Судові рішення

Рішення № 140948878 у справі № 554/9791/26 від 20.10.2026

Рішення від 20.10.2026 у цивільній справі № 554/9791/26 (категорія «Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування»). Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави, суддя Шевська О. І.

Справа№ 554/9791/26
СудШевченківський районний суд міста Полтави
СуддяШевська О. І.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із відносин спадкування
Дата ухвалення20.10.2026
Надійшло до реєстру27.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140948878

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Дата документу 20.10.2026 Справа № 554/9791/26

Провадження № 2/554/4841/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2026 року м.Полтава

Суддя Шевченківського районного суду м. Полтави Шевська О.І., за участі секретаря судового засідання - Рябченко В.В. розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, Приватного нотаріуса Святецької Ірини Вікторівни про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Полтавської міської ради, Приватного нотаріуса Святецької Ірини Вікторівни про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та прохала суд визначити ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.06.2026 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Полтави відкрито провадження по справі.

Представником відповідача на адресу суду подано відзив на позовну заяву в якому вказали, що проти задоволення позову заперечують. Згідно матеріалів позовної заяви і додатків до неї, окрім свідоцтва про смерть, яке видане російською федерацією і не підтверджене у визначений законодавством спосіб на території України, інші документи, які б підтверджували факт смерті спадкодавця відсутні, адже спадкування можливе лише після смерті особи, яка підтверджена у визначений законодавством України спосіб: свідоцтво про смерть, встановлення факту смерті, визнання особи померлою. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом , яке було видане

20.11.1996 року, що міститься в позовній заяві і додатках до неї міститься інформація про те, що громадянин ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рівних частках заповів дочкам ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) спадкове майно яке складається з 14/25 частини житлового будинку з частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 480 кв. м. Відомості, що до того, хто володіє 11/25 частин житлового будинку з частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 480 кв. м. відсутні.

До відносин спадкування будуть застосовуватися положення Закону України «Про міжнародне приватне право» за наявності хоча б однієї із ознак вираження іноземного елемента: 1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо). Також підпунктом 1.12 пункту 1 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, передбачено, що якщо спадкодавець, якому належить майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право». Відповідно до ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає реєстрації в Україні - правом України. Згідно правової позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 №398/1796/20 зазначено, що спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з

відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні; подання заяви про прийняття спадщини за законодавством російської федерації не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено ст. 71 Закону України «Про міжнародне

приватне право» та ст. 1269 ЦК України; якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має

юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця. Таким чином, прийняття у спадщину нерухомого майна, що належало спадкодавцю, який помер на території іншої країни спадкоємцю необхідно подати__ відповідну заяву за місцем знаходження нерухомого майна, тобто в Україні та за законодавством місцезнаходження цього майна, законодавством України. З дати зупинення дії Мінської конвенції не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами Російської Федерації та республіки Білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї. Постановою КМУ № 107 від 4 лютого 2023 року «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» ухвалено рішення про те, що документи, видані на території Російської Федерації до 24.02.2022 року приймаються в Україні без апостилю. Відповідно документи видані в Російській Федерації після 24.02.2022 року для використання в Україні мають містити апостиль. Згідно Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, витребувати документи про смерть з органів влади, що діють на території росії неможливо за відсутності правових підстав. Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» регулюються відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, закон визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану. Статтею 2 вказаного Закону визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Позивачем по справі на адресу суду подано відповідь на відзив, в якому вказала, що заперечує проти залучення третіх осіб, оскільки таким чином відповідач підмінює предмет спору. Рішення суду про надання Позивачці додаткового строку на прийняття спадщини лише відновлює її право звернутися із заявою до нотаріальної контори, таке рішення не вирішує питання про право власності на нерухоме майно, не змінює розмір часток інших співвласників (зокрема власників 11/25 часток) і не встановлює для них жодних прав чи обов`язків. Відповідач у відзові стверджує, що прийняття спадщини за кордоном (у Російській Федерації) не свідчить про прийняття спадщини в Україні, і що спадкування нерухомого майна регулюється виключно правом України відповідно до статті 71 Закону України "Про міжнародне приватне право" та статті 1269 ЦК України. Позивач повністю погоджується з цим твердженням і не заперечує проти нього. Саме тому Позивач і не намагалася оформити спадщину на українське нерухоме майно через іноземні органи, а звернулася до компетентного українського нотаріуса за місцезнаходженням нерухомого майна. Звернення до суду з цим позовом зумовлене виключно тим, що Позивач з об`єктивних, поважних причин пропустила встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини і наразі потребує його визначення (подовження) на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України. Отже, наведений довід Відповідача, хоча і є правильним по суті, не стосується предмета доказування у цій справі та жодним чином не спростовує позовних вимог. У Відзиві Відповідач вказує, що з дати зупинення дії Мінської конвеції не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами Російської Федерації, у тому числі щодо витребування документів, а документи, видані в Російській Федерації після 24.02.2022 р., мають містити апостиль. Наведеними доводами Відповідач фактично сам підтверджує суду ту обставину, що Позивач об`єктивно зіткнулася з непереборними перешкодами в отриманні належним чином легалізованого документа про смерть своєї сестри, яка постійно проживала на території Російської Федерації та померла там 08 грудня 2023 року. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №758/13293/18, необхідність тривалого отримання легалізованого (з апостилем) свідоцтва про смерть спадкодавця з-за кордону визнається достатньою правовою підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до статті 1272 ЦК України.

Позивачем подано заяву про розгляд справи за її відсутності, прохала позовні вимоги задовольнити

Представник відповідача Полтавської міської ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька І.В. в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вказала, що при вирішення справи покладається на розсуд суду.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Врахувавши думки учасників справи, викладені у поданих до суду письмових заявах, вивчивши письмові докази по справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра позивачки - ОСОБА_2 , яка постійно проживала за адресою:

АДРЕСА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, що знаходиться на території України, а саме : 7/25 частки жилого будинку з частиною надвірних будівель, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 .

Право власності спадкодавиці підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 20.11.1996 р., реєстровий номер № 4-2728.

ОСОБА_1 , є спадкоємицею другої черги за законом.

Інших спадкоємців першої та другої черги немає. Заповіт спадкодавицею не складався.

25 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В. із заявою про прийняття спадщини.

25.09.2025 року постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В. ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропущенням встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України шестимісячного строку.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Мій пропуск строку стався саме з таких об`єктивних та непереборних причин.

Складнощі воєнного стану та активні бойові дії в Україні, як роз`яснив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у Постанові від 20.03.2024 року у справі № 545/1231/23, якщо значна частина встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини припала на період повномасштабної військової агресії росії проти України, такі обставини є безумовно поважними причинами для визначення додаткового строку.

Строк для прийняття спадщини після ОСОБА_2 розпочався у грудні 2023 року і повністю припав на період дії воєнного стану, що об`єктивно ускладнило доступ до правової допомоги та нотаріальних органів через постійні загрози життю та здоров`ю, ракетні обстріли та повітряні тривоги.

Об`єктивними перешкодами в отриманні іноземних документів, є те, що ОСОБА_2 померла за межами України на території РФ.

У Постанові від 16.08.2023 у справі № 758/13293/18 Верховний Суд наголосив, що необхідність тривалого отримання свідоцтва про смерть спадкодавця з-за кордону з належною легалізацією (апостилем) є беззаперечною та достатньою правовою підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

У випадку ситуація ускладнилася до рівня абсолютної непереборності через розірвання дипломатичних та поштових відносин між Україною та РФ внаслідок повномасштабної війни, що критично затягнуло процес отримання документів про смерть сестри.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У постанові Верховного суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 332/3796/19 (провадження № 61-10896св21) вказано, що «вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з б`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового мана; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строкові службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємці про наявність заповіту тощо.

Відповідно до висновків Верховного Суду України у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у Постанові від 23.11.2020р. по справі №315/714/19, у аналогічних спірних правовідносинах, гостре раптове захворювання у сукупності з незначним терміном пропуску строку звернення до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини, є підставою для задоволення позову про надання додаткового строку на звернення із такою заявою.

Зважаючи на те, що в законодавстві не міститься визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, їх поважність визначається у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 494/498/16-ц зроблено висновок, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд зобов`язаний дослідити поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 332/1434/15-ц зазначено, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 зазначено, що при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Враховуючи вищезазначене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність правових підстав для задоволення позову та можливості визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини.

Суд ураховує, що надання додаткового строку не вирішує питання про визнання за позивачкою права власності на спадкове майно, не визначає остаточний склад спадкоємців та не встановлює розмір їхніх часток. Рішення лише надає позивачці можливість у визначений судом період звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після чого питання оформлення спадкових прав вирішуватиметься у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини.

Суд вважає необхідним надати позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили, вважаючи, що саме такий термін достатній для звернення до нотаріуса з відповідною заявою.

Керуючись ст.ст. 1217, 1220, 1222-1233, 1269-1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 200, 211, 247, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, Приватного нотаріуса Святецької Ірини Вікторівни про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ,- задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації - АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач - Полтавська міська рада, місце знаходження: м.Полтава, вул.Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285.

Відповідач - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Святецька Ірина Вікторівна, адреса місця знаходження: м.Полтава, вул.Сімона Петлюри, 13.

Суддя О.І.Шевська

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
30.06.2026 Ухвала № 137842118 Шевченківський районний суд міста Полтави

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 24388285. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг