Рішення № 140923616 у справі № 640/10097/20 від 26.10.2026

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Полтава Справа № 640/10097/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтекс V" до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солтекс V" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110083/2 від 23.10.2019.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправність рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110083/2 від 23.10.2019, оскільки при поданні митної декларація додано всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15.06.2020 до суду від Київської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що надані позивачем до митного оформлення документи, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та подані не в повному обсязі. Зокрема, не надано транспортні (перевізні) документи, надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, наголошено на тому, що надані документи містять інформацію на товар з іншими характеристиками, з іншою ціною, умовами поставки, інвойсом тощо.

На виконання приписів Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16 липня 2024 року № 3863-IX та наказу Державної судової адміністрації України "Про затвердження Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" від 16 вересня 2024 року № 399, а також згідно розміщеного на веб-порталі судової влади України Переліку справ Окружного адміністративного суду міста Києва, що підлягають передачі Полтавському окружному адміністративному суду (додаток 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом м. Києва) адміністративну справу №640/10097/20 передано на розгляд та вирішення Полтавському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 допущено заміну відповідача у справі №640/10097/20 Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359) на її правонаступника Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (ідентифікаційний код 43997555; місцезнаходження: бульв. Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 серпня 2018 року між позивачем та Ihya Tekstil Tasimacilik Gida San.Tic.Ltd.Sti, компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці (надалі - «продавець»), укладений договір купівлі-продажу № 003СТ/2018 від 01 серпня 2018 року, відповідно до якого, продавець продає позивачу тканини й текстильні товари виробництва Турецької Республіки, а також інших країн.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 4.1 та 4.2 договору, сторони погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах FOB м. Стамбул, Турецька Республіка (Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також, його вартість, упаковка й маркування, якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору.

Продавець і позивач погодили, що товар продається за ціною за умови, що він є стоковим, в 3,00 долара США за 1 (один) кг, якщо інша ціна не передбачена відповідним додатком до цього договору. Оплата здійснюється позивачем шляхом внесення передоплати в розмірі 100% (сто відсотків) вартості товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору. Оплата за товар буде проводитися шляхом оплати позивачем виставленого продавцем інвойсу на товар.

15.10.2019 продавець та позивач уклали додаток № 27 до Договору.

Відповідно до пункту 1 додатку, продавець продав позивачу тканину виробництва Турецької Республіки, а саме: а) трикотажне полотно пофарбоване, ворсове (90% бавовна, 10% поліестер), товарна позиція 600622 відповідно до чинної на момент укладення цього Додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - «УКТ ЗЕД»), в кількості 11 719 кг, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг; б) трикотажне полотно пофарбоване (100% бавовна), товарна позиція 600622 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 503 кг, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг.

Загальна вартість товару, згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом № 000032523 склала 42 777,00 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах EXW м. Газіантеп, Турецька Республіка (Incoterms 2010).

23.10.2019 позивач подав до Київської митниці ДФС декларацію ІМ40ДЕ № UA125110/2019/420838, у графі 31 якої, позивачем був зазначений товар. Відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації, загальна вартість Товару складає 42777,00 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах EXW м. Газіантеп, Турецька Республіка (що підтверджується, зокрема, пунктами 2.1 та 3.1 Додатку, у яких міститься посилання на Інвойс, у якому зазначені умови поставки Товару, а саме: EXW м. Газіантеп, Турецька Республіка).

У той же час, позивач здійснив перевезення товару з території Турецької Республіки до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких додаткових витрат склав 60 000,00 грн.

Таким чином, митна вартість товару склала в гривневому еквіваленті, станом на 23.10.2019, 1122794,565 грн. (42777,00 долар США грн. х 24,845 + 60000,00 грн.).

Виконуючи приписи частини другої статті 53 МК України, позивач при поданні митної декларації надав відповідачу копії наступних документів: договору; додатку; інвойсу; договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 90/19 від 02.01.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текстранс» та позивачем; довідки про транспортні витрати № 17/10 від 17.10.2019, виданої перевізником; міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 00278 від 16.10.2019.

23.10.2019 відповідач надіслав позивачу запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією. Відповідач вимагав від позивача подання: 1) транспортних (перевізних) документів; 2) виписки з бухгалтерської документації; 3) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 4) якщо рахунок сплачено - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інших платіжні та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

23.10.2019 позивач, у відповідь на запит надав відповідачу лист № 2310-2 у якому зазначено, що інші документи надаватися не будуть до документів що були надані до митної декларації № UA125110/2019/420838 від 23.10.2019.

23.10.2019 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110083/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару.

23.10.2019 відповідач у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості, виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00410, якою відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією № UA125110/2019/420838 від 23.10.2019.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами 1-3 статті 38 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу норм п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами ч. ч. 4-7 ст. 58 Митного кодексу України, визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

З наведеного слідує, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з підстав, передбаченої ч. 3 ст. 53 МК України: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідач в оскаржуваному рішенні вказав на те, що позивач не підтвердив розмір транспортних витрат на перевезення спірного товару, не надав банківські документи за надані перевізником транспорті послуги, а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач на підтвердження понесених витрат на перевезення спірного товару в розмірі 60 000,00 грн. за митною декларацією з території Турецької Республіки до митної території України надав відповідачу фотокопії договору на перевезення, довідки про транспортні витрати, які містять вичерпну інформацію щодо виконавця наданих транспортних послуг, маршруту доставки, номеру міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) щодо транспортування спірного товару, реєстраційного номеру транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення спірного товару, загальної вартості транспортних витрат, яка підлягає обчисленню окремо до митної території України та на митній території України. Зазначена довідка про транспортні витрати скріплена печаткою та підписом виконавця наданих послуг та є, належним та допустимим доказом.

Щодо посилань митного органу на те, що довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат стосовно спірного товару за митною декларацією з території Турецької Республіки до митної території України, суд звертає увагу, що пунктом 6 частини другої статті 53 МК України, передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, норми МК України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний надати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування, а тому, на переконання суду, такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем. У свою чергу, відповідачем не було обґрунтовано причин неприйняття такої довідки та зазначених у ній складових, а також, не було вказано про наявні в ній невідповідності або неточність.

На противагу зазначеним доводам відповідача, надані декларантом транспортні (перевізні) документи містять об`єктивні дані для визначення такої складової митної вартості спірного товару як транспортування товару до митного кордону України, а неврахування відповідачем наданих документів та інформації про розмір додаткових витрат на транспортування спірного товару (60000,00 грн.) є необґрунтованим.

Також, відповідач вказав на те, що у CMR було зазначено іншу компанію, аніж перевізник. Суд з даного приводу звертає увагу на те, що між позивачем та перевізником було укладено договір на перевезення, згідно з яким, останній зобов`язаний організовувати перевезення вантажу автомобільним транспортом, при цьому, для виконання своїх господарських зобов`язань перевізник за умовами договору, має право, в тому числі, залучати третіх осіб. Тож, відповідні товарно-транспортні супровідні документи були оформлені субпідрядником у зв`язку з залученням компанії Uluslararasi ТаS. Gida Ith. Ihr. San. Tic. Ltd. Sti. зі сторони перевізника для перевезення спірного товару. При цьому, залучення субпідрядника не вплинуло та не могло вплинути на розмір витрат позивача на транспортування спірного товару до митної території України.

Щодо доводів сторони відповідача про те, що позивачем не надано банківські документи щодо оплати за спірний товар, суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, банківські платіжні документи подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів лише у разі, якщо рахунок було сплачено. У даному ж випадку, відповідно до пункту 4 додатку до договору, сторонами обумовлено, що оплата за товар здійснюється позивачем шляхом сплати 100% вартості товару до 31.12.2019 включно, тому позивач і не міг надати відповідачу витребувані банківські платіжні документи в силу відсутності останніх.

У частині доводів митного органу про те, що позивач не надав у відповідь на запит виписки з бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару та експертного висновку, підготовленого спеціалізованою організацією, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, обов`язок декларанта надати на запит митного органу каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини у залежність та за умови наявності таких документів у самого декларанта.

Однак, митним органом так і не було враховано вказаних пояснень позивача, та наданих ним документів.

Суд наголошує, що подані позивачем до митного оформлення документи у своїй сукупності дають змогу підтвердити митну вартість товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що використані позивачем відомості під час обчислення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), були об`єктивними, піддавалися обчисленню та підтверджувалися документально, натомість у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач у ході проведення митного оформлення не встановив фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.

Доводи митного органу про заниження декларантом митної вартості товарів ґрунтуються виключно на припущеннях, що не підтверджені документально.

Митним органом під час коригування митної вартості застосовано резервний метод визначення митної вартості на підставі декларації від 23.04.2019 №UA500110/2019/4243.

Однак, поставка товару за вищевказаною митною декларацією здійснювалася від різних експортерів та на різних умовах, що не дає достатніх підстав ототожнювати визначені у таких деклараціях митну вартість товарів.

До того ж, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже обов`язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на митний орган як на суб`єкта владних повноважень.

Проте відповідач таких доказів суду не надав.

А оскільки в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження митної вартості товару, а тому рішення від 23.10.2019 № UA125110/2019/110083/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтекс V" (ідентифікаційний код 33591497, вул. Молодогвардійська, 22, Київ, 03151) до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (ідентифікаційний код 43997555, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110083/2 від 23.10.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтекс V" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.О. Удовіченко