ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
27 жовтня 2026 року м. Ужгород № 260/6880/26
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Маєцька Н.Д., розглянувши матеріали позовної заяви Закарпатського обласного відділення Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
В С Т А Н О В И В:
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в загальній сумі 53989,39 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року було відкрито провадження у адміністративній справі №260/6880/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою судді від 22 жовтня 2026 року вказану позовну заяву залишено без руху, з підстав невідповідності останньої вимогам ст. 161 КАС України.
Відповідно до вимог вказаної ухвали позивачу для усунення недоліків позовної заяви необхідно було надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до ст. 167 КАС України з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку.
26 жовтня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, у якій просить прийняти вказану заяву та продовжити розгляд справи у даній адміністративній справі. Заява обґрунтована тим, що відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сферах охорони здоров`я, реабілітації, соціального захисту та державної реєстрації окремих об`єктів санітарних заходів» від 21.08.2024 року № 3911-ІХ, позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, пред`являються протягом 6 місяців після закінчення строку для самостійної сплати.
Крім того, позивач вказує, що у відповідності до частини п`ятої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4219-IX: нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.
Розглянувши заяву позивача про усунення недоліків, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Частиною третьою статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Законом України від 15.01.2025 №4219-IX, який введено в дію з 01.01.2026, змінено правове регулювання виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідальності за його невиконання.
Пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4219-IX передбачено, що нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.
Таким чином, законодавець прямо визначив коло правовідносин, на які поширюється попереднє правове регулювання, нарахування та сплата адміністративно-господарських санкцій.
Водночас наведена перехідна норма не містить положень про збереження попереднього спеціального строку звернення до адміністративного суду та не передбачає, що судове провадження або процесуальні строки щодо примусового стягнення таких санкцій здійснюються за правилами, чинними до 01.01.2026.
Сам факт того, що примусове стягнення є наслідком невиконання обов`язку з добровільної сплати, не ототожнює матеріально-правовий порядок нарахування і сплати санкцій із процесуальним строком звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду.
При цьому право позивача на звернення до суду виникло не у 2025 році, коли відповідач допустив невиконання нормативу, а після спливу встановленого законом строку добровільної сплати санкції.
Відповідач був зобов`язаний самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції до 15.04.2026 включно.
Отже, підстава для звернення Фонду з вимогою про примусове стягнення виникла 16.04.2026, тобто вже після введення Закону №4219-IX у дію.
Тому на момент виникнення права на пред`явлення позову спеціальна норма попередньої редакції статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо шестимісячного строку звернення до суду вже не діяла, а перехідними положеннями Закону №4219-IX її застосування до відповідних процесуальних правовідносин не було збережено.
Отже, наведені позивачем доводи фактично зводяться до незгоди з правовим висновком суду, викладеним в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, та до іншого тлумачення норм законодавства щодо тривалості строку звернення до суду.
Водночас заява позивача від 26 жовтня 2026 не містить жодних обставин фактичного характеру, які об`єктивно перешкоджали Закарпатському обласному відділенню Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернутися до суду в період з 16.04.2026 по 16.07.2026.
Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та створюють істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного вчинення процесуальної дії.
Помилкове розуміння особою норм права, інше тлумачення тривалості процесуального строку або переконання у тому, що відповідний строк не пропущений, такими обставинами не є.
Отже, на виконання ухвали суду від 22 жовтня 2026 позивач не навів обставин, які можуть бути оцінені судом як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заява позивача про усунення недоліків не є належним виконання ухвали суду від 22 жовтня 2026 року, оскільки позивачем не надано до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до ст. 167 КАС України з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку.
Суд звертає увагу, що строк звернення до суду з даним позовом закінчився, доказів неможливості звернення до суду у належні строки суду не надано.
У пункті 52 Постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Сукупність наведених обставин дає суду підстави для висновку, що порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом не було зумовлене об`єктивними непереборними обставинами, а залежало виключно від волі та поведінки безпосередньо позивача.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, суд зазначає що долучена позивачем до заяви ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2026 року у справі № 260/7127/26, не є обов`язковою для врахування під час вирішення процесуального питання в цій справі.
Відповідно до статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 22 травня 2025 року у справі 160/25050/24, висновки, викладені в судових рішеннях інших судів, не є джерелом права, а отже не може бути прикладом іншого правозастосування та обов`язковими для врахування судами, при цьому відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України обов`язковими для врахування судами є лише висновки Верховного Суду України.
Отже, посилання позивача у заяві на ухвалу суду в іншій справі не є підставою для вирішення процесуального питання в аналогічний спосіб.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого строку, та судом не встановлено підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.
Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 243, 248 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
1. Позовну заяву Закарпатського обласного відділення Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - повернути позивачеві.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду, або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька