Судові рішення

Постанова № 140967630 у справі № 552/8124/26 від 27.10.2026

Постанова від 27.10.2026 в адміністративній справі № 552/8124/26 (категорія «Примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства»). Суд: Другий апеляційний адміністративний суд, суддя Катунов В.В.

Справа№ 552/8124/26
СудДругий апеляційний адміністративний суд
СуддяКатунов В.В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПримусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства
Дата ухвалення27.10.2026
Надійшло до реєстру28.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140967630

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 р. Справа № 552/8124/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31.08.2026 суддя Воронков Д.В., по справі № 552/8124/26

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області

про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення до країни походження відмовити,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області в якому просив:

-визнати дії Управління Державної міграційної служби у Полтавській області вчинені в особі завідуючої Хорольського сектору Добровольської Людмили Леонідівни, щодо затвердження рішення за №533913[телефон приховано] від 23.07.2026 про примусове повернення громадянина Республіки Молдова ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походженні та зобов`язання його покинути територію України у термін до 20 серпня 2026 р: протиправними;

-рішення головного спеціаліста Хорольського сектору Управління Державної міграційної служби у Полтавській області Спащенко Вікторії Вікторівни, затверджене завідуючою Хорольського сектору Управління Державної міграційної служби у Полтавській області Добровольською Людмилою Леонідівною за № 533913[телефон приховано] від 23.07.2026, про примусове повернення громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походження та зобов`язання його покинути територію України у термін до 20 серпня 2026 року - скасувати.

В обґрунтування позову зазначив, що посадовою особою Управлінням Державної міграційної служби у Полтавській області у відношенні ОСОБА_4 складено протокол ПР МПТ 004185 про адміністративне правопорушення та постанову ПН МПТ 004180 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2465 гривень. Штраф сплачений Позивачем 23.07.2026 року, що підтверджується відповідною квитанцією. У наступний день після притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем, в особі завідуючої Хорольського сектору Управління Державної міграційної служби у Полтавській області Добровольської Л.Л., затверджено рішення за №533913[телефон приховано] про примусове повернення позивача до країни походження та ОСОБА_4 зобов`язано покинути територію України у термін до 20 серпня 2026 року. ОСОБА_2 здійснив в`їзд в Україну 30 березня 2026 року з приватною метою. Рідний брат позивача - ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Вінниця, Україна.

Позивач не заперечує вчинення адміністративного правопорушення та погодився з винесеною відносно нього постановою щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців у зв`язку з перебуванням на території України без законних підстав, але похідне рішення про примусове повернення до країни походження вважає необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У відзиві на позов представник відповідача проти позову заперечував, вважав рішення, що оскаржується, законним та правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими. Звернув увагу суду, що підставою для прийняття рішення про примусове повернення позивача є дії, що порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які були вчинені позивачем та повністю підтверджуються матеріалами справи.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14.01.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач не заперечує того, що ним було порушено встановлений законодавством строк перебування на території України. Водночас, позивачем із самого початку не заперечувалося вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП, та ним було виконано накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Таким чином, предметом цього спору не є питання наявності чи відсутності факту порушення позивачем міграційного законодавства. Предметом спору є правомірність застосування до позивача саме такого заходу впливу, як примусове повернення до країни походження, без урахування усіх обставин довкола конкретної особи. Суд першої інстанції, встановивши факт порушення позивачем правил перебування на території України, майже автоматично визнав правомірним подальше рішення УДМС щодо нього. Такий підхід, на думку позивача, не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Зазначає, що судом не надано належної оцінки особистим та сімейним обставинам позивача. Метою його приїзду було відвідування близьких осіб та друзів у місті Кропивницький, які у зв`язку із запровадженням воєнного стану не мають можливості виїжджати за межі країни, а також оформлення документів для імміграції в Україну у зв`язку з народженням рідного брата у місті Вінниця.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Вказує, що підставою для прийняття рішення про примусове повернення позивача є дії, що порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та підтверджуються матеріалами справи. Законодавством України про правовий статус іноземців саме за іноземцем визначено обов`язок дотримання порядку та правил перебування на території України та строків. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №295/8089/23 від 05.01.2026 року.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем Республіки Молдови, прибув в Україну 30.03.2026 року через Головний перехід «Могилів-Подільський» по паспортному документу громадянина Республіки Молдова.

22.07.2026 відносно Чеботар Д. Хорольським сектором Управлінням ДМС у Полтавській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МПТ №004185 та постанову ПН МПТ 004185 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2465,00 грн. Постанова іноземним громадянином станом на час вирішення справи судом виконана.

23.07.2026 року відповідачем прийнято рішення № 533913[телефон приховано] про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 20.08.2026 року.

Не погодившись із рішенням відповідача від 23.07.2026 № 533913[телефон приховано], позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача прийнято у межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Пунктом 14 ч. 1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Статтею 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 9 указаного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Пунктом 5 розділу І Інструкції передбачено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Згідно з п. 3 розділу ІІ Інструкції у рішенні про примусове повернення зазначається строк, упродовж якого іноземець зобов`язаний виїхати з України, який не має перевищувати 30 днів з дня прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони подальшого в`їзду обчислюється з дня винесення такого рішення. Якщо рішення про примусове повернення супроводжується забороною в`їзду в Україну, у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в`їзду.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства. У разі відмови іноземця від особистого підпису в рішенні про примусове повернення посадова особа робить про це запис у рішенні про примусове повернення в присутності двох свідків.

Згідно з п. 3 розділу ІІ Інструкції у рішенні про примусове повернення зазначається строк, упродовж якого іноземець зобов`язаний виїхати з України, який не має перевищувати 30 днів з дня прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони подальшого в`їзду обчислюється з дня винесення такого рішення. Якщо рішення про примусове повернення супроводжується забороною в`їзду в Україну, у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в`їзду.

Процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначає Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150 (далі - Порядок №150, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За правилами п. 2 вказаного Порядку іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:

1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

З матеріалів наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву вбачається, що 22.07.2026 року у м. Хорол виявлено факт порушення громадянином Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Перевіркою встановлено, що вищевказаний іноземний громадянин є уродженцем Республіки Молдова, який прибув в Україну 30.03.2026 року в приватних справах. В`їзд здійснено через КПП «Могилів-Подільський» по паспортному документу громадянина Республіки Молдова НОМЕР_1 , виданий 12.01.2021 року, терміном дії до 12.01.2031 року.

Порушивши терміни перебування в Україні, передбачені підпунктом 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 року № 150 (в редакції постанови КМУ від 12.09.2023 № 979), громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не виїхав за межі України в установлений законодавством строк.

22.07.2026 року відносно позивача Хорольським сектором УДМС у Полтавській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МПТ № 004185 за виявлене порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 203 КУпАП.

22.07.2026 року в результаті розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача Хорольським сектором УДМС винесено постанову серії ПН МПТ № 004180 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2465,00 грн.

Постанова іноземним громадянином виконана 23.07.2026 року.

Відповідно до пояснень позивача наданих 22.07.2026, він проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Як повідомив позивач, метою в`їзду в Україну було ведення бізнесу, а саме закупівля товарів для перукарні. На територію України в`їхав один та проживаю сам без запрошуючих. Під час перебування проживав на орендованих квартирах, змінюючи місце проживання в різних містах України. На даний час перевищив дозволений строк перебування на території України та своєчасно не виїхав за її межі, оскільки не проконтролював закінчення дозволеного строку перебування. Таким чином, на даний час перебуваю на території України незаконно, порушуючи вимоги міграційного законодавства України. До Хорольського сектору було доставлено працівниками поліції. Пояснення написано мною власноруч, послуги перекладача не погребую, текст пояснення зрозумілий.

Відповідно до відповіді на запит відповідача, Сектор з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Апарату УДМС України в Полтавській області повідомив, що громадянин Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до сектору з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Апарат УДМС України в Полтавській області не звертався.

23.07.2026 року прийнято рішення № 533913[телефон приховано] про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 20.08.2026 року.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Порушенням законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства у розумінні цього Закону вважається, у тому числі, перебування особи на території України без законних на те підстав, що мало місце у випадку спірних правовідносин.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 755/7030/21, від 07.02.2023 у справі № 522/7918/22, від 08.11.2024 у справі № 539/2085/22.

Колегія суддів звертає увагу, що постанова ПН МПТ 004185 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2465,00 грн не є предметом даного спору.

Отже, порушений позивачем законодавчо установлений порядок перебування на території України є достатньою підставою для застосування заходів у вигляді примусового повернення у країну походження, та у спірних правовідносинах є необхідним і достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення.

Суд враховує посилання позивача на те, що метою його приїзду було відвідування близьких осіб та друзів у місті Кропивницький, які у зв`язку із запровадженням воєнного стану не мають можливості виїжджати за межі країни, а також оформлення документів для імміграції в Україну у зв`язку з народженням рідного брата у місті Вінниця, проте звертає увагу, що є доведеним та не спростовується факт порушення саме ним законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства внаслідок недбалого ставлення до питання продовження терміну тимчасового перебування в Україні.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Тобто, законодавство не лише наділяє іноземця певними правами, але і покладає обов`язок забезпечення урегулювання іноземцем свого правового становища у легалізований спосіб, зокрема шляхом звернення до відповідного територіального підрозділу ДМС України.

Верховним Судом у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 343/2242/16, від 10 жовтня 2019 року у справі № 2340/2910/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 755/14023/17, від 13 жовтня 2021 року у справі № 263/14519/20, від 13 квітня 2021 року у справі № 211/1113/18, від 26 січня 2022 року у справі № 200/9761/20-а у подібних правовідносинах неодноразово зазначав, що бажання іноземця чи особи без громадянства зберегти свої сімейні права та дотримуватися прав та законних інтересів дитини покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов`язки щодо оформлення права на проживання (перебування) в Україні, а за відсутності волевиявлення та здійснення будь-яких дій такої особи з метою легалізації на території України (щонайменше звернення до міграційних органів з цього приводу), вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства

Відтак, особа, яка бажає легалізувати своє перебування на території України в законодавчо встановлений спосіб, має бути зацікавлена у зібранні необхідних доказів на підтвердження необхідності такого перебування в Україні, у тому числі і шляхом використання всіх законодавчо визначених правових механізмів, та уникаючи при цьому зловживання своїми правами та нехтування обов`язками.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд першої інстанції вірно зазначив, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Таким чином, спірне рішення про примусове повернення до країни походження від 23.07.2026 відповідає вимогам чинного законодавства, прийнято з дотримання процедури, як наслідок, підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 289, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 31.08.2026 по справі № 552/8124/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Катунов

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва

Постанова складена в повному обсязі 27.10.26.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.10.2026 Ухвала № 140470346 Другий апеляційний адміністративний суд
05.10.2026 Ухвала № 140327446 Другий апеляційний адміністративний суд
05.10.2026 Ухвала № 140327445 Другий апеляційний адміністративний суд
14.09.2026 Ухвала № 139725597 Другий апеляційний адміністративний суд
31.08.2026 Рішення № 139328351 Київський районний суд м. Полтави
19.08.2026 Ухвала № 139100761 Київський районний суд м. Полтави