Судові рішення

Ухвала № 140951504 у справі № 757/55716/23 від 27.10.2026

Ухвала від 27.10.2026 у цивільній справі № 757/55716/23 (категорія «Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб»). Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду, суддя Петров Євген Вікторович.

Справа№ 757/55716/23 (у рішенні: 757/55716/23-ц)
СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
СуддяПетров Євген Вікторович
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
Дата ухвалення27.10.2026
Надійшло до реєстру27.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140951504

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

УХВАЛА

27 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 757/55716/23-ц

провадження № 61-13166ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2026 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Міжнародний Резервний Банк», про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) звернулося до суду із заявою про розкриття Акціонерним товариством «Міжнародний Резервний Банк» (далі - АТ «Міжнародний Резервний Банк») інформації, яка містить банківську таємницю, щодо ОСОБА_1 .

Заяву мотивовано тим, що 28 квітня 2022 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , у зв`язку з чим контролюючий орган призначив документальну позапланову виїзну перевірку дотримання ним вимог податкового законодавства.

Однак платник податків не надав первинних документів фінансово-господарської діяльності, що унеможливило проведення перевірки в повному обсязі.

Посилаючись на необхідність отримання інформації для здійснення податкового контролю, заявник просив зобов`язати АТ «Міжнародний Резервний Банк» надати відомості про обсяг та рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_1 за відповідні періоди з 2017 до 2022 року із зазначенням дат проведення операцій, сум платежів, їх призначення, найменувань та ідентифікаційних кодів контрагентів.

Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 14 травня 2026 року у задоволенні заяви відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що заявник не довів належними та допустимими доказами наявності передбачених законом підстав для розкриття банківської таємниці, не обґрунтував необхідності отримання запитуваної інформації та не підтвердив неможливості здійснення відповідних контрольних заходів іншими передбаченими законом способами.

Київський апеляційний суд постановою від 10 вересня 2026 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2026 року - без змін.

Апеляційний суд зазначив, що строк проведення документальної позапланової перевірки, встановлений наказом контролюючого органу, закінчився, а доказів прийняття нового наказу про проведення перевірки в інший період матеріали справи не містять.

Крім того, апеляційний суд урахував, що заявник просив розкрити інформацію про рух коштів на рахунках платника податків у розрізі його контрагентів із зазначенням їхніх найменувань та кодів ЄДРПОУ.

14 жовтня 2026 року ГУ ДПС у Запорізькій області через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2026 року і ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 761/43384/16-ц та від 22 вересня 2025 року у справі № 757/3576/24-ц.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що неможливість проведення документальної позапланової перевірки спричинена ненаданням платником податків первинних документів фінансово-господарської діяльності.

Заявник зазначає, що після отримання запитуваної банківської інформації контролюючий орган матиме можливість призначити та провести нову перевірку для завершення процедури зняття платника податків з обліку.

Також ГУ ДПС у Запорізькій області вважає помилковим висновок апеляційного суду щодо неможливості розкриття відомостей про контрагентів, оскільки такі відомості є складовою інформації про рух коштів на рахунках ОСОБА_1 , а не самостійною інформацією про банківські рахунки інших осіб.

Крім того, заявник посилається на порушення апеляційним судом статті 367 ЦПК України, оскільки суд обґрунтував постанову обставинами, які, на думку заявника, не були покладені в основу рішення суду першої інстанції та не становили предмета доводів апеляційної скарги.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у його відкритті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Зі змісту касаційної скарги встановлено, що заявник пов`язує неправильне застосування судами норм права з відмовою у розкритті банківської таємниці за обставин, коли проведення податкової перевірки виявилося неможливим унаслідок ненадання платником податків первинних документів.

Водночас Верховний Суд уже викладав висновки щодо застосування норм права, які регулюють підстави розкриття банківської таємниці за заявами контролюючих органів, у подібних правовідносинах.

Так, у постанові від 24 вересня 2024 року у справі № 752/17167/23 Верховний Суд зазначив, що саме собою наділення контролюючого органу повноваженнями щодо проведення податкових перевірок та звернення до суду із заявою про розкриття банківської таємниці не звільняє його від обов`язку довести наявність обставин, які обумовлюють необхідність отримання відповідної інформації.

У цій постанові Верховний Суд погодився із висновками судів про відсутність підстав для задоволення заяви контролюючого органу, оскільки заявник не довів обставин, які свідчили б про неможливість проведення податкової перевірки з використанням передбачених законом способів реагування.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин із ним чи третім особам під час надання послуг банку, є банківською таємницею.

Статтею 62 цього Закону визначено порядок розкриття інформації, що містить банківську таємницю.

Відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, законодавство передбачає можливість отримання контролюючими органами інформації, яка містить банківську таємницю, на підставі судового рішення, однак реалізація відповідного повноваження потребує доведення визначених законом підстав для розкриття такої інформації.

Верховний Суд у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 761/43384/16-ц та від 22 вересня 2025 року у справі № 757/3576/24-ц, на які посилається заявник, виклав висновок про те, що у випадку, коли підставою звернення контролюючого органу із заявою про розкриття банківської таємниці є дії особи, які можуть свідчити про порушення податкового законодавства, і спеціальним законом передбачено відповідні способи реагування, суд не має підстав для задоволення заяви, якщо не доведено неможливості використання таких способів. Винятком можуть бути обґрунтовані посилання заявника, підтверджені належними доказами, на об`єктивну неможливість здійснення передбачених законом заходів податкового контролю.

Таким чином, наведені заявником постанови Верховного Суду не встановлюють безумовного права контролюючого органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, у кожному випадку неможливості проведення податкової перевірки.

Навпаки, сформульовані в них висновки передбачають необхідність перевірки судом обставин, якими контролюючий орган обґрунтовує потребу в розкритті відповідної інформації, та наявності доказів неможливості використання інших передбачених законом способів реагування.

У цій справі суди встановили, що на підставі наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 17 липня 2023 року № 1277-п призначено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 .

Наказом від 26 липня 2023 року № 1370-п строки проведення перевірки перенесено до дати відновлення втрачених первинних документів, але не пізніше 23 жовтня 2023 року.

Наказом від 23 жовтня 2023 року № 1847-п строк проведення перевірки продовжено на два робочих дні, починаючи з 25 жовтня 2023 року.

Установивши, що визначений наказами контролюючого органу строк проведення перевірки закінчився, а доказів призначення нової перевірки матеріали справи не містять, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про розкриття банківської таємниці.

При цьому заявник не довів наявності обставин, які свідчили б про неможливість реалізації контролюючим органом наданих законом повноважень у встановленому порядку без отримання запитуваної інформації.

Посилання ГУ ДПС у Запорізькій області на те, що після отримання банківської інформації буде призначено та проведено нову перевірку, не спростовує висновків судів, оскільки можливість проведення перевірки в майбутньому сама собою не підтверджує наявності передбачених законом підстав для розкриття банківської таємниці на час звернення до суду.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із наведеними висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги про те, що запитувані відомості про контрагентів є складовою інформації про рух коштів на рахунках ОСОБА_1 , не спростовують самостійного висновку судів про недоведеність передбачених законом підстав для розкриття банківської таємниці.

Питання про обсяг інформації, яка може бути розкрита на підставі судового рішення, виникає за умови встановлення судом правових підстав для такого розкриття.

Тому навіть за умови погодження із доводами заявника щодо допустимості зазначення у виписках за рахунками платника податків відомостей про його контрагентів це не змінює висновку про відсутність підстав для задоволення заяви за встановлених судами обставин.

Не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження й доводи заявника про порушення апеляційним судом вимог статті 367 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас відповідно до частини четвертої цієї статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У цій справі апеляційний суд перевірив наявність правових підстав для розкриття банківської таємниці, що становило предмет розгляду суду першої інстанції та апеляційного перегляду.

Наведення апеляційним судом додаткових мотивів щодо закінчення строку проведення податкової перевірки та обсягу запитуваної інформації не свідчить саме собою про вихід за межі апеляційного перегляду, оскільки зазначені обставини безпосередньо стосуються перевірки законності та обґрунтованості рішення про відмову в розкритті банківської таємниці.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Верховний Суд уже викладав висновки щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, апеляційний суд переглянув судове рішення відповідно до цих висновків, а необхідності відступати від них колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене наявні передбачені пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника з оцінкою судами обставин, якими обґрунтовувалася необхідність розкриття банківської таємниці, та до іншого тлумачення правових наслідків закінчення строку проведення податкової перевірки.

Разом із тим ці доводи не свідчать про неправильне застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що вимоги до прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж до звичайної апеляційної скарги, а процедура розгляду справ у суді касаційної інстанції може бути більш формальною з огляду на особливий статус цього суду.

Враховуючи наведене, Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до цих висновків, підстав для відступлення від них немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2026 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Міжнародний Резервний Банк», про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
10.11.2026 Ухвала № 141345150 Касаційний цивільний суд Верховного Суду
23.07.2026 Ухвала № 138480659 Київський апеляційний суд
23.07.2026 Ухвала № 138445044 Київський апеляційний суд
24.06.2026 Ухвала № 137666021 Київський апеляційний суд
19.01.2024 Ухвала № 116521806 без тексту Шевченківський районний суд міста Києва
07.12.2023 Ухвала № 115565697 без тексту Печерський районний суд міста Києва