ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 р. Справа № 520/6964/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Великобурлуцької селищної ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., повний текст складено 14.07.26 по справі № 520/6964/26
за позовом ОСОБА_1
до Великобурлуцької селищної ради
про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великобурлуцької селищної ради, в якому просив суд:
рішення Комісії Великобурлуцької селищної ради з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкодженні об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 6 від 05.01.2026 про відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 (заява № 3В-18.11.2025-269796 від 18.11.2025) визнати протиправним та скасувати;
зобов`язати Великобурлуцьку селищну раду в особі Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 3В-18.11.2025-269796 від 18.11.2025 про надання компенсації на відновлення об`єкта нерухомого майна (житлового будинку) (обраний вид компенсації - житловий сертифікат), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і прийняти рішення за цією заявою з урахуванням висновків суду у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Комісії Великобурлуцької селищної ради з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкодженні об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 6 від 05.01.2026 про відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 (заява № 3В-18.11.2025-269796 від 18.11.2025), на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Великобурлуцької селищної ради з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкодженні об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 6 від 05.01.2026 про відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі заяви № 3В-18.11.2025-269796 від 18.11.2025.
Зобов`язано Великобурлуцьку селищну раду в особі комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 3В-18.11.2025-269796 від 18.11.2025 про надання компенсації на відновлення об`єкта нерухомого майна (житлового будинку) (обраний вид компенсації - житловий сертифікат), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і прийняти рішення за цією заявою з урахуванням висновків суду у даній справі.
Стягнуто з Великобурлуцької селищної ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1 331.20 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що житловий будинок був пошкоджений 29.10.2025. Водночас: технічний паспорт виготовлено 30.10.2025; документ сформовано 06.11.2025; декларацію про готовність об`єкта до експлуатації зареєстровано 07.11.2025. Отже, усі документи, які підтверджували завершення будівництва, були оформлені вже після фактичного пошкодження будинку. Крім цього, відповідно до Акту комісійного обстеження від 16.12.2025 № 486 встановлено, що об`єкт є непридатним для використання за цільовим призначенням, повністю втратив економічну цінність, має пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь руйнування становить 81-100 %, а технічний стан свідчить про небезпеку аварійного обвалення. За таких обставин Комісія дійшла обґрунтованого висновку про наявність очевидної невідповідності між фактичним станом об`єкта та відомостями, що містяться у документах, оформлених уже після його руйнування. Вказане повністю відповідало змісту пункту 2 частини шостої статті 6 Закону України від 23.02.2023 № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 2923-IX). Проте, суд першої інстанції неправильно витлумачив зазначену норму, безпідставно зазначивши, що відповідач мав довести факт недійсності технічного паспорта або його підроблення. Такий обов`язок Законом не передбачений. Закон вимагає лише встановлення факту подання недостовірних даних, що і було зроблено Комісією на підставі досліджених документів та матеріалів справи. Отже Комісія діяла у спосіб, визначений законом, та реалізувала надані їй дискреційні повноваження в межах компетенції. Посилається на те, що на момент пошкодження будинку він не був введений в експлуатацію, а документи, які підтверджують завершення будівництва, були оформлені вже після настання події, з якою закон пов`язує виникнення права на компенсацію. Отже, оформлення технічного паспорта та реєстрація декларації після руйнування об`єкта не можуть змінювати його правовий статус на момент виникнення спірних правовідносин. Незважаючи на те, що Закон України № 2923-ІХ поширює право на компенсацію також на окремі категорії об`єктів незавершеного будівництва, реалізація такого права була поставлена законодавцем у залежність від прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного порядку. За відсутності нормативно визначеного механізму Комісія була позбавлена правових підстав для прийняття позитивного рішення щодо такого об`єкта, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом. Суд першої інстанції зазначені положення не врахував. Більше того, суд фактично не здійснив аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України № 600, яка безпосередньо регулює спірні правовідносини, та не перевірив, чи мала Комісія нормативно визначені повноваження щодо прийняття позитивного рішення стосовно об`єкта, який на момент його пошкодження не був введений в експлуатацію. Натомість суд безпідставно застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 381, яка регламентує окремі процедурні питання діяльності комісій, однак не визначає механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна та не встановлює підстав для прийняття рішення про надання або відмову у наданні компенсації. Тобто, суд застосував нормативно-правовий акт, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору. Суд першої інстанції не дослідив питання про те, який правовий статус мав об`єкт на дату його пошкодження, хоча саме ця обставина є визначальною для правильного застосування Закону України № 2923-ІХ та Порядку № 600. Посилається на те, що суд не надав належної оцінки Акту комісійного обстеження від 16.12.2025 № 486 Одним із основних доказів, які були покладені Комісією в основу прийняття рішення, є Акт комісійного обстеження від 16.12.2025 № 486. Відповідно до зазначеного Акту встановлено, що: об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням; повністю втратив економічну цінність; наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій; ступінь пошкодження становить 81-100 %; існує небезпека аварійного обвалення; об`єкт належить до категорії «зруйнований». Саме такі критерії передбачені Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 600, для оцінки стану об`єкта. Разом із тим суд першої інстанції фактично залишив зазначений доказ без належної правової оцінки. При цьому суд не встановив, яким чином після фактичного руйнування будинку могли бути виготовлені технічний паспорт та оформлено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації без відображення його фактичного технічного стану.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 18.11.2025 ОСОБА_1 через застосунок «Дія» були подані повідомлення про пошкоджене майно та заява про виплату для відновлення майна щодо будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 16.12.2025 № 486 встановлено, що об`єкт за адресою АДРЕСА_1 непридатний для використання за цільовим призначенням, категорія пошкодження: III Об`єкт, непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта (зруйновані об`єкти) 81-100.
05.01.2026 комісія Великобурлуцької селищної ради з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України прийняла рішення № 6 від 05.01.2026, яким вирішила відмовити позивачу (заява № 3В-18.11.2025-269796 від 18.11.2025) у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за заявою про надання компенсації позивача на підставі п.2 ч.6 ст.6 Закону України № 2923-ІХ, у зв`язку із поданням недостовірних відомостей та документів.
У вказаному рішенні зазначено, що невідповідність поданих відомостей фактичним та правовим обставинам, а також наявність недостовірних даних у поданих документах: відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на житловий будинок зареєстровано 18.11.2025 на підставі витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ (серія, номер). Згідно з відомостями Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, зазначений витяг сформовано та зареєстровано 07.11.2025, тобто після фактичного руйнування об`єкта, яке відбулося 29.10.2025. Введення в експлуатацію об`єкта, який на момент такого введення фактично зруйнований, законодавством не передбачено. Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, зокрема пункту 10, прийняття об`єкта в експлуатацію здійснюється за умови його фактичного існування та відповідності вимогам законодавства, тому відповідно до частини десятої пункту 10 зазначеного Порядку, проведення технічного обстеження та складання технічного паспорта не допускається виключно на підставі фотоматеріалів, креслень чи інших документів без здійснення візуального огляду об`єкта. Разом з тим встановлено, що технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна виготовлено після фактичного руйнування об`єкта 30.10.2025, при цьому у технічному паспорті відсутні відомості про знищення або пошкодження об`єкта, що не дає можливості встановити фактичний технічний стан об`єкта на дату настання шкоди та ставить під сумнів відповідність виготовленої технічної документації вимогам чинного законодавства. Згідно із Законом України № 2923-ІX ст. 6 пунктом 2 надання компенсації здійснюється за умови подання достовірних відомостей та документів, що підтверджують правовий і фактичний стан об`єкта нерухомого майна на момент його пошкодження або знищення. Враховуючи вище зазначене, подані заявником документи не підтверджують достовірність відомостей, зазначених у заяві, та не дають можливості встановити правовий і фактичний стан об`єкта нерухомого майна на момент його знищення.
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, у разі наявності у нього сумнівів у достовірності даних заяви з додатками позивача щодо надання компенсації за пошкоджений об`єкт нерухомого майна мав всі правові інструменти для проведення перевірки таких даних. Проте, відповідачем не надано доказів вчинення вказаних дій ані під час винесення оскаржуваного рішення, ані на час розгляду даної справи по суті. З огляду на викладене оскаржуване у даній справі рішення прийнято не обґрунтовано, тобто без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та без використання повноважень з метою, з якою ці повноваження надано. Отже, рішення комісії Великобурлуцької селищної ради з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкодженні об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 6 від 05.01.2026 про відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі заяви № 3В-18.11.2025-269796 від 18.11.2025 є протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на те, що заява позивача не була розглянута належним чином, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання Великобурлуцької селищної ради в особі комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 3В-18.11.2025-269796 від 18.11.2025 про надання компенсації на відновлення об`єкта нерухомого майна (житлового будинку) (обраний вид компенсації - житловий сертифікат), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і прийняти рішення за цією заявою з урахуванням висновків суду у даній справі.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, визначено Законом України від 23.02.2023№ 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» (далі - Закон України № 2923-ІХ).
Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України № 2923-ІХ знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним:
а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки;
б) об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент знищення були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;
в) складові частини об`єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна, за умови що на момент знищення в об`єкта будівництва були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону 2923-IX).
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 2 Закону 2923-IX отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є, зокрема, фізичні особи - громадяни України, які є власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України № 2923-IX отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є фізичні особи - громадяни України, які є власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна.
Отримувачами компенсації не можуть бути: 1) особи, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України Про санкції; 2) особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I Злочини проти основ національної безпеки України Особливої частини Кримінального кодексу України; 3) спадкоємці щодо пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна, які належали за життя спадкодавцям, визначеним пунктами 1 і 2 цієї частини (частини друга і третя статті 2 Закону України № 2923-ІХ).
Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради (далі - виконавчий орган ради), військова адміністрація населеного пункту або військово-цивільна адміністрація населеного пункту утворює Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації), як консультативно-дорадчий орган та затверджує положення про роботу такої Комісії.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України № 2923-IX заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території. Така заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об`єкт нерухомого майна.
Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону України № 2923-IX до заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна додаються: 1) щодо знищеного об`єкта нерухомого майна, визначеного підпунктом а пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону, у разі якщо отримувачем компенсації є власник об`єкта нерухомого майна, - копія документа, що підтверджує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, якщо право власності на відповідний об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
Частиною сімнадцятою статті 4 Закону України № 2923-ІХ встановлено, що заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна направляється на розгляд Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території, автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна.
Відповідно до частини 6 статті 6 Закону України № 2923-IX підставами для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є:
1) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до цього Закону або не має повноважень для подання заяви;
2) виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;
3) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна після спливу строку, визначеного частиною першою статті 4 цього Закону.
Отже, громадян України, які є власниками знищених житлових будинків, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним, мають право на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.
Виключні підстави для відмови в наданні такої компенсації закріплені в частині шостій статті 6 Закону України № 2923-ІХ та цей перелік не підлягає розширеному тлумаченню.
Спірне рішення мотивовано посиланням на пункт 2 частини 6 статті 6 Закону України № 2923-ІХ, тобто, виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.
Тобто, відповідач в обґрунтування оскаржуваного рішення зазначив про сумніви у достовірності даних заяви з додатками позивача щодо надання компенсації за пошкоджений об`єкт нерухомого майна.
Суд зауважує, що будь-які сумніви суб`єкта владних повноважень, що виникають під час розгляду питання особи та, які покладено в основу акту індивідуальної дії, мають бути належним чином обґрунтованими.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви щодо надання компенсації були подані лише офіційні документи, які не можуть бути визнані недостовірною інформацією.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок побудовано на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:00:002:0016, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить позивачу на праві власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.11.2016 № 1096041563214.
Як вбачається з Технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами ( АДРЕСА_1 ) рік спорудження/реконструкції зазначено : 1991-2014.
В позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що введення будинку в експлуатацію здійснювалася в декларативний спосіб або за так званою «будівельною амністією» щодо збудованих у період з 05.08.1992 до 09.04.2015 індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів, зазначених у пункті 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Державна реєстрація права власності позивача на вказаний об`єкт нерухомості здійснювалась відповідно до п. 9 розділу V «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якого орган державного архітектурно- будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення, приймає в експлуатацію збудовані у період з 05.08.1992 до 09.04.2015 індивідуальні садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів.
Також, як вбачається з матеріалів справи 14.06.2025 між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» укладено договір № 1000 про проведення технічної інвентаризації.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 1000 замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання (надання), обов`язки по виготовленню технічної документації на житловий будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх з метою оформлення документів з виготовлення технічного паспорта.
Відповідно до п. 1.3 Договору № 1000 за умови виконання замовником п. 2.1.1, 2.1.3 цього договору виконавець виготовляє технічну документацію протягом 30 днів з моменту виходу працівника виконавця на обєкт.
Тобто дата виготовлення технічного паспорта на житловий будинок, 30.10.2025 не є датою проведення обстеження.
Посилання відповідача на те, що витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва сформований після фактичного руйнування житлового будинку, не є достатнім доказом того, що відомості про відповідний об`єкт були внесені до Реєстру лише після його руйнування.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України № 2923-IX комісія з розгляду питань щодо надання компенсації має доступ та право на отримання документів та/або інформації з інформаційно-комунікаційних систем державної та комунальної форм власності, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації або про відмову в її наданні, перевірки відомостей, зазначених у заявах про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна.
Згідно з ч.6 ст.3 Закону України № 2923-IX державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, які володіють документами та/або інформацією, необхідними для прийняття рішення про надання компенсації (у тому числі з метою поновлення втрачених документів, необхідних для надання компенсації), зобов`язані безкоштовно надати такі документи та/або інформацію Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації протягом трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту.
Відповідно до п.11 Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 381 комісія проводить перевірку інформації, наданої в заяві та доданих до неї документах, зокрема з урахуванням рекомендацій Мінфіну, наданих за результатами верифікації такої інформації щодо її відповідності вимогам законодавства, що впливає на визначення права на отримання та розмір компенсації заявника, відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».
За таких обставин, відповідач, у разі наявності у нього сумнівів у достовірності даних заяви з додатками позивача щодо надання компенсації за пошкоджений об`єкт нерухомого майна мав всі правові інструменти для проведення перевірки таких даних.
Проте, відповідачем не надано доказів вчинення вказаних дій ані під час винесення оскаржуваного рішення, ані на час розгляду даної справи по суті.
Доказів здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на встановлення права позивача на отримання компенсації за знищений та пошкоджений об`єкт нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, зокрема, направлення запитів щодо отримання таких документів до юридичних осіб або до позивача, суду не надано.
Окрім цього, в постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судові практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим).
З огляду на викладене оскаржуване у даній справі рішення прийнято не обґрунтовано, тобто без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та без використання повноважень з метою, з якою ці повноваження надано.
Отже, рішення комісії Великобурлуцької селищної ради з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкодженні об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 6 від 05.01.2026 про відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі заяви № 3В-18.11.2025-269796 від 18.11.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на те, що заява позивача не була розглянута належним чином, належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов`язання Великобурлуцької селищної ради в особі комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 3В-18.11.2025-269796 від 18.11.2025 про надання компенсації на відновлення об`єкта нерухомого майна (житлового будинку) (обраний вид компенсації - житловий сертифікат), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і прийняти рішення за цією заявою з урахуванням висновків суду у даній справі.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 по справі № 520/6964/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко