Судові рішення

Рішення № 140956649 у справі № 300/821/26 від 27.10.2026

Рішення від 27.10.2026 в адміністративній справі № 300/821/26 (категорія «Містобудування; архітектурної діяльності»). Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд, суддя Микитюк Р.В.

Справа№ 300/821/26
СудІвано-Франківський окружний адміністративний суд
СуддяМикитюк Р.В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяМістобудування; архітектурної діяльності
Дата ухвалення27.10.2026
Надійшло до реєстру28.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140956649

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р. справа № 300/821/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури до Галицької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицької міської ради (далі також - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Галицької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, що полягає у невзятті на облік безхазяйного майна, а саме гідротехнічної споруди (дамби), розташованої на території м. Галич вздовж русла річки Дністер, висотою 2-4 м та довжиною 774 м.

Зобов`язати Галицьку міську раду Івано-Франківського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 04054263, вул. Майдан Різдва, буд. 16, м. Галич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77100) вчинити дії, спрямовані на взяття на облік безхазяйного майна, а саме гідротехнічної споруди (дамби), розташованої на території м. Галич вздовж русла річки Дністер, висотою 2-4 м та довжиною 774 м шляхом вчинення дій, визначених ст. 335 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ході реалізації представницьких повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", Івано-Франківською окружною прокуратурою встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави щодо збереження та використання майна інженерної інфраструктури водних об`єктів на території Галицької територіальної громади Івано-Франківської області.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 52-53).

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому представник відповідача, зокрема зазначила, що під час опрацювання питання щодо правового статусу гідротехнічної споруди міською радою отримано інформацію, що відповідний об`єкт може бути пов`язаний з державним майном - гідротехнічною спорудою "Причал порту Галич", що обліковується в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності. Суб`єктом управління зазначеним майном є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, а балансоутримувачем - державне підприємство "Адміністрація річкових портів". Крім того, зазначеним підприємством повідомлено, що без встановлення координат розташування об`єкта неможливо підтвердити або спростувати належність гідротехнічної споруди до майна причалу порту. Тому відповідачем 13.03.2026 направлено лист з координатами розташування гідротехнічної споруди (дамби) на р. Дністер для встановлення тотожності або приналежності даного об`єкту до державної гідротехнічної споруди "Причал порту Галич". Отже, наявні відомості свідчать про можливу державну форму власності об`єкта, що виключає можливість його визнання безхазяйним без попереднього з`ясування власника. Зазначає, що Галицькою міською радою вжито заходи щодо встановлення правового статусу гідротехнічної споруди (дамби), що розташована в м. Галич вздовж русла річки Дністер; процедура взяття об`єкта на облік не завершена з об`єктивних причин; існують відомості про можливу державну власність відповідного об`єкта; відсутні належні відомості про можливу державну власність відповідного об`єкта; відсутні належні правові підстави вважати дії відповідача протиправною бездіяльністю. Просила відмовити у задоволенні позову (а.с.58-60).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.

Івано-Франківською окружною прокуратурою при здійсненні представницьких повноважень встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави щодо збереження та використання майна інженерної інфраструктури водних об`єктів на території Галицької територіальної громади Івано-Франківської області, зокрема встановлено, що сесією Галицької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області 22.06.2023 прийнято рішення "Про виявлення та взяття на облік безхазяйного нерухомого майна" відповідно якого вирішено розпочати процедуру визнання безхазяйним майном та здійснення заходів щодо його обліку у зв`язку із відсутністю власника майна щодо гідротехнічної споруди (дамби), що знаходиться в м. Галич на річці Дністер, орієнтовною площею 68 га. Також вказаним рішенням уповноважено міського голову звернутись до відповідного суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік вказаного безхазяйного майна та доручено сектору житлово комунального господарства та управління майном забезпечити розміщення в друкованих засобах безхазяйного нерухомого майна (а.с.11-12).

Згідно інформації Галицької міської ради від 10.01.2025 органом місцевого самоврядування вживаються заходи для визнання безхазяйним майном гідротехнічної споруди (дамби), що знаходиться в м. Галич на річці Дністер. На підтвердження вказаної інформації Галицькою міською радою надано копію акту обстеження гідротехнічної споруди (дамби) від 17.12.2024 складеного постійно діючою комісією з виявлення, обстеження та взяття на облік безхазяйного нерухомого майна та майна відумерлої спадщини та копію листа до Івано Франківського ОКП ОБТІ щодо проведення технічної інвентаризації вказаного об`єкту (а.с.15-16).

Згідно вказаного акту від 17.12.2024 постійно діюча комісія з виявлення, обстеження та взяття на облік безхазяйного нерухомого майна та майна відумерлої спадщини здійснила обстеження об`єкта безхазяйного нерухомого майна, яке знаходиться на території Галицької міської територіальної громади і встановила, що вздовж русла річки Дністер знаходиться гідротехнічна споруда (дамба) висотою 2-4 м та довжиною 774 м. Верхні укоси дамби укріплені залізобетонними плитами.

