ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2026 р. Справа №910/9747/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Бахрушин А.М.
від відповідача-1: Пономаренко В.С.
від відповідача-2: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026
про забезпечення позову
у справі №910/9747/26 (суддя Котков О.В.)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Фонду державного майна України
2) Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар"
про визнання недійсними бюлетня, рішення позачергових загальних зборів
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом:
- заборони Загальним зборам акціонерів та/або Наглядовій раді Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (далі - ПрАТ "Індар") приймати рішення щодо звільнення, відсторонення від виконання обов`язків, припинення повноважень керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 або обрання керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;
- заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, проводити (здійснювати) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо зміни керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявниця вказує, що нею прийнято участь у відборі на посаду незалежного члена Наглядової ради ПрАТ "Індар". Проте, Фондом державного майна України (далі - ФДМУ) щодо кандидатури останньої ніякого рішення прийнято не було та у спірному бюлетні не відображено. У подальшому, позачерговими загальними зборами акціонерів ПрАТ "Індар" прийняте рішення, що оформлене протоколом №1/2026 позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Індар" від 24.06.2026, про припинення повноважень голови та членів Голови та членів Наглядової ради ПрАТ "Індар", обрання членів Наглядової ради ПрАТ "Індар", а також затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладатимуться з членами Наглядової ради ПрАТ "Індар", в редакції, запропонованій ФДМУ.
Заявниця вказує про порушення процедури складання списку кандидатів та їх внесення до бюлетня, невідповідності змісту бюлетня положенням статуту ПрАТ "Індар" та порушення порядку публікації бюлетня, у зв`язку з чим позивачка звернулася з позовом про визнання недійсним бюлетня для кумулятивного голосування на позачергових загальних зборах акціонерів ПрАТ "Індар", які проводяться дистанційно 16.06.2026, що затверджений наказом ФДМУ від 11.06.2026 №1228, та рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Індар".
Разом з тим, як зазначає заявниця, існує ризик, що обраними спірним рішенням членами Наглядової ради ПрАТ "Індар" будуть прийняті рішення щодо питання звільнення, відсторонення від виконання обов`язків, припинення повноважень керівника (голови правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 , за якою у судовому порядку визнано з 23.04.2015 право безстроково працювати на посаді Голови керівника (голови правління) ПрАТ "Індар" на підставі трудового договору (контракту з Головою правління ПрАТ "Індар" від 23.04.2012 продовженого на невизначений строк), а також визнано незаконним і скасовано рішення Наглядової ради ПрАТ "Індар", оформлене протоколом від 10.04.2014 №15, у частині відсторонення ОСОБА_2 від виконання обов`язків голови правління ПрАТ "Індар". Отже, рішення, яке буде прийняте за результатами розгляду поданого позову у даній справі, виконати буде неможливо або його виконання буде утрудненим.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі №910/9747/26 заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Заборонено загальним зборам акціонерів та/або Наглядовій раді ПрАТ "Індар" приймати рішення щодо звільнення, відсторонення від виконання обов`язків, припинення повноважень керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 або обрання керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, проводити (здійснювати) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо зміни керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи предмет заявленого позову, зокрема, визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Індар", вимога позивача заборонити загальним зборам акціонерів та/або Наглядовій раді ПрАТ "Індар" приймати рішення щодо звільнення, відсторонення від виконання обов`язків, припинення повноважень керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 або обрання керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар", а також заборона державним реєстраторам проводити (здійснювати) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо зміни керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 , є належним та допустимим заходом забезпечення позову, що стосується предмету спору у даній справі, відповідає вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечує справедливий баланс інтересів учасників справи, а також гарантуватиме ефективний захист прав позивачки, у випадку задоволення позовних вимог у даній справі.
Також, позивачка вказує, що оспорюваним нею рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Індар" вирішено питання про обрання членів Наглядової ради ПрАТ "Індар", які можуть прийняти рішення щодо звільнення, відсторонення від виконання обов`язків, припинення повноважень керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 або обрання нового керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар". На переконання суду першої інстанції, зазначені дії вказують на можливість, у подальшому, проведення змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника (голови правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 , у зв`язку з чим заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ФДМУ звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі №910/9747/26 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Так, на переконання скаржника, вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову, на підставі ухвали, має наслідком порушення прав ФДМУ через обмеження його повноважень, як суб`єкта, який уповноважений на управління корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності.
