Справа № 278/2718/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суду Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Луцкової В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на будинок у порядку спадкування,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання за ним у порядку спадкування за законом права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, зокрема, на зазначений житловий будинок. Спадкоємцем після її смерті за заповітом була її дочка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, однак належним чином не оформила право власності на житловий будинок. Після смерті ОСОБА_2 22 березня 2018 року спадщину прийняв її син - позивач ОСОБА_1 , який проживав разом із матір`ю на час відкриття спадщини та звернувся до нотаріуса для оформлення спадкових прав.
Позивач зазначає, що оформити свідоцтво про право на спадщину щодо спірного будинку в нотаріальному порядку не має можливості, оскільки правовстановлюючі документи на цей будинок відсутні, а право власності на нього за спадкодавцями в установленому порядку не зареєстроване. Постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Андруса А.В. від 16 квітня 2024 року у видачі відповідного свідоцтва відмовлено, у зв`язку з чим позивач просить захистити його спадкові права у судовому порядку (а.с. 18).
До позовної заяви додано копії документа, що посвідчує особу позивача, його свідоцтва про народження, свідоцтв про смерть ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідоцтва про народження ОСОБА_2 , витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, довідок органів місцевого самоврядування про належність будинку й проживання членів сім`ї, довідок нотаріуса про спадкоємців, довідки органу технічної інвентаризації, постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, довідки про оціночну вартість нерухомості та документа про сплату судового збору. Їх зміст у сукупності з витребуваними спадковими справами підлягає оцінці при вирішенні спору.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року позовну заяву суддею прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі № 278/2718/24 (а.с. 41).
Надалі, 10 вересня 2026 року, представником позивача ОСОБА_4 подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема, відомостей з державних реєстрів стосовно житлового будинку та технічного паспорта, виготовленого 25 травня 2023 року. Зазначені матеріали наявні у справі та мають значення для з`ясування технічних характеристик об`єкта нерухомості і стану реєстрації прав на нього (а.с. 166-175).
Від відповідача Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області заяв чи клопотань до суду не надходило.
Дослідивши матеріали цивільної справи, надані сторонами письмові докази, а також копії спадкових справ, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та взаємний зв`язок у сукупності, суддя дійшла таких висновків.
Зі свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 вбачається, що вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8). Відповідно до матеріалів спадкової справи № 182/2009, заведеної Третьою житомирською державною нотаріальною конторою, останнім місцем її проживання було с. Миролюбівка Житомирського району Житомирської області (а.с. 62-98).
Належність спірного домоволодіння спадкодавиці ОСОБА_3 підтверджується довідкою виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради від 17 грудня 2019 року № 532, відповідно до якої остання значилася забудовником житлового будинку АДРЕСА_1 , що встановлено за відомостями погосподарської книги № 2, особового рахунку № НОМЕР_2 . (а.с. 153).
За довідкою КП «Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 16 листопада 2020 року № 5459 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано. Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність житлового будинку за спірною адресою та відомостей про його забудовника в документах сільської ради за відсутності окремого зареєстрованого речового права в бюро технічної інвентаризації. (а.с. 154).
25 серпня 1998 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради та зареєстрований у реєстрі за № 22. (а.с. 78). Із його змісту вбачається, що заповідачка зробила розпорядження на випадок своєї смерті стосовно належного їй майна на користь своєї дочки ОСОБА_2 . Відомості про наявність заповіту підтверджуються також витягами зі Спадкового реєстру, долученими до спадкової справи. (а.с. 86-90).
26 лютого 2009 року ОСОБА_2 подала нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 . У заяві зазначено, що спадщину після померлої вона приймає; документ посвідчений приватним нотаріусом Любяковою Г.М. та зареєстрований у реєстрі за № 491. На підставі звернення спадкоємиці було заведено спадкову справу № 182/2009 щодо майна померлої, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 26 лютого 2009 року.
Із копій спадкової справи № 182/2009 убачається, що до її матеріалів долучено свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , документи, які посвідчують особу спадкоємиці та її спорідненість зі спадкодавицею, заповіт, витяги зі Спадкового реєстру, документи щодо земельної ділянки та інші матеріали, необхідні для оформлення спадкових прав. Отже, факт звернення ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом строк підтверджений безпосередньо документами нотаріального провадження.
20 грудня 2010 року державним нотаріусом Третьої житомирської державної нотаріальної контори Андрусом А.В. ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом у спадковій справі № 182/2009, зареєстроване в реєстрі за № 2-833, на земельну ділянку площею 3,0393 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0137, призначену для ведення особистого селянського господарства. Право ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку підтверджувалося державним актом серії ЯБ № 038274. Видача цього свідоцтва та його реєстрація підтверджені відповідним витягом зі Спадкового реєстру.
Суддя звертає увагу, що свідоцтво про право на спадщину від 20 грудня 2010 року посвідчує перехід до ОСОБА_2 права на конкретну земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Разом із тим оформлення спадщини на земельну ділянку в межах тієї самої спадкової справи підтверджує прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 і не свідчить про відмову від іншого майна, яке належало спадкодавиці.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 22 березня 2018 року. (а.с. 7). Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_1 та іншими наявними документами він є сином померлої, тобто спадкоємцем першої черги за законом. (а.с. 6, 13).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 29 січня 2024 року № 6 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована та проживала у будинку АДРЕСА_1 , де померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом із нею за вказаною адресою був зареєстрований її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із 29 травня 2007 року. (а.с. 14).
Ці відомості узгоджуються з довідкою виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради, виданою на ім`я ОСОБА_1 , у якій вказано, що на час смерті матері та протягом шестимісячного строку після її смерті він проживав і був зареєстрований разом із нею у житловому будинку АДРЕСА_1 . Довідку складено за даними погосподарського обліку. Отже, матеріали справи містять не лише відомості про реєстрацію місця проживання позивача, а й пряме підтвердження його спільного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.
Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Андрусом А.В. заведено спадкову справу № 77/2018, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 13 вересня 2018 року. Згідно з довідкою нотаріуса від 27 липня 2023 року № 213/01-16 спадкоємцем померлої є її син ОСОБА_1 , який спадщину прийняв, а відомості про інших спадкоємців відсутні.
У довідці приватного нотаріуса Андруса А.В. від 16 квітня 2024 року № 94/02-31 додатково зазначено, що за матеріалами спадкової справи № 77/2018 спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , а за матеріалами спадкової справи № 182/2009 спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_2 ; інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї не зверталися. Вказані відомості мають істотне значення для визначення кола осіб, права яких можуть зачіпатися вирішенням цього спору.
Разом із тим спадкові права позивача на спірний будинок не були оформлені в нотаріальному порядку. Постановою приватного нотаріуса Андруса А.В. від 16 квітня 2024 року № 93/02-31 відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю відповідного правовстановлюючого документа та реєстрації права власності на цей об`єкт за спадкодавицею. Нотаріусом роз`яснено можливість вирішення питання в судовому порядку (а.с. 18-19).
На підтвердження характеристик нерухомого майна долучено технічний паспорт, виготовлений 25 травня 2023 року ФОП ОСОБА_5 , а також витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо відомостей про технічну інвентаризацію. Об`єктом інвентаризації зазначений будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У документах зафіксовані технічні характеристики житлового будинку, зокрема загальна площа його приміщень 62,4 кв. м, у тому числі житлова - 27,2 кв. м та нежитлова - 35,2 кв. м, а також відомості про господарські будівлі і прибудову.
За змістом технічної інвентаризації житловий будинок та прибудова належать до об`єктів давньої забудови: щодо основної частини будинку зазначено 1956 рік, а щодо прибудови - 1987 рік. Суд водночас ураховує, що одна з довідок Миролюбівської сільської ради називає 1986 рік побудови. Ця розбіжність щодо датування окремих частин домоволодіння не дає підстав установлювати точний рік завершення всіх будівельних робіт лише за наявними копіями, однак не спростовує існування житлового будинку за вказаною адресою та його відображення в погосподарському обліку до 05 серпня 1992 року. Предметом спору є набуття спадкових прав на вже існуючий об`єкт, а не визнання права на новостворене нерухоме майно.
З інформаційної довідки № 489297237, сформованої 10 серпня 2026 року за результатами пошуку відомостей щодо будинку АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, убачається, що за відповідними параметрами пошуку відомості відсутні. (а.с. 166). Цей документ підтверджує саме відсутність реєстраційних записів у названих реєстрах і сам собою не спростовує можливості виникнення права власності на будинок за законодавством, яке діяло раніше.
Таким чином, у справі підтверджені факти існування спірного житлового будинку, віднесення його за погосподарським обліком до господарства ОСОБА_3 , прийняття її спадщини дочкою ОСОБА_2 , подальшої смерті останньої та прийняття спадщини її сином ОСОБА_1 . Водночас відсутність оформленого і зареєстрованого правовстановлюючого документа на будинок перешкоджає реалізації спадкових прав позивача шляхом отримання нотаріального свідоцтва.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суддя виходить із такого.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. За змістом статей 316, 317, 328 ЦК України право власності є правом особи на річ, яке здійснюється нею відповідно до закону за своєю волею, а право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності. У справах про спадкування зазначений спосіб захисту застосовується з урахуванням того, що спадкоємець набуває прав на майно в порядку та на умовах, визначених книгою шостою ЦК України, а судове визнання права не підміняє доказування його належності спадкодавцеві.
За статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.
Відповідно до статей 1233, 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті; заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб. Наявний у справі заповіт ОСОБА_3 від 25 серпня 1998 року разом із документами спадкової справи № 182/2009 підтверджує підстави спадкування її майна дочкою ОСОБА_2 за заповітом.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини є безумовним та стосується належної спадкоємцю спадщини в цілому, а не лише окремих речей, щодо яких у подальшому видано свідоцтва. Відповідно до частини п`ятої цієї статті незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Суд ураховує, що ОСОБА_2 протягом встановленого строку звернулася із письмовою заявою про прийняття спадщини після смерті матері та надалі отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку. Відсутність окремого свідоцтва щодо будинку за наявності доказів належності його спадкодавиці не означає, що майнові права на цей об`єкт не увійшли до складу спадщини або були виключені зі складу прийнятої спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Статтею 1270 ЦК України загалом установлено шестимісячний строк для прийняття спадщини з часу її відкриття.
Доказами спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на час смерті останньої є довідки органів місцевого самоврядування, що ґрунтуються на погосподарському обліку, із прямою вказівкою на проживання позивача у спірному будинку як на момент відкриття спадщини, так і в наступні шість місяців. Ці відомості узгоджуються з довідками нотаріуса у спадковій справі № 77/2018 щодо прийняття ним спадщини. Доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від спадщини, надані суду матеріали не містять.
За змістом частин першої і третьої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, має право одержати свідоцтво про право на спадщину; відсутність такого свідоцтва не позбавляє його права на спадщину. Водночас стаття 1297 ЦК України передбачає обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею відповідного свідоцтва. Таким чином, слід розрізняти сам факт прийняття спадщини та подальше документальне оформлення й державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.
Відповідно до підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус перевіряє документи, які посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, та передбачені порядком відомості щодо обтяжень. За відсутності необхідних документів нотаріус роз`яснює можливість вирішення відповідного питання в судовому порядку. Саме з огляду на відсутність документів про оформлене право власності на житловий будинок нотаріус і відмовив позивачу у видачі свідоцтва.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають, однак у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Отже, у цій справі існує підтверджена постановою нотаріуса перешкода в оформленні права у позасудовому порядку.
Оцінюючи правовий режим спірного будинку, суддя виходить із того, що питання виникнення у первісного власника права на об`єкт нерухомості підлягає вирішенню з урахуванням законодавства, яке діяло на час його будівництва та набуття. Із матеріалів технічної інвентаризації убачається, що основна частина будинку збудована задовго до 05 серпня 1992 року. Відповідно до довідок Миролюбівської сільської ради будинок перебував на обліку за господарством ОСОБА_3 , яка значилася його забудовником.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо їх реєстрацію було проведено за законодавством, чинним на момент виникнення, або якщо таке законодавство не передбачало обов`язкової реєстрації. Отже, відсутність запису у сучасному Державному реєстрі речових прав сама по собі не є безумовним доказом того, що право власності на відповідне нерухоме майно ніколи не виникало.
При цьому статтею 31 зазначеного Закону передбачено особливості державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські будівлі і споруди та прибудови до них, закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року на територіях, де здійснювався погосподарський облік. Законодавець таким чином враховує специфіку доказування прав щодо давніх об`єктів сільської забудови та значення документів погосподарського обліку.
Аналогічний підхід до правової оцінки таких об`єктів викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 460/3702/17, у якій зазначено про значення записів погосподарських книг сільських рад для підтвердження належності житлового будинку, збудованого до 05 серпня 1992 року, та про необхідність оцінювати виникнення права власності з урахуванням правового регулювання відповідного періоду. Суд бере до уваги цей правовий підхід, не ототожнюючи наявність технічного паспорта із самостійним виникненням речового права.
Таким чином, технічний паспорт є доказом існування, місцезнаходження та технічних параметрів спірного будинку, довідки сільської ради - доказами його обліку за ОСОБА_3 , а інформація з реєстрів - доказом відсутності державної реєстрації права на нього. Лише в сукупності з документами спадкових справ ці відомості дають підстави вирішити питання про перехід спадкових прав на об`єкт нерухомого майна.
Суддя також враховує, що наявність у матеріалах справи витягів зі Спадкового реєстру, сформованих щодо осіб із тотожними прізвищем, ім`ям і по батькові, не замінює встановлення особи спадкодавця за сукупністю ідентифікаційних даних. Вирішальними для цього спору є документи спадкової справи № 77/2018, заведеної після смерті саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спадкової справи № 182/2009 після смерті ОСОБА_3 .
Встановлені судом обставини підтверджуються не лише поясненням позивача у позовній заяві, а й узгодженими між собою письмовими доказами: свідоцтвами про смерть і народження, нотаріально посвідченим заповітом, заявою про прийняття спадщини, витягами зі Спадкового реєстру, свідоцтвом про право на спадщину щодо земельної ділянки, довідками про забудовника та спільне проживання, відомостями бюро технічної інвентаризації, технічним паспортом, інформацією з державних реєстрів і постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
При оцінці вказаних доказів відповідно до статей 76-81, 89 ЦПК України суддя виходить із того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, а достатність доказової сукупності визначається з огляду на предмет доказування. В цій справі необхідно встановити існування спадкового майна, належність його первісній спадкодавиці, підстави й факт прийняття спадщини наступною спадкоємицею, коло спадкоємців після її смерті, прийняття ними спадщини та наявність перешкод у нотаріальному оформленні права. Сукупність досліджених письмових доказів дає підстави вважати зазначені обставини доведеними.
Зокрема, ОСОБА_3 була зазначена у документах Миролюбівської сільської ради як забудовник будинку АДРЕСА_1 ; після її смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом, а тому належні спадкодавиці права на будинок увійшли до складу успадкованого нею майна, незалежно від того, що окреме свідоцтво на будинок не видавалося. Після смерті ОСОБА_2 її син ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину, постійно проживаючи зі спадкодавицею на час її відкриття; інші спадкоємці за матеріалами відповідної спадкової справи не встановлені.
Видача позивачу свідоцтва про право на спадщину на зазначений будинок у нотаріальному порядку є неможливою з причин, викладених у постанові нотаріуса від 16 квітня 2024 року. За таких обставин судовий захист шляхом визнання права власності є належним та ефективним способом захисту спадкових прав позивача, оскільки усуває правову невизначеність щодо належності спадкового нерухомого майна та створює правову підставу для подальшого оформлення відповідного речового права.
За наведених обставин суддя доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 15, 16, 328, 392, 1216-1218, 1220, 1233, 1235, 1261, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на будинок у порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, адреса: Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка, вул. Кооперативна, буд. 3, ЄДРПОУ: 04348444.
Суддя О. М. Дубовік