П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/7839/26
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук`янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Юридичного Департаменту Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Юридичного Департаменту Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Юридичного Департаменту Одеської міської ради, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83603514 від 05.03.2026 року прийняте державним реєстратором Галатою Вікторією Іванівною Юридичного департаменту Одеської міської ради;
зобов`язати Юридичний департамент Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 71027398 від 15.01.2026 р. про здійснення державної реєстрації права спільної власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі поданих оригіналів документів та з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач звернувся до Центру з надання адміністративних послуг міста Одеси із заявою про реєстрацію права власності на належне йому нерухоме майно, а саме будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами розгляду заяви державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про відмову в проведені реєстраційних дій за заявою позивача. Відмову відповідача позивач вважає безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83603514 від 05.03.2026 року прийняте державним реєстратором Галатою Вікторією Іванівною Юридичного департаменту Одеської міської ради.
Зобов`язано Юридичний департамент Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 71027398 від 15.01.2026 р. про здійснення державної реєстрації права спільної власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі поданих оригіналів документів та з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Юридичного департаменту Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Юридичний Департамент Одеської міської ради, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що чинним законодавством не передбачено відповідних виключень у процедурі державної реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, розташовані на окупованих територіях, які б дозволили державному реєстратору здійснити реєстраційну дію без обов`язкового запиту інформації про зареєстровані речові права, які виникли до 01.01.2013 р.
Вказує, що враховуючи, що позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію речового права, яке виникло до 01.01.2013 року, державним реєстратором здійснено пошук інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрах, які функціонували до 01.01.2013 року та встановлено, що у них відсутня інформація про реєстрацію відповідного права власності.
Зазначає, що підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій стало неподання заявником та неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, а саме відомостей з КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради. Обов`язковість вказаних відомостей для державної реєстрації імперативно встановлена Законом та не може бути самовільно проігнорована державним реєстратором
Посилається на те, що судом першої інстанції не вказано жодної конкретної норми, яку б порушив державний реєстратор при прийнятті рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій. При цьому, суд першої інстанції всупереч імперативним вимогам п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону на власний розсуд встановив, що надане державному реєстратору свідоцтво про право власності є достатнім документом для проведення державної реєстрації прав, адже воно зареєстроване в органах БТІ.
На думку апелянта, судом проігноровано той факт, що наявність печатки на свідоцтві позивача станом на 1980 рік не дає можливості державному реєстратору достовірно встановити обставини наявності, зміни або припинення такого речового права до 01.01.2013 року, що, у свою чергу, виключає можливість використання такого напису як достатньої підстави для державної реєстрації прав.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на особисту власність на житловий будинок від 09.04.1970 р. та Державного акту на право приватної власності на землю І-ХС № 033878 від 26.07.2001 р.
Представник Позивача звернувся до КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради щодо надання копії технічного паспорту та матеріалів інвентаризаційної справи щодо нерухомих об`єктів за адресою: Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. Чорноморська 44б.
Листом КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради від 18.09.2025 р. № 216 було надано відповідь, що Комунальне підприємство "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради не може перевірити наявність інвентарної справи та надати запитувані документи та інформацію, оскільки загальновідомим є той факт, що починаючи з першого дня повномасштабного вторгнення з боку російських загарбників і по теперішній час м. Гола Пристань знаходиться під тимчасовою окупацією російських військ. Відомості щодо об`єктів нерухомого майна (інвентарні та/або архівні справи, тощо), оброблялись та перебували в архіві Голопристанської філії КП "ХБТІ" ХОР, що розміщувалась в м. Гола Пристань Херсонської області. Станом на сьогоднішній день доля архівів філії невідома через окупацію м. Гола Пристань. З першого дня вторгнення вивіз архівів бюро здійснити було неможливо. Тому, надати запитувані документи Комунальне підприємство "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради не має змоги через відсутність доступу до архівів. Таку інформацію можливо надати лише після деокупації регіону.
У зв`язку із необхідністю внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.01.2026 р. Позивач звернувся до Центру з надання адміністративних послуг міста Одеси щодо проведення реєстраційних дій. Позивачем для державної реєстрації права власності на нерухоме майно у реєстрі речових прав було подано державному реєстратору заяву із наявними у нього оригіналами документів, які підтверджують його право власності на будинок та земельну ділянку за адресою: Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. Чорноморська (Красноармійська), 44б.
Рішенням державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради від 19.01.2025 року № 82906029 вказану заяву залишено без руху.
Підставою для залишення заяви без руху стало неподання заявником відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, а саме відомостей з КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради.
У зазначеному рішенні також вказано, що заявник має право протягом 30 робочих днів з дня отримання рішення про залишення заяви без руху усунути обставини, які стали підставою для його прийняття, а саме надати відповідну інформацію у вигляді довідки, листа тощо від компетентних органів, після чого розгляд заяви буде відновлено.
Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 05.03.2026 р. № 83603514 Позивачу було відмовлено оскільки з метою одержання інформації про речові права зареєстровані до 01.01.2013 р. державним реєстратором було направлено запит до БТІ, але відповідь надана не була, у зв`язку із чим провести державну реєстрацію не надавалось можливим.
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та за його скасуванням звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями ст.10 Закону №1952-IV, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.
При цьому вказав, що в спірному випадку державний реєстратор мав доступ до документів та інформації, необхідної для проведення державної реєстрації, а тому прийшов до висновку, що рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій підлягає скасуванню.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина четверта стаття 3 Закону України №1952-IV).
За правилом абзацу 4 частини п`ятої статті 3 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.
Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України №1952-IV визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Так, частиною третьою статті 10 Закону України № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.
Виходячи з аналізу значеної правової норми колегія суддів зазначає, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року запитується реєстратором лише у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, а не в обов`язковому порядку, як про це помилково вказує відповідач.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IV).
Пунктом 1 ст. 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Статтею 23 Закону № 1952-IV визначено, що заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках:
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомляє про це заявника.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.
Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху.
Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для залишення заяви без руху.
Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до п. 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.
При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.
Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач спірним рішенням відмовив у проведенні реєстраційних дій зазначивши наступне:
"Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. На виконання приписів вищенаведеної норми чинного законодавства з метою одержання інформації про речові права зареєстровані до 1 січня 2013 року державним реєстратором було направлено запит до БТІ. Однак, відповідь на направлений запит надана не була. У зв`язку з вищевикладеним провести державну реєстрацію права власності не надається можливим, оскільки після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, а саме: не одержано інформацію про речові права зареєстровані до 1 січня 2013 року на об`єкт нерухомого майна".
В той же час як вірно вказав суд першої інстанції, неможливість отримання державним реєстратором інформації від органу, який здійснював реєстрацію права, з причин, що не залежать від заявника (зокрема у зв`язку з тимчасовою окупацією території та відсутністю доступу до архівів БТІ), не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.
При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.
З матеріалів справи вбачається, що право власності позивача на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Свідоцтвом про право на особисту власність на житловий будинок від 09.04.1970 р. та Державним актом на право приватної власності на землю І-ХС № 033878 від 26.07.2001 р.
Суд першої інстанції правомірно вказав, що свідоцтво про право на особисту власність на житловий будинок від 09.04.1970 р. засвідчено печаткою, як вбачається із Технічного паспорту він був зареєстрований під номером 3891 та посвідчений печаткою БТІ, що свідчить про проведення державної реєстрації відповідно до законодавства діючого до 01.01.2013 у паперовому вигляді.
Твердження апелянта про те, що наявність правовстановлюючих документів та Державного акта не дає можливості встановити відсутність змін чи припинення речового права до 2013 року, є суто суб`єктивним припущенням та виявом надмірного формалізму. Відповідно до ЦК України діє презумпція правомірності набуття права власності.
За законодавством, що діяло як у 1970 році, так і до 2013 року, у разі продажу, дарування або відчуження нерухомості (чи землі) нотаріус обов`язково вилучав первинний документ (або ставив на ньому штамп про анулювання/перехід права), а новому власнику видавався новий документ.
Позивач надав оригінали документів (Свідоцтво 1970 року та Державний акт), які не містять відміток про скасування чи відчуження майна. Будь-які відомості про припинення цього права у ДРРП чи ДЗК відсутні. В умовах тимчасової окупації території та недоступності архівів БТІ, вимагання додаткових паперових підтверджень є непропорційним тягарем для громадянина, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини.
Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що в спірному випадку державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації, у зв`язку із чим рішення відповідача про відмову в проведенні реєстраційних дій з причин відсутності підтвердженої інформації державної реєстрації права власності до 01.01.2013 є таким, що порушує матеріальне право позивача та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Юридичного Департаменту Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 27 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова