Рішення № 140961017 у справі № 520/26099/26 від 27.10.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року № 520/26099/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" до Північно-східного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу №202007-14/3435-2026 від 27.07.2026 щодо усунення порушень законодавства, виявлених ревізію фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" за період з 01.06.2021 по 31.12.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що вимога №202007-14/3435-2026 від 27.07.2026 щодо усунення порушень законодавства, виявлених ревізію фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" за період з 01.06.2021 по 31.12.2025 року, на думку позивача є протиправною та задоволенню не підлягає.

Відповідач, Північно-східний офіс Держаудитслужби Державної аудиторської служби України, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 04.05.2026 по 26.06.2026 Північно-східним офісом Державної аудиторської служби України на виконання п.1.6.6 плану заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби робот на ІІ квартал 2026 року, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" за період з 01.06.2021 по 31.12.2025 року.

За наслідками проведеної ревізії відповідачем складено акт "ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" №202007-20/08 від 26.06.2026 за період з 01.06.2021 по 31.12.2025 року".

Північно-східний офіс Держаудитслужби Державної аудиторської служби України направив позивачу вимогу щодо усунення порушень законодавства №202007-14/3435-2026 від 27.07.2026, якою вимагалось:

- вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної ТОВ "ХАЗ" внаслідок зайвого нарахування та виплати заробітної плати працівникам Товариства 267 550,0 грн. та відповідно зайвого нарахування та перерахування ЄСВ на загальну суму 49 755,70 гривень;

- вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок необгрунтованого покриття витрат товариства з обмеженою відповідальністю Хлібозавод "Ново-Баварський" на загальну суму 293 394,83 грн., шляхом проведення претензійно-позовної робота чи обрата інший спосіб реалізації права на відшкодування матеріальної шкоди (збитків).

- вжити заходів щодо визначення спільно з АТ "Укроборонпром" механізму повернення Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" до державного бюджету сплаченого мита в загальній сумі 4 329 546,26 гривень.

Вважаючи протиправною оскаржувану вимогу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі по тексту - Закон 2939-ХІІ)

Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону 2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. (ч. 2 ст. 2 Закону 2939-ХІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону 2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Приписами пп. 3 п. 3 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі- Положення), передбачено, що основними завданнями Держаудитслужби є: здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

Згідно з пп. 16 п. 6 Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Так, Північно-східний офіс Держаудитслужби Державної аудиторської служби України направив позивачу вимогу щодо усунення порушень законодавства №202007-14/3435-2026 від 27.07.2026, якою вимагалось:

- вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної ТОВ "ХАЗ" внаслідок зайвого нарахування та виплати заробітної плати працівникам Товариства 267 550,0 грн. та відповідно зайвого нарахування та перерахування ЄСВ на загальну суму 49 755,70 гривень;

- вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок необґрунтованого покриття витрат товариства з обмеженою відповідальністю Хлібозавод "Ново-Баварський" на загальну суму 293 394,83 грн., шляхом проведення претензійно-позовної робота чи обрати інший спосіб реалізації права на відшкодування матеріальної шкоди (збитків);

- вжити заходів щодо визначення спільно з АТ "Укроборонпром" механізму повернення Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" до державного бюджету сплаченого мита в загальній сумі 4 329 546,26 гривень.

В оскаржуваній вимозі зазначено, що в порушення вимог ст. 97 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 № 322 -VIII, ст. 15 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" та додатку 14 до Колективного договору ДП "ХАЗ" на 2021- 2023 роки (зі змінами) у 2023-2024 роках здійснено безпідставне заохочення працівників Товариства з нагоди 80-річчя заснування ДП "ХАЗ" та преміювання з нагоди Дня незалежності України у розмірах більше, ніж передбачено умовами Колективного договору, що призвело до зайвих витрат Товариства на загальну суму 1 100 284,62 грн., із них витрати на заохочувальні виплати на загальну суму 913 067,68 грн. та перерахування єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) до Пенсійного фонду України на загальну суму 187216,94 гривень.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 97 Кодексу Законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Таким чином, роботодавець в односторонньому порядку не має права приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Суд зазначає, що позивачем у спірних правовідносинах не приймалось рішень з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені колективним договором.

Контролюючий орган посилався на те, що колективним договором підприємства на 2021-2023 роки не передбачено надання грошового заохочення/допомоги працівникам підприємства до ювілейних дат заснування ДП "ХАЗ".