У зв`язку з тривалим періодом, що пройшов з часу прийняття рішення сесії Галицької міської ради від 22.06.2023 та складення акту обстеження гідротехнічної споруди (дамби) від 17.12.2024 Івано-Франківською окружною прокуратурою 14.11.2025 скеровано до Галицької міської ради повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" щодо надання інформації про вжиті сільською радою заходи для взяття на облік гідротехнічної споруди (а.с.20-21).

На дане повідомлення отримано відповідь від 20.11.2025, що вжитими заходами для взяття на облік гідротехнічної споруди є скерування в ДП "Адміністрація річкових портів" у зв`язку з отриманням інформації про можливе знаходження на вищевказаній території об`єкта державної форми власності, що обліковується як "Причал порту Галич". Інформацію про інші вжиті заходи щодо взяття на облік гідротехнічної споруди не надано (а.с.22).

У зв`язку із викладеним, з метою встановлення можливого власника вищевказаної гідротехнічної споруди Івано-Франківською окружною прокуратурою витребувано відповідну інформацію у Фонду державного майна України та ДП "Адміністрація річкових портів" (а.с.23-24).

Згідно отриманих даних встановлено, що у Фонду державного майна України та ДП "Адміністрація річкових портів" відсутня інформація, щодо перебування гідротехнічної споруди (дамби), що знаходиться в м. Галич на річці Дністер у державній власності чи входження її до складу об`єкту державної форми власності "Причал порту Галич".

Водночас, на даний час відповідачем не вчинено дії, спрямовані на взяття на облік безхазяйного майна, а саме гідротехнічної споруди (дамби), розташованої на території м. Галич вздовж русла річки Дністер, висотою 2-4 м та довжиною 774 м шляхом вчинення дій, визначених ст. 335 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з цим, з метою захисту інтересів держави, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-V1І "Про прокуратуру" та статтею 53 КАС України.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України від 21.09.2006 № 185-V "Про управління об`єктами державної власності" (далі Закон № 185-V). Згідно статті 1 цього Закону управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Як зазначено у частині 1 статті 3 Закону № 185-V одним із об`єктів управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

З наведеного висновується, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.

За таких обставин у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо захисту права власності. Отже, суд вважає наявні передбачені частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 10 Водного кодексу України передбачено, що до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; встановлення правил загального користування водними об`єктами в порядку, визначеному статтею 47 Водного кодексу України; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об`єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції; організація роботи, пов`язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій; організація інформування населення про стан водних об`єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров`я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод; вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

Згідно ст. 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Вказане свідчить, що водні об`єкти є національним багатством держави і за своїм призначенням є джерелом задоволення потреб суспільства, побудовані на них гідротехнічні споруди - об`єкти нерухомості, необхідні для їх збереження та раціонального використання, а правовідносини, пов`язані з використанням водних об`єктів, беззаперечно становлять суспільний інтерес.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", частиною другою ст. 2 якого визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У відповідності до частин першої та п`ятої ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено статус сільських, селищних та міських рад як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно приписів ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (п. 30 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, питання визначення, ведення обліку комунального майна та право на розпорядження вказаним майном належить до повноважень органу місцевого самоврядування. За змістом ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності органи місцевого самоврядування. Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування, та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

З аналізу наведених положень слід зробити висновок, що орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями щодо вирішення питань у сфері управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (ст. 329 ЦК України).

Згідно ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

В розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган місцевого самоврядування є заявником реєстрації речових прав у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 14 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У відповідності до пунктів 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку. За результатом розгляду заяви, а також за наявності відомостей про технічні характеристики відповідного безхазяйного нерухомого майна, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

З огляду на вищевикладене, до відання сільських, селищних, міських рад відноситься, в тому числі, реєстрація та взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади.

Відповідно ч. 1 ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 183 ЦК України встановлено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною, відповідно, яку не 17 можна поділити без втрати такого призначення.

Відповідно ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (ч.1ст. 187 ЦК України).

В розумінні статті 1 Закону України "Про аквакультуру", гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за №466/1002, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Відповідно до пункту 2.7 "Методичних рекомендаціях стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації", затверджених протоколом колегії Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012 за №3, до об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, належать споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

До гідротехнічних споруд відносяться: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

З урахуванням наведеного, дамба вздовж русла річки Дністер у м. Галич, належить до гідротехнічних споруд, та призначена для використання водних ресурсів, для боротьби зі шкідливим впливом вод, захистом земель від водної та вітрової ерозії, інших негативних процесів.

Крім того, інженерна (гідротехнічна) споруда не є частиною чи приналежністю головної речі, не включена до переліку споруд, передбачених ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі № 300/3657/22.

Таким чином, такий об`єкт як гідротехнічна споруда є нерухомим майном, оскільки вказана споруд нерозривно пов`язані із землею та її переміщення в інше місце може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Крім того, переміщення зазначених об`єктів є неможливим без його знецінення та зміни призначення.

Також відповідно до правової позиції, яка висловлена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 340/5914/21 вбачається, що не взяття на баланс гідротехнічної споруди водного об`єкта, невжиття заходів щодо охорони та збереження гідротехнічної споруди, може спричинити виникнення аварій та інших надзвичайних ситуацій, у тому числі повеней, зумовлених шкідливою дією вод. Зазначене може свідчити про наявність загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з неналежною експлуатацією гідротехнічної споруди, забезпечення безаварійного пропуску льодоходу, попередження повеней та паводків на водних об`єктах (п.68 постанови).

Суд також зазначає, що правовий висновок про те, що екологічні інтереси держави охоплюють, зокрема, й інтереси у сфері збереження та захисту водних об`єктів загальнодержавного та місцевого значення, забезпечення їх належного використання, висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.11.2019 у справі №806/1350/15, від 29.04.2020 у справі №802/1145/17-а, від 09.04.2020 у справі №822/589/17, від 03.02.2021 у справі №806/1326/17, від 16.06.2021 у справі № 120/2320/19-а, від 27.10.2021 у справі №806/1325/17, від 06.09.2022 у справі № 822/591/17, від 19.10.2022 у справі № 354/609/15.

Окрім того, відповідно до правової позиції, яка висловлена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі № 420/19870/21 суд дійшов таких висновків про застосування ст.355 ЦК України у питанні взяття на облік безхазяйних нерухомих речей: 1) безхазяйною нерухомою річчю є нерухоме майно, яке відповідає двом умовам: відомості про це майно відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; власник цього майна невідомий органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене; 2) орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено безхазяйну нерухому річ, зобов`язаний звернутися із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік. Оскільки ч. 2 ст. 355 ЦК України сформульовано імперативно, звернення з відповідною заявою є обов`язком, а не правом органу місцевого самоврядування.

З огляду на вищевикладене, на цей час актуальним є питання взяття безхазяйного майна на облік та в подальшому оформлення права власності, що сприятиме збереженню водних об`єктів для загального та спеціального водокористування, запобіганню виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з водним фактором, укладенню договорів оренди нерухомого майна, забезпечивши збереження та надійну експлуатацію гідротехнічних споруд, отриманню в дохід територіальної громади додаткової плати.

Враховуючи ту обставину, що Галицька міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області є органом, уповноваженим здійснювати управління комунальним майном територіальної громади на території якої розташована зазначена гідротехнічна споруда, саме на неї покладено обов`язок по вжиттю заходів, спрямованих на взяття на облік безхазяйного майна та в подальшому набуття у комунальну власність безхазяйного майна. За наведених фактичних обставин право власності на гідротехнічну споруду, підлягає державній реєстрації в порядку визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Однак, на даний час жодних дій щодо взяття на облік безхазяйного майна, а саме гідротехнічної споруди (дамби), розташованої на території м. Галич вздовж русла річки Дністер, висотою 2-4 м та довжиною 774 м не вчинено.

З урахуванням викладеного, суд зазначає про протиправною бездіяльність Галицької міської ради Івано Франківського району Івано-Франківської області, що полягає у невзятті на облік безхазяйного майна, а саме гідротехнічної споруди (дамби), розташованої на території м. Галич вздовж русла річки Дністер, висотою 2-4 м та довжиною 774 м, а тому, вважає, за необхідне зобов`язати відповідача вчинити дії, спрямовані на взяття на облік безхазяйного майна, а саме гідротехнічної споруди дамби), розташованої на території м. Галич вздовж русла річки Дністер, висотою 2-4 м та довжиною 774 м шляхом вчинення дій, визначених ст. 335 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, які спростовували б твердження позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відносно розподілу судових витрат суд зазначає, що прокурор у даному випадку, звертаючись до суду з позовом, діяв як посадова особа органу державної влади, виступаючи в інтересах Держави Україна.

Відповідно до матеріалів справи підставою для звернення прокурора до суду слугувало не вчинення відповідачем дій щодо організації благоустрою населеного пункту, що прямо передбачено Законом №2807-IV.

Згідно частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Прокурор у даній справі є суб`єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави у суді, а тому суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано доказів понесених витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, то судові витрати до стягнення з відповідача не належать.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ - 03530483, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 78203) до Галицької міської ради (код ЄДРПОУ - 04054263, вул. Майдан Різдва, буд. 16, м. Галич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77100) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Галицької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, що полягає у невзятті на облік безхазяйного майна, а саме гідротехнічної споруди (дамби), розташованої на території м. Галич вздовж русла річки Дністер, висотою 2-4 м та довжиною 774 м.

Зобов`язати Галицьку міську раду Івано-Франківського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 04054263, вул. Майдан Різдва, буд. 16, м. Галич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77100) вчинити дії, спрямовані на взяття на облік безхазяйного майна, а саме гідротехнічної споруди (дамби), розташованої на території м. Галич вздовж русла річки Дністер, висотою 2-4 м та довжиною 774 м шляхом вчинення дій, визначених ст. 335 Цивільного кодексу України.

Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
23.02.2026 Ухвала № 134278981 без тексту Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 03530483. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг