірі 100 відсотків по кожній поставці. Всі платежі здійснюються в доларах США. Поставка товару здійснюється протягом десяти днів з дня перерахування авансу.

31.05.2021 нерезидентом компанією "Dilet Tekstil Tic Ltd. STI" видано рахунок № DLK2021000002082 від 31.05.2021, за яким продавець продає покупцю товар за найменуванням K-1307-Black, загальною кількістю 6862,85 кг (нетто), вартість за одиницю - 3,54 долари США, загальна сума 24294,49 доларів США, доставка - EXW, Turkey, 346 рулонів, умови оплати - 50% авансовий платіж, 50% післяоплата.

Варто звернути увагу відповідача на те, що положення контракту № 02-05 визначають, що оплата товару здійснюється шляхом передоплати в розмірі 100% платежу.

Положенням пункту 1 контракту № 02-05 визначено, що кількість, асортимент та ціна товару визначаються додатком № 1 до контракту. Щодо інших умов контракту, в тому числі щодо порядку оплати даного контракту, такі умови відсутні. Таким чином, саме положення згаданого контракту визначають порядок оплати товару покупцем, відповідно до якого покупець сплачує на користь продавця кошти за товар шляхом повної передоплати.

27.05.2021 позивачем сплачено на користь нерезидента - компанії "Dilet Tekstil Tic Ltd. STI" кошти в сумі 24294,49 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 64.

01.06.2021 відправлений товар було прийнято у "Dilek Tekstil Tic, Ltd, STI" позивачем, що відображено у товарно-транспортній накладній серії D № 0258318 в кількості 346 рулонів, вага брутто 6999,9 кг.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сплата позивачем передоплати за товар, який представлено до розмитнення в повному розмірі.

Наявна розбіжність не є вирішальною та не свідчить про порушення позивачем умов контракту чи непідтвердження ним розміру представленого до митного контролю товару.

Таким чином, доводи відповідача в частині наявності відхилень митної вартості суд відхиляє як необґрунтовані.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на помилковість визначення митної вартості на основі другорядного (резервного) методу. Як було встановлено вище, декларантом від імені позивача було подано митну декларацію № UA100430/2021/008130 для митного оформлення придбаного позивачем товару, який ввозиться на територію України, а саме: полотна трикотажні з штучних волокон пофарбовані, артикул K-1307 трикотажне волокно чорного кольору для пошиття термобілизни вагою 6862,85 кг - 346 рулонів, виробник - Dilek Tekstil Tic, Ltd, Tis, країна виробництва - TR. Відомості про вартість - 698089,73 грн, обмінний курс - 27,04 грн.

Дані характеристики не заперечуються відповідачем та підтверджуються серед іншого актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складеного відповідачем, в якому зазначається наступне: "до митного огляду представлено товар полотна трикотажні з штучних волокон пофарбовані, артикул K-1307 трикотажне волокно чорного кольору для пошиття термобілизни вагою 6862,85 кг - 346 рулонів". Натомість, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару відповідно до митної декларації від 15.06.2020 № UA100430/2020/006324, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару: полотна трикотажні з штучних волокон пофарбовані, артикул K-1307 трикотажне волокно чорного кольору для пошиття термобілизни вагою 2655,90 кг - 129 рулонів, виробник - Dilek Tekstil Tic, Ltd, Tis, країна виробництва - TR, визначена митна вартість - 5,026 доларів США за кілограм. Суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 60 МК України, для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Відповідачем у прийнятому рішенні не враховано характеристик товару, зокрема те, що дані товари є повністю аналогічними за своїми характеристиками, у зв`язку з чим резервний метод визначення митної вартості товарів не може бути застосований.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що метод визначення митної вартості за другорядним (резервним) було застосовано без врахування особливостей фізичних характеристик товару, який задекларовано позивачем, внаслідок чого скоригована сума митної вартості товару визначена ним помилково.

Щодо зазначеного у спірному рішенні твердження, що заявлена митна вартість товару не була належним чином підтверджена, в силу чого було застосовано визначення вартості за другорядним (резервним) методом, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не містили розбіжностей, оскільки згідно договору № 02-05 від 02.05.2020, специфікації № 2 від 26.05.2021, рахунку-фактури № DKL2021000002082 від 31.05.2021, міжнародної товарно-транспортної накладної серії CRM № 01103, сертифікату про походження товару № 0258318 від 01.06.2021, листа компанії "Dilet Tekstil Tic Ltd. STI" від 09.06.2021, пакувального листа, митної декларації країни-відправлення № 21341200EX189189 від 01.06.2021 здійснювалося перевезення товару, а саме полотна трикотажні з штучних волокон пофарбовані, артикул K-1307 трикотажне волокно чорного кольору для пошиття термобілизни, загальною кількістю 6862,85 кг (нетто), вартість за одиницю - 3,54 долари США, загальна сума 24294,49 доларів США, пакування в кількості 346 рулонів.

Митним органом не зазначено в чому полягала невідповідність заявленої митної вартості та необхідність подання додаткових документів.

Щодо наведених у відзиві на позовну заяву аргументів, що стосуються підтвердження позивачем транспортних витрат, то суд звертає увагу відповідача на те, що такі мотиви не були покладені в основу оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим не можуть слугувати підставою для їх аналізу судом.

Варто зауважити, що непідтвердження декларантом належними доказами понесення транспортних витрат не може слугувати самостійною та достатньою підставою для коригування митної вартості товару чи визначення митної вартості товару виходячи із іншого методу визначення вартості товару, ніж за ціною договору (контракту). В такому випадку відповідач не може посилатися на непідтвердження митної вартості всього товару, якщо вартість товару підтверджується з використанням основного методу підтвердження ціни товару. Суд зауважує, що позивачем надано відповідачу документи, що стосуються транспортних витрат. Будь-яких заперечень щодо належності та відповідності таких документів вимогам закону оскаржуване рішення не містить.

Суд звертає увагу, що зазначені документи містять усі необхідні реквізити, детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару та відповідають за назвою і змістом вимогам пунктів 1-4 частини 2 статті 53 МК України.

Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.

Жодних обґрунтованих сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.

Також, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумнівів. При цьому сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Так, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Республіки Туреччина інформації про невідповідність виданих нерезидентом документів вимогам нормативно-правових актів.

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів), а навести цінову інформацію з бази даних про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Таким чином, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.07.2020 у справі № 804/2061/17 (провадження № К/9901/2090/18 зазначив: "…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2ст. 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…".

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість, яка визначена ним у розмірі 34881,12 доларів США. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Суд також враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом позивача митної вартості товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам МК України і підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що частиною 1 статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладені висновки суду щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів, то сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, також є протиправною та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 4540,00 грн згідно платіжної інструкції № 1483 від 07.07.2021 (а.с. 46).

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 4540,00 грн.

Також позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення представником позивача подано з дотриманням строків, передбачених частиною 7 статті 139 КАС України.

Розглянувши вказану заяву ТОВ "Індустрія Білизни", суд зазначає наступне.

Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі, також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно положень частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пунктів 1, 5 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 3-4 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, до матеріалів справи позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано наступні копії документів: додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги № 22062021 від 22.06.2021, рахунок-фактура № 41 від 09.07.2021, платіжне доручення № 1491 від 12.07.2021, акт № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 09.07.2021, рахунок-фактура № 49 від 19.08.2021, акт № 2 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 25.08.2021.

За змістом додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 22062021 від 22.06.2021, адвокатське об`єднання "КСВ Лекс" бере на себе зобов`язання щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустрія Білизни" правової допомоги у спорі щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2021/000005/2 від 14.06.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2021/00071 від 14.06.2021. Підпунктом 3.1.1 підпункту 3.1 пункту 3 додаткової угоди передбачено, що оплата 100% суми гонорару та додаткових витрат, визначених в рахунку на оплату протягом 5 днів з дня отримання клієнтом рахунку про оплату (а.с. 97).

09.07.2021 адвокатським об`єднанням "КСВ Лекс" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустрія Білизни" рахунок на оплату послуг надання правової допомоги, а саме правовий аналіз товаросупровідних документів, що подаються до митного оформлення разом з митною декларацією, кількість - 1, ціна - 2000,00 грн, та підготовки позовної заяви до суду І інстанції, кількість - 1, ціна - 10000,00 грн, загальна сума - 12000,00 грн (а.с. 98).

Згідно акту № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 09.07.2021, АО "КСВ Лекс" в особі керуючого партнера Кліменченка С.В. з однієї сторони та ТОВ "Індустрія Білизни" на виконання договору про надання юридичних послуг та правничої допомоги № 22062021 від 22.06.2021 на умовах додаткової угоди № 1 склали цей Акт про надання правничої допомоги, за яким адвокат надав клієнту наступні послуги:

1. Правовий аналіз товаросупровідних документів, що подаються до митного оформлення разом з митною декларацією, кількість - 1, ціна - 2000,00 грн;

2. Підготовка позовної заяви до суду І інстанції, кількість - 1, ціна - 10000,00 грн.

Загальна вартість послуг становить 12000,00 грн.

Послуги виконано якісно та у відповідний строк, сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 100).

19.08.2021 адвокатським об`єднанням "КСВ Лекс" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустрія Білизни" рахунок на оплату послуг надання правової допомоги, а саме підготовка інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи у суді І інстанції (відповідь на відзив), кількість сторінок - 4, ціна - 500,00 грн, сума - 2000,00 грн, підготовка інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи у суді І інстанції (заперечення на клопотання про заміну відповідача), кількість сторінок - 4, ціна - 500,00 грн, сума - 2000,00 грн та підготовка інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи у суді І інстанції (заява про розподіл судових витрат по справі), кількість сторінок - 5, ціна - 500,00 грн, сума - 2500,00 грн, загальна вартість - 6500,00 грн (а.с. 101).

Згідно акту № 2 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 09.07.2021, АО "КСВ Лекс" в особі керуючого партнера Кліменченка С.В. з однієї сторони та ТОВ "Індустрія Білизни" на виконання договору про надання юридичних послуг та правничої допомоги № 22062021 від 22.06.2021 на умовах додаткової угоди № 1 склали цей Акт про надання правничої допомоги, за яким адвокат надав клієнту наступні послуги:

1. Підготовка інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи у суді І інстанції (відповідь на відзив), кількість сторінок - 4, ціна - 500,00 грн, сума - 2000,00 грн;

2. Підготовка інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи у суді І інстанції (заперечення на клопотання про заміну відповідача), кількість сторінок - 4, ціна - 500,00 грн, сума - 2000,00 грн;

3. Підготовка інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи у суді І інстанції (заява про розподіл судових витрат по справі), кількість сторінок - 5, ціна - 500,00 грн, сума - 2500,00 грн.

Загальна вартість послуг становить 6500,00 грн.

Послуги виконано якісно та у відповідний строк, сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 102).

За змістом платіжної інструкції № 1491 від 12.07.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Білизни" сплатило на користь адвокатського об`єднання "КСВ Лекс" кошти на оплату витрат на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн.

В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідач 1 у відзиві на позовну заяву щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмітив, що витрати на оплату послуг адвоката по справі є неспівмірними із складністю справи.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Крім того, відповідно до частин 2, 3 статті 30 Закону № 5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Вказана правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 18500,00 грн є неспівмірною із складністю цієї справи та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.

Суд звертає увагу, що доказів понесення позивачем витрат у розмірі 6500 грн суду не надано та матеріали справи доказів сплати таких коштів на користь адвокатського об`єднання не містять.

При вирішенні питання стосовно розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, суд враховує те, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у письмовому провадженні. Зважаючи на складність справи та подані позивачем в ході розгляду справи клопотання, суд погоджується з відповідачем і вважає витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн співмірними, та такими, що відповідають складності справи.

Отже, беручи до уваги принцип співмірності, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд вважає, що співмірними і обґрунтованими є витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару Київської митниці Державної митної служби України № UA100430/2021/000005/2 від 14.06.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA100430/2021/00071 від 14.06.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера культур" (код ЄДРПОУ 40087532, вул. Степана Бандери, буд. 32, м. Рівне, 33028) сплачений судовий збір, що становить 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера культур" (код ЄДРПОУ 40087532, вул. Степана Бандери, буд. 32, м. Рівне, 33028) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Відповідачам копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера культур" (код ЄДРПОУ 40087532, вул. Степана Бандери, буд. 32, м. Рівне, 33028);

відповідач 1 - Державна митна служба України (код ЄДРПОУ 43115923, вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119);

відповідач 2 - Київська митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124).

Суддя Главач І.А.