Судові рішення

Постанова № 140934040 у справі № 560/176/26 від 26.10.2026

Постанова від 26.10.2026 в адміністративній справі № 560/176/26 (категорія «Публічної житлової політики»). Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд, суддя Томчук А.В.

Справа№ 560/176/26
СудСьомий апеляційний адміністративний суд
СуддяТомчук А.В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПублічної житлової політики
Дата ухвалення26.10.2026
Надійшло до реєстру27.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140934040

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/176/26

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

26 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:

- визнати протиправною відмову житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженої Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №526 від 07.10.2025, в реалізації права ОСОБА_1 , на виключення з числа службових квартири за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 передати облікову справу ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького;

- визнати протиправною відмову квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький від № 577/11/1901 від 25.04.2025 в реалізації права ОСОБА_1 , на виключення з числа службових квартири за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький подати до Старокостянтинівської міської Ради клопотання про виключення з числа службових, квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 16,4 м.кв.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.06.2026 відмовив у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку, що КЕВ м. Хмельницький не отримував від військової частини рішення житлової комісії та документів, передбачених розділом VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями. Тому, за висновками суду, у КЕВ м.Хмельницький не було правових підстав самостійно ініціювати процедуру виключення житла з числа службового. Водночас суд визнав, що об`єднана житлова комісія Військової частини НОМЕР_1 , відмовляючи позивачу з посиланням на Алгоритм, затверджений Міністром оборони України 04.03.2025 за № 7571/з/1, діяла в межах повноважень та відповідно до порядку, визначеного нормативними актами та внутрішніми документами Міністерства оборони України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини справи. За його доводами, позивач відповідає всім умовам пункту 10 розділу VII зазначеної Інструкції: має вислугу понад 20 років, перебуває на квартирному обліку з 20.07.2004, з 10.05.2019 включений до списку першочерговиків, є учасником бойових дій і забезпечений службовим житлом. Алгоритм від 04.03.2025 № 7571/з/1, рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 № 2551/з/5, протокол Комісії з контролю від 16.11.2022 № 142 та рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 № 7571/з/2, на думку апелянта, не є нормативно-правовими актами. Вони не пройшли державної реєстрації, не оприлюднені й не можуть звужувати права, гарантовані законом та Інструкцією. Апелянт також зазначає, що позовні вимоги сформульовано з урахуванням послідовності дій кожного суб`єкта владних повноважень у межах його компетенції. Відмова КЕВ м. Хмельницький у листі від 25.04.2025 ґрунтувалася виключно на внутрішніх рішеннях Міністерства оборони України, а посилання на ненадходження документів від військової частини з`явилося лише під час судового розгляду.

КЕВ м. Хмельницький подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо доводів і мотивів такої скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін. Відповідач зазначає, що пункти 3- 7 розділу VII Інструкції встановлюють чітку послідовність дій. КЕВ набуває повноважень щодо оформлення списку надання постійного житла лише після рішення житлової комісії, наказу командира військової частини та надходження облікової справи. Житлова комісія Військової частини НОМЕР_1 рішення про надання позивачу постійного житла не ухвалювала, тож документи до КЕВ не надходили. Доводи апелянта щодо правової природи внутрішніх документів Міністерства оборони України, на думку відповідача, не спростовують висновків суду щодо КЕВ: підставою відмови в позові до КЕВ стала відсутність передбачених Інструкцією документів.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якій підтримала доводи апеляційної скарги. Вона зазначила, що апелянт не покладає на КЕВ обов`язку підміняти рішення житлової комісії. Вимоги до обох відповідачів мають послідовну структуру й спрямовані на повний захист права відповідно до принципу процесуальної економії. На підтвердження цього представник послалася на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та від 25.01.2022 у справі № 143/591/20. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, негативні наслідки неналежної взаємодії державних органів не можуть покладатися на особу.

Військова частина НОМЕР_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та, згідно з витягом із послужного списку, має загальну вислугу 29 років.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення УБД серія № НОМЕР_2 від 02.03.2019.

Позивач перебуває на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 з 20.07.2004.

Під час проходження служби позивачу надано службову однокімнатну квартиру житловою площею 16,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 16,4 м.кв., згідно ордеру №753 від 22.09.2008 року, виданого виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради.

15.04.2025 позивач звернувся до КЕВ м. Хмельницький із заявою щодо виведення вказаного житлового приміщення з числа службових.

Листом від 25.04.2025 № 577/11/1901 КЕВ м. Хмельницький повідомив позивача, що у відповідності до рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 № 2551/з/5 та відповідно до протоколу Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №142 від 16.11.2022 - надання житла для постійного проживання шляхом виключення його з числа службового, дозволяється сім`ям військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули (пропали) або пропали безвісти, як виняток у зв`язку з неможливістю надання іншого житла.

Об`єднана житлова комісія Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянула рапорт позивача.

Рішенням, оформленим протоколом засідання від 25.09.2025 № 5, комісія відмовила у виключенні з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та наданні її для постійного проживання позивачу і членам його сім`ї у складі чотирьох осіб. Підставою відмови зазначено те, що позивач та члени його сім`ї не належать до переліку осіб, яким дозволено забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла з числа службового відповідно до Алгоритму підготовки та подання на розгляд пропозицій щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення із числа службового, затвердженого Міністром оборони України 04.03.2025 за № 7571/з/1.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2025 № 526 вказане рішення об`єднаної житлової комісії затверджено.

Документи щодо надання позивачу житлового приміщення для постійного проживання (облікова справа, витяги з протоколу житлової комісії та з наказу командира військової частини) до КЕВ м. Хмельницький не направлялися.

Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно зі статтею 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Не доведені до відома населення в такому порядку акти є нечинними.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно.

Правові засади соціального захисту військовослужбовців визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно зі статтею 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців житлом або за їхнім бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання житло відповідно до цього Закону та інших законів України.

Військовослужбовці відповідно до законодавства можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло незалежно від рівня доходу.

Військовослужбовцям, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, а також особам, звільненим з військової служби за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, та членам їх сімей, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, безоплатно надається у власність житло (у тому числі житло, яке вони займають у будинках державного житлового фонду або житлового фонду територіальних громад, якщо таке житло придбане або збудоване за рахунок коштів державного бюджету та передане у комунальну власність) або за їхнім бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання житло за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно зі статтею 118 Житлового кодексу України (далі - в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Механізм забезпечення військовослужбовців житлом визначено Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (далі - Порядок № 1081, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) .

Відповідно до абзацу першого пункту 11 Порядку № 1081 житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.

Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

На виконання Порядку № 1081 наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями. Інструкцію зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 1020/32472 (далі - Інструкція № 380, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

За приписами пункту 1 розділу VII Інструкції № 380 особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.

Відповідно до пункту 10 розділу VII Інструкції № 380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

В свою чергу, за нормами пункту 3 розділу VII Інструкції № 380 встановлено, що для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) протягом одного місяця з дня затвердження командиром військової частини протоколу з питань, вказаних у пункті 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений у встановленому законодавством порядку протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є підставою для підготовки наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, який видається протягом трьох робочих днів з дня затвердження протоколу.

Протягом трьох робочих днів з дня видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання облікова справа військовослужбовця разом з витягом із затвердженого у встановленому законодавством порядку протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) та зазначеного наказу направляються військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.

Згідно з пунктом 4 розділу VII Інструкції № 380 на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження готує список надання жилої площі для постійного проживання (додаток 23) (далі - список надання постійного житла), який затверджується командиром військової частини.

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) невідкладно в межах строку, визначеного абзацом першим цього пункту, направляються до ЦУІІЗ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, ТЦК та СП та військовими частинами.

За приписами пункту 7 розділу VII Інструкції № 380 затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Аналіз наведених норм свідчить, що процедура реалізації права, передбаченого пунктом 10 розділу VII Інструкції № 380, є багатоетапною. Кожен етап покладено на окремого суб`єкта, і кожен наступний етап можливий лише за наявності позитивного результату попереднього. Першим і визначальним етапом є розгляд питання житловою комісією військової частини (об`єднаною житловою комісією) та затвердження її рішення наказом командира військової частини.

Судом установлено, а учасниками справи не заперечується, що позивач має календарну вислугу понад 20 років, перебуває на квартирному обліку з 20.07.2004 та забезпечений службовим житлом. Отже, він належить до кола осіб, визначених пунктом 10 розділу VII Інструкції № 380.

Єдиною підставою відмови об`єднаної житлової комісії, викладеної у протоколі від 25.09.2025 № 5 та затвердженої наказом від 07.10.2025 № 526, є неналежність позивача до категорій осіб, визначених Алгоритмом від 04.03.2025 № 7571/з/1.

Колегія суддів зауважує, що зазначений Алгоритм затверджено Міністром оборони України на виконання його ж доручення від 12.02.2025 № 7571/з. Разом з тим, такий не є наказом міністерства у розумінні статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 № 3166-VI.

Державної реєстрації в Міністерстві юстиції України Алгоритм не проходив, у встановленому порядку оприлюднений не був. Тому він не може розглядатися як нормативно-правовий акт, що визначає права та обов`язки військовослужбовців. Такий документ має внутрішній організаційно-розпорядчий характер і не може встановлювати додаткових, не передбачених Законом № 2011-XII, Порядком № 1081 та Інструкцією № 380, обмежень права військовослужбовця на виключення займаного житла з числа службового.

В свою чергу колегія суддів зауважує, що ані Закон № 2011-XII, ані Порядок № 1081, ані Інструкція № 380 не пов`язують реалізацію права, передбаченого пунктом 10 розділу VII Інструкції № 380, з належністю військовослужбовця до певної категорії, визначеної відомчим розпорядчим документом. Тому відмова житлової комісії з підстави, не передбаченої нормативно-правовими актами, не відповідає критеріям, визначеним пунктами 1 та 3 частини 2 статті 2 КАС України.

Крім того, навіть за змістом самого Алгоритму, наведеним у рішенні суду першої інстанції та дослідженим під апеляційного перегляду справи, його положення не містять абсолютної заборони розгляду питання щодо військовослужбовців, не віднесених до визначених у ньому категорій. Розгляд таких питань передбачено здійснювати за рішенням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків). Серед категорій, визначених Алгоритмом, названо також військовослужбовців, які в період дії правового режиму воєнного стану безпосередньо брали (беруть) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Протокол від 25.09.2025 № 5 не містить жодної оцінки належності позивача, який проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 та має статус учасника бойових дій, до цієї категорії. Не містить він і даних про ініціювання питання перед заступником Міністра оборони України. Отже, відмова така не може вважатися обґрунтованою.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.01.2023 у справі № 500/26/22, добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права.

Також, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність потреби у використанні житла як службового як про самостійну умову, що виключала задоволення позову.

Посилання суду першої інстанції на абзац перший пункту 11 Порядку № 1081 щодо необхідності висновку про відсутність потреби у використанні житла як службового не було підставою відмови житлової комісії. Суд не може за суб`єкта владних повноважень доповнювати мотиви оскаржуваного рішення новими підставами, яких у ньому не наведено. Наявність чи відсутність такої потреби, як і інші умови, визначені Порядком № 1081 та Інструкцією № 380, має з`ясувати житлова комісія під час розгляду питання по суті.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність рішення об`єднаної житлової комісії, затвердженого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2025 № 526. Зважаючи на висновки апеляційного суду позовна вимога про визнання протиправною такої відмови підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 передати облікову справу позивача до КЕВ м. Хмельницький, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 3 розділу VII Інструкції № 380 облікова справа направляється до КЕВ лише після прийняття житловою комісією рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання та видання відповідного наказу командира військової частини. Таке рішення наразі відсутнє. Прийняття рішення по суті передбачає перевірку житловою комісією наявності всіх умов, визначених Порядком № 1081 та Інструкцією № 380, а така перевірка належить до її компетенції.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки житлова комісія питання по суті не розглядала, а відмовила з підстави, не передбаченої законодавством, у задоволенні вимоги про зобов`язання передати облікову справу до КЕВ м. Хмельницький слід відмовити, а належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути питання щодо виключення займаної позивачем квартири з числа службових та надання її для постійного проживання. Такий розгляд має здійснюватися в порядку, визначеному розділом VII Інструкції № 380, з урахуванням правової оцінки, наданої судом апеляційної інстанції у цій постанові.

Щодо позовних вимог до КЕВ м. Хмельницький, колегія суддів враховує наступне.

Позивач звернувся до КЕВ м. Хмельницький безпосередньо 15.04.2025, до розгляду питання житловою комісією військової частини.

За приписами пунктів 3, 4 розділу VII Інструкції № 380 повноваження КЕВ у процедурі забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла з числа службового виникають лише після надходження від військової частини облікової справи разом із витягами з протоколу житлової комісії та наказу командира військової частини про надання житла для постійного проживання. Таких документів до КЕВ м. Хмельницький не надходило, а рішення житлової комісії про надання позивачу житла для постійного проживання не приймалося.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 № 2551/з/5 та протокол Комісії з контролю від 16.11.2022 № 142, на які послався КЕВ у листі від 25.04.2025 № 577/11/1901, не є нормативно-правовими актами. Самостійною правовою підставою для обмеження права військовослужбовця вони бути не можуть. Однак ця обставина не зумовлює задоволення позовних вимог до КЕВ м. Хмельницький. На час звернення позивача КЕВ не був суб`єктом, уповноваженим вирішувати питання про надання позивачу житла для постійного проживання чи ініціювати виключення квартири з числа службових. Тому його лист, незалежно від наведених у ньому мотивів, не визначив і не міг визначити правового становища позивача в межах процедури, встановленої розділом VII Інструкції № 380. Право позивача порушено рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , і саме воно підлягає відновленню.

Зобов`язання КЕВ м. Хмельницький подати до Старокостянтинівської міської ради клопотання про виключення квартири з числа службових означало б покласти на відповідача обов`язок вчинити дії, які за пунктом 4 розділу VII Інструкції № 380 можливі лише після рішення житлової комісії, наказу командира військової частини, погодження Комісією з контролю та затвердження списку надання постійного житла заступником Міністра оборони України.

Доводи апелянта про зміну КЕВ м. Хмельницький підстав відмови під час судового розгляду колегія суддів не вважає такими, що впливають на результат вирішення спору в цій частині. Висновок про відсутність підстав для задоволення вимог до КЕВ ґрунтується не на поясненнях відповідача, а на нормах Інструкції № 380, які визначають компетенцію КЕВ та момент її виникнення.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 560/3610/23 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі № 520/34232/23 колегія суддів оцінює так. За поясненнями самого апелянта, у цих справах зобов`язання КЕВ подати клопотання про виключення житла з числа службових застосовувалося за попередньою редакцією Інструкції № 380. Крім того, у справі № 560/3610/23 відмова виходила саме від квартирно-експлуатаційного органу як суб`єкта, уповноваженого на відповідному етапі. У цій же справі встановлено, що рішення житлової комісії про надання позивачу житла для постійного проживання відсутнє.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до КЕВ м. Хмельницький, і в цій частині доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Решта доводів апелянта не спростовують висновків суду, постановлених за наслідками розгляду цієї справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29- 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

невідповідність висновків суду обставинам справи;

неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги наведене, у зв`язку із невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду належить скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування в цій частині відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року скасувати скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 .

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену протоколом засідання від 25.09.2025 № 5 та затверджену наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2025 № 526, у виключенні з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та наданні її для постійного проживання ОСОБА_1 і членам його сім`ї.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути питання щодо виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та надання її для постійного проживання ОСОБА_1 і членам його сім`ї в порядку, визначеному розділом VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, з урахуванням правової оцінки, наданої судом апеляційної інстанції у цій постанові.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовити.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі № 560/176/26 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
21.07.2026 Ухвала № 138379422 Сьомий апеляційний адміністративний суд
15.06.2026 Рішення № 137389808 Хмельницький окружний адміністративний суд
18.05.2026 Ухвала № 136599931 без тексту Хмельницький окружний адміністративний суд
07.01.2026 Ухвала № 133146824 без тексту Хмельницький окружний адміністративний суд