ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 р. Справа № 520/21986/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного університету цивільного захисту України на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В.) від 07.09.2026 по справі № 520/21986/26
за позовом ОСОБА_1
до Національного університету цивільного захисту України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших одноразових видів грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2019 без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення;
зобов`язати Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та інші одноразові види грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2019, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, в тому числі що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року по справі № 520/11055/25, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших одноразових видів грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2019 без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення.
Зобов`язано Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та інші одноразові види грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2019, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, в тому числі що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року по справі № 520/11055/25, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Зокрема, суд не надав оцінки дотриманню позивачем шестимісячного строку звернення до суду, оскільки спірні виплати здійснено у 2016 - 2019 роках, а позов подано 03 серпня 2026 року, за відсутності клопотання про поновлення пропущеного строку. Крім того, апелянт стверджує, що чинне на час здійснення виплат нормативне регулювання не передбачало включення індексації грошового забезпечення до розрахункової бази допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших одноразових виплат. Також судом не встановлено конкретних видів і розмірів спірних виплат, помісячних сум індексації та фактичного розміру можливої недоплати, що зумовлює невизначеність способу виконання рішення. Також, вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовною заявою.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач проходив службу цивільного захисту на посаді начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки
Національного університету цивільного захисту України. 14 березня 2025 року звільнений зі служби цивільного захисту у зв`язку зі скороченням штату наказом Національного університету цивільного захисту України (по особовому складу) № 201 від 14 березня 2025 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року по справі № 520/11055/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного університету цивільного захисту України (вул. Онопрієнко, буд. 8, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18034, код ЄДРПОУ 08571363) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання вказаного рішення суду було нараховано суму індексації за період з січня 2016 року по грудень 2019 року у розмірі 156485,18 грн., яку було виплачено 27.02.2026 року.
Згідно з інформацією, наявною в архівних відомостях карток грошового забезпечення протягом періоду з 01 січня 2016 по 31 грудня 2019 ОСОБА_1 отримував одноразові види грошового забезпечення (допомога на оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та інші одноразові виплати).
Представник позивача направив адвокатський запит до відповідача щодо включення індексації грошового забезпечення, виплаченої за рішенням суду, в розрахунок одноразових видів грошового забезпечення.
Листом № 8804-5254/8820-03 від 21.07.2026 року на вказаний адвокатський запит було повідомлено, що індексація грошового забезпечення має компенсаційний характер та спрямована на підтримання купівельної спроможності доходів в умовах інфляційних процесів. Водночас нормативні акти, які регулювали порядок обчислення матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, не передбачали включення сум індексації до розрахунку таких виплат. Як вбачається з вище викладеного, індексація не може ставати базою для розрахунку допомоги такої як оздоровчих чи допомоги при звільненні, оскільки відомчі Інструкції № 544/26989 та № 936/32388 вимагають обчислювати одноразові виплати виключно з окладів, надбавок та премій. Факт нарахування та виплати індексації на виконання судового рішення не змінює правової природи такої виплати та не створює передбачених законом підстав для її включення до розрахункової бази одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядок обчислення яких визначався спеціальними нормативно- правовими актами, чинними на момент їх виплати. Оскільки спеціальне відомче законодавство, яке регулювало виплату одноразових видів грошового забезпечення у 2016-2019 роках, не містило вимоги щодо включення сум індексації до розрахункової бази таких виплат, Національний університет цивільного захисту України не наділений повноваженнями включати до такої бази складові, прямо не передбачені відповідними нормативно-правовими актами. Таким чином, індексація грошового забезпечення, нарахована та виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 520/11055/25, не належить до складових місячного грошового забезпечення, які відповідно до Інструкції № 544/26989 та Інструкції № 936/32388 враховуються при визначенні розміру одноразових додаткових видів грошового забезпечення. У зв`язку з цим правові підстави для проведення перерахунку матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших одноразових виплат за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 відсутні.
Позивач, вважаючи протиправними дії щодо нарахування та виплати йому допомоги на на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та інші одноразові види грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2019, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, в тому числі що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року по справі № 520/11055/25, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з протиправності Національного університету цивільного захисту України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших одноразових видів грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2019 без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення та зобов`язання Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та інші одноразові види грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2019, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, в тому числі що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року по справі № 520/11055/25, з урахуванням раніше виплачених сум.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Відповідно до статті 115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.
Пунктом 1 "Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій", затвердженого постановою КМ України від 16 грудня 2015 року № 1052 (далі - Положення № 1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
У спірний період порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлювався Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2015 № 475 (втратила чинність 14.09.2018; далі - Інструкція № 475).
Пунктами 2, 3 Інструкції № 475 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами розділів XVІІІ та XІX наведеної Інструкції, при визначенні розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться: посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія у розмірі, що не перевищує розміру, затвердженого положенням про преміювання осіб рядового і начальницького складу (пункт 1 розділу V цієї Інструкції), які встановлені особі рядового або начальницького складу на день звернення.
Як убачається з матеріалів справи та архівних відомостей карток грошового забезпечення, у період із 01 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року позивачу нараховувалися та виплачувалися одноразові види грошового забезпечення, зокрема допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та інші одноразові виплати.
Водночас індексацію грошового забезпечення за зазначений період у загальному розмірі 156 485,18 грн відповідач нарахував та виплатив позивачу лише 27 лютого 2026 року на виконання судового рішення. Отже, під час первинного обчислення належних позивачу одноразових видів грошового забезпечення за 2016 - 2019 роки зазначені суми індексації фактично не були враховані у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначався розмір відповідних виплат.
14.09.2018 набрала чинності Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за № 936/32388 (надалі - Інструкція № 623).
Пунктами 2, 3 розділу І Інструкції № 623 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 14 розділу І Інструкції № 623 індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.
У силу статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон України № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За змістом статті 19 Закону України № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України № 1282-ХІІ).
У статті 1 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону України № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Статтею 4 Закону України № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частинами першою-другою статті 5 Закону України № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України № 1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів (ч. 6 ст. 5 Закону України № 1282-XII).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З метою реалізації Закону України № 1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2023 по справі № 380/21619/21 досліджував питання включення розміру індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок: грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
У цій постанові Верховний Суд сформував правовий висновок, згідно з яким при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.
В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку вказаних виплат призвело б до знецінення як грошового забезпечення, так і самої допомоги на оздоровлення та компенсації.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція застосована у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 (справа № 638/9697/17), від 30.09.2019 (справа № 750/9785/16-а), від 20.11.2019 у справі № 522/11257/16-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
Отже, грошове забезпечення підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі № 610/1175/17.
Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі № 522/2738/17, слід дійти висновку про те, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Водночас, як уже зазначалося, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер та є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Отже, у спірному випадку, індексація грошового забезпечення мала бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та щомісячна додаткова грошова винагорода відповідно до Постанови № 889.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2025 року по справі № 380/10576/23 зазначив, що спір у цій справі виник у зв`язку з невключенням відповідачем, зокрема, сум індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що як індексація грошового забезпечення, так і додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, мають щомісячний і систематичний характер, а тому дійшов висновку про наявність підстав для їх включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу належить обчислювати грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення заявлених вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для включення сум індексації до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток.
За наслідками касаційного перегляду справи № 380/10576/23 Верховний Суд в цій частині залишив без змін постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року.
Судовим розглядом встановлено, що під час проходження військової служби позивачу не нараховувалася та не виплачувалася в належному розмірі сума індексації грошового забезпечення, а відповідні нарахування та виплата здійснені в подальшому після звільнення на виконання судового рішення у справі № 520/21986/26.
Втім, перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, відповідачем не проведено.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, належна сума індексації не була врахована, як розрахункова величина в належному розмірі.
Оскільки, у даному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер та враховуючи її особливу правову природу, відповідач мав її врахувати при обрахунку позивачу спірних виплат.
Стосовно обставин викладених відповідачем в апеляційній скарзі, а саме щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає, що питання порушення строків при зверненні до суду в цій справі не було предметом розгляду в суді першої інстанції, відповідачем таке клопотання в суді першої інстанції не заявлялось.
А тому, здійснення апеляційним судом перевірки й оцінки обставин щодо дотримання строку звернення до суду чи підстав поважності пропуску такого строку і їх юридичної кваліфікації, є порушенням вимог процесуального законодавства, адже суд апеляційної інстанції може надавати оцінку лише тим обставинам справи, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що для належного захисту прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших одноразових видів грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2019 без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення та зобов`язання Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та інші одноразові види грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2019, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, в тому числі що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року по справі № 520/11055/25, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 по справі № 520/21986/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) І.С. Чалий
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло