Справа № 527/2051/26
провадження 2/527/1557/26
Р І Ш Е Н НЯ
іменем України
27 жовтня 2026 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Олефір А.О.,
за участю секретаря
судового засідання - Бойко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 527/2051/26 за позовом ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Дроновим Андрієм Олександровичем до Виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
24 липня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
28 липня 2026 року представник позивача подав уточнену позовну заяву.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . 21.06.2023 року позивач у встановленому законом порядку звернулася до Градизької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом та прийняла спадщину (спадкова справа № 77/2023). Станом на сьогодні позивач є єдиною спадкоємицею, яка фактично прийняла спадщину. Ця обставина підтверджується відповідним повідомленням нотаріуса, з якого вбачається, що інших спадкоємців, які подали заяви про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк, немає. Для завершення оформлення спадкових прав на будинок, у червні 2026 року позивач звернулася до Градизької державної нотаріальної контори. Однак, 01.07.2026 позивач отримала рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на вказане спадкове майно.
Відповідно до виписки з погосподарської книги виданою Пронозівським старостинським округом Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, згідно із записом в господарській книзі № 9 за 1996-2000 роки за номером особового рахунку № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться головою домогосподарства, будинок знаходиться по АДРЕСА_1 та збудований в 1959 році і розташований на неприватизованій земельній ділянці розміром 0,25 га.
Посилаючись на те, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті баби, яка прийняла спадщину після неї, якій належав житловий будинок, інші спадкоємці відсутні, представник позивача просив суд, визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, представник подав до суду заяву у якій просив розгляд справи проводити у їх відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав складення та проголошення судового рішення до 16:00 год 27 жовтня 2026 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Світловодську реєстраційної служби Світловодського міськрайонного управління юстиції
у Кіровоградській області 20.08.2019 (а.с.15-на звороті).
ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 (а.с.12-14).
Відповідно до Відповідно до виписки з погосподарської книги виданої Пронозівським старостинським округом Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області № 90/11-17 від 23.03.2026, згідно із записом в господарській книзі № 9 за 1996-2000 роки за номером особового рахунку № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться головою домогосподарства, будинок знаходиться по АДРЕСА_1 та збудований в 1959 році і розташований на неприватизованій земельній ділянці розміром 0,25 га (а.с.10) .
Відповідно до копії технічного паспорту житловий будинок по АДРЕСА_1 має наступні технічні характеристики: житловий будинок літ. «А» загальною площею 39,5 кв.м, побудований у 1959 році, прибудова літ. «а» (а.с.16-18).
Як вбачається із довідки виданої КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради» №61/1896 від 20.03.2026, за даними архівного обліку станом на 28.12.2012 року право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 11).
Відповідно до копії спадкової справи № 77/2023, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини за законом 21 червня 2023 року звернулася онука померлої ОСОБА_1 , на ім`я ОСОБА_1 видавалося Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, інші спадкоємці відсутні (а.с.35-62).
Постановою від 01 липня 2025 року державний нотаріус Першої кременчуцької нотаріальної контори, виконуюча обов`язки державного нотаріуса Градизької державної нотаріальної контори відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 з причин відсутності правовстановлюючих документів (а.с.9).
На час будівлі будинку, який є спадковим майном питання набуття права власності регулювалися Указом Президії Верховної ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків». Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Запис в погосподарській книзі сільської ради про належність домоволодіння певній особі, був офіційним доказом права власності даної особи на це домоволодіння.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя належав житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 на підставі запису у погосподарській книзі.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_1 є онукою померлої.
Коло спадкоємців та порядок прийняття спадщини визначаються за законодавством, чинним на час відкриття спадщини.
Спадщина після ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 (за чинним на той час Цивільним кодексом УРСР 1963 року).
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року правила книги шостої ЦК України 2004 року застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Верховний суд у постанові від 07 квітня 2021 року (справа № 701/472/19, провадження № 61-12606св20), виклав правову позицію: «Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відносини спадкування, які виникли після смерті ОСОБА_4, регулювалися нормами ЦК Української РСР та, виходячи із наявних у матеріалах справах доказів, позивачі не прийняли спадщину відповідно до статті 549 ЦК Української РСР.
Тлумачення судами пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила Книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, є помилковим, оскільки ця норма застосовується з урахуванням строку, визначеного частиною другою статті 549 ЦК Української РСР, тобто, якщо з часу відкриття спадщини і до набрання чинності ЦК України не минуло шести місяців».
Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто строк на прийняття спадщини закінчився до 01 січня 2004, отже положення Книги шостої ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу УРСР 1963 року.
Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (стаття 525 Цивільного кодексу УРСР 1963 року).
Статтею 527 Цивільного кодексу УРСР 1963 року передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Згідно зі ст. 529 Цивільного кодексу УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Аналізуючи вказану норму матеріального права, суд констатує, що за Цивільним кодексом УРСР 1963 року (який діяв до 1 січня 2004 року) онука не була самостійним спадкоємцем окремої черги. Вона могла стати спадкоємицею після баби за законом лише у випадку, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 , яка була матір`ю позивача та донькою ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15).
Таким чином матір позивача померла пізніше спадкодавця ОСОБА_2 .
Отже, судом встановлено, що мати позивача була живою на час смерті своєї матері (бабусі позивача) станом на 13 червня 1999 року, а отже, саме вона відносилася до першої черги спадкоємців за законом. Наявність живих спадкоємців першої черги повністю виключає право спадкування для наступних черг чи за правом представлення. Позивач на момент смерті бабусі у 1999 році не набула статусу спадкоємця та не мала суб`єктивного права на прийняття спадщини після неї.
Оскільки майно після смерті бабусі могло бути прийняте її донькою (матір`ю позивача), право на оформлення цих спадкових прав у випадку смерті останньої переходить до її спадкоємців (зокрема, позивача), а не безпосередньо після бабусі.
Сам по собі факт видачі нотаріусом у 2023 році свідоцтва про право на спадщину на інше майно не змінює імперативних вимог закону щодо кола спадкоємців станом на 1999 рік, не наділяє позивача статусом спадкоємця та не може бути підставою для визнання права власності на решту спірного майна судом.
Приймаючи до уваги те, що в судовому порядку не можна визнати право, яке не виникло у позивача в силу закону, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 3-15, 76, 82, 258, 259, 263, 265, 268,273 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 , поданому представником - адвокатом Дроновим Андрієм Олександровичем до Виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ),
відповідач: Виконавчий комітет Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (місцезнаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н., с-ще Градизьк, вул. Київська, 51, код ЄДРПОУ: 04382062).
Суддя А.О. Олефір