Також, апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі фактично відображено лише доводи позивачки без їх оцінки судом першої інстанції. Тобто, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення чи неможливість захисту прав, які (порушені права) до того ж відсутні у заявника, враховуючи доводи ФДМУ, з прикріпленням судової практики, за відсутності заходів забезпечення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, скаржник зазначає, що у заяві позивачки та оскаржуваній ухвалі відсутні докази вчинення ФДМУ дій, спрямованих на дії зазначені у мотивувальні частині оскаржуваної ухвали, ухилення від виконання можливого рішення суду та не наведено жодного доказу, що можливе судове рішення у даній справі не зможе бути виконане, а навпаки всі доводи зводяться до припущень про "можливі негативні наслідки" та "можливе прийняття рішення з питань, які не включенні до порядку денного", а також заходи забезпечення позову виходять за межі предмета спору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026 апеляційну скаргу ФДМУ у справі №910/9747/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г. , судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФДМУ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі №910/9747/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9747/26. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 08.09.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Шапрана В.В. та Буравльова С.І. від розгляду справи №910/9747/26 визнано необґрунтованою. Справу передано для визначення складу суду, в порядку частини 1 статті 32, частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), для розгляду відводу.
14.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі №910/9747/26.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судового справи між суддями від 15.09.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Буравльова С.І. та Шапрана В.В. від розгляду справи №910/9747/26 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Бестаченко О.Л., судді: Скрипка І.М., Шаратов Ю.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Буравльова С.І. та Шапрана В.В. від розгляду справи №910/9747/26.
Розгляд справи призначений на 24.09.2026 не відбувся, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Києві.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 розгляд апеляційної скарги ФДМУ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 про забезпечення позову у справі №910/9747/26 призначено на 15.10.2026.
У судовому засіданні 15.10.2026 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви позивачки про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду Сітайло Л.Г., Буравльова С.І. та Шапрана В.В. від участі у справі №910/9747/26.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
08.09.2026, через систему "Електронний суд", позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФДМУ, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі №910/9747/26 залишити без змін.
Так, позивачка зазначає, що суд першої інстанції, дослідивши позовні вимоги та оцінивши ризики ускладнення виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову - ризики, які були розкриті в заяві про забезпечення позову й підкріплені належними доказами, - дійшов в оскаржуваній ухвалі обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення цієї заяви.
Також, на переконання позивачки, доводи відповідача на користь скасування вжитих заходів забезпечення позову є повністю голослівними й нічим не підтвердженими, а тому не можуть братися судом до уваги.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 15.10.2026 з`явилися представники позивачки та відповідача-1.
Відповідач-2 свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, відповідач-2 повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/9747/26 розглядається за його відсутності.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 15.10.2026 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі №910/9747/26 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову
Представник позивачки у судовому засіданні 15.10.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі №910/9747/26 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом ФДМУ та ПрАТ "Індар" з вимогами про визнання недійсними бюлетеня для кумулятивного голосування на позачергових загальних зборах акціонерів ПрАТ "Індар", які проводяться дистанційно 16.06.2026, що затверджений наказом ФДМУ від 11.06.2026 №1228, а також рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Індар":
- про припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради ПрАТ "Індар" (перше питання порядку денного);
- про обрання членів Наглядової ради ПрАТ "Індар" (друге питання порядку денного);
- про затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладатимуться з членами Наглядової ради ПрАТ "Індар", в редакції, запропонованій ФДМУ, встановлення наведеного у ньому розміру винагороди членів Наглядової ради ПрАТ "Індар" і надання керівнику Виконавчого органу ПрАТ "Індар" повноважень на підписання цивільно-правових договорів, які укладатимуться з членами Наглядової ради ПрАТ "Індар" (третє питання порядку денного), що оформлені протоколом №1/2026 позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Індар".
Так, ані зі змістом бюлетеня для кумулятивного голосування на позачергових Загальних зборах акціонерів ПрАТ "Індар", ані зі змістом прийнятих Загальними зборами рішень ОСОБА_1 не погоджується та вважає їх такими, що порушують її права.
Крім того, позивачкою подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- заборони Загальним зборам акціонерів та/або Наглядовій раді ПрАТ "Індар" приймати рішення щодо звільнення, відсторонення від виконання обов`язків, припинення повноважень керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 або обрання керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;
- заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, проводити (здійснювати) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо зміни керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі
Обґрунтування заяви наведено вище за текстом цієї постанови.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Пунктом 3 частини 1 статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників позивачки та відповідача-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
За приписами частин 1, 2 статті 136 ГПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації у майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Необхідно зазначити, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, у разі задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі №927/432/19.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача без порушення, або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17 та від 12.05.2020 у справі №910/14149/19.
Відповідно до частини 5 статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;
3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно з законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною 9 цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (частина 10 статті 137 ГПК України).
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що задоволення вимог 2 та 3, що викладені у заяві про забезпечення позову прямо суперечать положенням пункту 1 частини 5 статті 137 ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначила, що при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі, з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №916/938/24).
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Враховуючи те, що позивачі звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, в таких немайнових спорах, має досліджуватися чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний був здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.
При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.
Єдиною підставою для застосування забезпечення позову є реальні, доведені ризики, а не припущення.
У той же час, позивачкою не надано доказів вчинення ФДМУ дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого рішення суду та не наведено жодного доказу, що можливе судове рішення у даній справі не зможе бути виконане, а навпаки всі доводи зводяться до припущень.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивачів, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду від 20.05.2025 у справі №917/2019/23 вказано, що особа, яка не є учасником суб`єкта господарювання корпоративного типу (при цьому не оспорює правомірність припинення належних їй корпоративних прав), не може мати заінтересованості в тому, хто є його директором.
Також, Верховним Судом у постанові від 20.08.2024 у справі №910/13115/23 зазначено, що статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.".
Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вказує, що права позивачки жодним чином не порушені, оскарження рішення не повинно паралізувати роботу товариства. Протилежний підхід призведе би до надмірного втручання в господарську діяльність.
Предметом розгляду цієї справи по суті є визнання недійсним бюлетня для кумулятивного голосування на позачергових Загальних зборах акціонерів ПрАТ "Індар", визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Індар" про припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради ПрАТ "Індар", про обрання членів Наглядової ради ПрАТ "Індар".
Проте, позивачка просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом:
- заборони загальним зборам акціонерів та/або Наглядовій раді ПрАТ "Індар" приймати рішення щодо звільнення, відсторонення від виконання обов`язків, припинення повноважень керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 або обрання керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;
заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, проводити (здійснювати) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо зміни керівника (Голови Правління) ПрАТ "Індар" ОСОБА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Оскільки, заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи, тому вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову виходять за межі предмета позову, є такими, що порушують права ФДМУ, як наслідок - задоволенню не підлягали.
Таким чином, застосовані заходи забезпечення позову є такими, що направлені виключно на блокування проведення загальних зборів ПрАТ "Індар".
За таких обставин забезпечення позову у визначений оскаржуваною ухвалою спосіб суперечить правовій природі інституту забезпечення позову та вимогам статей 136-137 ГПК України.
Відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" контрольний пакет акцій - пакет у розмірі більше 50 відсотків простих акцій акціонерного товариства.
Держава Україна володіє пакетом акцій розміром 70,7016% у статутному капіталі ПрАТ "Індар".
Статтею 27 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на участь в управлінні товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність товариства.
Участь в управлінні акціонерним товариством - це фундаментальне право власників простих акцій, що реалізується переважно через загальні збори. Акціонери впливають на діяльність товариства, голосуючи за прийняття стратегічних рішень, обрання органів управління (наглядової ради, ради директорів) та розподіл прибутку. Зазначені заходи забезпечення позову можуть призвести до фактичного блокування реалізації корпоративних прав інших акціонерів ПрАТ "Індар".
Статтею 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" встановлено, що уповноважені органи управління, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
ФДМУ реалізуючи корпоративні права держави, має право брати участь в управлінні ПрАТ "Індар".
Вжиті судом заходи забезпечення позову, має наслідком порушення прав ФДМУ через обмеження його повноважень, як суб`єкта, який уповноважений на управління корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, зокрема шляхом взяття участі в загальних зборах та голосуванні на них, що має наслідок прийняття позачерговими загальними зборами рішення на блокування виконання якого була скерована заява позивачки про забезпечення позову та як наслідок фактичне блокування діяльності ПрАТ "Індар".
Відтак, застосований захід забезпечення позову є неспівмірними, оскільки такий захід призведе до фактичного блокування реалізації корпоративних прав інших акціонерів, тобто матиме наслідком істотне та непропорційне втручання у господарську діяльність юридичної особи, а також порушує баланс інтересів сторін.
Таким чином, зазначені заходи забезпечення: не відповідають принципу співмірності; порушують баланс інтересів учасників корпоративних правовідносин; створюють надмірне та необґрунтоване втручання у діяльність органу управління товариства, блокуючи реалізацію корпоративних прав.
Відтак, подана заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо неможливості виконання судового рішення ухваленого винесеного за результатом розгляду справи та не обґрунтовуються належними та допустимими доказами а також виходить за межі предмету спору у справі №910/9747/26.
У зв`язку з наведеними обставинами, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ФДМУ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі №910/9747/26 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Розподіл судових витрат
У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду, розподіл сум судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору, згідно з загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі №910/9747/26 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі №910/9747/26 скасувати.
3. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі №910/9747/26 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 27.10.2026.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран