Судові рішення

Постанова № 140932936 у справі № 420/6759/26 від 26.10.2026

Постанова від 26.10.2026 в адміністративній справі № 420/6759/26 (категорія «Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо»). Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд, суддя Ступакова І.Г.

Справа№ 420/6759/26
СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
СуддяСтупакова І.Г.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата ухвалення26.10.2026
Надійшло до реєстру27.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140932936

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/6759/26

Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. Дата і місце ухвалення: 31.07.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

11 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 01.09.2019р. в неповному розмірі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078;

- зобов`язати ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 01.09.2019р. в загальній сумі 80 336,70 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у період з 01.03.2018р. по 01.09.2019р. він проходив службу в Головному управлінні Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях. Однак, у спірний період відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, не здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі. Позивач стверджував, що у березні 2018 року його грошовий дохід не збільшився порівняно з лютим 2018 року, тому він набув право на щомісячну виплату індексації-різниці грошового забезпечення на рівні 4463,15 грн. А відтак, за період з 01.03.2018р. по 01.09.2019р. Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях зобов`язане виплатити ОСОБА_1 фіксовану індексацію в загальній сумі 80 336,70 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 01.09.2019р. включно індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць.

Зобов`язано Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 01.09.2019р. включно індексацію грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць, у загальній сумі 80 336,70 грн., з одночасною компенсацією утриманих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримаються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44, з урахуванням раніше виплачених сум

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволення позову, Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не повне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення від 31.07.2026р. у відповідній частині, з ухваленням в цій частині по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що Головне управління виконало вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, а помилковий висновок позивача про ігнорування відповідачем цих норм був зроблений ним внаслідок невірного обчислення розміру підвищення грошового доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року у порівняні з лютим цього ж року. Для обчислення розміру підвищення грошового доходу слід було враховувати розмір грошового забезпечення позивача, нарахованого за лютий 2018 року (6332,03 грн.), та розмір грошового забезпечення, нарахованого за березень 2018 року (17 385,01 грн.). Апелянт зазначає, що до цих сум не входить винагорода за участь в АТО, яка виплачена ОСОБА_1 у лютому 2018 в розмірі 8036,10 грн. та у березні 2018 у розмірі 8691,83 грн. Розмір цих сум грошового забезпечення, нарахованих позивачу за лютий 2018 року та за березень 2018 року підтверджується розрахунковими листами за лютий, березень та липень 2018 року. Ці розрахункові листи містять деталізовану інформацію щодо видів грошового забезпечення, їх розмірів та періодів, за які вони нараховані.

Також, апелянт посилається на те, що відповідно до чинного законодавства, виплата премій військовослужбовцям СБУ здійснюється щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць. Оскільки підвищення посадового окладу відбулося у березні 2018 року, то для його обчислення повинні бути враховані: премія за лютий 2018 року, як за місяць що передував місяцю підвищення посадового окладу (тобто передував березню 2018 року); премія за березень 2018 року, як за місяць підвищення посадового окладу. З цього слідує, що врахування для обчислення підвищення грошового забезпечення позивача премії за січень 2018 року, виплаченої у лютому 2018 року, є порушенням вимог Постанови №1078.

За наведених обставин, за твердженнями апелянта, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року склав 11 052,98 грн. (17 385,01 грн. - 6332,03 грн.). Порівняння розміру підвищення доходу та суми можливої індексації, зазначеної позивачем свідчить про те, що розмір підвищення доходу перевищує суму можливої індексації. Таким чином, на підставі абзаців третього-шостого пункту 5 Постанови №1078, а також правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.03.2023р. по справі №400/3826/21, оскільки у розмір підвищення доходу у березні 2018 року перевищив суму можливої індексації у березні 2018 року, то індексація-різниця не підлягає нарахуванню та виплаті за березень 2018 року, а також за подальші місяці служби позивача.

ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що згідно розрахункових листів за лютий та березень 2018 року розмір нарахованого грошового забезпечення позивача, з урахуванням постійних складових (тобто без разової премії), за лютий 2018 року склав 26 414,96 грн., а за березень 2018 року 26 075,50 грн. Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявна довідка ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 04.06.2025р.№20-81, згідно якої виплачене позивачу грошове забезпечення у лютому 2018 року становить 17578,86 грн., а у березні 2018 - 17383,67 грн. Суд констатував, що підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року не відбулось, навпаки, загальний розмір грошового забезпечення зменшився. При вирішенні спору суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що не можуть бути взяті до уваги відомості, наведені у довідці щодо сум грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованих за лютий 2018 року та березень 2018 року (у вигляді порівняльної таблиці, що оформлена начальником фінансового відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, та надавалась разом із відзивом), оскільки, у вказаній довідці сума нарахованого грошового забезпечення позивача за березень 2018 року не свідчить про фактично виплачене позивачу грошове забезпечення у лютому та березні 2018 року. Апеляційна скарга не містить детальні розрахункові листи грошового забезпечення позивача за лютий, березень та липень 2018 року. В апеляційній скарзі містяться нічим не підтверджені розміри премії позивача у спірний період, яка спочатку нараховувалась, потім утримувалась з нього, з яких взагалі незрозуміло встановити розмір повного грошового забезпечення позивача у спірний період. Метою цих маніпулювань з цифрами є лише намагання переконати суд у тому, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 6332,03 грн., а в березні 2018 стало 17385,01 грн.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.03.2018р. по 01.09.2019р. ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.

Сторонами у справі не заперечується, що у період з 01.03.2018р. по 01.09.2019р. позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення у фіксованій величині відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 01.09.2029р., виходячи з фіксованої величини 4 463,15 грн. в місяць.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно ч.1 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону №1282-XII, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 Порядку №1078).

Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.

Так, відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Насамперед слід зауважити, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Щодо «фіксованої» суми індексації, то дійсно Закон №1282-ХІІ і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте, постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає колегії суддів підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів доходить висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має він право на отримання суми індексації-різниці.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018р.

Колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Висновки колегії суддів у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21 та від 09 травня 2023 року по справі №400/12702/21.

Суд першої інстанції, за наслідком дослідження наявних в матеріалах справи розрахункових листів, встановив, що у березні 2018 року не відбулось підвищення розміру доходу позивача в порівняні з лютим 2018 року, навпаки, загальний розмір грошового забезпечення зменшився.

За таких умов, за висновками суду, для правильного вирішення спірних правовідносин слід визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків. Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн.*253,30%= 4 463,15 грн. Оскільки розмір доходу позивача у березні 2018 року навпаки зменшився, то, на переконання суду, позивач мав право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01.03.2018р. по 01.09.2019р. у фіксованій величині, а саме 4 463,15 грн., і саме ця сума індексації повинна братися до обрахунку при визначенні індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.03.2018р. по 01.09.2019р.

Апелянт стверджує про помилковість таких висновків суду першої інстанції та зазначає, що розмір грошового забезпечення позивача, нарахованого за лютий 2018 року, становить 6332,03 грн., а розмір грошового забезпечення, нарахованого за березень 2018 року, - 17 385,01 грн. Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року склав 11 052,98 грн. (17 385,01 грн. - 6332,03 грн.), у зв`язку з чим ОСОБА_1 не набув права на індексацію-різницю грошового забезпечення на підставі п.5 Порядку №1078.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору встановленню, передусім, підлягає, чи мало місце збільшення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року в порівняні з його грошовим доходом за лютий 2018 року, якщо так, то в якому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, на звернення ОСОБА_1 від 17.05.2025р. Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях листом від 06.06.2025р. надіслало позивачу довідку про грошове забезпечення за період з 01.01.2026р. по день звільнення №20-81 від 04.06.2025р., в якій зазначено, що нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за лютий 2018 року становить 17578,86 грн., за березень 2018 року - 17383,67 грн.

З вказаної довідки чітко слідує, що у березні 2018 року не мало місця підвищення грошового доходу ОСОБА_1 відносно лютого 2018 року.

Колегія суддів зазначену довідку, яка підписана уповноваженими особами відповідача та скріплена печаткою Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, вважає належним доказом у справі, який містить інформацію щодо предмета доказування.

Використання відомостей розрахункових листів щодо грошового доходу позивача за лютий-березень 2018 року колегія суддів знаходить не коректним при вирішенні даного спору, оскільки з їх змісту вбачається, що в окремих місяцях проходження ОСОБА_1 служби здійснювалося донарахування та утримання за попередні періоди, в той час як у наданій відповідачем довідці №20-81 від 04.06.2025р. міститься узагальнена інформація щодо грошового доходу позивача на кожний місяць проходження ним служби.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність факту підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року, незважаючи на використання судом інформації, наведеної в розрахункових листах.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30% (з урахуванням підвищення посадового окладу з січня 2008 року), про що зазначено в листі Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021р. №5211/0/290-21/51.

Як вже зазначалося, відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме:

1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (у даному випадку: 4 463,15 грн. - 0,00 грн.) та становить 4463,15 грн.

Таким чином, починаючи з 01 березня 2018 року відповідач мав обов`язок виплачувати щомісяця на користь позивача індексацію у фіксованій величині 4463,15 грн., проте такий обов`язок ним не виконано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 жовтня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
01.09.2026 Ухвала № 139386105 П'ятий апеляційний адміністративний суд
01.09.2026 Ухвала № 139386103 П'ятий апеляційний адміністративний суд
31.07.2026 Рішення № 138661077 Одеський окружний адміністративний суд
18.05.2026 Ухвала № 136632532 без тексту Одеський окружний адміністративний суд
23.04.2026 Постанова № 135936592 без тексту П'ятий апеляційний адміністративний суд
30.03.2026 Ухвала № 135254625 без тексту П'ятий апеляційний адміністративний суд
30.03.2026 Ухвала № 135254624 без тексту П'ятий апеляційний адміністративний суд
16.03.2026 Ухвала № 134895516 без тексту Одеський окружний адміністративний суд