Судові рішення

Постанова № 140970742 у справі № 160/25984/25 від 14.10.2026

Постанова від 14.10.2026 в адміністративній справі № 160/25984/25 (категорія «Адміністрування окремих податків, зборів, платежів»). Суд: Третій апеляційний адміністративний суд, суддя Юрко І.В.

Справа№ 160/25984/25
СудТретій апеляційний адміністративний суд
СуддяЮрко І.В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяАдміністрування окремих податків, зборів, платежів
Дата ухвалення14.10.2026
Надійшло до реєстру28.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140970742

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 160/25984/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В.,

за участю секретаря судового засідання Буханець І.П.

за участю представника позивача Бруснік Т.Г.,

представника відповідача Стець А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/25984/25 (головуючий суддя І-ї інстанції Єфанова О.В., повний текс рішення складено 06.03.2026 року) за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.09.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2025 року форми В1 №552/32-00-07-13 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у сумі 72613124,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36306562,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що документальну позапланову невиїзну перевірку проведено з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, тоді як спірним податковим повідомленням-рішенням форми зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що на думку позивача, свідчить про вихід контролюючого органу за межі предмета перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення неправильної форми. Позивач також зазначив, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами є необґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами, які в повному обсязі надавалися до перевірки та підтверджують рух активів і зміну майнового стану позивача. Крім того, позивач наголосив, що штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% застосовано безпідставно, оскільки відсутні визначені законом ознаки умисності та повторності вчинення діянь. На переконання позивача, під час перевірки контролюючому органу було надано всі необхідні первинні документи, які містять відомості про зміст та обсяг господарських операцій і які складені внаслідок реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками. Господарські операції з придбання робіт, товарів та послуг були реальними, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю та належним чином документально підтверджені, а тому висновки контролюючого органу про їх нереальність є безпідставними та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.05.2025 №552/32-00-07-13 форми В1, відповідно до якого Публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал Кривий Ріг» встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у сумі 72613124,00 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 36306562,00 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, судом не враховано обставини та докази, які мають значення по справі. Скаржник вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно за результатами перевірки, якою встановлено завищення позивачем податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість унаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій з контрагентами, які декларують господарські операції за відсутності можливості їх реального здійснення (недостатня кількість персоналу для надання послуг та виконання робіт; відсутність або незначна наявність основних засобів; відсутність технічної та матеріальної бази; відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання та реалізації товарів, робіт, послуг тощо). На думку відповідача, надані позивачем первинні документи не підтверджують реального характеру господарських операцій, а тому контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (ЄДРПОУ 24432974) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Основним видом господарської діяльності за КВЕД є: 24.10 - виробництво чавуну, сталі та феросплавів.

Відповідач - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 12.05.2025 року по 27.052025 року контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, по декларації з податку на додану вартість за березень 2025 року від 18.04.2025 року №[номер приховано] (з урахуванням уточнюючих розрахунків).

За результатами перевірки 29.05.2025 року складено акт №350/32-00-07-13/24432974, висновками якого встановлено порушення позивачем: абзацу «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за березень 2025 року на суму 72613124 грн; пункту 200.1, абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, унаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування у березні 2025 року у розмірі 72613124 грн. (а.с. 83-205 т. 1).

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом 23.06.2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми В1 №379/32-00-07-13.

Позивач в адміністративгному порядку оскаржив податкове повідомлення-рішення до ДПС України. Рішенням ДПС України №23793/6/99-00-06-01-03-06 від 15.08.2025 року скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосованих 500000,00 грн., в іншій частині залишено без змін.

За наслідками розгляду скарги, з урахуванням рішення про результати розгляду скарги, відповідачем 21.08.2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення №552/32-00-07-13 форми В1, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 72613124,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36306562,00 грн. (а.с.55-56 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, сума зменшеного бюджетного відшкодування у розмірі 72613124,00 грн. складається із суми 25503770,00 грн (за господарськими операціями з контрагентами, реальність яких поставлено під сумнів контролюючим органом) та суми 47109354,00 грн., яка, у свою чергу, складається із суми 22074777,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 року №161/32-00-07-13) та суми 25034577,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 року №319/32-00-07-13).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав під час перевірки та суду необхідні первинні документи, а відповідач не довів правомірність прийнятих рішень. Зауваження відповідача щодо правильності оформлення деяких первинних документів не підтверджують нереальність здійснення господарських операцій, а є лише формальними помилками при оформлені первинної документації. Операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належними доказами та не спростовано контролюючим органом. Також суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Повноваження відповідача, порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оскаржуються, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2ст.198 ПК України).

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 ст.198 ПК України).

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту200-1.3статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту200-1.3статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із п. 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Системний аналіз змісту наведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ такої категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

У вказаному рішенні Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Також апеляційний суд вважає безпідставними та не обґрунтованими висновки відповідача, викладені в акті перевірки про те, що заниження податку на додану вартість є умисними діями позивача, оскільки така вина може бути доведена лише вироком суду.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Основним критерієм реальності господарської операції є рух активів або зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків, тобто оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отримання матеріального результату від виконання робіт, перерахування грошових коштів контрагентам.

Суд зазначає, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому, взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з його контрагентами є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами цих контрагентів позивача правочини визнані податковим органом ризикованими, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що не виконання безпосередніми контрагентами позивача своїх договірних зобов`язань з їх контрагентами мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на формування фінансового результату до оподаткування порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами позивача, а тим більш контрагентами контрагентів.

Контролюючим органом поставлено під сумнів реальність господарських операцій позивача з такими контрагентами: ТОВ «ПРОМХІМТЕХ ЛТД» (код ЄДРПОУ 32387748) на суму ПДВ 14756,00 грн.; ТОВ «ПОЧИН» (код ЄДРПОУ 32097986) на суму ПДВ 556241,05 грн.; ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» (код ЄДРПОУ 43030337) на суму ПДВ 5037959,37 грн.; ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41669300) на суму ПДВ 1871774,27 грн.; ТОВ «ПРОМБУДКОЛІЯ» (код ЄДРПОУ 31932840) на суму ПДВ 1456912,00 грн.; ТОВ «ПРОМРЕМСТРОЙ-КР» (код ЄДРПОУ 42787029) на суму ПДВ 111400,00 грн.; ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 37007132) на суму ПДВ 7822498,49 грн.; ТОВ «ЕЛЕКТРОІМПУЛЬС» (код ЄДРПОУ 35230100) на суму ПДВ 222990,87 грн.; ТОВ НВП «СПЕЦІНСТРУМЕНТ» (код ЄДРПОУ 30591625) на ПДВ 69194,52 грн.; ТОВ «АЕРЛАЙН» (код ЄДРПОУ 36465159) на суму ПДВ 36743,80 грн.; ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СКМ» (код ЄДРПОУ 33165103) на суму ПДВ 196000,00 грн.; ТОВ «КРИВОРІЗЬКИЙ ГІРНИЧИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОНСОРЦІУМ» (код ЄДРПОУ 45008591) на суму ПДВ 7764119,63 грн.; ТОВ «МЕГАБІЗНЕС» (код ЄДРПОУ 42781870) на суму ПДВ 343180,00 грн..

Суд апеляційної інстанції зазначає, що господарські операції між ПАТ АрселорМіттал Кривий РІГ» та його контрагентами підтверджуються наступним.

Господарські операції з ТОВ «ПРОМХІМТЕХ ЛТД» (код ЄДРПОУ 32387748) здійснювалися на підставі договору №173 від 07.02.2024 року щодо постачання продукції (форсунка, редуктор, втулка, направляючі впускного клапана) та підтверджуються рахунками на оплату, прибутковими ордерами, видатковими накладними, товарно-транспортною накладною та сертифікатами якості.

Господарські операції з ТОВ «ПОЧИН» (код ЄДРПОУ 32097986) здійснювалися на підставі договорів підряду №603 від 16.04.2024 року, №1623 від 03.11.2023 року, №2097 від 06.11.2024 рокута №1429 від 05.08.2024 року щодо виконання робіт із заміни маршових сходів і майданчиків, заміни вікон, ремонту залізобетонної естакади та пішохідної галереї та підтверджуються рахунками-фактурами, актами приймання виконаних підрядних робіт, відомостями розбивки сум, довідками про вартість виконаних робіт, актами на витрачені та передані матеріали.

Господарські операції з ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» (код ЄДРПОУ 43030337) здійснювалися на підставі договорів №950 від 10.06.2020 року та №685 від 20.04.2024 року щодо надання послуг з охорони об`єктів та супроводження і охорони продукції позивача при залізничному перевезенні та підтверджуються рахунками на оплату, актами надання послуг, актами про прийняття вантажу під охорону та постовими відомостями.

Господарські операції з ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41669300) здійснювалися на підставі договору №800 від 15.05.2020 року щодо надання послуг із заміщення природного газу біопаливом на обертових печах вогнетривко-вапняного цеху та підтверджуються рахунком на оплату, актом надання послуг, актами введення в експлуатацію та готовності обладнання.

Господарські операції з ТОВ «ПРОМБУДКОЛІЯ» (код ЄДРПОУ 31932840) здійснювалися на підставі договорів №1029 від 01.02.2023 року, №1502 від 13.08.2024 року та №1430 від 30.07.2024 року щодо постачання продукції (шпали дерев`яні просочені, кулі мольні, костилі, болти, шайби, шурупи та гайки колійні) та підтверджуються рахунками на оплату, видатковими накладними, прибутковими ордерами, паспортами якості продукції та товарно-транспортними накладними.

Господарські операції з ТОВ «ПРОМРЕМСТРОЙ-КР» (код ЄДРПОУ 42787029) здійснювалися на підставі договору №1829 від 14.10.2024 року щодо виконання ремонтних робіт (капітальний ремонт якоря тепловоза, ремонт колектора тепловоза, балансування ротора) та підтверджуються рахунками на оплату, актами приймання виконаних підрядних робіт, реєстрами до актів, довідками про вартість робіт та протоколами випробувань.

Господарські операції з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 37007132) здійснювалися на підставі договорів №1874 від 20.08.2021, №1791 від 20.08.2021 року та №778 від 20.05.2024 року щодо виконання підрядних будівельно-монтажних робіт на об`єкті «Нове будівництво хвостосховища ІІІ карта шламового господарства рудозбагачувальної фабрики» та підтверджуються рахунками на оплату, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами коригування вартості дизельного палива, реєстрами та актами про витрату давальницьких матеріалів.

Господарські операції з ТОВ «ЕЛЕКТРОІМПУЛЬС» (код ЄДРПОУ 35230100) здійснювалися на підставі договорів №1680 від 10.11.2023 року, №414 від 03.02.2025 року, №40 від 07.01.2025 року, №1757 від 03.02.2025 року та №1636 від 03.02.2025 року щодо постачання продукції (набір інструментів, акумулятор, заточний комплект, свердла, кутова шліфмашина, вібромотор, металорукав тощо) та підтверджуються рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, видатковими накладними, гарантійними листами, сертифікатами та деклараціями відповідності, товарно-транспортними накладними.

Господарські операції з ТОВ НВП «СПЕЦІНСТРУМЕНТ» (код ЄДРПОУ 30591625) здійснювалися на підставі договору №114 від 25.01.2024 року щодо постачання продукції (набір інструментів, набір рожкових ключів) та підтверджуються рахунками на оплату, прибутковими ордерами, видатковими накладними, експрес-накладними та гарантійними листами.

Господарські операції з ТОВ «АЕРЛАЙН» (код ЄДРПОУ 36465159) здійснювалися на підставі договору №1821 від 21.12.2023 року щодо постачання продукції (камера гальмівна, автолампа, електродвигун, картридж осушувача, барабан гальма тощо) та підтверджуються рахунками на оплату, прибутковими ордерами, видатковими накладними, гарантійними листами та товарно-транспортними накладними.

Господарські операції з ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СКМ» (код ЄДРПОУ 33165103) здійснювалися на підставі договору №229 від 03.02.2025 року щодо постачання товару (пари колісні) та підтверджуються рахунком-фактурою, прибутковим ордером, видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.

Господарські операції з ТОВ «КРИВОРІЗЬКИЙ ГІРНИЧИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОНСОРЦІУМ» (код ЄДРПОУ 45008591) здійснювалися на підставі договорів №1750 від 26.09.2024 року, №1746 від 26.09.2024 року та №1747 від 27.09.2024 року щодо виконання робіт з ремонту механічного обладнання, у тому числі дробарок, та підтверджуються рахунками на оплату, актами приймання виконаних підрядних робіт, актами на передачу та використані під час ремонту матеріали.

Господарські операції з ТОВ «МЕГАБІЗНЕС» (код ЄДРПОУ 42781870) здійснювалися на підставі договору №240 від 20.03.2023 року щодо постачання продукції (муфта гальмівна, вал, автосцепка, триангель, балочка в зборі, підвіска пружини) та підтверджуються рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, видатковими накладними, сертифікатами якості та товарно-транспортними накладними.

Апеляційний суд зазначає, що наведені вище первинні документи складені у відповідності до вимог Закону №996, не містять будь-яких дефектів та повністю підтверджують реальність господарських операцій, рух активів та зміни майнового стану платника податків (позивача), як вірно зазначив і суд першої інстанції.

Твердження відповідача про нереальність господарських операцій та, відповідно, про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами ґрунтується на припущеннях, а тому є необґрунтованим.

Також судами першої та апеляційної інстанцій досліджено та проаналізованого види економічної діяльності всіх вищезазначених контрагентів позивача відповідно до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відповідає здійсненим вказаними контрагентами господарським операціям у перевіряємий період.

Всі зазначені вище контрагенти ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» були включені та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань у перевіряємий період, тобто, під час здійснення наведених в акті перевірки господарських операцій.

Згідно із статтею 10 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Здійснивши системний аналіз всіх документів та доказів, на переконання суду, означені види економічної діяльності контрагентів позивача відповідають характеру проведених господарських взаємовідносин.

В акті перевірки та апеляційній скарзі контролюючий орган зазначає, що операції між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності у контрагентів трудових ресурсів, матеріальної бази, які необхідні для надання послуг та постачання товарів.

Апеляційний суд вважає такі посилання відповідача необгрунтованими, зробленими на припущеннях, оскільки господарську діяльність можливо вести не тільки використовуючи власні основні фонди та трудові ресурси, а і наприклад, за допомогою орендованого майна, договорами аустафінгу або іншим способом. Всі ці способи не будуть знаходити відображення у податковій звітності у тому вигляді, на якому зазначає відповідач.

Так, Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, від 18 листопада 2022 року зазначив, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Крім того, про наявність або відсутність основних фондів у будь-якого підприємства, посилаючись тільки на податкову звітність, судити неможливо з двох причин: 1) в податковій звітності можуть бути допущені помилки; 2) податкова звітність не фіксує наявність основних фондів платників податків.

Посилання відповідача в акті перевірки та в апеляційній скарзі на відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів суд вважає необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача не зміг пояснити, скільки саме та яким чином податковим органом розраховувалась кількість «необхідних» трудових ресурсів для здійснення тієї чи іншої господарської операції, як з постачання ТМЦ так і з надання послуг, якими нормативними актами він при цьому керувався.

Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача в акті та апеляційній скарзі на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів таких контрагентів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що контролюючим органом було надано запити до інших контролюючих органів щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, але на час складання акту перерки стосовно позивача відповідей по запитам не отримано, позови про визнання недійсними жодної з господарських операцій позивача з його контрагентами до суду податковим органом не подавалось. Представник не змогла пояснити суду, який сенс в таких запитах, якщо висновки перевірки позивача зроблені контролюючим органом без врахування висновків зустрічних перевірок контрагентів.

Таким чином, на переконання суду, відповідач фактично інтерпретував інформацію, яка ґрунтується виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо контрагентів платника та дослідження первинних документів. А отже, таке припущення було зроблено не на користь платника податків ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та всупереч статті 62 Конституції України, яка містить презумпцію вини позивача.

Щодо аналізу контролюючим органом взаємовідносин контрагентів позивача з їх контрагентами по ланцюгу постачання, які задіяні при формуванні податкового кредиту безпосередньо контрагентами позивача, суд наголошує, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, надання послуг, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття податкового-повідомлення рішення, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДПС. Проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Доказів протилежного відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10 квітня 2020 року у справі №804/1984/16.

Доводи податкового органу щодо не надання позивачем під час проведення перевірки сертифікатів якості на товар апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки приписами Закону №996 такі документи не визначено первинними, тобто такими, на підставі яких господарські операції відображаються у бухгалтерській та податковій звітності.

Крім того, суд звертає увагу, що такі документи не створюють наслідків в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, а тому не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій. У зв`язку з цим не надання таких документів до перевірки жодним чином не впливає на право формування платником податків податкового кредиту.

Верховний Суд не одноразово висловлював думку з приводу сертифікатів якості, зокрема у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16, в який зазначено, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Апеляційний суд знов звертає увагу, що норми права не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19, від 25.11.2022 року у справі №826/22832/15.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», в яких Суд визначив, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Суд звертає увагу на те, що рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Супорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що уразі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Супорт Сентре) це не мало б.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування. Згідно з пунктом 123.2 статті 123 ПК України ті самі діяння, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків, а за пунктом 123.3 статті 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків відповідної суми.

Отже, кваліфікуючими ознаками для застосування штрафу в розмірі 50% є умисність діянь платника податків та повторність їх вчинення протягом 1095 календарних днів.

Належного обґрунтування умисності діянь позивача контролюючим органом у жодному документі не наведено.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження повторності контролюючий орган послався на податкове повідомлення-рішення №000/964/32-002-07-06-19 від 17.10.2023 року, прийняте на підставі акта від 20.07.2023 року №787/32-00-07-06-14/24432974.

Разом з тим зазначене податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року у справі №160/29344/23, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 року, а Верховний Суд ухвалою від 07.01.2025 року відмовив у відкритті касаційного провадження. Відтак, судове рішення у справі №160/29344/23 набрало законної сили 27.06.2024 року.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.08.2025 року форми В1 №552/32-00-07-13 податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023 року №000/964/32-002-07-06-19, на яке послався контролюючий орган як на підставу повторності, було скасоване в судовому порядку. За таких обставин відсутні визначені пунктами 123.2, 123.3 статті 123 ПК України ознаки умисності та повторності, що виключає правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50%.

Відтак, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, висновки податкового органу, сформовані в акті перевірки №350/32-00-07-13/24432974 від 29.05.2025 року, не підтверджені під час розгляду справи, з огляду на що, прийняте на підставі такого акту перевірки податкове повідомлення-рішення форми В1 №552/32-00-07-13 від 21.08.2025 року підлягає скасуванню як протиправне, як вірно зазначив суд першої інстанції.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/25984/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/25984/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
14.10.2026 Постанова № 140600403 Третій апеляційний адміністративний суд
25.08.2026 Ухвала № 139225216 Третій апеляційний адміністративний суд
06.08.2026 Ухвала № 138836352 Третій апеляційний адміністративний суд
27.02.2026 Рішення № 137767872 без тексту Дніпропетровський окружний адміністративний суд
17.09.2025 Ухвала № 130353317 без тексту Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 24432974. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг