ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
26 жовтня 2026 року справа № 160/26294/25
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Малиш Н.І., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №160/26294/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №160/26294/25 позов задоволено.
13.10.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 шляхом використання засобів поштового зв`язку подано апеляційну скаргу, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 20.10.2026.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху, на підставі наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції 27.11.2025, тоді як апеляційну скаргу подано відповідачем 13.10.2026, тобто з значним пропуском установленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження.
В апеляційній скарзі скаржник просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію рішення у цій справі отримав лише 06.10.2026, що, на його думку, унеможливлювало його оскарження раніше.
Перевіривши доводи вищевказаного клопотання, встановлено, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №160/26294/25 було доставлено до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 27.11.2026 о 19:34 год.
В силу вимог частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до частин 8-9 статті 120 КАС України останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
З огляду на наведені норми процесуального закону та обставини цієї справи слід дійти до висновку, що останній день 30-денного строку на оскарження рішення суду першої інстанції від 27.11.2025 сплив 29.12.2025.
Посилання скаржника на отримання копії рішення лише 06.10.2026 є необґрунтованим, оскільки, як зазначалося вище за даними комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», рішення від 27.11.2025 у справі № 160/26294/25 доставлено до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 27.11.2026 о 19:34 год.
Частиною 3 ст. 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
З огляду на викладене, наведені скаржником обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не підтверджені належними доказами та не свідчать про об`єктивну неможливість своєчасного подання апеляційної скарги. Відтак скаржнику слід надати строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших поважних причин його пропуску та наданням відповідних доказів.
Також, апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим п.1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: відсутній документ про сплату судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
При зверненні до суду із позовною заявою підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1211,20грн. Таким чином, ставка судового збору за подання апеляційної скарги в даному випадку становить 1816,80грн. (1211,20*150%).
Проте, скаржник не сплатив судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі.
В апеляційній скарзі відповідач також просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, посилаючись на відсутність на рахунках військової частини НОМЕР_1 коштів за КЕКВ 2800, що унеможливлює його сплату. На обґрунтування клопотання зазначає положення статті 133 КАС України та частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд зазначає наступне.
Статтею 296 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, додати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.
При цьому, зміни до законодавства в частині необхідності сплати судового збору, на період дії воєнного стану, внесені не були.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, КАС України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору особа, яка звертається з відповідним клопотанням, повинна довести наявність обставин, що свідчать про фінансову неспроможність сплатити судовий збір. При цьому оцінці підлягають також дії, вжиті скаржником для забезпечення його сплати, та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення цього питання.
З матеріалів справи вбачається, що заявником не надано суду апеляційної інстанції жодних належних письмових доказів на підтвердження його майнового стану, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі. Водночас саме відсутністю коштів на відповідних рахунках заявник обґрунтовує неможливість сплати судового збору.
Суд зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 , діючи як суб`єкт владних повноважень, має нарівні з іншими учасниками справи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків. Крім того, будучи бюджетною установою, вона повинна забезпечувати належне виконання покладених на неї процесуальних обов`язків. Відсутність або недостатність коштів на рахунках, як і тривала процедура їх виділення розпорядникам нижчого рівня, не звільняють заявника від обов`язку дотримуватися вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги. Такий підхід узгоджується з принципом належного урядування, відповідно до якого держава не може отримувати вигоду внаслідок недотримання встановлених нею правил та обов`язків.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень своєчасних заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися належною підставою для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.
Відтак клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає, а скаржнику необхідно надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору в установлених законом порядку та розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без руху та надати особі, яка звернулась з апеляційною скаргою строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 169, 296, 295, 298 КАС України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави вказані Військовою частиною НОМЕР_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у відстроченні сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №160/26294/25 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду:
- заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку;
- документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Судовий збір сплатити за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Шев.р/ 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: [рахунок приховано], Код класифікації доходів бюджету: 22030101, Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного подання до суду.
У разі невиконання вимог цієї ухвали, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась з апеляційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя Малиш Н.І.