ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 605/119/26 Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О.
Провадження № 22-ц/817/1119/26 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №605/119/26 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року (ухвалене суддею Горуц Р.О., дата складення повного тексту не зазначено) в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття», товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурс» про стягнення заборгованості за договорами оренди землі, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року ОСОБА_2 (далі - позивачка), в інтересах якої діяв адвокат Покотило Ю.В., звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» (далі - ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», відповідач 1, апелянт), товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурс» (далі - ТОВ «Техресурс», відповідач 2) про стягнення заборгованості за договорами оренди землі, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.
Позов обґрунтований тим, що 05 вересня 2023 року та 03 жовтня 2023 року позивачка отримала у власність земельні ділянки за кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0254 (площею 0.8252 га) та [номер приховано]:01:001:0255 (площею 0.8252 га) на підставі договорів купівлі-продажу №1039 від 05 вересня 2023 року та №1180 від 03 жовтня 2023 року, відповідно. Крім того, на момент виникнення у позивачки права власності на земельні ділянки, вони згідно відомостей про інші речові права Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перебували в оренді ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», про що було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №30553154 від 25 лютого 2019 року та запис № 30883777 від 01 березня 2019 року.
Водночас, 15 квітня 2025 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про інше речове право - право оренди земельної ділянки ТОВ «Техресурс» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0254 та [номер приховано]:01:001:0255 на підставі договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 15 квітня 2025 року.
Строк дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0254, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, закінчився 25 лютого 2026 року, а строк дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0255 - 01 березня 2026 року.
Разом з тим, з моменту отримання права власності на земельні ділянки ОСОБА_2 до моменту закінчення строку договорів оренди земельних ділянок, орендарями не було виконано належним чином зобов`язання із сплати орендної плати.
У зв`язку із викладеним, позивачка просила суд стягнути з відповідачів заборгованість за договорами оренди земельної ділянки та штрафні санкції за весь період прострочення зобов`язання в загальному розмірі 37576.98 грн.
Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_2 заборгованість:
- за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0254 в сумі 5696.94 грн, з яких: 4870.25 грн - орендна плата, 12.36 грн - пеня, 161.85 грн - 3% річних та 652.48 грн - інфляційні втрати;
- за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0255 в сумі 5418.95 грн, з яких: 4637.94 грн - орендна плата, 11.69 грн - пеня, 152.89 грн - 3% річних та 616.43 грн - інфляційні втрати.
Стягнуто з ТОВ «Техресурс» на користь ОСОБА_2 заборгованість:
- за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0254 в сумі 2308.33 грн, з яких: 2165.48 грн - орендна плата, 3.96 грн - пеня, 92.44 грн - інфляційні втрати та 46.45 грн - 3% річних;
- за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0255 в сумі 2308.33 грн, з яких: 2165.48 грн - орендна плата, 3.96 грн - пеня, 92.44 грн - інфляційні втрати та 46.45 грн - 3% річних.
Стягнуто з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1890.40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5680.00 грн.
Стягнуто з ТОВ «Техресурс» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 772.00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2320.00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 02 липня 2026 року виправлено описку в судовому рішенні Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року, а саме в резолютивній частині вказаного судового рішення, зазначивши:
«Стягнути з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь держави, судовий збір в сумі 1890.40 грн.
Стягнути з ТОВ «Техресурс» на користь держави, судовий збір в сумі 772.00 грн».
Не погоджуючись із рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року в частині задоволених вимог до ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», останнім, в інтересах якого діє адвокат Гарагуц І.Ф., подано на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено вимоги підпункту 170.1.2 пункту 170.1 статті 170 та пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України. Позивач є фізичною особою, а ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та ТОВ «Техресурс» - юридичною особою (податковим агентом). Суд безпідставно стягнув на користь позивача повну суму орендної плати, включаючи ПДФО та військовий збір, позбавивши відповідачів можливості виконати свій законодавчий обов`язок щодо перерахування цих податків до бюджету.
Також аналогічно має бути розраховано та переглянуто розмір пені, 3 % річних та інфляційних витрат, який має бути стягнутий із ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та ТОВ «Техресурс» за мінусом оподаткування (військовий збір таподаток на доходи фізичних осіб).
Крім того, сума стягнутих витрат на правову допомогу у розмірі 8000.00 грн в межах справи №605/119/26, на думку ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», є завищеною, враховуючи перелік наданих послуг адвокатом.
У зв`язку з наведеним, просить рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року в частині вимог до ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» скасувати та ухвалити в цій нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
31 серпня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від позивачки ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Покотило Ю.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відзив мотивований тим, що заперечень проти позову з тих підстав, що відповідач є податковим агентом позивача, ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» в суді першої інстанції не наводило, що само по собі унеможливило перевірку таких заперечень судом першої інстанції та надання їм відповідної правової оцінки.
Зазначає, що, обов`язок з нараховування, утримання та сплати податку від імені та за рахунок фізичної особи у податкового агента виникає виключно у випадку виплати цим податковим агентом доходу відповідній фізичній особі. У той же час, як вбачається із наданих сторонами доказів, ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» дохід - орендну плату за період з 05 вересня 2023 року до 15 квітня 2025 року позивачу не виплатило, як і не утримало та не перерахувало до бюджету відповідних сум податку з цього доходу. У зв`язку із цим підстав для зменшення стягнутої суми заборгованості на відповідну суму податку не було і немає.
У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та судові витрати позивачки за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» в розмірі 8000.00 грн.
За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Апеляційна скарга подана лише в частині позовних вимог до ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», а тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
Земельні ділянки за кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0254 (площею 0.8252 га) та [номер приховано]:01:001:0255 (площею 0.8252 га) належали на праві приватної власності ОСОБА_4 , яка 01 липня 2018 року передала їх в оренду ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», про що було підписано відповідний договір.
Згідно договорів купівлі-продажу №1039 від 05 вересня 2023 року та № 1180 від 03 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_4 вказані земельні ділянки за кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0254 (площею 0.8252 га) та [номер приховано]:01:001:0255 (площею 0.8252 га).
В зв`язку із набуттям у власність вказаних земельних ділянок, які перебували в оренді в ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», ОСОБА_2 стала орендодавцем та стороною договору оренди разом із належними орендодавцю за договором правами і обов`язками.
Відповідно до п.4.1 Договору оренди землі від 01 липня 2018 року, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 25.69% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 3028.35 грн за рік оренди.
Пункт 2.4 договору вказує на те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення (01 липня 2018 року) становить 11788.05 гривень.
Пункт 4.4 договору визначає, що обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності здійснюється із урахуванням індексації на рік фактичної виплати/нарахування (в залежності яка подія сталась раніше). В разі виплати орендної плати авансом за наступні роки, до орендної плати застосовується коефіцієнт індексації, який діє в рік фактичної виплати, в подальшому - розмір орендної плати за роки, за які була здійснена виплата орендної плати, в майбутньому не індексується.
Згідно п.4.5 договору, орендна плата вноситься Орендарем до 31 грудня кожного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок Орендодавця та/або виплачує через касу Орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв?язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу Орендодавця поштових переказів, або в іншій формі.
Орендна плата може бути перерахована на користь Орендодавця як Орендарем, так і за дорученням останнього, третьою особою, що вважається належним виконанням умов даного Договору.
Пункт 4.6 договору визначає можливість перегляду орендної плати у випадку зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
У пункті 4.7 договору сторони дійшли згоди (відповідно до статті 23 Закону України «Про оренду землі»), що розмір орендної плати може бути збільшений без укладення між Сторонами додаткових угод, шляхом надіслання Орендодавцю повідомлення про таке збільшення. У разі наявності заперечень зі сторони Орендодавця щодо такого підвищення, Орендодавець зобов`язаний надіслати Орендарю лист-заперечення протягом 30 днів з дати відправлення повідомлення Орендарем. Сторони дійшли згоди, що в разі відсутності листа-заперечення від Орендодавця у вказаний термін (строк) щодо відмови у підвищенні розміру орендної плати, зміна розміру орендної плати вважається погодженою Сторонами, в такому випадку укладення між Сторонами Додаткової угоди до даного Договору про зміну умов Договору в частині збільшення орендної плати не є обов`язковим.
Строк дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0254, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, закінчився 25 лютого 2026 року, а строк дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0255 - 01 березня 2026 року.
ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» не здійснювало сплату орендної плати в період з 05 вересня 2023 року по 15 квітня 2025 року.
Згідно розрахунку заборгованості наведеного позивачем у позовній заяві, загальна сума заборгованості, включно із штрафними санкціями, інфляційними втратами та відсотками річних, складає 26874.14 грн.
15 квітня 2025 року між ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та ТОВ «Техресурс» було підписано договір відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 15 квітня 2025 року, відповідно до якого ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» (продавець) продає (відчужує), а ТОВ «Техресурс» (покупець) придбає право оренди земельних ділянок (в тому числі земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0254 та [номер приховано]:01:001:0255).
Пункт 2.3 договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 15 квітня 2025 року визначає, що до Покупця переходять усі права та обов`язки Орендаря щодо земельних ділянок за Договорами оренди землі (зі змінами та доповненнями, додатковими угодами).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини дев`ятої статті 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
Також у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Визначення договору оренди землі містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У частині 1 статті 770 ЦК України, передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.
Згідно частин 1, 3, 4 статті 148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку. Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих медіа місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки.
Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно пункту «в» частини 1 статті 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
У частинах 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, розмір якої, умови і строки внесення встановлюються за згодою сторін у договорі (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України) та обчислення якої здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором.
Частина третя статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частини 1, 3 статті 549 ЦК України визначають, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Змістом частини другої статті 625 ЦК України інфляційні втрати розраховуються не за окремі інтервали часу, а за весь період прострочення. З огляду на це, якщо індекс інфляції в окремі періоди (місяці) є меншим одиниці (меншим, ніж 100%), що характеризує їх як періоди дефляції, то це не впливає на необхідність урахувати відповідний індекс під час розрахунку інфляційних втрат кредитора. Кредитор не має отримати додаткову перевагу (можливість стягнення більшого розміру інфляційних втрат) унаслідок помилкових математичних операцій (виключення із розрахунків індексів інфляції, які менші одиниці), а боржник повинен бути впевненим у тому, що періоди часу, коли мала місце дефляція, не зумовили знецінення коштів кредитора, яке може вплинути на обсяг відповідальності боржника.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі №751/4086/24.
Звертаючись до суду з позовом до ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» Процик Г.Є. посилалася на те, що з моменту отримання права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0254 та [номер приховано]:01:001:0255, орендарем не було виконано належним чином зобов`язання із сплати орендної плати згідно договорів оренди від 01 липня 2018 року.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» не здійснювало сплату орендної плати в період з 05 вересня 2023 року по 15 квітня 2025 року, чим порушило умови договорів оренди землі.
У зв`язку із цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що розмір орендної плати, яка підлягала сплаті позивачці ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0254 становив:
- за період 05 вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року (118 днів), (11788.05*25.,69%)/365*118 = 979.03 грн;
- за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року (365 днів) - (11788.05*25.69%)/365*365 = 3028.35 грн;
- за період з 01 січня 2025 року по 14 квітня 2025 року (104 дні) - (11788.05*25.69%)/365*104 = 862.87 грн,
а всього розмір орендної плати, який мало сплатити ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» становить 4870.25 грн.
Розмір орендної плати, яка підлягала сплаті позивачці ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0255 становив:
- за період з 03 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року (90 днів), (11788.05*25.69%)/365*90 = 746.72 грн;
- за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року (365 днів) - (11788.05*25.69%)/365*365 = 3028.35 грн;
- за період з 01 січня 2025 року по 14 квітня 2025 року (104 дні) - (11788.05*25.69%)/365*104 = 862.87 грн,
а всього розмір орендної плати, який мало сплатити ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» за оренду цієї земельної ділянки становить 4637.94 грн.
Разом з тим, у договорах про оренду землі (з кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0254 та [номер приховано]:01:001:0255) від 01 липня 2018 року, а саме у пункті 4.8 зазначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0.001% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Виходячи із наведеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про доцільність застосування саме цього погодженого сторонами розміру санкції, оскільки він є меншим за подвійну облікову ставку Національного банку України.
З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що за прострочення виплати орендної плати орендар ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» має сплатити пеню за користування земельною ділянкою за кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0254:
- за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року (182 дні, строк в межах якого нараховується пеня - 6 місяців), (4007.38*0.001/100)*182=7.29 грн;
- за період з 01 січня 2025 року по 14 квітня 2025 року (104 дні, строк в межах якого нараховується пеня - 6 місяців) (4870.25* 0.001/100)*104 = 5.07 грн,
а всього орендар мав сплатити 12.36 грн пені.
За прострочення виплати орендної плати орендар ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» має сплатити пеню за користування земельною ділянкою за кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0255:
- за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року (182 дні, строк в межах якого нараховується пеня - 6 місяців), мала оплатити - (3775.07*0.001/100)*182= 6.87 грн;
- за період з 01 січня 2025 року по 14 квітня 2025 року (104 дні, строк в межах якого нараховується пеня - 6 місяців), (4637.94*0.001/100)*104 = 4.82 грн,
а всього орендар мав сплатити 11.69 грн пені.
Крім того, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що за прострочення виплати орендної плати за користування ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0254, останнє повинно сплатити також 3% річних:
- за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року (366 днів),- (4007.38*3/100)?366/366 = 120.22 грн;
- за період з 01 січня 2025 року по 14 квітня 2025 року (104 дні) - (4870.25*3/100)?104/365 = 41.63 грн,
- а всього розмір 3% річних за прострочення виплати орендної плати становить 161.85 грн.
За прострочення виплати орендної плати за користування ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0255, останнє повинно сплатити також 3% річних:
- за період 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року (366 днів), - (3775.07*3/100)?366/366 = 113.25 грн;
- за період з 01 січня 2025 року по 14 квітня 2025 року (104 дні) -(4637.94*3/100)?104/365 = 39.64 грн,
а всього розмір 3% річних за прострочення виплати орендної плати становить 152.89 грн.
Крім того, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що інфляційні втрати за прострочення сплати орендної плати орендарем ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» за користування земельною ділянкою за кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0254 становлять:
- за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, - (4007.38*111.980 (сукупний індекс інфляції)*100) - 4007.38 = 480.09 грн;
- за період з 01 січня 2025 року по 14 квітня 2025 року - (4870.25*103.540 (сукупний індекс інфляції)*100) - 4870.25 = 172.39 грн,
а всього розмір інфляційних втрат за прострочення виплати орендної плати становить 652.48 грн.
Інфляційні втрати за прострочення сплати орендної плати орендарем ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» за користування земельною ділянкою за кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0255 становлять:
- за період з 01 квітня 2024 року по 31 грудня 2024 року, - (3775.07*111.980 (сукупний індекс інфляції)*100) - 3775.07= 452.26 грн;
- за період з 01 січня 2025 року по 14 квітня 2025 року - (4637.94*103.540 (сукупний індекс інфляції)*100) - 4637.94 = 164.17 грн,
а всього розмір інфляційних втрат за прострочення виплати орендної плати становить 616.43 грн.
У зв`язку із цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» за прострочення сплати орендної плати за оренду земельної ділянки з кадастровим номером:
- [номер приховано]:01:001:0254 має сплатити 826.69 грн, з яких пеня - 12.36 грн, інфляційні втрати - 652.48 грн та 3% річних - 161.85 грн,
- [номер приховано]:01:001:0255 має сплатити 781.01 грн, з яких пеня - 11.69 грн, інфляційні втрати - 616.43 грн та 3% річних - 152.89 грн.
Доводи ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» про те, що суд безпідставно стягнув забогованість орендної плати, пені, 3 % річних та інфляційних витрат, позбавивши ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» можливості виконати свій законодавчий обов`язок щодо перерахування цих податків до бюджету (військовий збір та податок на доходи фізичних осіб), колегія суддів відхиляє, оскільки в даній справі суд визначає до стягнення з боржника на користь стягувача заборгованість без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню відповідачем, як податковим агентом, під час виконання судового рішення, який відповідно виконує функції щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу заборгованості, нарахованої на підставі рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.
30 березня 2026 року до місцевого суду надійшла позовна заява від представника ОСОБА_2 - адвоката Покотила Ю.В., в якому просили судові витрати покласти на відповідачі в розмірі попереднього розрахунку 10000.00 грн.
05 травня 2026 року від представника позивачки надійшла заява про долучення доказів понесених позивачкою судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 10000.00 грн. Представник позивачки - Покотило Ю.В. долучив докази, що підтверджують розмір узгодженого гонорару за надані правові послуги, а саме:
- договір про надання правової допомоги від 20 лютого 2025 року разом із додатком №1 Договору про надання правової допомоги від 20 лютого 2025 року;
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 01 травня 2026 року;
- ордер про надання правничої допомоги серії ВО №1134477 від 14 березня 2026 року;
- квитанцію до прибуткового касового ордера №22/12/25 від 22 грудня 2025 року.
З акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) вбачається, що адвокат Покотило Ю.В., який надавав правничу допомогу та представляв інтереси позивачки виконав такі послуги: консультація з клієнтом, збір необхідних документів, підготовка та направлення позовної заяви, інших заяв по суті, процесуальних заяв, участь у судових засіданнях у суді першої інстанції. Усього вартість наданих послуг становить 10000,00 грн.
11 травня 2026 року представник відповідача ТОВ «Техресурс» - Ганджа В.В. подав клопотання, яким заперечує стягнення витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи це тим, що розмір витрат визначений стороною позивача, не є співмірним складності справи, обсягу виконаної роботи, кількості судових засідань та участі у них представника. Крім того представник відповідача зазначає, що співмірною до відшкодування за професійну правничу допомогу сумою має бути сума не більше 1000 грн.
Також представник відповідача ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» - Іванчук Г.І. подала клопотання про заперечення на клопотання представника позивача Покотила Ю.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, аргументуючи це тим, що ця справа не потребує великої правової кваліфікації щодо даного предмету спору, з огляду на неспівмірність справі, представник відповідача просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
У справі, яка переглядається апеляційний судом, встановлено, що стороною позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано належним чином завірені копії договору про надання правової допомоги від 20 лютого 2025 року разом із додатком №1 Договору про надання правової допомоги від 20 лютого 2025 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 01 травня 2026 року, ордер про надання правничої допомоги серії ВО №1134477 від 14 березня 2026 року та квитанцію прибуткового касового ордера №22/12/25 від 22 грудня 2025 року на загальну суму 10000 грн.
Таким чином витрати позивачки на професійну правничу (правову) допомогу відповідача у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з цим, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачці адвокатом Покотилом Ю.В. послуг, а також подані документи, апеляційний суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Таким чином, правильним є висновок місцевого суду, що зазначені у заяві представника позивачки адвоката Покотила Ю.В. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000.00 грн не є співрозмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та не є пропорційними до предмета спору.
З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що згідно статті 141 ЦПК України з відповідачів (пропорційно до розміру задоволених вимог) на користь позивачки слід стягнути понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.
Вказана сума не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Доводи ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» про те, що судом ухвалено рішення щодо розподілу судових витрат в розмірі 8000.00 грн, який є значно завищений, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції, застосувавши критерії співмірності та розумності, зменшив суму заявлених судових витрат з 10000.00 грн до 8000.00 грн.
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Щодо вирішення питання судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
28 серпня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Покотило Ю.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві зазначено, що позивачка очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному суді у розмірі 8000.00 грн та просить стягнути такі витрати.
У справі, яка переглядається апеляційний судом, представником позивачки - адвокатом Покотило Ю.В. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених за апеляційний розгляд, надано договір про надання правової допомоги від 20 лютого 2025 року разом із додатком №2 Договору про надання правової допомоги від 28 липня 2026 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 28 серпня 2026 року, ордер про надання правничої допомоги серії ВО №1147160 від 28 липня 2026 року.
09 вересня 2025 рок між Вийванко Н.П., як адвокатом, та ТОВ «Агрокомпанія Дружба», в особі директора Цвик Л.О., як клієнтом, укладено договір про надання правничої допомоги № 05/25.
Відповідно до п.2 додатком №2 Договору про надання правової допомоги від 28 липня 2026 року слідує, що сторони погодили гонорар за надання правової допомоги клієнту в розмірі 8000 грн.
Як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 28 серпня 2026 року, в якому детально описано обсяг виконаних робіт, адвокатом у зв`язку із наданням правової допомоги позивачки у суді апеляційної інстанції в справі №605/119/26 виконано наступні роботи: консультація з клієнтом, ознайомлення з матеріалами справи, підготовака та направлення відзиву на апеляційну скаргу, представництво інтересів в суді, а всього на суму 8000 грн.
Таким чином витрати позивачки Процик Г.Є. на професійну правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з цим, проаналізувавши наведений у акті про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачці адвокатом Покотило Ю.В. послуг, а також подані документи, апеляційний суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивачки роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Колегія суддів зазначає, що акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 28 серпня 2026 року не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
На думку апеляційного суду, наведені в акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України та не є співмірними зі складністю справи.
Як вбачається із матеріалів справи, представник позивачки не брав участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, оскільки справа роглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи № 605/119/26, предмет позову та виконані роботи (надані послуги), апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені представником позивачки - адвокатом Покотило Ю.В. про відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн до відшкодування у повному обсязі не підлягають, оскільки, на думку суду, є надмірно завищеними.
Колегія суддів вважає, що існують правові підстави для стягнення з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд даної справи в сумі 2000 грн, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» - залишити без задоволення.
Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року - залишити без змін.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені за апеляційний розгляд даної справи у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копiйок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 19 жовтня 2026 року.
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома