Судові рішення

Постанова № 140931941 у справі № 160/6072/26 від 22.10.2026

Постанова від 22.10.2026 в адміністративній справі № 160/6072/26 (категорія «Проходження служби»). Суд: Третій апеляційний адміністративний суд, суддя Лукманова О.М.

Справа№ 160/6072/26
СудТретій апеляційний адміністративний суд
СуддяЛукманова О.М.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПроходження служби
Дата ухвалення22.10.2026
Надійшло до реєстру27.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140931941

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 160/6072/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року (суддя Калугіна Н.Є., м. Дніпро, повний текст рішення складено 18.05.2026 року) в справі №160/6072/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, -

в с т а н о в и в:

12.03.2026 року ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік у кількості 14 діб, за 2025 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2026 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2026 рік виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апеляційну скаргу подало Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що згідно з роз`ясненням Мінсоцполітики від 08.02.2016 року № 107/13/84-16 додаткова відпустка учасникам бойових дій за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, а лише раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни, невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься, поділу на частини не підлягає. Додаткова відпустка як учаснику бойових дій не відноситься до категорії щорічних відпусток, тому вона не надається у наступному році у разі невикористання її в минулому році, зокрема, і у випадку закінчення дії особливого періоду, та не підлягає компенсації у випадку її невикористання. Механізм реалізації пільг передбачає обов`язкове волевиявлення особи-пільговика, законодавством не передбачено надання пільги за минулий час чи компенсації за її невикористання. Додаткова відпустка учасникам бойових дій не віднесена до категорії щорічних відпусток, є пільгою, а відтак за її невикористання право на компенсацію не виникає, тому у відповідача не було правових підстав для проведення спірних виплат. Апелянт вказував, що норми Закону про відпустки, передбачені для щорічних відпусток, на неї не поширюються. Додаткова відпустка УБД: надається за календарний рік. Причому право працівника на додаткову відпустку УБД повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році, так, відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості - 14 календарних днів; надається понад щорічні основну та додаткову відпустки; має бути використана працівником протягом календарного року; не може бути перенесена або продовжена з причин, зазначених у ст. 11 Закону про відпустки, у тому числі й у зв`язку з хворобою працівника, що збіглася з періодом додаткової відпустки УБД; не продовжується на святкові та неробочі дні, що припадають на період такої відпустки, такі дні включають до тривалості додаткової відпустки та оплачують у загальному порядку; не підлягає грошовій компенсації в разі, якщо вона не була використана до дня звільнення. Нормами чинного законодавства передбачена лише основна та додаткова щорічні відпустки, які підлягають поділу на частини та грошовій компенсації. Виплату грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток стаття 83 КЗпП України та стаття 24 Закону України «Про відпустки» не передбачають.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що згідно з відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених Законом, тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами, одна частина відпустки має бути не менше 10 діб, чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов. Норми Закону України «Про Національну поліцію» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. На час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки. Суд першої інстанції зазначив, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: або безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; або грошової компенсації. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Законодавством не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, при цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році. Більше того, надано можливість використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що такий є роком звільнення, поліцейський має право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках. Суд першої інстанції вказував, що вимоги ч. 10 ст. 93 закону України «Про Національну поліцію» та п. 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, якими передбачається виплата компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, суд вважає необхідним розуміти як право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.

Матеріалами справи встановлено, що з 2015 року по 27.01.2026 року ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції, та був звільнений з поліції відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 26.01.2026 № 114 о/с за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Наказом визначено, що невикористана частина щорічної відпустки за 2022 рік, складає: основної - 0 діб, додаткової - 4 доби, невикористана частина щорічної відпустки за 2023 рік складає: основної - 2 доби, додаткової - 15 діб, невикористана щорічна відпустка за 2024 рік складає: основної - 30 діб, додаткової -15 діб, невикористана щорічна відпустка за 2025 рік складає: основної - 30 діб, додаткової - 15 діб, невикористана частина щорічної відпустки за 2026 рік за фактично відпрацьований час складає: основної 0 діб, додаткової 0 діб.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.11.2025 року ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій.

11.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку. Листом від 26.02.2026 року відповідач повідомив про те, що додаткові оплачувані відпустки відповідно до ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2015- 2026 роки були надані наказами ГУНП від 18.01.2016 № 319 на 14 календарних днів з 18 січня по 31 січня 2016 року, від 17.10.2017 № 319 на 14 календарних днів з 7 по 20 листопада 2017 року, від 05.11.2018 № 308 на 14 календарних днів з 12 по 25 листопада 2018 року, від 16.09.2019 № 293 на 14 календарних днів з 30 липня по 12 серпня 2019 року, 27.07.2020 № 44в на 14 календарних днів з 30 липня по 12 серпня 2020 року, від 31.05.2021 № 34в на 14 календарних днів з 07 по 20 червня 2021 року, від 16.08.2022 № 28 на 14 календарних днів з 23 серпня до 5 вересня 2022 року, від 27.11.2023 № 78в на 14 календарних днів з 29 листопада по 12 грудня 2023 року. Додаткові оплачувані відпустки за 2024, 2025 та 2026 роки відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» позивачу не надавались, загальна кількість невикористаних днів зазначених відпусток складає 42 дні.

Відповідно до ст. 4, ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 92, частин 9, 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Отже, норма ст. 92 вищевказаного Закону передбачає надання поліцейським додаткових відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Стаття 1 Закону України «Про оборону України» визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Законом України «Про Національну поліцію» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув маючи статус учасника бойових дій.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, як учасник бойових дій мав право на отримання соціальної відпуски - додаткової відпуски тривалістю 14 днів як учасник бойових дій. Підтверджується, що ОСОБА_1 у 2025, 2025, 2026 роках не використав щорічно 14 днів додаткової відпустки як учасник бойових дій, отже, при звільненні зі служби йому має бути виплачена компенсацію.

У разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Згідно п. 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 року № 260, - за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Передбачено, що у разі коли поліцейському при звільнення не було надано додаткову відпустку, виплачується компенсація за невикористання такої відпустки.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки позивач має право на грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки згідно законодавства.

Суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19). Верховний Суд вказував, що у випадку звільнення, особі виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.

Також при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у постановах від 22.12.2021 року у справі № 640/21771/20, від 08.02.2023 року у справі №420/9834/22, від 15.10.2025 року у справі № 420/14817/23.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року в справі №160/6072/26 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю.В. Дурасова

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.11.2026 Ухвала № 141474047 Дніпропетровський окружний адміністративний суд
10.07.2026 Ухвала № 138162858 Третій апеляційний адміністративний суд
18.06.2026 Ухвала № 137779439 Третій апеляційний адміністративний суд
18.05.2026 Рішення № 136630089 без тексту Дніпропетровський окружний адміністративний суд
16.03.2026 Ухвала № 134933874 без тексту Дніпропетровський окружний адміністративний суд