Рішення № 140967508 у справі № 186/897/26 від 27.10.2026

Провадження номер № 2/0186/1255/26

Справа № 186/897/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2026 року в провадження суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач позов обґрунтовує тим, що 09 лютого 2024 року між ТОВ "Кредитсервіс" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 240209-003. Згідно з розділом «Предмет Договору» Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі 22 727,27 грн на умовах строковості, зворотності та платності, шляхом перерахування суми кредиту на банківський (картковий) рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути кредит Кредитодавцю та оплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених цим Договором. Умовами Кредитного договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за договором. Відповідно до п. 11.12. Кредитного договору, підписанням Договору Позичальник підтверджує, що: 11.12.1. ознайомлений, повністю розуміє, безумовно акцептує і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Публічної пропозиції (оферти) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» укладення договору про надання кредиту на умовах продукту "МАКСІКРЕДИТ" в редакції від 17 листопада 2023 року, яка є невід`ємною частиною цього Договору. 11.12.2. до укладення Договору отримав від Кредитодавця інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і статті 9 Закону України «Про споживче кредитування». Позичальник підписує Договір за допомогою введення отриманого одноразового цифрового ідентифікатора, в особистому кабінеті - в електронній системі з укладення договорів Кредитодавця. Сторони Кредитного договору погодили, що Кредитодавець при підписанні цього Договору та при укладенні додаткових угод до нього може використовувати факсимільне відтворення підпису (факсимілє), аналоги власноручних підписів їх уповноважених осіб за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного - числового підпису або іншого аналогу власноручного підпису. Зазначений Кредитний договір № 240209-003 від 09 лютого 2024 року підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y48491 (09.02.2024 15:08:43). Умовами Кредитного договору передбачено, що крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 12,00% (сума одноразової комісії складає 2 727,27 грн.). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок Позичальника. Умовами Кредитного договору передбачено: Позичальник має зробити 12 щомісячних платежі; Позичальник повинен вносити платежі щомісячно до 9 числа місяця закінчення відповідного розрахункового періоду користування кредитом.

На банківський рахунок Позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена Кредитним договором, у розмірі 12,00%, що в грошовому еквіваленті 2 727,27 грн.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав у повному обсязі, суму боргу не повернув, тому, станом на 23 січня 2026 року утворилася заборгованість в сумі 9 081,53 гривень, яка складається із: 7 158,46 гривень - прострочена заборгованість за кредитом, 1 923,07 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.

Просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 9 081,53 гривень, а також стягнути судові витрати по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений в установленому законом порядку, разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення суду не заперечував.

Доводи та заперечення відповідача.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи в їх відсутність та відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що істотними умовами кредитного договору є: сума кредиту: 22 727,27 грн (з яких 20 000 грн видається на картку позичальнику і 2 727,27 грн утримується, як комісія за видачу); строк кредитування: 366 днів; проценти за користування кредитом: стандартна - 0,57% в день, акційна - 0,18% в день; одноразова комісія за видачу кредиту: 12% від суми кредиту (утримується при перерахуванні суми кредиту). Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №240209-003 від 09 лютого2021 року у сумі 9 081,53 яка складається з: заборгованості за тілом кредиту: 7 158,46 грн, заборгованості за відсотками: 1 923,07 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем за весь строк кредитування відповідачці було нараховано відсотків на суму 14 254,26 грн. Відповідач вважає, що нарахована позивачем сума по відсотках за кредитним договором не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту. Відповідно до ч. 5 та 7 ст. 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз указаних норм, дає підстави для висновку про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим з урахуванням суми тіла кредиту в розмірі 20 000 грн. та того, що відповідно до розрахунку заборгованості відповідач сплатила в рахунок погашення боргу 27 900 грн, що значно перевищує навіть розмір фактично отриманих коштів. Відповідач не ухилялась від виконання своїх зобов`язань та систематично сплачувала кошти з метою врегулювання заборгованості, однак з урахуванням звичайної правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Кредитсервіс», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Тож, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Як вбачається з кредитного договору №240209-003 та платіжної інструкції №283 від 09.02.2024 року відповідачці фактично було надано кредитних коштів на суму 20 000 грн. Відповідно до розрахунку боргу вона сплатила за весь строк кредитування 27 900 грн, що значно перевищує розмір наданого кредиту. Таким чином, відповідачкою в повній мірі виконано свої грошові зобов`язання перед позивачем. Вважає розмір витрат на правову допомогу, які просить суд стягнути з відповідача позивач, занадто завищеними, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 гривень.

Представник позивача скористався правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просить їх задовільнити, зазначивши, що 09 лютого 2024 року між сторонами укладено Кредитний договір № 240209-003. Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 22 727,27 грн. Суду слід врахувати, що розмір процентів визначений пунктами 3.6-3.7 Кредитного договору, які чітко встановлюють розмір процентної ставки, її тип та порядок застосування, а саме: п. 3.6 - денна процентна ставка становить 0,57% на день та застосовується в межах строку кредиту; п. 1.5.2 - денна процентна ставка у розмірі 0,18% на день застосовується за умови дотримання акційних умов. Позивач не порушив вимог Закону України «Про споживче кредитування», оскільки розмір процентної ставки, визначений договором, не перевищував 1 % на день, що відповідає вимогам статті 21 зазначеного Закону. Умови Кредитного договору, включаючи розмір процентної ставки, порядок їх нарахування та строк кредитування, були погоджені сторонами до моменту підписання договору. Підписання Відповідачем договору є належним доказом його ознайомлення та згоди з умовами договору відповідно до статей 627, 628 ЦК України. Сама по собі обставина, що за період прострочення загальна сума нарахованих процентів може перевищувати суму основного боргу, не свідчить про порушення закону, а є прямим правовим наслідком невиконання Відповідачем свого грошового зобов`язання у встановлений строк, що прямо передбачено статтею 625 ЦК України. На момент укладення кредитного договору та протягом часу часткового повернення кредитних коштів Позичальником не заявлялося жодних заперечень щодо розміру процентної ставки або інших умов кредитування. Крім того, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитися в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту його укладення. Вказана норма відображена і в самому договорі: відповідно до п. 4.3 Кредитного договору Позичальник мав право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення договору відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі в разі отримання грошових коштів, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення Кредитодавцю. Вказаним правом Відповідач не скористався та продовжував користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві та відзиві на неї, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції станом на дату укладення договору, далі Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

В силу ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

При цьому, електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором, є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ст. 3 Закону № 675-VIII).

Іншими словами, це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Судом встановлено, що 09 лютого 2024 року між ТОВ "Кредитсервіс" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 240209-003. Згідно з розділом «Предмет Договору» Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі 22 727,27 грн на умовах строковості, зворотності та платності, шляхом перерахування суми кредиту на банківський (картковий) рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути кредит Кредитодавцю та оплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених цим Договором. Умовами Кредитного договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за договором. Відповідно до п. 11.12. Кредитного договору, підписанням Договору Позичальник підтверджує, що: 11.12.1. ознайомлений, повністю розуміє, безумовно акцептує і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Публічної пропозиції (оферти) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» укладення договору про надання кредиту на умовах продукту "МАКСІКРЕДИТ" в редакції від 17 листопада 2023 року, яка є невід`ємною частиною цього Договору. 11.12.2. до укладення Договору отримав від Кредитодавця інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і статті 9 Закону України «Про споживче кредитування». Позичальник підписує Договір за допомогою введення отриманого одноразового цифрового ідентифікатора, в особистому кабінеті - в електронній системі з укладення договорів Кредитодавця. Сторони Кредитного договору погодили, що Кредитодавець при підписанні цього Договору та при укладенні додаткових угод до нього може використовувати факсимільне відтворення підпису (факсимілє), аналоги власноручних підписів їх уповноважених осіб за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного - числового підпису або іншого аналогу власноручного підпису. Зазначений Кредитний договір № 240209-003 від 09 лютого 2024 року підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y48491 (09.02.2024 15:08:43). Умовами Кредитного договору передбачено, що крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 12,00% (сума одноразової комісії складає 2 727,27 грн.). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок Позичальника. Умовами Кредитного договору передбачено: Позичальник має зробити 12 щомісячних платежі; Позичальник повинен вносити платежі щомісячно до 9 числа місяця закінчення відповідного розрахункового періоду користування кредитом.

На банківський рахунок Позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена Кредитним договором, у розмірі 12,00%, що в грошовому еквіваленті 2 727,27 грн.

Згідно з кредитним договором повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів; сума кредиту, відсотки за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня складають заборгованість за договором; заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором.

В свою чергу, відповідач зобов`язалась своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку, встановленому договором, виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Оскільки частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, отже, акцептуючи пропозицію ТОВ "Кредитсервіс", ОСОБА_1 погодилась на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ним грошових коштів.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

ТОВ "Кредитсервіс" свої зобов`язання виконало в повному обсязі, в обумовлені в договорі терміни, перерахувавши кошти відповідачу.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про несправедливо нараховані позивачем проценти за користування кредитними коштами, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 22 727,27 грн. Розмір процентів визначений пунктами 3.6-3.7 Кредитного договору, які чітко встановлюють розмір процентної ставки, її тип та порядок застосування, а саме: п. 3.6 - денна процентна ставка становить 0,57% на день та застосовується в межах строку кредиту; п. 1.5.2 - денна процентна ставка у розмірі 0,18% на день застосовується за умови дотримання акційних умов. Позивач не порушив вимог Закону України «Про споживче кредитування», оскільки розмір процентної ставки, визначений договором, не перевищував 1 % на день, що відповідає вимогам статті 21 зазначеного Закону. Умови Кредитного договору, включаючи розмір процентної ставки, порядок їх нарахування та строк кредитування, були погоджені сторонами до моменту підписання договору. Підписання Відповідачем договору є належним доказом його ознайомлення та згоди з умовами договору відповідно до статей 627, 628 ЦК України. Сама по собі обставина, що за період прострочення загальна сума нарахованих процентів може перевищувати суму основного боргу, не свідчить про порушення закону, а є прямим правовим наслідком невиконання Відповідачем свого грошового зобов`язання у встановлений строк, що прямо передбачено статтею 625 ЦК України. На момент укладення кредитного договору та протягом часу часткового повернення кредитних коштів Позичальником не заявлялося жодних заперечень щодо розміру процентної ставки або інших умов кредитування. Крім того, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитися в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту його укладення. Вказана норма відображена і в самому договорі: відповідно до п. 4.3 Кредитного договору Позичальник мав право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення договору відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі в разі отримання грошових коштів, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення Кредитодавцю. Вказаним правом Відповідач не скористався та продовжував користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах. Кредитний договір підписано відповідачем, вона прийняла його умови, частково сплативши заборгованість по кредитному договору, від кредитного договору не відмовлялася, його положення не оскаржувала.

Між тим, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з 07 березня 2024 року по 09 квітня 2025 року відповідач сплатила на погашення заборгованості 27 900 грн, а саме: 07.03.2024 3 000 грн, 05.04.2024 3 000 грн, 07.05.2024 2 900 грн, 08.06.2024 3 000 грн, 06.07.2024 3 000 грн, 08.08.2024 3 000 грн, 07.09.2024 3 000 грн, 08.10.2024 3 000 грн, 09.11.2024 3 000 грн, 09.04.2025 1 000 грн. Позивач зарахував зазначені кошти в рахунок заборгованості по тілу кредиту - 15 568,81 грн та процентах - 12 331,19 грн, нарахував проценти за користування кредитом у загальному розмірі 1 923,07 грн та визначив заборгованість відповідача у розмірі 9 081,53 грн, з яких: 7 158,46 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 923,07 грн заборгованість за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Ці положення застосовуються до кредитного договору в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Отже, проценти є платою за користування грошовими коштами, які фактично передані позичальникові, а обов`язок повернути кредит виникає щодо суми, фактично наданої позичальникові. Видача кредиту є основним договірним обов`язком кредитодавця, за виконання якого він отримує плату у вигляді процентів, а не окремою послугою, що надається споживачеві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), застосувавши положення частин першої, другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», виснувала, що умова договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за дії, які не є платною послугою для споживача, є нікчемною, та зобов`язала кредитодавця здійснити перерахунок заборгованості позичальника з урахуванням нікчемності такої умови.

Хоча зазначена постанова ухвалена щодо комісії за обслуговування кредиту, сформульований у ній принцип, згідно з яким споживач не може бути зобов`язаний оплачувати дії кредитодавця, що не є наданою йому послугою, підлягає застосуванню і до комісії за видачу кредиту, оскільки видача кредиту є виконанням кредитодавцем власного договірного обов`язку.

Аналогічний підхід послідовно застосовується Верховним Судом. Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) дійшов висновку, що якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг, за які встановлено плату, положення договору про таку плату є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому Об`єднана палата відступила від протилежного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 172/410/21, про обов`язковість сплати такої комісії з огляду на презумпцію правомірності правочину.

У цій справі договором взагалі не передбачено жодної послуги, яка надається споживачеві за рахунок комісії: комісія встановлена «за видачу кредиту», тобто за виконання кредитодавцем власного обов`язку за кредитним договором, а позивач не навів і не довів, які саме послуги отримала відповідачка за сплату 2 727,27 грн.

Суд також враховує, що розмір комісії (2 727,27 грн) становить 12 % від суми, фактично отриманої відповідачкою, і нічим не обґрунтований позивачем. Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 450/126/20 виснував, що встановлення комісії, розмір якої не обґрунтований вартістю реально наданих споживачеві послуг і є непропорційним сумі кредиту та процентів, не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності та статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Отже, суд, визначаючи розмір заборгованості, зобов`язаний врахувати нікчемність умови договору незалежно від того, чи заявлялися сторонами вимоги з цього приводу. Саме на суд покладено обов`язок перевірити розрахунок заборгованості та за наявності підстав застосувати наслідки нікчемності умов договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 та у справі № 916/190/18). Визнання нікчемної умови недійсною не є належним способом захисту, а наслідком її нікчемності є перерахунок заборгованості (постанови Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20, від 10.06.2026 у справі № 579/1552/23).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що умова п. 3.4 Індивідуальної частини договору про утримання комісії за видачу кредиту в розмірі 2 727,27 грн є нікчемною, ця сума не входить до тіла кредиту, яке позичальник зобов`язаний повернути, і проценти на неї нараховуватися не можуть.

В зв`язку з чим, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору в сумі 6 354,26 гривень, з яких: по тілу кредиту - 4 431,19 гривень, по процентах - 1 923,07 гривень. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Докази погашення зазначеної заборгованості відповідач суду надала.

Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Також судом встановлено, що стороною позивача до винесення рішення по суті заявлені до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу та подано докази розміру понесених судових витрат на правничу допомогу.

Так, з матеріалів справи виходить, що правову допомогу ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» відповідно до договору № 25-01/2023 від 25.01.2023 про надання правової допомоги здійснювало Адвокатське об`єднання ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ. Представництво та захист прав і законних інтересів клієнта, надання необхідної правової допомоги здійснювалось за винагороду в розмірі, встановленому по узгодженню сторін.

Акт про надання правової допомоги від 02.04.2026 № 3 до договору № 25-01/2023 від 25.01.2023 про надання правової допомоги свідчить, що Адвокатським об`єднанням надано відповідні юридичні послуги на суму 7000 гривень.

Крім того, відповідачем заявлено вимогу про стягнення з позивача на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн. На підтвердження розміру понесених витрат надано договір про надання правової допомоги від 18 травня 2026 року, укладений відповідачем з адвокатом Скользнєвою В.В., акт здачі-прийняття послуг від 09 червня 2026 року, з якого вбачається, що загальний розмір гонорару адвоката складає 6 000 гривень, квитанцію до прибуткового касового ордера від 09 червня 2026 року на суму 6 000 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Проаналізувавши наведені в актах про отримання правової допомоги обсяг виконаних робіт, а також подані у справі документи, суд доходить висновку, що відображена інформація щодо характеру, обсягу та рівня оплати виконаної адвокатами роботи (наданих послуг) не повною мірою відповідає критерію розумності та необхідності, є дещо завищеною.

Зокрема, суд відмічає, що справа не є справою значної складності, яка потребувала опрацювання різних галузей законодавства, представником позивача та відповідача не проводились власні розрахунки розміру кредитної заборгованості, практика судів у справах такої категорії є сталою, тому підготовка позову та відзиву на позовну заяву не могла потребувати оцінки перспектив судового врегулювання спору.

З урахуванням наведеного вище та конкретних обставин справи, ступеня обґрунтованості та реальності понесених позивачем та відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, суд вважає необхідним обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача сумою 2 500,00 гривень, відповідача - 1 500 гривень. Тому, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за взаєморозрахунком, сума витрат на правничу допомогу - 1 000 гривень.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено на 70 % (6 354,26 грн із заявлених 9 081,53 грн), а тому з відповідач на користь позивача підлягає стягненню судовий збір по справі в розмірі 1 863,68 гривень.

Керуючись ст.ст. 215, 217, 526, 530, 610, 625-629, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" суму заборгованості за кредитним договором №240209-003 від 09 лютого 2024 року, визначену станом на 23 січня 2026 року, в розмірі 6 354 (шести тисяч трьохста п`ятдесяти чотирьох) гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту 4 431,19 гривень, по процентах за користування кредитом - 1 923,07 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" судові витрати по справі в сумі 2 863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) гривні 68 копійок, з яких: витрати на правову допомогу 1 000 гривень, судовий збір 1 863,68 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Інформація про учасників справи.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРЕДИТСЕРВІС", код ЄДРПОУ 41125531, адреса: вул.Коновальця Євгена, буд.36-д, приміщення 65-з, м.Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 27 жовтня 2026 року.

Суддя: С.А.Янжула.