Постанова № 140950089 у справі № 904/5287/25 від 13.10.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 м.Дніпро

Справа № 904/5287/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Кошлі А.О., суддів: Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.

за участі секретаря судового засідання: Ігнатенко Г.В.

прокурора - Мамаєва Є.М.,

представника позивача - Ляшко Б.В.

представника відповідача - Колошин В.П.

представник третьої особи - Попова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2026 (суддя Юзіков С.Г.) у справі № 904/5287/25

за позовом: Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (проспект Олександра Поля, 1, місто Дніпро, 49004; ідентифікаційний код юридичної особи 00022467)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОТ Світлячок" (вулиця Державна, будинок 35, місто Підгородне, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52001; ідентифікаційний код юридичної особи 40697610)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці (проспект Дмитра Яворницького, будинок 108 А, місто Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 08602833)

про усунення перешкоди у реалізації Державою в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації права користування та розпорядження земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:

Керівник Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОТ Світлячок", в якому просив суд:

- усунути перешкоди у реалізації Державою в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004 площею 2,09 га, скасувавши рішення державного реєстратора Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області Мізіренко Г.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31518005 від 22.09.2016, про реєстрацію права приватної власності ТОВ "ДОТ Світлячок" (код ЄДРПОУ 40697610) на комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: с. Хащеве, вулиця Овчаренко, будинок 2-Ш (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 948756912232);

- усунути перешкоди у реалізації Державою в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації права користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою, скасувавши рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіна М.М., індексний номер: 30065067 від 15.06.2016, про реєстрацію права приватної власності ТОВ "ДОТ Веселка" (код ЄДРПОУ 40514505) на комплекс будівель та споруд за тією ж адресою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004 є державною власністю, на ній розташований дитячий літній оздоровчий табір «Світлячок», який перебуває на балансі Управління МВС України на Придніпровській залізниці. Прокурор стверджував, що біржовий договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.03.2000, на підставі якого здійснено первинну реєстрацію права власності за ТОВ "ДОТ Веселка", фактично не укладався, а об`єкти нерухомого майна, зареєстровані за відповідачем у Державному реєстрі речових прав, фізично не існують у тому вигляді та з тими характеристиками, які зазначені в реєстрі. Реєстрація права власності на неіснуючі об`єкти нерухомості створює перешкоди власнику земельної ділянки (державі) у реалізації права користування та розпорядження нею.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2026 у справі № 904/5287/25 відмовлено в задоволенні позовних вимог Керівника Самарівської окружної прокуратури у даній справі. Судові витрати у справі покладено на Прокурора. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані Господарським судом Дніпропетровської області 18.09.2025.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач є особою, за якою зареєстроване право власності на об`єкт нерухомості, та за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об`єкта, тоді як територіальна громада (держава), за якою не зареєстроване право власності на такий об`єкт, не є його володільцем. Суд першої інстанції послався на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна (віндикаційний позов), а не негаторний позов. Суд зазначив, що прокурор не довів відсутність на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що належить відповідачеві, а до предмету позову не входить вирішення питання недійсності правочинів про набуття відповідачем у власність нерухомого майна. За таких обставин суд дійшов висновку, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту, оскільки вирішенням позову не буде вирішено долі зареєстрованого за відповідачем нерухомого майна та долі правочинів про набуття відповідачем у власність такого майна.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2026 у справі № 904/5287/25, Дніпропетровська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2026 у справі № 904/5287/25 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а також стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, на користь Дніпропетровської обласної прокуратури.

Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, неправильного визначення судом правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем, а також у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права - незастосуванням закону, який підлягав застосуванню, та порушенням норм процесуального права.

Прокурор зазначає, що обрання негаторного позову як способу захисту зумовлено тим, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004 площею 2,09 га є власністю Держави, правомочностями щодо управління та розпорядження якою наділена Дніпропетровська обласна державна адміністрація відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Позивач як власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном відповідно до ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України та п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України. При цьому апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, згідно з якою негаторний позов є позовом власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод у користуванні чи розпорядженні відповідним майном, а поняття перешкод може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки, а й будь-які інші неправомірні дії, рішення органів державної влади, договори та інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ч. 1 ст. 2, ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 14, ч. 1, ч. 3 ст. 86 ГПК України, не надав оцінки безпосередньо дослідженим у судовому засіданні письмовим доказам і не обґрунтував підстави для їх відхилення. Зокрема, судом не надано оцінки технічному паспорту від 11.12.2018, розробленому ФОП Сапьоровою О.Л. на замовлення Управління МВС України на Придніпровській залізниці, технічному паспорту від 02.07.2025, розробленому ФОП Змієвським В.П. (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності № ТІ-1: 4495-8926-4475-8569), протоколу огляду ділянки місцевості від 02.07.2025 з відеозаписом, а також технічному звіту Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру". Згідно з цими доказами на земельній ділянці фактично знаходиться 12 об`єктів нерухомого майна, які мають технічні характеристики, що відмінні від характеристик 21 об`єкта, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за ТОВ "ДОТ Світлячок".

Прокурор наголошує, що суд не звернув уваги на те, що копією проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "ДОТ Світлячок", розробленого на замовлення цієї юридичної особи, зокрема кадастровим планом, підтверджується, що на момент його розроблення (2019 рік) на земельній ділянці знаходились лише 14 об`єктів нерухомого майна, а не 21 об`єкт, зазначений у дублікаті договору купівлі-продажу від 15.03.2000. Судом також не надано оцінки матеріалам реєстраційної справи на нерухоме майно та дублікату договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.03.2000.

Апелянт зазначає, що суд в порушення вимог ч. 3 ст. 198 ГПК України не з`ясував, чи знаходяться на земельній ділянці будівлі та споруди, які саме, які їх кількісні та технічні характеристики, а також хто є дійсним власником зазначеного майна - держава чи ТОВ "ДОТ Світлячок". Нез`ясування цих обставин, на думку апелянта, є підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України.

Прокурор також стверджує, що судом не було досліджено питання законності вчинення державними реєстраторами реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна. Зокрема, приватний нотаріус Царєйкін М.М. при здійсненні реєстраційних дій 11.06.2016 порушив вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на 11.06.2016) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015: не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, не витребував з НРКП БТІ "Інвентаризатор" відповідну реєстрову книгу та реєстраційну справу, а за відсутності відомостей у Державному реєстрі прав щодо реєстрації відповідних прав, на підставі дублікату неіснуючого договору купівлі-продажу, вчинив реєстраційні дії щодо права приватної власності ТОВ "ДОТ Веселка" на неіснуючі об`єкти нерухомого майна, які знаходились на території неіснуючого населеного пункту - село Хащове, за адресою, яка в установленому порядку не присвоювалась.

Апелянт зазначає, що судом не з`ясовано ряд обставин, що мають значення для справи: що дитячий табір з державної форми власності на підставі правочинів не вибував; що ТОВ "ДОТ Веселка" не мало юридичних підстав для набуття у власність та подальшого відчуження об`єктів нерухомого майна, у тому числі шляхом складання акту приймання-передачі від 05.09.2016, а тому такий правочин є нікчемним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України; що Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачав можливості реєстрації речових прав на фізично неіснуючі об`єкти нерухомого майна на неіснуючих адміністративно-територіальних одиницях; що земельна ділянка разом з розташованими на ній об`єктами нерухомого майна розташована поза межами населених пунктів.

Прокурор також не погоджується з висновком суду про необхідність звернення з віндикаційним позовом, оскільки у зв`язку з фізичною відсутністю об`єктів нерухомого майна, зареєстрованих за відповідачем, звернення з віндикаційним позовом є неналежним способом захисту, адже неможливо витребувати те, чого не існує. Ухвалення судом рішення про витребування неіснуючого майна не може бути виконане. Тому висновки суду щодо невірного обрання прокурором способу захисту є помилковими.

Апелянт вказує, що судом не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме: п. 4 ч. 2 ст. 15 ЦК України, п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України, ст. 391 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які спрямовані на усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном шляхом скасування державної реєстрації речових прав на неіснуючі об`єкти нерухомого майна, що матиме наслідком відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Крім того, апелянт зазначає, що суд дійшов хибних висновків про те, що територіальна громада, за якою не зареєстроване право власності на об`єкт, не є його володільцем, тоді як у тексті позовної заяви відсутні жодні посилання на належність речових прав певній територіальній громаді, яка навіть не є стороною або учасником справи. Також є необґрунтованими висновки суду стосовно невирішення позовом долі зареєстрованого за відповідачем нерухомого майна, якого фізично не існувало та не існує як об`єкта цивільних прав.

Апелянт також посилається на постанову Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 910/612/25, в якій Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що державна реєстрація права приватної власності на спірне майно підлягає скасуванню з огляду на те, що здійснено державну реєстрацію неіснуючих майнових прав на об`єкт, який не існує, а такі права відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації.

Також судом не надано оцінки та не обґрунтовано підстави відхилення низки письмових доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні: копії листа Міністерства транспорту України № 211 від 27.01.1997; копії договору безвідплатного зберігання дитячого літнього оздоровчого табору «Світлячок» від 19.03.1997; копії акту передачі від 19.03.1997; копії рішення Новомосковської районної ради від 16.08.1997; копії листа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.02.2022; копії довідки ГУ Держгеокадастру від 28.02.2019. Кожен із зазначених документів окремо та в сукупності спростовує факт належності на праві власності будь-якій юридичній особі (крім Держави) комплексу будівель та споруд дитячого табору.

Судом також не враховано преюдиційні факти, встановлені Господарським судом міста Києва при розгляді справи № 910/12473/22, рішенням якого від 08.05.2023 встановлено, що ТОВ "ДОТ Світлячок" під час оформлення земельної ділянки використано недостовірні дані про місце розташування нерухомого майна; місце розташування нерухомого майна ТОВ "ДОТ Світлячок" не може відповідати місцю розташування земельної ділянки; на зазначеній земельній ділянці розташовано інший об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору "Світлячок", який перебуває на балансі Управління МВС України на Придніпровській залізниці.

Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОТ Світлячок"подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне:

Відповідач зазначає, що право власності на комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: с. Хащеве, вулиця Овчаренко, будинок 2-Ш (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 948756912232), належить відповідачу, що не спростовано жодним належним доказом. Об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004 площею 2,09 га, що належить державі. Відповідач має законне право на користування земельною ділянкою, оформлення якого не завершено з вини позивача, що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/12473/22 від 08.05.2023, яке набрало законної сили 14.09.2023.

Відповідач вказує, що об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, є невід`ємним від такої земельної ділянки в силу приписів ст. 120 ЗК України. Право власності на комплекс будівель та споруд зареєстроване за відповідачем, докази чого наявні в матеріалах справи. Апелянт стверджує, що нерухомого майна, належного відповідачу, немає на земельній ділянці, проте, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, доказів такої заяви до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів недійсності правочинів, що стали підставою для набуття відповідачем права власності на таке майно.

Відповідач наголошує, що прокурор стверджує, що саме державна реєстрація права власності за відповідачем на комплекс будівель та споруд спричиняє перешкоди в розпорядженні земельною ділянкою, та вимагає скасування рішення державного реєстратора, ігноруючи прямі норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо підстав скасування рішення державного реєстратора. Суд першої інстанції надав належну оцінку обраному прокуратурою способу захисту та з урахуванням актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у справах за вимогами володіючого власника зробив вірний висновок про обрання неефективного способу захисту.

Відповідач також зазначає, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Апелянт стверджує про належність нерухомого майна заводу "Світлофор", який було передано на баланс Управлінню МВС України на Придніпровській залізниці, однак належність права власності на такий об`єкт нерухомості зазначеним особам не підтверджено жодним належним доказом, як і не підтверджено належність таких об`єктів нерухомості до державного майна.

Відповідач вказує, що набуття ним права власності на комплекс будівель та споруд відбулось у 2016 році, і за весь час до дати звернення позивачем до суду (2025 рік) позивачем не було вжито жодних заходів для закріплення права на зазначені об`єкти нерухомого майна. Відповідач правомірно володів протягом 9 років нерухомим майном, право власності на яке наразі намагається скасувати позивач шляхом скасування рішення державного реєстратора на підставі нібито неукладеного договору в 2000 році.

Відповідач зазначає, що задоволення позовних вимог у частині скасування рішення державного реєстратора призведе до незаконного позбавлення відповідача права власності та утворить непропорційне втручання у право останнього на мирне володіння майном, що є порушенням ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки позивачем не доведено правомірних підстав для позбавлення відповідача такого права, а також не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів. Відповідач набув спірне нерухоме майно у власність законним шляхом, без наявності намірів, що не охоплюються змістом укладеного правочину.

Відповідач підсумовує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права, доля дійсних правочинів не вирішувалась, як і питання добросовісності відповідача в розрізі розгляду питання про недійсність правочинів та наявності підстав для витребування майна.

Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Стефанів Т.В., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026 апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2026 по справі № 904/5287/25 було залишено без руху та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків.

На виконання ухвали суду апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2026 по справі № 904/5287/25. Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу № 904/5287/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.06.2026 об 11.00 годині.

Дніпропетровська обласна державна адміністрація подала письмові пояснення від 26.05.2026 № 10-586/0/139-26, в яких зазначила, що правову позицію Дніпропетровської обласної прокуратури, викладену в апеляційній скарзі, підтримує в повному обсязі та просить суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2026 у справі № 904/5287/25 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Позивач зазначив, що об`єкти нерухомого майна розташовані на території земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004, що підтверджується технічним звітом Дніпропетровської регіональної філії ДП " Центр державного земельного кадастру", а згідно інформації з Державного земельного кадастру зазначена земельна ділянка є державною власністю. Позивач також просив розглядати справу без участі уповноваженого представника облдержадміністрації.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкладено судове засідання на 01.09.2026 о 11:00 год.

В судовому засіданні, що відбулось 01.09.2026 оголошено перерву до 13.10.2026 о 12:00 год.

10.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення ТОВ "ДОТ Світлячок", у яких представник відповідача повідомив про направлення адвокатських запитів до Фонду державного майна України та його регіонального відділення у Дніпропетровській області й просив долучити до матеріалів справи листи, отримані у відповідь на зазначені запити.

Розглянувши це клопотання, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 80 ГПК України відповідач повинен подати докази разом із поданням відзиву. За частиною восьмою цієї статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, не приймаються до розгляду, крім випадку, коли особа обґрунтувала неможливість їх своєчасного подання з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частинами першою-третьою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до цього суду з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, прийняття додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду потребує встановлення винятковості випадку та об`єктивних причин їх неподання до суду першої інстанції. Обов`язок обґрунтувати й підтвердити такі обставини покладено на учасника справи, який подає відповідні докази. Саме посилання на їх значення для вирішення спору не замінює виконання зазначених процесуальних вимог.

Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, щодо необхідності доведення об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне подання доказів.

Крім того, у постанові від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність доказу на момент ухвалення рішення судом першої інстанції по суті спору виключає можливість його прийняття апеляційним судом у порядку статті 269 ГПК України. Створення документа після ухвалення оскаржуваного рішення саме по собі не становить виняткової обставини для його прийняття під час апеляційного перегляду.

Оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області ухвалено 01.04.2026. Натомість лист Фонду державного майна України від 08.09.2026 № 10-33-24368 та лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 08.09.2026 № 912-01-6717 складено після ухвалення цього рішення.

Відповідач не навів та не підтвердив обставин, які об`єктивно перешкоджали йому звернутися за відповідною інформацією під час розгляду справи судом першої інстанції. Одержання відповідей на адвокатські запити вже на стадії апеляційного провадження саме по собі не підтверджує неможливості своєчасного вчинення дій для отримання та подання доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій. Прийняття додаткових доказів без установлення передбачених частиною третьою статті 269 ГПК України підстав суперечило б установленому порядку апеляційного перегляду та принципу правової визначеності.

За таких обставин колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання ТОВ "ДОТ Світлячок"» про прийняття та долучення зазначених листів як додаткових доказів. Їх зміст не враховується під час вирішення спору по суті.

13.10.2026 прокурором в судовому засідання заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №904/5287/25 до набрання законної сили рішенням у іншій справі, про витребування комплексу будівель та споруд, провадження в якій відкрито ухвалою від 28.09.2026.

Водночас станом на час судового засідання в цій справі, відомості про реєстрацію заявленого клопотання матеріали справи не містили, докази вручення іншим учасникам справи також були відсутні, у зв`язку з чим суд відмовив у його прийняття до розгляду.

У судовому засіданні прокурор, представники Дніпропетровської обласної державної адміністрації та третьої особи - Управління МВС України на Придніпровській залізниці - підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку

В матеріалах справи наявний наказ Міністерства транспорту України № 750 від 23.12.1996, згідно з яким Міністерство транспорту України не заперечує щодо передачі з балансу Дніпропетровським електротехнічним заводом "Світлофор" на баланс Управлінням МВС України на Придніпровській залізниці літнього оздоровчого табору, розташованого на землях держлісгоспу.

19 березня 1997 р. укладено договір безоплатної передачі дитячого літнього оздоровчого табору "Світлячок", за яким Дніпропетровським електротехнічним заводом "Світлофор" безоплатно передає зі свого балансу на баланс Управлінням МВС України на Придніпровській залізниці дитячий оздоровчий табір "Світлячок", розташований в Новомосковському районі на землях держлісгоспу.

Того ж 19.03.1997 Дніпропетровський електротехнічний завод "Світлофор" з Управлінням МВС України на Придніпровській залізниці підписали акт передачі дитячого оздоровчого табору "Світлячок". Передача здійснена на підставі дозволу Міністерства транспорту України № 750 від 23.12.1996.

Відповідно до наказу МВС України № 551 від 22.08.2019 Про передачу нерухомого майна в спільну власність територіальних громад Дніпропетровської області, наказано ліквідаційній комісії УМВС України на придніпровській залізниці передати в спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області об`єкти нерухомого майна дитячого оздоровчого табору "Світлячок", які знаходяться за адресою: с. Вільне, Новомосковський район, Дніпропетровська область - та обліковуються на балансі УМВС України на Придніпровській залізниці. Також в п. 4 зазначеного наказу зобов`язано внести необхідні зміни до Єдиного реєстру об`єктів державної власності (АС "Юридичні особи).

Згідно з витягом з рішення Дніпропетровської обласної ради від 22.09.2019 № 461-16VІІ надано попередню згоду на прийняття з державної власності до спільної власності територіальної громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області без права на відчуження будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Світлячок", розташованого на землях рекреаційного призначення Новомосковського лісового господарства та на землях Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що перебувають на балансі Управління МВС на Придніпровській залізниці.

За даними Прокурора, в подальшому, в процесі вищевказаної передачі було встановлено, що 11.06.2016 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царєйкін М.М. вчинив реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: с. Хащеве, вулиця Овчаренко, будинок 2-Ш (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 948756912232), що складаються з приміщення, А-1 площею 31.7 кв.м, приміщення, В-1 площею 14.5 кв.м, приміщення, Г-1 площею 76.2 кв.м, приміщення, Д-1 площею 130.6 кв.м, приміщення, Е-1 площею 62.1 кв.м, приміщення, Ж-1 площею 68.7 кв.м, приміщення, И-1 площею 172.2 кв.м, приміщення, К-1, приміщення, Л-1, приміщення, туалет, М площею 8.3 кв.м, приміщення, Н-1, приміщення, П-1 приміщення, Р-1, ворота, №1, огорожі, №2,3, навіс, Ю,У,Я.

Для державної реєстрації речових прав на вказане нерухоме майно за ТОВ "ДОТ ВЕСЕЛКА" державному реєстратору був наданий дублікат договору купівлі - продажу нерухомого майна від 15.03.2000р., укладений на товарній біржі "Українcька" (код ЄДРПОУ 24514270) між Племінним заводом по виробництву племінних гусячих яєць колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" (код ЄДРПОУ 03742083) та ПП "Хімічний спектр" (код ЄДРПОУ 30082213).

Проте, за твердженнями Прокурора біржовий договір купівлі - продажу, щодо комплексу будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с Хащове, вул. Овчаренко, буд. 2- Ш, №257 від 20.04.1999, від 07.09.2000, від 15.03.2000 в дійсності не укладався, оскільки:

- товарною біржею "Українська" надано довідку №1/09-22 від 09.09.2022 про те, що біржові договори купівлі - продажу, щодо комплексу будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с Хащове, вул. Овчаренко, буд. 2-Ш, №257 від 20.04.1999, від 07.09.2000, від 15.03.2000 в архіві біржі не знайдено;

- на наявному в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дублікаті договору купівлі - продажу нерухомості від 15.03.2000, зокрема в переліку реквізитів Товарної біржі "Українська" серед контактних номерів біржі зазначений абонентський номер, який згідно з листом АТ "Укртелеком" №220-ВИХ-80с141-2025 від 27.05.2025 зареєстрований у цього абонента з 31.10.2003, тобто через три роки від дати нібито видачі дубліката відповідного договору;

- згідно з листом Губиниської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області №1735 від 08.08.2022 Племінний завод по виробництву гусячих племінних яєць колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" (код ЄДРПОУ 03742083), ПП "Хімічний спектр" (код ЄДРПОУ 30082213 ), ТОВ "ДОТ Веселка" (код ЄДРПОУ 40514505), ТОВ "ДОТ Світлячок" (код ЄДРПОУ 40697610) в період з 1997 по 03.12.2020 (утворення Губиниської ОГТ) не обліковувались у Вільненській сільській раді, як власники об`єктів нерухомого майна дитячого оздоровчого табору "Світлячок";

- відповідно до листа Вільненської сільської ради №404 від 25.07.2018 у Вільненській сільській раді відсутні дані про юридичну та поштову адресу колишнього ДОТ "Світлячок" на землях сільської ради за межами населених пунктів;

- відповідно до листа Губиниської селищної ради №1119 від 07.06.2021 Вільненською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області не приймалося рішень про присвоєння адреси ДОТ "СВІТЛЯЧОК". Відповідних заяв до ради не надходило;

- допитана в статусі свідка ОСОБА_1 показала, що вона раніше працювала в Новомосковському районному комунальному підприємстві БТІ "Інвентаризатор". На наданому останній для ознайомлення дублікату договору купівлі - продажу нерухомого майна від 15.03.2000р. напроти прізвища ОСОБА_1 стояв підпис, свідок показала, що вказаний підпис виконаний не нею та навіть не схожий на її підпис.

02.07.2025 у кримінальному провадженні №42021042110000048 від 21.09.2021 року Прокурором проведено огляд ділянки місцевості, а саме земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004, до участі в якому було залучено інженера з інвентаризації нерухомого майна ФОП "Змієвський" Логвіненко О.Л. та провідного геодезиста ДП Центр ДЗК Калажонок І.С., а також членів ліквідаційної комісії Управління МВС України на Придніпровській залізниці Рязанцева В.Є., Попову Ю.В.

В ході огляду на території вищезазначеної земельної ділянки були виявлені наступні об`єкти нерухомого майна, які входять до складу дитячого літнього оздоровчого табору "Світлячок", а саме: приміщення гуртожитку "Літ. А" (зовнішні технічні параметри: ширина 9,95 м, довжина 17,06 м, тераса 1: 1,75 м на 17,06 м., тераса 2: 1,87 м на 10,73 м, ганок: 1,95 м на 1,53 м.); душова "Літ. Б" (зовнішні технічні параметри: ширина 8,33 м, довжина 9,34 м); спальний корпус 1 "Літ. В-1" (зовнішні технічні параметри: ширина 11,47 м, довжина 24,93 м); спальний корпус 2 "Літ. Г-1" (зовнішні технічні параметри: ширина 11,46 м, довжина 24,85 м); спальний корпус 3 "Літ. Д-1" (зовнішні технічні параметри: ширина 10,8 м, довжина 13,8 м); їдальня "Літ. Е-1" (зовнішні технічні параметри самої їдальні: ширина 8,53 м, довжина 13,9 м, зовнішні технічні параметри самої прибудови: ширина 4,42 м, довжина 2,84 м); льодовик "Літ. Ж" (зовнішні технічні параметри: ширина 3,43 м, довжина 4,49 м); вбиральня "Літ. З" (зовнішні технічні параметри: ширина 3,27 м, довжина 5,56 м); гуртожиток "Літ. К-1" (зовнішні технічні параметри: ширина 9,78 м, довжина 10 м); ізолятор "Літ. Л" (зовнішні технічні параметри: ширина 4,57 м, довжина 5,17 м, ганок - 5,17 м на 0,71 м ); шлакоблочний корпус "Літ. М" (зовнішні технічні параметри по лінії фундаменту: ширина 3,91 м, довжина 9,9 м); штабний будинок "Літ. И" (зовнішні технічні параметри цегляної будови: ширина 5,02 м, довжина 7,93 м, зовнішні технічні параметри веранди: ширина 4,10 м, довжина 13,76 м).

Прокурор наполягає, що інших об`єктів в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004, у тому числі об`єктів нерухомості, право власності які наразі зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 948756912232) за ТОВ "ДОТ Світлячок" (код ЄДРПОУ 40697610) згідно з їх переліком та технічних характеристик, які зазначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не виявлено.

Прокурор вважає, що факт реєстрації за Відповідачем права власності на зазначені об`єкти порушує права власника (Позивача) відповідної земельної ділянки, оскільки останній не в змозі нею розпорядитися.

Наведені обставини стали причиною звернення з позовом та є предметом спору в даній справі.

Предметом доказування в цій справі є наявність підстав для усунення перешкод у реалізації Позивачем права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішень державного реєстратора стосовно майна Відповідача.

Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2026 у справі № 904/5287/25, яким відмовлено в задоволенні позову Керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ТОВ "ДОТ Світлячок" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004 площею 2,09 га шляхом скасування рішень державних реєстраторів щодо права приватної власності на комплекс будівель та споруд.

Прокурор оспорює рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Царєйкіна М. М. від 15.06.2016 з індексним номером 30065067, на підставі якого зареєстровано право власності ТОВ "ДОТ Веселка", та рішення державного реєстратора Мізіренко Г. Ю. від 22.09.2016 з індексним номером 31518005, на підставі якого право власності на той самий реєстраційний об`єкт зареєстровано за ТОВ "ДОТ Світлячок". Об`єктом реєстрації є комплекс будівель та споруд за адресою: с. Хащеве, вул. Овчаренко, буд. 2-Ш, реєстраційний номер 948756912232.

Обґрунтовуючи позов, прокурор заперечує правомірність походження приватного права на комплекс та відповідність його документального опису фактичній забудові земельної ділянки. Розташовані на цій ділянці будівлі прокурор пов`язує з майном державного дитячого оздоровчого табору "Світлячок", переданим у 1997 році Управлінню МВС України на Придніпровській залізниці. Порушення права на землю обґрунтовано використанням оспорюваної реєстрації для оформлення землекористування відповідачем.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, зокрема, з неналежності обраного способу захисту, вказуючи на необхідність витребування майна, та визнав недостатніми наведені прокурором обставини для спростування зареєстрованого за відповідачем права.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї та надані сторонами докази, колегія суддів виходить із такого.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права та інтересу в разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Частиною першою статті 391 ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у користуванні та розпоряджанні своїм майном. За частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення порушень його прав на землю, навіть якщо такі порушення не пов`язані з позбавленням володіння земельною ділянкою.

Для застосування негаторного способу захисту необхідно встановити належність позивачеві права, на захист якого подано позов, наявність перешкод у його здійсненні, протиправність таких перешкод та їх збереження на час звернення за судовим захистом. Відповідний спосіб має усувати встановлене порушення, а не лише формально змінювати відомості державного реєстру.

Перешкоди у здійсненні права на землю можуть мати як фактичний, так і юридичний характер. Водночас сам факт реєстрації за іншою особою права на розташовану на ділянці нерухомість ще не доводить протиправності такого впливу на земельні правовідносини. Для задоволення позову необхідна оцінка правових підстав цієї реєстрації та її конкретних наслідків для власника землі.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За частинами першою та другою статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами першою - третьою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Застосування стандарту вірогідності доказів передбачає порівняння судом доказів, наданих на підтвердження певної обставини, з доказами, спрямованими на її спростування, та встановлення того, яка із запропонованих сторонами версій є більш переконливою.

Отже, перевірка доводів прокурора не зводиться до встановлення окремих недоліків документів відповідача. Вона передбачає зіставлення доказів державної належності майна з доказами заявленого приватного набуття та визначення того, яка з наведених сторонами версій підтверджується більш переконливою сукупністю доказів.

Розпорядження Ради Міністрів УСРСР № 54 від 30.07.1960 земельна ділянка площею 2,09 га виділена заводу «Світлофор» під будівництво оздоровчого табору. Літній табір 1962 року побудови.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором від 19.03.1997 Дніпропетровський електротехнічний завод "Світлофор" безоплатно передав зі свого балансу, а Управління МВС України на Придніпровській залізниці прийняло на свій баланс дитячий літній оздоровчий табір "Світлячок". Передання оформлено актом від тієї самої дати, який конкретизує склад майна та його вартісні показники (том 1, а.с. 25- 26). Передачі передував лист Міністерства транспорту від 27.01.1997 про відсутність заперечень щодо її здійснення (том 1, а.с. 24).

Договір передбачав використання табору Управлінням МВС для оздоровлення дітей працівників. Завод зберіг можливість оздоровлення дітей своїх працівників на підставі окремої угоди. Умов про прийняття табору на зберігання з обов`язком повернути майно договір не містить, тому його зміст не дає підстав кваліфікувати оформлені ним відносини як зберігання.

Саме по собі перебування майна на балансі не замінює документів про правові підстави його набуття. У цій справі відомості балансового обліку оцінюються разом із договором, актом передачі, погодженням відповідного органу та подальшими документами щодо управління майном табору.

Рішенням Новомосковської районної ради від 16.08.1997 № 9-13/XXII продовжено строк тимчасового користування Управлінням МВС України на Придніпровській залізниці земельною ділянкою площею 2,09 га на умовах оренди до 31.12.2005 (том 1, а.с. 68). Це рішення підтверджує історичний зв`язок землекористування з діяльністю табору, однак саме по собі не встановлює продовження відповідного строкового права після зазначеної дати. Водночас закінчення строку користування землею не підтверджує припинення державної власності на будівлі або набуття права на них приватною особою.

Довідка Відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 28.02.2019 № 4-0.23-308/170-19, адресована ТОВ "ДОТ Світлячок", містить відомості державної статистичної звітності з кількісного обліку земель станом на 01.01.2016. За цими відомостями ділянка площею 2,0900 га на території Вільненської сільської ради обліковувалася як земля державної власності рекреаційного призначення за межами населеного пункту у зв`язку з діяльністю ДОТ "Світлячок" Управління МВС на Придніпровській залізниці.

У листі Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.02.2022, наданому щодо ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004, повідомлено про її державну кадастрову реєстрацію 29.05.2019 на підставі проєкту землеустрою. Площа ділянки становить 2,0900 га, цільове призначення - 07.01 "Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення", місце розташування - територія Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (том 1. а.с. 73).

Наведені в цьому листі відомості статистичного обліку станом на 01.01.2016 конкретизують зв`язок сформованої земельної ділянки з землею, яка обліковувалася у зв`язку з діяльністю табору Управління МВС. Повідомлення про відсутність у відповідному відділі копій документів щодо землекористування та про непередання проєкту землеустрою до Державного фонду документації із землеустрою характеризують обсяг наявної в цих установах документації. Вони не спростовують існування рішення районної ради від 16.08.1997.

Державна кадастрова реєстрація ділянки не ототожнюється з державною реєстрацією речових прав на неї. Відомості статистичного обліку також не підтверджують автоматичного продовження строкового землекористування після 31.12.2005.

Пунктом 24 рішення Дніпропетровської обласної ради від 22.02.2019 № 461-16/VII надано попередню згоду на прийняття будівель і споруд табору "Світлячок" із державної власності до спільної власності територіальних громад області без права їх відчуження (том 1, а.с. 38).

Наказом МВС України від 22.08.2019 № 551 ліквідаційній комісії Управління МВС України на Придніпровській залізниці доручено передати визначені об`єкти нерухомості до спільної власності територіальних громад, забезпечити участь у роботі комісії з передачі, повідомити про виконання наказу та надіслати затверджений акт приймання-передачі (том 1, а.с. 37).

Як установлено під час судового розгляду, зазначену процедуру не завершено та передачу майна не здійснено. Отже, рішення обласної ради та наказ МВС не підтверджують завершеного переходу майна до комунальної власності. Водночас незавершення цієї процедури оцінюється разом з іншими доказами та саме по собі не вирішує питання про обґрунтованість конкуруючого приватного права, зареєстрованого у 2016 році.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до складу об`єкта з реєстраційним номером 948756912232 включено приміщення літ. А-1 площею 31,7 кв. м, В-1 - 14,5 кв. м, Г-1 - 76,2 кв. м, Д-1 - 130,6 кв. м, Е-1 - 62,1 кв. м, Ж-1 - 68,7 кв. м, И-1 - 172,2 кв. м, туалет літ. М - 8,3 кв. м, а також приміщення літ. К-1, Л-1, Н-1, П-1, Р-1, ворота № 1, огорожі № 2, 3 та навіси літ. Ю, У, Я. Для приміщень літ. К-1, Л-1, Н-1, П-1, Р-1 у наданих реєстрових відомостях показники площ не наведено.

Технічні паспорти, виготовлені на замовлення Управління МВС у 2018 та 2025 роках, містять інші літерні позначення, найменування та показники площ окремих об`єктів. За експлікацією технічного паспорта від 02.07.2025 площа приміщень гуртожитку літ. А-1 становить 140,0 кв. м, спального корпусу літ. В-1 - 199,9 кв. м, спального корпусу літ. Г-1 - 196,3 кв. м. Останні два показники включають площі терас - відповідно 21,2 та 22,0 кв. м.

Інвентарні номери гуртожитку літ. А-1 - 10310032, спального корпусу літ. В-1 - 10310015 та спального корпусу літ. Г-1 - 10310014 відповідають номерам гуртожитку із цегли, спального корпусу № 1 та спального корпусу № 2 у наказі МВС України від 22.08.2019 № 551. Цей збіг підтверджує узгодженість інвентарних позначень відповідних об`єктів у технічній документації та переліку майна, передбаченого до передачі.

02.07.2025 у кримінальному провадженні № 42021042110000048 проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004 за участю спеціалістів з інвентаризації нерухомого майна та геодезії, а також членів ліквідаційної комісії Управління МВС. Протоколом огляду зафіксовано гуртожиток літ. А, душову літ. Б, спальні корпуси літ. В-1, Г-1, Д-1, їдальню літ. Е-1, льодовик літ. Ж, вбиральню літ. З, гуртожиток літ. К-1, ізолятор літ. Л, шлакоблочний корпус літ. М та штабний будинок літ. И.

Наведені у протоколі зовнішні розміри основних частин об`єктів становлять: гуртожитку літ. А - 9,95 х 17,06 м; душової літ. Б - 8,33 х 9,34 м; спальних корпусів літ. В-1, Г-1, Д-1 - відповідно 11,47 х 24,93 м, 11,46 х 24,85 м та 10,8 х 13,8 м; їдальні літ. Е-1 - 8,53 х 13,9 м; льодовика літ. Ж - 3,43 х 4,49 м; вбиральні літ. З - 3,27 х 5,56 м; гуртожитку літ. К-1 - 9,78 х 10 м; ізолятора літ. Л - 4,57 х 5,17 м; шлакоблочного корпусу літ. М по лінії фундаменту - 3,91 х 9,9 м; цегляної частини штабного будинку літ. И - 5,02 х 7,93 м. Окремо зафіксовано тераси, ґанки, прибудову їдальні та веранду штабного будинку.

Розташування обстежених об`єктів у межах спірної земельної ділянки підтверджується технічним звітом Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру". Протокол, матеріали фіксації та технічний звіт оцінюються в частині зафіксованих ними характеристик і просторового розташування забудови.

Технічний паспорт від 28.08.2017, виготовлений ФОП Данильченком В. В. на замовлення ТОВ "ДОТ Світлячок" щодо нерухомості за адресою: с. Хащеве, вул. Овчаренко, № 2Ш, містить схематичний план земельної ділянки, поверхові плани, журнали внутрішніх обмірів і розрахунків площ приміщень та характеристики конструктивних елементів будівель і споруд.

Показники внутрішніх площ приміщень літ. А-1 - 31,7 кв. м, В-1 - 14,5 кв. м, Г-1 - 76,2 кв. м, Д-1 - 130,6 кв. м, Е-1 - 62,1 кв. м, Ж-1 - 68,7 кв. м, И-1 - 172,2 кв. м і туалету літ. М - 8,3 кв. м узгоджуються з відповідними показниками реєстрового опису. Ця узгодженість враховується при ідентифікації об`єктів.

За журналом внутрішніх обмірів об`єкт літ. Р визначено як туалет із чотирма приміщеннями загальною площею 19,4 кв. м. У реєстрових відомостях зазначено «приміщення, Р-1» без наведення площі. Йдеться про відмінність деталізації та позначення об`єкта, яка сама по собі не доводить існування різних споруд. Показник 19,4 кв. м наведено також у переліку майна в акті передачі від 05.09.2016.

Площу забудови необхідно відмежовувати від площі приміщень за внутрішніми обмірами. Для будівлі літ. Л-1 ці показники становлять відповідно 317,4 та 278,5 кв. м, для туалету літ. М - 12,6 та 8,3 кв. м, для будівлі літ. П-1 - 165,2 та 139,4 кв. м. Порівняння різних характеристик одного об`єкта не дає підстав визнавати документ недостовірним лише через відмінність цих величин. Так само зовнішні розміри, зафіксовані під час огляду, не можуть безпосередньо зіставлятися з внутрішньою площею приміщень як тотожні показники.

Зіставлення технічних паспортів різних років не обмежується об`єктами з однаковими літерами. Поверховий план будівлі літ. Е-1 площею 62,1 кв. м у паспорті 2017 року має схожу конфігурацію та розподіл на сім приміщень із планом будівлі літ. Б-1 площею 62,4 кв. м у паспорті 2025 року. План будівлі літ. П-1 площею 139,4 кв. м у паспорті 2017 року має схожість із планом гуртожитку літ. А-1 площею 140,0 кв. м у паспорті 2025 року.

Наведені ознаки не встановлюють тотожності об`єктів самі по собі, але не дозволяють вважати відмінність літер та площ достатнім доказом існування різних будівель. Виявлення під час огляду 12 об`єктів також не доводить відсутності зареєстрованого комплексу, оскільки його реєстровий опис включає не лише будівлі, а й огорожі, ворота та навіси.

В експлікації до плану земельної ділянки у паспорті 2017 року зазначено площу 25 098 кв. м; в акті передачі від 05.09.2016 - розташування комплексу на ділянці площею 2,5 га; площа спірної сформованої ділянки становить 20 900 кв. м. Ці розбіжності не доводять розташування будівель поза спірною ділянкою, однак не дозволяють без зіставлення меж ототожнювати всі наведені територіальні описи. Для встановлення місця розташування фактичної забудови колегія суддів враховує геодезичні матеріали та технічний звіт щодо ділянки з конкретним кадастровим номером.

Технічний паспорт від 28.08.2017 складено після оспорюваних реєстраційних дій, тому саме цей документ не міг бути підставою їх учинення. Він характеризує об`єкти на час інвентаризації та не замінює перевірки документів, поданих державним реєстраторам у 2016 році. Водночас збіг його показників із переліком в акті від 05.09.2016 свідчить про наявність відповідного документального опису комплексу до виготовлення паспорта.

Отже, технічні матеріали підтверджують наявність забудови та містять дані для її ідентифікації. Самі по собі вони не підтверджують правових підстав виникнення власності у продавця за договором 2000 року або переходу права до відповідача. Такий самий підхід застосовується до паспортів, виготовлених на замовлення Управління МВС: їх зміст оцінюється разом із документами про набуття, передачу та облік майна.

Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що первинну реєстрацію права за ТОВ "ДОТ Веселка" обґрунтовано дублікатом договору купівлі-продажу від 15.03.2000, виданим 07.09.2000, та актом приймання-передачі від 24.05.2016. Датою реєстрації права зазначено 11.06.2016, а рішення з індексним номером 30065067 прийнято 15.06.2016.

За змістом дубліката продавцем комплексу виступав Племінний завод по виробництву племінних гусячих яєць КСП "Україна", а покупцем - ПП "Хімічний спектр". Право продавця пояснювалося посиланням на біржовий договір від 20.04.1999 № 257, зареєстрований у БТІ (том 1, а.с. 39).

За довідкою Товарної біржі "Українська" від 09.09.2022 № 1/09-22 договорів щодо відповідного комплексу в архіві біржі не знайдено (том 1, а.с. 238). Довідка відображає результат архівного пошуку та не є самостійним доказом того, що правочини ніколи не вчинялися. Водночас вона не надає незалежного підтвердження обставин набуття, викладених у дублікаті.

Лист КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 01.02.2022 № 25 оцінюється з урахуванням періоду здійснення цим підприємством реєстраційних функцій та обсягу доступних йому архівних матеріалів. Повідомлення про непроведення відповідних робіт із 01.09.2012 до 01.01.2013 не спростовує автоматично реєстрації у 1999-2000 роках. У листі зазначено, що раніше відповідну територію обслуговувало інше підприємство - НРКП БТІ «Інвентаризатор». Серед указаних у відповіді повернутих інвентаризаційних справ додаткової інформації про реєстрацію права або зміну власника об`єкта не виявлено.

Листом Губиниської селищної ради від 08.08.2022 № 1735 повідомлено, що за даними Вільненського старостинського округу протягом періоду з 1997 року до 03.12.2020 звернення про присвоєння адреси табору не надходили, а КСП "Україна", ПП "Хімічний спектр", ТОВ "ДОТ Веселка" та ТОВ "ДОТ Світлячок" не обліковувалися в раді як власники майна табору. Також повідомлено про ненадходження орендної плати та земельного податку (том 1, а.с. 220).

За повідомленням АТ «Укртелеком», наданим на запит прокурора у травні 2025 року, телефонний номер НОМЕР_1 зареєстрований у відповідного абонента з 31.10.2003. Наявність цього номера серед реквізитів документа, датованого 2000 роком, порушує питання про час і умови його оформлення. Водночас дата реєстрації номера в певного абонента сама по собі не встановлює часу виготовлення документа та не замінює дослідження його оригіналу.

Прокурор посилається також на протокол допиту колишньої працівниці БТІ ОСОБА_1 , яка заперечувала виконання підпису на дублікаті та висловила сумніви щодо реєстраційного номера 5-1, і на протокол допиту ОСОБА_2 щодо його фактичної участі в діяльності ТОВ "ДОТ Веселка".

Колегія суддів розмежовує факт наявності таких повідомлень у матеріалах кримінального провадження та доведеність викладених у них обставин у господарській справі. Протоколи допитів не прирівнюються до показань свідків, одержаних за правилами ГПК України. Висновок про підроблення підпису, невчинення правочину або фіктивність усієї діяльності товариства не може ґрунтуватися лише на відтворенні цих повідомлень. Відсутність обвинувального вироку водночас не звільняє господарський суд від самостійної оцінки документів щодо цивільних прав.

Подальше оформлення корпоративних операцій необхідно оцінювати з розмежуванням їх предмета. Заява ПП «Хімічний спектр» і рішення його власника від 21.06.2016, а також протокол загальних зборів ТОВ "ДОТ Веселка" № 3 від 24.06.2016 стосуються виходу підприємства зі складу учасників та передачі ОСОБА_3 частки розміром 40 %, номінальна вартість якої визначена у сумі 120 000 грн. Опис комплексу у цих документах характеризує майнове наповнення внеску, але не є достатньою підставою вважати, що будівлі були передані у власність фізичної особи.

Зазначені документи не замінюють акта від 24.05.2016, на який посилаються відомості первинної реєстрації. Вони також самостійно не підтверджують виникнення права у ПП «Хімічний спектр» за договором 2000 року.

Натомість акт від 05.09.2016 безпосередньо оформлює передачу комплексу ТОВ «ДОТ Веселка» до статутного капіталу ТОВ «ДОТ Світлячок». Від імені передавальної сторони акт підписано директором ОСОБА_3 , від імені набувача - директором ОСОБА_4 . Вартість внеску визначено у сумі 120 000 грн.

Передання погоджено протоколами загальних зборів обох товариств від 05.09.2016. За протоколом ТОВ "ДОТ Світлячок" до складу учасників включено ТОВ "ДОТ Веселка" з майновим внеском 120 000 грн, статутний капітал збільшено до 220 000 грн; частки визначено як 54,5 % для ТОВ "ДОТ Веселка" та 45,5 % для ОСОБА_4 .

Акт містить перелік приміщень із площами, зокрема літ. К-1 - 172,6 кв. м, Л-1 - 278,5 кв. м, Н-1 - 25,2 кв. м, П-1 - 139,4 кв. м, Р-1 - 19,4 кв. м, які не деталізовані за площею у наданому реєстровому описі. Ці показники узгоджуються з відповідними внутрішніми площами в технічному паспорті 2017 року. Отже, відсутність площ окремих складових у реєстровій інформації не означає їх відсутності в документі про передачу.

Акт та протоколи підтверджують документальне оформлення внесення комплексу до статутного капіталу відповідача. Однак похідний характер цієї операції зумовлює необхідність перевірити право передавальної сторони: повторення одного й того самого опису в корпоративних документах не є незалежним підтвердженням історичного набуття майна продавцем у 1999 році та ПП «Хімічний спектр» у 2000 році.

Законність оспорюваних реєстраційних дій оцінюється за законодавством, чинним на час їх учинення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних рішень, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав або відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Пунктом 3 частини третьої зазначеної статті передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав, які виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію, необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або якщо відповідні документи не були подані заявником.

Отже, проведення державної реєстрації передбачає перевірку правових підстав виникнення заявленого права, а не лише перенесення до Державного реєстру прав відомостей із поданих документів. При цьому необхідність направлення запиту відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 цього Закону визначається з урахуванням характеру права, що реєструється, змісту поданих документів та доступності відомостей про його попереднє оформлення.

За наданими матеріалами копія реєстраційної справи щодо оформлення переходу права до ТОВ "ДОТ Світлячок" містить документи вересневої реєстрації, зокрема акт і протоколи від 05.09.2016 та відомості про попередню реєстрацію за ТОВ "ДОТ Веселка". Відсутність у цьому комплекті технічного паспорта або запиту до БТІ характеризує його склад та не може автоматично переноситися на комплект документів, який розглядав нотаріус під час первинної реєстрації у червні 2016 року.

Не проведення перевірки за статтею 10 Закону не приймається як установлена обставина лише з огляду на відсутність запиту в матеріалах наступної реєстрації. При цьому невстановлення окремого процедурного порушення не усуває необхідності перевірити матеріально-правові підстави набуття права. Формальне дотримання реєстраційної процедури та наявність реєстрового запису не вирішують самі по собі спору про походження права.

Порівнюючи надані сторонами докази, колегія суддів враховує відмінність їх змісту та походження. Документи щодо державного табору відображають його передачу між конкретними суб`єктами у 1997 році, пов`язане з ним землекористування, подальший облік майна та рішення уповноважених органів щодо його передачі у 2019 році. Земельні відомості конкретизують зв`язок табору зі спірною ділянкою, а матеріали інвентаризації, огляду та геодезичного обстеження - зв`язок документально облікованого майна з фактичною забудовою.

Документи приватного набуття відтворюють іншу історію походження права, починаючи з посилання на біржовий договір 1999 року. Подальші акти та корпоративні рішення підтверджують оформлення операцій 2016 року, але відомості про попереднє набуття в них походять від того самого договору та його дубліката. Результати архівного пошуку біржі й відповіді БТІ не надали незалежного підтвердження цієї історії. Їх обмеженість у часі та за обсягом документів враховується і не підміняється висновком про доведене підроблення.

Вирішальним для оцінки доводів сторін є співвідношення всієї сукупності документів. Документальна історія державного табору підтверджується матеріалами різних установ, пов`язаними між собою за призначенням майна, місцем його розташування та інвентарним обліком. Натомість наведені документи приватного набуття не пояснюють правової підстави переходу цього майна від державного табору до продавця, зазначеного в договорі 2000 року. Корпоративні передачі 2016 року цієї прогалини не усувають.

Оцінюючи зазначені докази за стандартом їх вірогідності, колегія суддів вважає більш переконливою підтверджену документами передачі, обліку та інвентаризації версію про державну належність майна табору, розташованого на спірній земельній ділянці.

Установлена під час розгляду незавершеність передачі майна до спільної власності територіальних громад означає, що державна власність не припинилася внаслідок виконання рішення обласної ради та наказу Міністерства внутрішніх справ України №551 від 22.08.2019 року. У сукупності з наведеною оцінкою походження майна колегія суддів доходить висновку про збереження його державної належності.

27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ІХ від 28.04.2021, яким доповнено розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 24.

Відповідно до п.24 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Отже, для визначення правового режиму спірної ділянки недостатньо самого її розташування за межами населеного пункту. Необхідно врахувати належність розташованої на ній нерухомості. Відомості кадастру й розпорядження ОДА від 23.04.2021 підтверджують державну належність ділянки до набрання чинності пунктом 24, а наведені докази щодо майна табору обґрунтовують застосування передбаченого підпунктом «ґ» винятку.

При цьому колегія суддів враховує, що у справі № 910/12473/22 суди дійшли висновку про комунальну належність цієї ділянки внаслідок застосування пункту 24 розділу X ЗК України.

Водночас за частиною сьомою статті 75 ГПК України правова оцінка певного факту, надана судом в іншій справі, не є обов`язковою.

У даній справі предметом безпосередньої перевірки є матеріальні підстави приватної реєстрації комплексу, наявність якої враховувалася при вирішенні попереднього земельного спору. Висновок про застосування винятку щодо земель під державною нерухомістю ґрунтується на наведеній у цій постанові сукупній оцінці доказів походження та належності майна табору.

За встановленої державної належності спірної земельної ділянки, її розташування за межами населеного пункту та рекреаційного призначення повноваження щодо розпорядження нею належать Дніпропетровській обласній державній адміністрації відповідно до частини п`ятої статті 122 ЗК України. Правовий статус будівель оцінюється в цій справі як обставина, необхідна для вирішення заявлених вимог щодо захисту землі; самостійна вимога про визнання державної власності на будівлі не є предметом цього позову.

Розпорядженням Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.07.2018 № Р-448/0/3-18 ТОВ "ДОТ Світлячок" надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. На виконання дозволу виготовлено відповідну документацію.

Розпорядженням від 23.04.2021 № Р-388/0/3-21 затверджено проєкт землеустрою та передбачено надання товариству ділянки державної власності площею 2,0900 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:003:0004, в оренду строком на 49 років за місцем розташування комплексу будівель і споруд. Пунктом 3 голові Новомосковської районної державної адміністрації доручено укласти від імені ОДА договір оренди та повідомити про виконання розпорядження, а пунктом 4 на товариство покладено обов`язок забезпечити державну реєстрацію права оренди.

Перебіг виконання цього розпорядження відображено в листі Новомосковської районної державної адміністрації від 12.05.2021 № 03-26-1980/0/327-21 (том 1, а.с. 65), адресованому Дніпропетровській облдержадміністрації. У листі повідомлено про надходження заяви товариства щодо укладення договору та звернуто увагу на суперечність між приватною реєстрацією комплексу й документами щодо майна Управління МВС.

Районна державна адміністрація послалася на довідку від 28.02.2019 про облік ділянки у зв`язку з користуванням нею Управлінням МВС, на його звернення у квітні 2020 року щодо передачі майна та на наказ МВС від 22.08.2019 № 551. Одночасно наведено відомості про реєстрацію 22.09.2016 права власності за ТОВ "ДОТ Світлячок". З огляду на виявлені суперечності районна державна адміністрація просила додатково перевірити правовстановлюючі документи товариства й повідомити про результати для вирішення питання щодо укладення договору оренди.

Цей лист підтверджує, що після прийняття розпорядження питання договірного оформлення користування землею залишалося предметом подальшого розгляду, а документи щодо належності комплексу викликали застереження органу, уповноваженого укласти договір.

За статтею 125 ЗК України право оренди виникає з моменту його державної реєстрації. Отже, саме розпорядження про надання землі не замінює договору та не підтверджує виникнення зареєстрованого права оренди.

У справі № 910/12473/22 рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, задоволено вимогу щодо визнання недійсним розпорядження ОДА від 02.12.2021 № Р-955/0/3-21, яким припинялася дія попередніх земельних розпоряджень. У вимозі товариства про визнання договору оренди укладеним відмовлено.

Таким чином, зв`язок приватної реєстрації комплексу з оформленням землекористування підтверджується конкретними діями товариства: зверненням за дозволом, розробленням проєкту, одержанням розпорядження про оренду та зверненням щодо укладення договору. Наступне прийняття земельних рішень не підтверджує історичного набуття будівель продавцем за договором 2000 року і не усуває перевірки приватного права на комплекс.

Реєстрація нерухомості не створює безумовного права на одержання всієї ділянки будь-якої площі. Проте закон пов`язує з належністю особі будівель юридично значущі наслідки для оформлення землекористування, зокрема можливість надання землі без торгів у передбачених випадках. У цій справі відповідач використав реєстрацію саме як підставу звернення щодо визначеної ділянки площею 2,09 га.

За встановленої необґрунтованості приватного права на комплекс збереження відповідної реєстрації створює юридичну перешкоду державі у здійсненні повноважень щодо землі. Порушення полягає не в самому зверненні товариства до органу влади, а у використанні для оформлення землекористування права на нерухомість, матеріальні підстави якого спростовуються наведеною сукупністю доказів.

Щодо належності та ефективності обраного способу захисту колегія суддів зазначає наступне.

Розмежування негаторного й віндикаційного захисту залежить від того, яке майно є об`єктом порушеного права, у чому полягає порушення та якого результату потребує його усунення. Саме зазначення нерухомості у спірних реєстраційних рішеннях не є достатньою підставою для висновку про обов`язковість витребування будівель за будь-якого позову власника землі.

У цій справі прокурор просить усунути юридичні перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Передання ділянки у приватну власність відповідача не становить установленої обставини спору. Дозвіл на розроблення документації та розпорядження про оренду не є актами відчуження землі у приватну власність. Тому сама наявність цих актів не зумовлює застосування до земельної вимоги частини другої статті 391 ЦК України щодо спорів, які виникають унаслідок відчуження публічного майна приватному набувачу.

Водночас посилання на межі позову не звільняє суд від перевірки ефективності обраного способу. Установлений у цій справі юридичний вплив на земельні права пов`язаний з існуванням приватної реєстрації комплексу. Скасування рішень, на підставі яких виникла та зберігається ця реєстрація, спрямоване на усунення саме цієї підстави претензій на землю. Питання фактичного повернення будівель чи визнання державної власності на них у резолютивній частині в межах заявлених вимог не вирішується.

За змістом частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судове рішення про скасування державної реєстрації речового права є передбаченим законом способом усунення відповідних реєстраційних наслідків з одночасним вирішенням питання щодо речового права.

З огляду на послідовність двох оспорюваних реєстрацій оцінці підлягають обидві заявлені вимоги. Скасування лише рішення щодо ТОВ "ДОТ Світлячок" без вирішення вимоги стосовно первинної реєстрації за ТОВ "ДОТ Веселка" не усувало б питання про відновлення попереднього приватного права, походження якого також є предметом спору.

Таким чином, за встановлених обставин скасування обох рішень відповідає змісту заявленого порушення земельного права.

Посилання відповідача на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не означає неможливості судової перевірки підстав зареєстрованого права власності. Водночас установлення неправомірності попереднього набуття майна саме по собі не виключає застосування гарантій цієї статті до особи, за якою право зареєстровано. Оцінці підлягають обставини набуття майна саме відповідачем, його поведінка, доступна йому інформація та наслідки втручання.

У цій справі ТОВ "ДОТ Світлячок" набуло зареєстроване право у вересні 2016 року на підставі внесення комплексу до його статутного капіталу ТОВ "ДОТ Веселка". Тому добросовісність відповідача оцінюється стосовно цієї операції та обставин, які існували на час її здійснення. Посилання на договір купівлі-продажу 2000 року характеризує заявлене походження права попередніх осіб, але не означає, що сам відповідач придбав майно за цим договором.

Відсутність у Державному реєстрі прав відомостей про інших власників має значення для оцінки добросовісності набувача, однак підлягає врахуванню разом з іншими обставинами придбання. Так само тривалість існування реєстрації не усуває можливості спростування її матеріально-правових підстав, хоча має значення для оцінки правової визначеності та наслідків втручання.

Колегія суддів ураховує, що розпорядження ОДА 2018 та 2021 років прийнято після оформлення права відповідача на комплекс. Вони могли вплинути на його подальші очікування щодо землекористування, проте не були підставою набуття нерухомості у 2016 році та не підтверджували правомірності всіх попередніх переходів права на неї. Результат розгляду справи № 910/12473/22 також не є вирішенням заявлених у цьому провадженні вимог про скасування реєстраційних рішень.

Отже, доводи відповідача про державну реєстрацію, тривалість її існування та наступні рішення органів влади не створюють безумовної перешкоди для задоволення позову.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора з цим позовом

За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 4 ГПК України гарантовано право на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до його юрисдикції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

За частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», чинною на час звернення з позовом, прокурор здійснює представництво законних інтересів держави в суді в разі їх порушення або загрози порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави виключно після підтвердження судом відповідних підстав та зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, обґрунтовує порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи. Прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду та не повинен замінювати орган, який може і бажає належно здійснювати такий захист.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні компетентний орган, який не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Такий підхід викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду пояснила, що попереднє звернення прокурора до компетентного органу надає останньому можливість відреагувати на стверджуване порушення, зокрема перевірити відповідні обставини та самостійно звернутися до суду. Невжиття заходів захисту протягом розумного строку після одержання повідомлення може підтверджувати підстави для представництва. Розумність такого строку визначається з урахуванням обставин конкретного порушення та необхідності захисту інтересів держави.

За статтями 118, 119 Конституції України місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчу владу на відповідних територіях та забезпечують виконання Конституції і законів України, законність і правопорядок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади та входить до системи органів виконавчої влади.

Згідно з пунктами 4, 7 частини першої статті 13 цього Закону до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією та законами України, належить вирішення питань управління майном, використання землі, природних ресурсів та охорони довкілля.

За пунктом 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Пунктом 5 частини першої статті 28 цього Закону передбачено право місцевих державних адміністрацій звертатися до суду для реалізації наданих їм повноважень.

Частина п`ята статті 122 ЗК України визначає повноваження обласних державних адміністрацій щодо передачі земельних ділянок державної власності у власність або користування, зокрема за межами населених пунктів, за винятком випадків, віднесених законом до повноважень інших органів.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004 площею 2,09 га обліковується як державна власність. З урахуванням наведених вище висновків колегії суддів щодо збереження державної належності цієї ділянки, її рекреаційного призначення та розташування за межами населеного пункту Дніпропетровська обласна державна адміністрація є органом, уповноваженим розпоряджатися нею та звертатися до суду за захистом відповідного права держави.

Отже, компетенція ОДА у спірних правовідносинах визначається її повноваженнями щодо конкретної земельної ділянки, а не лише загальними функціями державного контролю або забезпечення законності.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 8.11 постанови від 28.09.2022 у справі №483/448/20 дійшла такого висновку: «У кожному випадку звернення до суду в інтересах держави перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити насамперед: а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; в) залежно від установленого - коло відповідачів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 виснувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, тобто ситуація, коли орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

У цій справі прокурор оспорює рішення державних реєстраторів щодо приватного права на комплекс будівель і споруд як джерело перешкод у здійсненні права держави на землю. Вимог про скасування земельних розпоряджень ОДА не заявлено. Сам факт прийняття адміністрацією розпоряджень 2018 та 2021 років не визначає її як належного відповідача за вимогами про скасування реєстраційних рішень 2016 року. Значення цих розпоряджень для спірних правовідносин та поведінки учасників оцінено в інших розділах цієї постанови.

Порушення інтересів держави прокурор обґрунтовує безпідставним оформленням приватного права на нерухоме майно та використанням відповідної реєстрації для одержання в користування державної земельної ділянки. Отже, позов спрямований на захист повноважень державного власника щодо розпорядження конкретною ділянкою та дотримання встановленого законом порядку передачі її у користування.

Листом від 13.06.2025 № 62-2796ВИХ-25 прокуратура повідомила Дніпропетровську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення та необхідність захисту інтересів держави. У відповіді від 08.07.2025 № 2925/0/31-25 адміністрація зазначила, що станом на 04.07.2025 відповідних заходів цивільно-правового характеру не вживалося.

Наведене листування підтверджує обізнаність компетентного органу про конкретне порушення та необхідність реагування. Прокурор звернувся до суду 25.09.2025, тобто більш ніж через три місяці після направлення первісного повідомлення та більш ніж через два місяці після відповіді адміністрації. Такий проміжок часу надавав органу можливість перевірити повідомлені обставини, визначити свою позицію та самостійно вжити заходів судового захисту.

Оцінюючи підстави представництва, колегія суддів бере до уваги не лише сплив зазначеного строку, а й зміст відповіді ОДА, яка підтвердила невжиття заходів захисту. За відсутності відомостей про подальше самостійне звернення адміністрації з відповідним позовом до 25.09.2025 наведені обставини свідчать про нездійснення компетентним органом судового захисту інтересів держави, для забезпечення якого прокурор і звернувся з цим позовом.

Колегія суддів також ураховує Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 щодо окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Втрату чинності визнаними неконституційними приписами відтерміновано до 01.01.2027. Крім того, Конституційний Суд України визначив, що дія цього Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності відповідних приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності. Оскільки прокурор звернувся з позовом 25.09.2025, зазначене Рішення не усуває правових підстав представництва в цьому провадженні.

Таким чином, прокурор визначив конкретний інтерес держави, який потребує захисту, належний компетентний орган та обґрунтував необхідність субсидіарного представництва у зв`язку з нездійсненням цим органом відповідного захисту. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За результатами зіставлення документів передачі та обліку державного табору, матеріалів технічної інвентаризації й огляду, земельної документації та документів приватного набуття колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів прокурора щодо відсутності належного матеріального підґрунтя оспорюваного приватного права.

Використання оспорюваної реєстрації для оформлення користування державною земельною ділянкою підтверджує безпосередній зв`язок цієї реєстрації з порушенням, на усунення якого спрямовано позов. Скасування обох реєстраційних рішень усуває відповідну юридичну підставу перешкод у реалізації земельного права.

Згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2026 - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Вирішення питання щодо розподілу судових витрат

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачена Дніпропетровською окружною прокуратурою сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 12 112,00 грн покладається на ТОВ "ДОТ Світлячок".

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2026 у справі № 904/5287/25 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2026 у справі № 904/5287/25 - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Самарівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ТОВ "ДОТ Світлячок" - задовольнити.

Усунути перешкоди у реалізації Державою в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004 площею 2,09 га скасувавши рішення державного реєстратора Губиниської селищної ради Новомосковського району, Дніпропетровська області Мізіренко Г.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31518005 від 22.09.2016 про реєстрацію права приватної власності ТОВ "ДОТ Світлячок" (код 40697610) на комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: с. Хащеве, вулиця Овчаренко, будинок 2-Ш (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 948756912232) та складаються з приміщення, А-1 площею 31.7 кв.м, приміщення, В-1 площею 14.5 кв.м, приміщення, Г-1 площею 76.2 кв.м, приміщення, Д-1 площею 130.6 кв.м, приміщення, Е-1 площею 62.1 кв.м, приміщення, Ж-1 площею 68.7 кв.м, приміщення, И-1 площею 172.2 кв.м, приміщення, К-1, приміщення, Л-1, приміщення, туалет, М площею 8.3 кв.м, приміщення, Н-1, приміщення, П-1 приміщення, Р-1, ворота, №1, огорожі, №2,3, навіс, Ю,У,Я;

Усунути перешкоди у реалізації Державою в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0004 площею 2,09 га скасувавши рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська області Царєйкіна М.М. індексний номер: 30065067 від 15.06.2016 про реєстрацію права приватної власності ТОВ "ДОТ Веселка" (код 40514505) на комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: с. Хащеве, вулиця Овчаренко, будинок 2-Ш (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 948756912232) та складаються з приміщення, А-1 площею 31.7 кв.м, приміщення, В-1 площею та складаються з приміщення, А-1 площею 31.7 кв.м, приміщення, В-1 площею 14.5 кв.м, приміщення, Г-1 площею 76.2 кв.м, приміщення, Д-1 площею 130.6 кв.м, приміщення, Е-1 площею 62.1 кв.м, приміщення, Ж-1 площею 68.7 кв.м, приміщення, И-1 площею 172.2 кв.м, приміщення, К-1, приміщення, Л-1, приміщення, туалет, М площею 8.3 кв.м, приміщення, Н-1, приміщення, П-1 приміщення, Р-1, ворота, №1, огорожі, №2,3, навіс, Ю,У,Я;.

Стягнути з ТОВ "ДОТ Світлячок" (код 40697610) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (код 02909938) сплачену суму судового збору в загальному розмірі 12 112,00 грн.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 27.10.2026.

Головуючий суддя А.О. Кошля

Суддя О.І. Кучеренко

Суддя Т.В. Стефанів