ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/24066/26
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кар Імпорт" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Кар Імпорт" із позовною заявою до Житомирської митниці, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці № UA101000/2026/000020/2 від 01.06.2026 про коригування митної вартості товарів та картку відмови № UA101020/2026/000358 від 01.06.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою позивача - ТОВ "Бізнесброклоджистік" (декларантом) 29.05.2026 до Житомирської митниці подано митну декларацію № 26UA101020015556U6 для митного оформлення в режимі імпорту легкового автомобіля, що був у використанні: марка - LEXUS, модель - LX 700h, серійний номер - JTJWD7CX8T4012522, тип двигуна - бензин/електро (який не здатний підключатися до зовнішнього джерела електроенергії), об`єм двигуна - 3445 смі, номер двигуна - немає даних, тип кузова - універсал, загальна кількість місць - 5, календарний рік виготовлення - 2025, модельний рік виготовлення - 2026. Декларантом заявлено митну вартість товару в сумі 75 900,00 доларів США, яка складається з вартості автомобіля за рахунком-фактурою (74 300,00 доларів США) та вартості доставки в Україну (1600,00 доларів США). До митної декларації представник позивача надав такі документи: інвойс № 19052026 від 19.05.2026, договір купівлі-продажу № AE-USA від 12.03.2026, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , договір про надання послуг митного брокера № б/н від 01.10.2024 та інші документи. Відповідач повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів, у зв`язку з чим позивач надав митному органу такі документи: контракт (договір, прикріплений до декларації), SWIFT-документи про оплату - підтвердження переказу коштів за інвойсом, інформацію з особистого кабінету про вартість покупки (скріншоти, які підтверджують факт придбання автомобіля), експортну декларацію ЄС № 26LTLU900024EB03B8 від 26.05.2026 з перекладом, оформлену для доставки товару в Україну, а також додатковий SWIFT про оплату залишку вартості. Оплату здійснено двома переказами: 74 300,00 доларів США та 1600,00 доларів США. Крім того, позивач надав докази виправлення описки в даті SWIFT-платежу.
01.06.2026 Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2026/000020/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA101020/2026/000358 і відмовлено в митному оформленні товару. Митниця вказала, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки заявлена декларантом митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги статей 52, 53 Митного кодексу України (далі - МК України).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 27.07.2026, відповідач зазначив, що до митного оформлення надано зовнішньоекономічний контракт від 12.03.2026 № AE-USA. Реквізити цього контракту, зокрема підписи сторін, відірвані від основного тексту, що викликало сумнів у митного органу щодо схвалення цього контракту сторонами. Також відповідач вказав, що до митного оформлення не надано жодного товаротранспортного документа, на підставі якого здійснювалося перевезення оцінюваного товару, із зазначенням інформації про відправника та одержувача товару, місце завантаження, дату завантаження тощо. Автотранспортна накладна від 19.05.2026 містить відомості про третю особу - UAB "AMBER TERMINAL KLAIPEDA", яка, імовірно, залучена до перевезення вантажу з митної території Литви. Товаросупровідні документи не містять відомостей про те, чи включені послуги цієї особи до витрат на транспортування товару автомобільним транспортом, його зберігання, навантаження на транспортний засіб тощо. Відповідач зазначив, що митну вартість визначено за резервним методом з урахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 64 МК України, виходячи з раніше визнаної (визначеної) митними органами митної вартості схожого товару, а також відомостей про вартість транспортного засобу із схожими характеристиками.
Також відповідач послався на те, що в прохальній частині позовної заяви зазначено реквізити рішення про коригування митної вартості та картки відмови від 16.05.2025, у зв`язку з чим, на його думку, позивач не обґрунтував порушення своїх прав, а шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), сплив. Крім того, відповідач зазначив, що за митною декларацією автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" згенеровано митні формальності за кодом 117-2 (можливе заявлення недостовірних відомостей щодо товару, а саме заниження митної вартості), що у графі 44 митної декларації зазначено, зокрема, CMR б/н від 26.05.2026, та що товар випущено у вільний обіг 02.06.2026 із застосуванням забезпечення сплати митних платежів у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 МК України, в сумі 503 741,79 грн.
Відповідач також зазначив, що додатково надані декларантом документи не можуть підтвердити заявлену митну вартість, оскільки: сума, сплачена за SWIFT від 19.05.2026, не відповідає сумі, заявленій у рахунку-фактурі від 19.05.2026 № 19052026, а банківські реквізити, на які здійснено оплату, не збігаються з реквізитами, зазначеними в рахунку-фактурі; скріншоти з відомостями про вартість транспортного засобу не містять посилання на сайт, відомостей про умови поставки та про продавця (покупця); експортну декларацію № 26LTLU900024EB03B8 складено не в країні фактичного експорту товару, а відправником у ній зазначено особу, яка згідно з товаросупровідними документами не є власником товару. На цій підставі відповідач дійшов висновку, що встановити дійсну митну вартість товару за наданими документами було неможливо через наявність у них розбіжностей. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на судову практику, зокрема на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 240/25530/23 та постанову Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 817/2467/16.
Одночасно з відзивом від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Ухвалою суду від 13.10.2026 у задоволенні цього клопотання відмовлено.
07.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечує проти відзиву та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача заперечив проти доводів представника позивача та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 КАС України, матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач на підставі договору купівлі-продажу від 12.03.2026 № AE-USA та інвойсу від 19.05.2026 № 19052026 придбав у продавця USA TRANS LLC легковий автомобіль LEXUS LX 700h, що був у використанні (серійний номер - JTJWD7CX8T4012522, об`єм двигуна - 3445 смі, тип кузова - універсал, календарний рік виготовлення - 2025, модельний рік виготовлення - 2026), який задекларовано за митною декларацією № 26UA101020015556U6 від 29.05.2026 для поміщення в митний режим імпорту на умовах поставки DAP ZHYTOMYR (графа 20 митної декларації).
Для підтвердження митної вартості уповноваженою особою позивача 29.05.2026 до митного органу подано такі документи:
- інвойс № 19052026 від 19.05.2026;
- договір купівлі-продажу № AE-USA від 12.03.2026;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 ;
- CMR б/н від 26.05.2026 (за відомостями графи 44 митної декларації);
- договір про надання послуг митного брокера № б/н від 01.10.2024.
З метою усунення розбіжностей у поданих документах митний орган провів консультацію з декларантом, під час якої на підставі частини третьої статті 53 МК України запропонував надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; копію митної декларації країни відправлення. Крім того, відповідно до частини шостої статті 53 МК України декларанту було запропоновано за власним бажанням подати інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Також на вимогу митного органу декларантом додатково були надані:
- контракт (договір, прикріплений до декларації);
- SWIFT-документи про оплату - підтвердження переказу коштів за інвойсом;
- інформацію з особистого кабінету про вартість покупки (скріншоти, які підтверджують факт придбання автомобіля);
- експортну декларацію ЄС № 26LTLU900024EB03B8 від 26.05.2026 з перекладом, оформлену для доставки товару в Україну;
- додатковий SWIFT про оплату залишку вартості.
Дослідивши подані документи, Житомирська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2026/000020/2 від 01.06.2026 та картку відмови № UA101020/2026/000358 від 01.06.2026. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з неможливістю застосування методів, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини першої статті 57 МК України (методи 2а, 2б, 2в, 2г), через відсутність цінової інформації на ідентичні та подібні товари і відсутність основи для віднімання чи додавання вартості. Джерелом інформації для коригування слугувала митна декларація № UA100070/2020/436948 від 01.12.2020, за якою оформлено легковий автомобіль LEXUS LS 500h, що був у використанні (2020 року виготовлення, об`єм двигуна - 3456 смі, тип кузова - седан, перша реєстрація - 16.11.2020), а також відомості про вартість транспортного засобу із схожими характеристиками, отримані з інтернет-ресурсу jdpower.com. Митну вартість автомобіля позивача визначено в розмірі 111460,52 доларів США за одиницю товару замість заявлених 75900,00 доларів США.
Товар випущено у вільний обіг 02.06.2026 на підставі митної декларації № 26UA101[телефон приховано]U5 із застосуванням забезпечення сплати митних платежів у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 МК України, у розмірі 503741,79 грн.
Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Передусім суд розглядає заперечення відповідача, пов`язані з реквізитами оскаржуваних рішень та строком звернення до суду. Відповідач у відзиві вказав, що в прохальній частині позовної заяви зазначено рішення про коригування митної вартості № UA101000/2025/000146/2 від 16.05.2025 та картку відмови № UA101020/2025/000543 від 16.05.2025, а тому позивач не обґрунтував порушення своїх прав, а шестимісячний строк звернення до суду сплив. Ці доводи суд відхиляє. З назви та тексту позовної заяви, переліку доданих до неї документів та змісту відзиву вбачається, що предметом оскарження є рішення про коригування митної вартості № UA101000/2026/000020/2 від 01.06.2026 та картка відмови № UA101020/2026/000358 від 01.06.2026, прийняті за результатами митного оформлення товару за митною декларацією № 26UA101020015556U6 від 29.05.2026, а зазначені в прохальній частині реквізити від 16.05.2025 є технічною помилкою (опискою). Позивач виправив її заявою від 04.08.2026, яка не змінює ні предмета, ні підстав позову, а лише приводить реквізити оскаржуваних актів у відповідність до змісту позовної заяви. Сам відповідач у відзиві навів реквізити рішення від 01.06.2026 та пояснив підстави його прийняття, а отже не був позбавлений можливості захищатися від позову по суті.
Оскільки оскаржувані рішення прийняті 01.06.2026, а позовну заяву подано 06.07.2026, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 КАС України, позивачем не пропущено.
Не погоджується суд і з доводом відповідача про відсутність порушення прав позивача. Рішення про коригування митної вартості та картка відмови перешкодили митному оформленню товару за заявленою декларантом митною вартістю і зумовили необхідність надання забезпечення сплати митних платежів у розмірі 503741,79 грн для випуску товару у вільний обіг, що підтверджується відзивом і безпосередньо зачіпає права та законні інтереси позивача (частина перша статті 5 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в таких справах обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, здійснення митного контролю та митного оформлення, митного регулювання, пов`язаного з установленням і справлянням податків та зборів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1)надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5)приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою та третьою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частинами першою - третьою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частинами першою, другою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу (частина четверта статті 57 МК України).
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця; такі платежі необов`язково здійснюються у вигляді переказу грошей (частини п`ята, сьома статті 58 МК України). До цієї ціни додаються, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, якщо вони не були раніше до неї включені (частина десята статті 58 МК України).
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Частиною третьою цієї статті встановлено, що митна вартість імпортних товарів не визначається за резервним методом, зокрема, на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера, а також довільної чи фіктивної вартості.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). При цьому митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом із тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з указаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) неправильно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
При цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує факту ввезення позивачем автомобіля на митну територію України та його випуску у вільний обіг. Спір у справі стосується вартості товару, наявності чи відсутності підстав у митного органу для коригування митної вартості та правомірності застосованого ним резервного методу її визначення.
Відповідно до статті 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
У цій справі, як вбачається з відзиву, автоматизованою системою за митною декларацією було згенеровано митні формальності за кодом 117-2 щодо можливого заниження митної вартості. Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Наявна в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформація повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством установлено вичерпний перелік документів, які декларант зобов`язаний надати на підтвердження митної вартості товару.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 14.06.2022 у справі № 809/257/17.
Із рішення про коригування митної вартості та картки відмови вбачається, що митну вартість товару, який ввозився за митною декларацією № 26UA101020015556U6 від 29.05.2026, не було визнано, оскільки, на думку митного органу, заявлена декларантом митна вартість не підтверджена документально, а на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість. Ця підстава спростовується самим відзивом, у якому відповідач визнає, що на вимогу митного органу декларант додатково надав копію митної декларації країни відправлення № 26LTLU900024EB03B8 від 26.05.2026, SWIFT про оплату від 19.05.2026 та інформацію з особистого кабінету від 29.05.2026.
У відзиві відповідач навів також додаткові доводи щодо розбіжностей у поданих документах. Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 55 МК України обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано, має міститися в самому рішенні про коригування, а обставини, не відображені в ньому, не можуть заміняти це обґрунтування. Водночас, оскільки відповідач посилається на ці обставини як на підстави для сумнівів у достовірності заявленої вартості, суд надає їм оцінку.
Відповідач у відзиві зазначає, що наданий до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт від 12.03.2026 № AE-USA не може бути визнаний належним документом, оскільки його реквізити, зокрема підписи сторін, відірвані від основного тексту, що викликало сумнів у митного органу щодо схвалення цього контракту сторонами.
Дослідивши наданий договір, суд встановив, що реквізити сторін дійсно розміщені на окремому аркуші, проте вони скріплені печатками та підписами сторін і містять усі реквізити покупця та продавця, які збігаються зі сторонами договору, зазначеними у розділі 1 "Сторони договору" на першій сторінці. Розташування реквізитів на окремому аркуші саме по собі не свідчить про відсутність волі сторін на укладення договору та не є розбіжністю щодо ціни товару чи складових митної вартості. Відповідач не посилається на те, що продавець заперечує укладення договору чи ціну товару, і не навів даних, які б ставили під сумнів повноваження осіб, що підписали договір. Тому суд відхиляє доводи відповідача про несхвалення контракту сторонами.
Щодо заперечень відповідача про те, що до митного оформлення не надано жодного товаротранспортного документа, на підставі якого здійснювалося перевезення оцінюваного товару, із зазначенням відомостей про відправника та одержувача товару, місце та дату завантаження тощо, а також про те, що автотранспортна накладна від 19.05.2026 містить відомості про третю особу - UAB "AMBER TERMINAL KLAIPEDA", яка, імовірно, залучена до перевезення вантажу з митної території Литви, а товаросупровідні документи не містять відомостей про те, чи включені послуги цієї особи до витрат на транспортування, зберігання та навантаження товару, суд зазначає таке.
Передусім суд зазначає, що ці доводи внутрішньо суперечливі, адже у відзиві відповідач з одного боку стверджує, що жодного товаротранспортного документа до митного оформлення не надано, а з другого - сам посилається на автотранспортну накладну від 19.05.2026 і в переліку документів, поданих за графою 44 митної декларації, вказує CMR б/н від 26.05.2026.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України до документів, що підтверджують митну вартість товарів, належать транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з графою 20 митної декларації товар поставлявся на умовах DAP ZHYTOMYR, що за загальним змістом цих умов означає організацію та оплату перевезення продавцем до місця призначення, а отже включення вартості перевезення та пов`язаних послуг, зокрема послуг третіх осіб, залучених продавцем, до ціни, яку покупець сплачує продавцю. Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, охоплює платежі, здійснені покупцем продавцю або на користь продавця, зокрема через третіх осіб, для виконання зобов`язань продавця. Відповідач не пояснив, яким чином відсутність у товаросупровідних документах відомостей про те, чи включені послуги UAB "AMBER TERMINAL KLAIPEDA" до вартості перевезення, впливає на числове значення ціни, яка фактично сплачена позивачем продавцю, і не вказав, які саме витрати, що підлягають включенню до митної вартості, не враховано у заявленій вартості.
З цього приводу суд зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості та витрат на доставку товару надано, зокрема, інвойс № 19052026 від 19.05.2026.
Цей документ містить відомості, що ідентифікують товар і вартість його доставки, а саме: доставка в Україну автомобіля марки LEXUS 2026 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 ; вартість доставки становить 1600,00 доларів США.
Оплату вартості доставки (1600,00 доларів США) підтверджено додатковим SWIFT-переказом, а відомості про вартість автомобіля й переміщення товару з території Литви містяться в експортній декларації № 26LTLU900024EB03B8 від 26.05.2026 та в CMR від 26.05.2026.
Таким чином, сукупність поданих документів - інвойсу, платіжних документів, CMR та експортної декларації - забезпечує документальне підтвердження як ціни автомобіля, так і вартості та факту його перевезення.
Суд також зазначає, що МК України не містить вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування, і не визначає видів доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів. Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14. Тобто хоча перелік документів, які декларант зобов`язаний надати для підтвердження митної вартості, є вичерпним (частина п`ята статті 53 МК України), пункт 6 частини другої цієї статті не обмежує видів документів, що містять відомості про вартість перевезення.
Разом із тим суд враховує, що сама по собі наявність в автоматизованій системі митного органу інформації про розмитнення раніше схожого товару за іншою вартістю за відсутності інших визначених законом підстав не свідчить про порушення з боку декларанта, не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товару та не є перешкодою для застосування першого методу її визначення, оскільки законодавство таких підстав не встановлює.
Суд вважає безпідставним використання митним органом як джерела цінової інформації митної декларації № UA100070/2020/436948 від 01.12.2020. За цією декларацією було оформлено автомобіль LEXUS LS 500h 2020 року виготовлення з кузовом седан (перша реєстрація - 16.11.2020), тоді як позивач ввіз автомобіль LEXUS LX 700h 2025 календарного (2026 модельного) року виготовлення з кузовом універсал. Отже, порівняно автомобілі різних моделей і типів кузова, оформлені з розривом у понад п`ять років. Митну вартість автомобіля позивача визначено в розмірі 111460,52 доларів США, при цьому в рішенні про коригування не наведено порівняння характеристик оцінюваного та вихідного товарів і пояснень щодо зроблених коригувань. Таке порівняння цінових показників, що різняться одне від одного більш ніж на п`ять років, не відображає об`єктивних ринкових умов і суперечить принципам достовірності й обґрунтованості, на яких ґрунтується визначення митної вартості.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Визначення митної вартості з використанням способів, сумісних з принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, передбачає порівнянність оцінюваного та вихідного товарів за їхніми технічними, якісними і комерційними характеристиками. Згідно з частиною другою статті 64 МК України митна вартість за резервним методом повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відсутність у рішенні відповідача порівняння та пояснень щодо зроблених коригувань не дає суду підстав визнати обґрунтованим числове значення скоригованої митної вартості транспортного засобу позивача. Відомості про вартість "транспортного засобу із схожими характеристиками" з інтернет-ресурсу jdpower.com, на які посилається відповідач, не є раніше визнаною (визначеною) митним органом митною вартістю, а відповідач не пояснив, яким чином ці відомості було враховано при визначенні скоригованої вартості. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, узятих за основу, митний орган має навести пояснення щодо зроблених коригувань з урахуванням відмінностей у характеристиках товарів, умовах поставки та інших умовах, що впливають на ціну. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 29.12.2021 у справі № 520/11303/19, на яку посилався позивач і з висновками якої суд погоджується.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17, від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.
Крім того, позиція відповідача є внутрішньо суперечливою. У рішенні зазначено, що застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів (методи 2а, 2б) виключено через відсутність цінової інформації на такі товари, проте в основу резервного методу покладено митну декларацію на, за визначенням самого відповідача, "схожий товар". Відповідач не пояснив, чому ця декларація не могла бути використана для застосування статті 60 МК України, якщо вона стосується подібного товару, і чому водночас вона придатна для визначення вартості автомобіля іншої моделі за резервним методом. Загальне посилання на "відсутність цінової інформації" без зазначення конкретних декларацій, які були проаналізовані, не є обґрунтуванням неможливості застосування методів, передбачених статтями 59-63 МК України, як того вимагає частина третя статті 57 цього Кодексу.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 810/2749/16, приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом із тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявність у них розбіжностей, а також відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів і рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено, не є достатніми для висновку про недостовірність відомостей щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Щодо доводів відповідача про те, що сума, сплачена за SWIFT від 19.05.2026, не відповідає сумі рахунка-фактури, а банківські реквізити отримувача платежу не збігаються з реквізитами, зазначеними в рахунку-фактурі, суд зазначає таке. Загальна вартість за інвойсом становить 75900,00 доларів США, з яких 74300,00 доларів США - вартість автомобіля та 1600,00 доларів США - вартість доставки. Оплату здійснено двома переказами: 74300,00 доларів США (SWIFT від 19.05.2026) та 1600,00 доларів США (додатковий SWIFT від 28.05.2026). Отже, розбіжність між сумою першого платежу та загальною сумою рахунка-фактури зумовлена оплатою частинами, а загальна сума платежів дорівнює сумі рахунка-фактури. Відмінності в умовах і порядку оплати, які не впливають на ціну товару, самі по собі не є розбіжностями, що ставлять під сумнів ціну, фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19).
Доводи відповідача про те, що експортну декларацію № 26LTLU900024EB03B8 від 26.05.2026 складено не в країні фактичного експорту товару, а відправником у ній зазначено особу, яка згідно з товаросупровідними документами не є власником товару, суд відхиляє. Ця декларація не належить до документів, які декларант зобов`язаний подати за частиною другою статті 53 МК України, а була надана на вимогу митного органу як копія митної декларації країни відправлення (пункт 7 частини третьої статті 53 МК України). Відповідач не пояснив, чому декларація, оформлена в країні, з території якої, за його ж твердженням (автотранспортна накладна, перевезення з митної території Литви), товар було відправлено в Україну, не може вважатися такою декларацією, та яким чином зазначені ним обставини впливають на числове значення ціни товару. Крім того, як вбачається з відзиву, запити до митних органів іноземних країн щодо перевірки автентичності документів станом на 16.07.2026 не направлялися, а про надходження документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункт 4 частини шостої статті 54 МК України) відповідач не повідомляє.
Щодо скріншотів з особистого кабінету суд зазначає, що вони надавалися декларантом додатково за власним бажанням (частина шоста статті 53 МК України) як підтвердження факту придбання автомобіля, а ціну товару підтверджують інвойс, контракт та платіжні документи. Відсутність у цих додаткових матеріалах окремих реквізитів (посилання на сайт, умов поставки, відомостей про продавця та покупця) не спростовує ціни, підтвердженої основними документами, і не може бути підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості.
Суд також враховує, що, як зазначає позивач, у повідомленні про необхідність надання додаткових документів митний орган вказував на неможливість завантаження товару у Клайпеді (Литва) 26.05.2026 за наявності інвойсу від 19.05.2026. Дата виставлення інвойсу не обмежує строків і способів доставки товару, а відповідач не обґрунтував, чому така послідовність дат унеможливлює здійснення операції та яким чином вона впливає на числове значення ціни, яка була фактично сплачена. Така відмінність дат не є розбіжністю, що ставить під сумнів ціну товару.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що ним було подано належний та достатній пакет документів під час митного оформлення спірного товару для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору. У рішенні про коригування митної вартості митний орган належними доводами не підтвердив наявності у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. Правильність визначення митної вартості за основним методом відповідачем не спростована, а наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про наявність розбіжностей щодо ціни товару у документах, поданих до митного оформлення, не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні також підстави ставити під сумнів задекларовану митну вартість спірного товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Отже, оскільки відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування вказаного рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Отже, враховуючи, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2026/000358 від 01.06.2026 прийнято з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2026/000020/2 від 01.06.2026, яке судом визнається протиправним і підлягає скасуванню, зазначена картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Рішення про коригування митної вартості та картка відмови є взаємопов`язаними і в разі їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле (постанова Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 120/15468/23).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може подати до суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 23, ЄСПЛ, рішення від 18.07.2006).
Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а також від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому в рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи викладене, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору в цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є істотними для прийняття цього рішення.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розміру судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що вимога щодо скасування картки відмови є похідною від основної майнової вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості.
Відповідно до актуальної правової позиції Верховного Суду (постанова від 27.08.2024 у справі № 120/15468/23) розрахунок судового збору у разі одночасного оскарження рішення про коригування митної вартості та картки відмови здійснюється виходячи виключно з розміру майнової вимоги, оскільки такі рішення є взаємопов`язаними і в разі їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Додатково стягувати судовий збір за оскарження картки відмови як за окрему немайнову вимогу підстав немає.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.
За подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"). При поданні до суду позовної заяви в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 (частина третя статті 4 цього Закону). Позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд".
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962 та від 27.08.2024 у справі № 120/15468/23, ціною позову за вимогою про скасування рішення про коригування митної вартості є різниця між сумою митних платежів, обчисленою за митною вартістю, визначеною митним органом, та сумою митних платежів, обчисленою за митною вартістю, заявленою декларантом. Як встановлено судом, товар випущено у вільний обіг із забезпеченням сплати митних платежів у розмірі 503741,79 грн, яке за частиною сьомою статті 55 МК України надається в розмірі такої різниці. Отже, ціна позову становить 503741,79 грн, а судовий збір, що підлягав сплаті, - 6044,90 грн (503741,79 грн х 1,5 % х 0,8).
Разом із тим позивач сплатив судовий збір у розмірі 6656,00 грн (за двома вимогами немайнового характеру по 3328,00 грн).
Суд роз`яснює, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з частиною другою статті 7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6044,90 грн. Решта надміру сплаченого позивачем судового збору може бути повернута йому за його клопотанням у порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Позивач у позовній заяві зазначив про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу та про намір подати докази їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Оскільки на час ухвалення цього рішення таких доказів суду не надано, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішується.
Керуючись положеннями статей 2, 5, 9, 72-77, 90, 122, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кар Імпорт" (вул. Жмеринська, 26, м. Київ, 03148, ЄДРПОУ 45412275) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № UA101000/2026/000020/2 від 01.06.2026 та картку відмови Житомирської митниці № UA101020/2026/000358 від 01.06.2026.
Стягнути з Житомирської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кар Імпорт" (код ЄДРПОУ 45412275) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6044,90 грн (шість тисяч сорок чотири гривні 90 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 26 жовтня 2026 р.
26.10.26