Статтею 1 Закону України "Про колективні договори і угоди" № 3356-XII від 01.07.1993 року визначено, що колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Згідно ст. 13 Закону України "Про колективні договори і угоди" № 3356-XII від 01.07.1993 року зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

- зміни в організації виробництва і праці;

- забезпечення продуктивної зайнятості;

- нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

- встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

- участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

- режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

- умов і охорони праці;

- забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

- гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників;

- умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

- забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

- заходи, спрямовані на запобігання, протидію та припинення мобінгу (цькування), а також заходи щодо відновлення порушених внаслідок мобінгу (цькування) прав.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Тобто, колективний договір передбачає деталізацію встановлених чинним законодавством та можливість надання додаткових, порівняно з чинним законодавством і угодами гарантій, соціально-побутових пільг.

Отже, за Законом України "Про колективні договори і угоди" № 3356-XII від 01.07.1993 року, колективний договір не є обмежувальним актом в частині повноважень роботодавця щодо надання працівникам додаткових гарантій та соціально-побутових пільг, які виходять за межі умов колективного договору.

Умовами колективного договору ДП "ХАЗ" не заборонено заохочення працівників з нагоди 80-річчя заснування ДП "ХАЗ" та преміювання з нагоди Дня незалежності України.

Тобто, позивач не був обмежений у повноваженнях щодо виплати працівникам вищевказаних заохочень та преміювань.

Також, в оскаржуваному рішенні вимагається від позивача вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної ТОВ "ХАЗ" внаслідок зайвого нарахування та виплати заробітної плати працівникам Товариства 267 550,0 грн. та відповідно зайвого нарахування та перерахування ЄСВ на загальну суму 49 755,70 гривень

Отже, суть порушення зазначеного контролюючим органом, на думку останнього полягала у наявності матеріальної шкоди (збитків).

Суд вважає, що виплата позивачем у спірних правовідносинах заохочень та преміювання всіх працівників, не може вважатись збитками у господарській діяльності позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що контролюючим органом не доведено вчинення позивачем вказаних порушень.

Також, в оскаржуваній вимозі зазначено, що в порушення ст. 548 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (із змінами), п.1.1. умов договору від 12.10.2017 року б/н укладеного між ДП "ХАЗ" (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Хлібозавод "Ново-Баварський" (Орендар), внаслідок не нарахування та не відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна протягом червня - грудня 2021 року та 2022-2025 років, призвело до покриття витрат іншого суб`єкта господарювання на загальну суму 293 394,83 гривень.

Так, між ТОВ "ХАЗ" та ТОВ Хлібзавод "Ново-Баварський" укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №32 від 12.10.2017 та договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 12.10.2017.

Контролюючий орган посилався на те, що не пред`явлено до відшкодування ТОВ Хлібозавод "Ново-Баварський" витрат за охорону території на загальну суму 293 394,83 грн., із них у червні - грудні 2021 року на суму 42 143,86 грн., у 2022 році - 30 588,54 грн., у 2023 році - 77 840,72 грн., у 2024 році - 72 400,03 грн. та у 2025 році - 70 421,68 грн., що призвело до покриття витрат іншої юридичної особи на вказану суму.

Також, відповідач посилався на те, що відповідно до Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 10.08.2004 №150 (далі по тексту - Наказ №150), витрати на обслуговування приміщення включають, у тому числі і послуги з охорони.

За таких обставин, контролюючий орган прийшов до висновку щодо наявності порушень в частині непред`явлення до відшкодування витрат за охорону території в результаті трактування приписів Наказу №150.

При цьому, Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженим наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 10.08.2004 №150 не передбачено послуг охорони території.

З огляду на викладене, порушення зазначене в оскаржуваній вимозі щодо не пред`явлення до відшкодування ТОВ Хлібозавод "Ново-Баварський" витрат за охорону території є необґрунтованим.

Також, в оскаржуваній вимозі зазначено, що протягом 2023-2025 років ТОВ "ХАЗ" понесено зайві витрати на відшкодування сплаченого Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" мита в загальній сумі 4 329 546,26 грн. при постачанні на митну територію України товарів оборонного призначення іноземного походження, які на підставі п. 20 ч. 1 ст. 287 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI (із змінами) звільнені від оподаткування ввізним митом.

ТОВ "ХАЗ" здійснювало ремонт техніки на підставі договорів з Міністерством оборони України.

У свою чергу комплектуючі для ремонту закуповувалися за договорами комісії через ДК ЕІППВСП "УКРСПЕЦЕКСПОРТ".

Згідно з п.3.2 Договорів комісії, Комісіонеру відшкодовується витрати, понесені ним на виконання доручення Комітента. Усі фактичні витрати Комісіонера відображаються в його Звітах із додаванням копій підтверджуючих документів.

У звітах ДК ЕІППВСП "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" на виконання вимог Договору було зазначено повний перелік витрат за поставлені товари, зокрема серед яких зазначено оподаткування ввізним митом та ПДВ, а саме було нараховано та сплачено мито в загальній кількості 4329546,26 грн. та ПДВ в загальній сумі 25404164,47 грн.

Контролюючий орган вважає, що ДК ЕІППВСП "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" неправомірно не застосував до вказаних операцій положення п.п.4 п.32 підрозділу 2 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та п.20 ч.1 ст.287 Митного кодексу України, якими, на думку контролюючого органу, останній був звільнений від сплати мита за вказаними Договорами комісії.

Згідно з пп.41.1.2 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

Тобто, повноважним органом з оподаткування митом у зв`язку із ввезенням товарів на митну територію України є Митний орган.

ДК ЕІППВСП "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" звернулось листом № USE-19-1604.1 від 16.04.2022 до Державної митної служби України та просило надати роз`яснення чи можливе застосування вищезгаданих преференційних умов до усіх імпортерів, які мають намір закупити їх для подальшого використання її на території України для захисту та оборони суверенітету держави, крім тих, що визначені згідно з пунктом 10 частини першої ст.1 Закону України від 17.07.2020 № 808-ІХ "Про оборонні закупівлі".

Державна митна служба України листом №15/15-01-02/13/1556 від 23.05.2022 повідомила, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" (далі - Закон №2120-ІХ) внесенні зміни до пункту 20 частини першої статті 282 Митного кодексу України та абзацу п`ятого пункту 32 розділу XX "Перехідні положення" МК України, відповідно яких звільняються від оподаткування митом та податком на додану вартість товари оборонного призначення, визначені такими згідно з пункту 29 частини першої статті 1 Закону України від 17.07.2020 № 808-ІХ "Про оборонні закупівлі" (далі - Закон № 808-ІХ). Вказано, що пунктом 29 частини першої статті 1 Закону № 808-ІХ визначено що відноситься до товарів оборонного призначення, а також зазначено, що такі товари закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони. Вказано, що відповідно пункту 10 частини першої цієї статті державними замовниками у сфері оборони (далі - державні замовники) це визначені Кабінетом Міністрів V країни центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України. Зазначено, що відповідно до вимог МК України всі товари що ввозяться на митну територію України підлягають митному контролю та митному оформленню. Вказано, що згідно з частиною восьмою статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, зокрема відомості про нарахування митних та інших платежів, застосування пільг зі сплати митних платежів.

Також, ДК ЕІППВСП "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" звернулось листом № USE-19.1-6962 від 03.08.2023 до Державної митної служби України та просило надати роз`яснення, чи можна застосувати звільнення від оподаткування митом та податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів оборонного призначення, передбачені нормами пункту 20 частини першої статті 282 МКУ та абзацу п`ятого пункту 32 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ, які ввозяться опосередковано комісіонером (ДК "Укрспецекспорт) на виконання договорів комісії з комітентами, які у свою чергу мають прямі укладені з державним замовниками державні контракти (договори) про закупівлю, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про оборонні закупівлі".

Державна митна служба України листом №15/15-01-02/13/4578 від 06.10.2022 повідомила, що відповідно до пункту 20 частини першої статті 282 Кодексу та абзацу п`ятого пункту 32 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України при ввезенні на митну територію України або вивезенні за її межі звільняються від оподаткування митом та податком на додану вартість товари оборонного призначення, визначені такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" (далі - Закон), що класифікуються за визначеними в цьому пункті групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД. Вказано, що пунктом 29 частини першої статті 1 Закону визначено, що відноситься до товарів оборонного призначення, зокрема, зазначено що такі товари закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони. Зазначено, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону державні замовники у сфері оборони - визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України. Вказано, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 року № 363 "Питання оборонних закупівель" визначено державними замовниками у сфері оборони: Міністерство внутрішніх справ, Міністерство економіки, Міністерство оборони, Міністерство юстиції, Державну службу з надзвичайних ситуацій, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Державне космічне агентство, Адміністрацію Державної прикордонної служби, Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Управління державної охорони, Національне антикорупційне бюро, Національну гвардію, Національну поліцію, Державну спеціальну службу транспорту, Державне бюро розслідувань, Державну судову адміністрацію, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості. Зазначено, що відповідно до вимог Кодексу всі товари, що ввозяться на митну територію України підлягають митному контролю та митному оформленню. Вказано, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 292 митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України до товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.

Таким чином митний орган не підтвердив того, що ДК ЕІППВСП "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" було звільнено від сплати мита щодо поставок за вказаними Договорами комісії.

Відповідно, у даному випадку Державна митна служба України, як повноважний орган з оподаткування митом у зв`язку із ввезенням товарів на митну територію України, прийшла висновку, що ДК ЕІППВСП "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" мала сплачувати мито щодо поставок за вказаними Договорами комісії.

Відповідачем, не доведено звільнення позивача від сплати мита щодо поставок за вказаними Договорами комісії.

Отже, ТОВ "ХАЗ" правомірно відшкодувало сплачене ДК ЕІППВСП "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" мито на суму 4 329 546,26 грн.

З огляду на викладене, витрати ТОВ "ХАЗ" на відшкодування витрат ДК ЕІППВСП "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" по сплаті мита по договорам Комісії є обґрунтованими, а висновки контролюючого органу в даній частині необґрунтованими.

Також, суд зауважує, що контролюючим органом в оскаржуваному рішенні зазначено, що порушення вчинено через не дотримання приписів п. 20 ч. 1 ст. 287 Митного кодексу України.

Проте, стаття 287 "Особливості оподаткування митом деяких товарів" Митного кодексу України не містить пункту 20 частини 1.

Отже, оскаржуване рішення містить зазначення змісту порушення, яке не відповідає його нормативному обґрунтуванню.

При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено наявності доказів того, що в оскаржуваному рішенні було допущено описку або помилку щодо визначення нормативного обґрунтування порушення у відповідній частині.

Враховуючи викладене, суд вважає, що контролюючим органом не доведено вчинення позивачем вказаних порушень.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в оскаржуваній вимозі контролюючий орган вимагав:

- вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної ТОВ "ХАЗ" внаслідок зайвого нарахування та виплати заробітної плати працівникам Товариства 267 550,0 грн. та відповідно зайвого нарахування та перерахування ЄСВ на загальну суму 49 755,70 гривень;

- вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок необгрунтованого покриття витрат товариства з обмеженою відповідальністю Хлібозавод "Ново-Баварський" на загальну суму 293 394,83 грн., шляхом проведення претензійно-позовної робота чи обрата інший спосіб реалізації права на відшкодування матеріальної шкоди (збитків).

- вжити заходів щодо визначення спільно з АТ "Укроборонпром" механізму повернення Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" до державного бюджету сплаченого мита в загальній сумі 4 329 546,26 гривень.

Суд вважає, що вказані формулювання у резолютивній частині вимоги не є чіткими в частині вчинення необхідних дій та призводять до множинного трактування такої вимоги.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі замовника для усунення порушень. Вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб`єкту (об`єкту контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім. Зобов`язання позивача самостійно визначити, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Така правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.03.2020 у справі №640/467/19, від 23.04.2020 у справі №160/5735/19, від 11.06.2020 в справі №160/6502/19, від 26.11.2020 у справі №160/11367/19.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога №202007-14/3435-2026 від 27.07.2026 щодо усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" за період з 01.06.2021 по 31.12.2025 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

До суду подано заяву позивача, в якій просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору про надання правничої допомоги від 11.08.2026 року укладений між ТОВ "Харківський автомобільний завод" та Адвокатським бюро "Віталія Гордейчука".

Також, до позову додано копію рахунку на оплату №1 від 27.08.2026 року, згідно якого вартість послуг склала 24000,00 грн., копію акту наданих послуг №1 до договору від 11.08.2026, згідно якого вартість послуг склала 24000,00 грн., копію платіжної інструкції №409 від 28.08.2026 щодо оплати послуг на суму 24000,00 грн.

Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що понесені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 24000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" (61020, м.Харків, вул.Цементна, 2, ЄДРПОУ 07934846) до Північно-східного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України (61022 м. Харків, пл.Свободи, Держпром, 4 під., 10 пов., ЄДРПОУ 40478572) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу №202007-14/3435-2026 від 27.07.2026 щодо усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" за період з 01.06.2021 по 31.12.2025 року.

Стягнути з Північно-східного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України (61022 м. Харків, пл.Свободи, Держпром, 4 під., 10 пов., ЄДРПОУ 40478572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" (61020, м.Харків, вул.Цементна, 2, ЄДРПОУ 07934846) сплачений судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з Північно-східного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України (61022 м. Харків, пл.Свободи, Держпром, 4 під., 10 пов., ЄДРПОУ 40478572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" (61020, м.Харків, вул.Цементна, 2, ЄДРПОУ 07934846) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.