ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 761/6730/20 Головуючий у 1 інстанції: Басай О.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Безименної Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Шевченківського району в м. Києві щодо зарахування науково-технічної діяльності ОСОБА_1 в 2005-2006 роках до наукового стажу та проведення відповідного перерахунку величини пенсії по інвалідності;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 з 28.12.2006 страховими внесками в 4 525 грн/міс, і для виплати пенсії за Законом України № 1316-IV прийняти від ОСОБА_1 2 644,02 грн необхідної доплати, що не була здійснена з вини Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 з 28.12.2006 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України № 1316-IV у розмірі 4 072,50 грн (90 % від зарплати) та виплатити таку за 2007-2015 роки у належному обсязі;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві компенсувати ОСОБА_1 завдані моральні збитки в розмірі не здійсненої необхідної доплати страхвнесків (2 644,02 грн), здійснивши таку за позивача;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відшкодувати ОСОБА_1 упущену внаслідок протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вигоду в розмірі облікової ставки Національного банку України від недоплачуваного розміру пенсії за період з 01.01.2007 до 31.07.2015.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та доручити Київському окружному адміністративному суду прийняти до провадження справи за №320/13513/24 та №320/9961/25, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що при призначенні пенсії за віком у 2015 році пенсійним органом неправильно враховано фактично сплачені страхові внески та заробітну плату, на яку такі внески нараховувалися, чим порушено вимоги Законів України № 1058-IV та № 400/97-ВР. На переконання апелянта, відповідач безпідставно застосував положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» замість положень Закону № 1058-IV, що призвело до неправильного обчислення розміру пенсії. Крім того, апелянт наголошує, що судом не враховано положення статей 29 та 41 Закону № 1058-IV, а також обставини щодо його трудового та наукового стажу. Апелянт вказує, що органи Пенсійного фонду України зобов`язані здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків і забезпечувати достовірність відомостей персоніфікованого обліку. Також, апелянт посилається на обставини, які є предметом розгляду інших судових справ щодо його пенсійного забезпечення, та вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним порушенням пенсійного законодавства.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.02.1998 призначено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 30.04.2002 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з виду на вид та призначено пенсію за віком як науковому працівнику відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
З 19.08.2015 на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.08.2015 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» здійснено перерахунок пенсії з виду на вид та призначено пенсію за віком, обчислену відповідно до вказаного Закону.
Відповідно до даних індивідуальної відомості про застраховану особу форми ОК-5 щодо ОСОБА_1 , за період з 2000 по 2007 рік страхувальниками зазначено: Державний інформаційно-обчислювальний центр «Модуль» (код ЄДРПОУ 00276127), Національний аграрний університет (код ЄДРПОУ 00493706), Український науково-дослідний інститут паперу (код ЄДРПОУ 02126811), Науково-дослідний економічний інститут (код ЄДРПОУ 02736403), Державне науково-консультативне підприємство «Екопром» (код ЄДРПОУ 19129239), Асоціація членів технічних комітетів зі стандартизації лісових ресурсів «Лісові ресурси» (код ЄДРПОУ 21468109), ЗАТ «Український інститут меблів» (код ЄДРПОУ 32344290).
Згідно з листом Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 06.06.2019 № 9965/Г-100 (№ 9979/Г-100), до страхового стажу ОСОБА_1 враховано навчання та всі періоди роботи, у тому числі отримання допомоги по безробіттю, до 01.01.2004 на підставі документів, що містяться в матеріалах пенсійної справи. Страховий стаж після 01.01.2004 враховано за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У зазначеному листі повідомлено, що розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено з урахуванням заробітної плати, визначеної за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 на підставі довідок про заробітну плату, та за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 31.12.2007 за даними, що містяться у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з урахуванням сум виплат, з яких були сплачені страхові внески у розмірах, визначених законодавством. При цьому заробітну плату за листопад 2000 року, листопад-грудень 2005 року, липень, жовтень-грудень 2006 року враховано з урахуванням положень статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Одночасно Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив, що частиною першою статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено призначення пенсії за віком з урахуванням страхового стажу на день звернення за її призначенням із підвищенням розміру пенсії на 0,5 відсотка за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців та на 0,75 відсотка за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
З огляду на те, що ОСОБА_1 з 04.02.1998 отримував пенсію по інвалідності, пенсійний орган зазначив про відсутність підстав для встановлення відповідного підвищення до його пенсії за віком.
Разом з тим, у листі Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 06.06.2019 № 9965/Г-100 (№ 9979/Г-100) зазначено, що під час перевірки пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено наявність у її матеріалах заяви про переведення з пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Однак, рішенням Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва від 31.05.2002 ОСОБА_1 з 20.05.2002 безпідставно переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», унаслідок чого розмір пенсії за віком з 19.08.2015 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обчислено із заробітної плати, визначеної за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 та за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 31.12.2007, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн.
Крім того, під час перевірки пенсійної справи виявлено помилку в частині обчислення коефіцієнта страхового стажу. За матеріалами пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 станом на 19.08.2015 становив 46 років 2 місяці 7 днів, що не відповідало коефіцієнту страхового стажу 0,53083, з урахуванням якого проведено перерахунок пенсії при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У зв`язку з наведеним, Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві надано доручення обчислити розмір пенсії ОСОБА_1 з 19.08.2015 з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки перед зверненням за переведенням на пенсію за віком (2012-2014 роки) у розмірі 2960,62 грн та заробітку, визначеного за вищезазначені періоди. При цьому вказано на необхідність приведення обчислення коефіцієнта страхового стажу у відповідність до норм чинного законодавства.
Листом від 20.06.2019 № 134669/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 , що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Також, у зазначеному листі повідомлено, що з 19.08.2015 пенсійну справу ОСОБА_1 приведено у відповідність згідно з листом Пенсійного фонду України, а саме проведено перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки перед зверненням за переведенням на пенсію за віком (2012-2014 роки) у розмірі 2960,62 грн та заробітної плати, визначеної за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 і за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 31.12.2007, при страховому стажі 46 років 2 місяці 7 днів, з яких стаж до 01.01.2004 становив 43 роки 5 місяців 26 днів, а стаж після 01.01.2004 становив 2 роки 8 місяців 11 днів.
Після приведення пенсійної справи у відповідність розмір пенсії ОСОБА_1 становив з 19.08.2015 4356,78 грн, з 01.10.2017 4396,71 грн, з 01.03.2019 4843,89 грн.
Відповідно до даних пенсійної справи ОСОБА_1 , після 19.08.2015 пенсійним органом неодноразово проводилися перерахунки його пенсії у зв`язку з індексацією та зміною прожиткового мінімуму.
Дії та рішення пенсійного органу щодо переведення ОСОБА_1 з 19.08.2015 на підставі його заяви на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також подальшого приведення пенсійної справи у відповідність та здійснених перерахунків пенсії ОСОБА_1 не оскаржувалися, як і не оскаржувалися визначений для нарахування пенсії страховий стаж та використані показники заробітної плати.
Вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві неправильно враховано заробітну плату та страхові внески під час обчислення пенсії за віком, а також не забезпечено належного відображення відповідних відомостей у системі персоніфікованого обліку, позивач до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини першої статті 27 Закону № 1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп Ч Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною 1 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено порядок обчислення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та індивідуального коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи.
Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-IV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
За приписами частини першої статті 29 Закону № 1058-IV, особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії на 0,5 відсотка за кожний повний місяць страхового стажу у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців та на 0,75 відсотка за кожний повний місяць страхового стажу у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
Відповідно до статті 16 Закону № 1058-IV, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі, вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки.
За положеннями частини другої статті 20 Закону № 1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV, облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до статті 22 Закону № 1058-IV, відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду, зокрема, для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, визначення права застрахованої особи на отримання пенсійних виплат, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 20 Закону № 2464-VI, реєстр застрахованих осіб є автоматизованим банком відомостей, створеним для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення № 10-1).
Відповідно до пункту 3 розділу II Положення № 10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них вносяться в електронному вигляді в автоматичному режимі на підставі звітності, що подається страхувальниками, та відомостей, які надходять у порядку міжвідомчого обміну інформацією.
За приписами пункту 4 розділу II Положення № 10-1, у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили та тягне за собою зміну відомостей Реєстру застрахованих осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 04.02.1998 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а у 2002 році був переведений на пенсію за віком як науковий працівник відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
У подальшому, на підставі заяви від 19.08.2015 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, зі змісту листа Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 06.06.2019 № 9965/Г-100 (№ 9979/Г-100) вбачається, що за результатами перевірки пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено неправильність його переведення у 2002 році з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», що вплинуло на застосований під час обчислення пенсії з 19.08.2015 показник середньої заробітної плати.
Крім того, під час зазначеної перевірки виявлено помилку в обчисленні коефіцієнта страхового стажу, у зв`язку з чим Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві доручено провести відповідний перерахунок пенсії з 19.08.2015 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2012-2014 роки в розмірі 2960,62 грн та привести обчислення коефіцієнта страхового стажу у відповідність до вимог законодавства.
На виконання зазначеного доручення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 19.08.2015, про що його повідомлено листом від 20.06.2019 № 134669/03.
Згідно зі змістом вказаного листа, пенсію ОСОБА_1 обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, та з урахуванням страхового стажу тривалістю 46 років 2 місяці 7 днів.
Таким чином, встановлені Пенсійним фондом України порушення, пов`язані з неправильним визначенням виду пенсії у 2002 році, застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік та обчисленням коефіцієнта страхового стажу, стали підставою для проведення відповідного перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 19.08.2015.
При цьому, колегія суддів враховує, що, відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, при призначенні пенсії у 2015 році застосуванню підлягав показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2012-2014 роки.
У постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок щодо необхідності розмежування призначення пенсії за Законом № 1058-IV та переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 45 цього Закону у випадках, коли попередня пенсія була призначена за іншим законом.
Зазначений висновок підлягає врахуванню з огляду на те, що пенсійне забезпечення ОСОБА_1 до звернення 19.08.2015 здійснювалося відповідно до законодавства, яке передбачало спеціальні умови пенсійного забезпечення наукових працівників.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що після проведеного у 2019 році перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 19.08.2015 застосовано саме показник середньої заробітної плати за 2012-2014 роки, що відповідає передбаченому частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV порядку визначення такого показника при призначенні пенсії у 2015 році.
Отже, обставини неправильного застосування пенсійним органом показника середньої заробітної плати за 2007 рік не свідчать про наявність підстав для повторного призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 2015 року, оскільки, відповідний недолік пенсійного розрахунку було усунуто шляхом проведення перерахунку з дати призначення пенсії.
Водночас, посилання ОСОБА_1 на необхідність призначення пенсії за віком за заявою від липня 2015 року є необґрунтованим, оскільки, матеріалами пенсійної справи підтверджено звернення із заявою про призначення пенсії за віком від 19.08.2015, на підставі якої йому призначено відповідну пенсію.
При цьому, проведення перерахунку пенсії у зв`язку з виявленням помилок у раніше застосованих розрахункових показниках не означає необхідності повторного вирішення питання про призначення того самого виду пенсії за відсутності встановлених порушень, які залишилися неусунутими.
Щодо доводів апелянта про неправильне врахування заробітної плати та страхових внесків за період з 2000 по 2007 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000, а в передбачених цією статтею випадках також заробітна плата за відповідні періоди страхового стажу до зазначеної дати.
При цьому, статтею 41 Закону № 1058-IV встановлено перелік виплат (доходів), які враховуються до заробітної плати застрахованої особи для обчислення пенсії, з урахуванням установлених законодавством вимог щодо нарахування та сплати страхових внесків і максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої такі внески сплачуються.
Таким чином, визначення заробітної плати для обчислення пенсії здійснюється не шляхом безпосереднього підсумовування всіх сум страхових внесків, сплачених страхувальниками, а з урахуванням виплат (доходів), які відповідно до законодавства підлягають включенню до заробітної плати для обчислення пенсії, за відповідні календарні місяці страхового стажу.
Слід зазначити, що правове регулювання врахування заробітної плати за періоди до набрання чинності Законом № 1058-IV та після 01.01.2004 має відмінності, що прямо передбачено пунктами 1 та 2 статті 41 зазначеного Закону.
За змістом наведених норм, факт сплати страхувальником певної суми внесків сам по собі не визначає розміру заробітної плати, яка підлягає врахуванню для обчислення пенсії, без установлення періоду її нарахування, виду відповідної виплати та правових підстав включення такої виплати до заробітку застрахованої особи.
У матеріалах справи наявні відомості індивідуального персоніфікованого обліку ОСОБА_1 за формою ОК-5, документи щодо його трудової діяльності та сплати страхових внесків, а також лист Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 06.06.2019 № 9965/Г-100 (№ 9979/Г-100), в якому наведено відомості про порядок врахування заробітної плати під час обчислення його пенсії.
Зокрема, у зазначеному листі повідомлено, що розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено з урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 на підставі відповідних довідок та за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 31.12.2007 відповідно до даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
При цьому, заробітну плату за листопад 2000 року, листопад-грудень 2005 року, липень, жовтень-грудень 2006 року враховано з урахуванням положень статті 41 Закону № 1058-IV.
Наведене спростовує твердження апелянта про те, що пенсійним органом при обчисленні пенсії взагалі не враховувалися відомості щодо його заробітної плати за відповідні періоди.
Разом з тим, ОСОБА_1 наполягає, що під час формування відомостей персоніфікованого обліку та визначення розміру пенсії неправомірно виключено 15989,65 грн заробітної плати, з якої, за його твердженням, були нараховані та фактично сплачені страхові внески, а також неправильно визначено загальну суму заробітку, яка підлягає врахуванню для обчислення пенсії.
Колегія суддів враховує наведені доводи, однак зазначає, що встановлення неправильності обчислення пенсії потребує підтвердження невідповідності конкретних показників заробітної плати, використаних пенсійним органом за відповідні календарні місяці, сумам виплат, які, згідно з положеннями статті 41 Закону № 1058-IV, підлягали врахуванню при обчисленні пенсії.
Натомість, наведені ОСОБА_1 розрахунки ґрунтуються на зіставленні загальних сум страхових внесків, відомостей про надходження та зарахування відповідних платежів і визначеної ним загальної суми заробітної плати, без належного підтвердження того, що конкретні суми виплат були неправомірно виключені з розрахунку пенсії всупереч установленому законодавством порядку.
При цьому, документи про трудову діяльність, нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків підлягають оцінці у взаємозв`язку з відомостями персоніфікованого обліку і вимогами законодавства, чинного у відповідні періоди, а їх наявність сама собою не підтверджує неправильності застосованого пенсійним органом порядку обчислення заробітної плати.
Доводи апелянта про необхідність визначення заробітної плати для обчислення пенсії виключно виходячи із загального розміру фактично сплачених страхових внесків не узгоджуються з установленим статтями 40 та 41 Закону № 1058-IV механізмом обчислення пенсії, який передбачає врахування відповідних виплат (доходів) за конкретні періоди страхового стажу.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі розрахунки та посилання на загальні суми сплачених внесків не дають підстав для висновку про неправомірність визначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві заробітної плати ОСОБА_1 під час проведеного перерахунку пенсії.
Щодо вимоги про приведення відомостей персоніфікованого обліку у відповідність до законодавства, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до положень статті 16 Закону № 1058-IV, застрахована особа має право отримувати відомості, внесені до її персональної облікової картки, та звертатися до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про уточнення відповідних відомостей.
Водночас, порядок ведення Реєстру застрахованих осіб, внесення до нього відомостей, змін та уточнень визначається Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1.
Зазначене правове регулювання передбачає формування відомостей Реєстру застрахованих осіб на підставі звітності страхувальників та інших визначених законодавством джерел інформації, а також установлює порядок внесення змін та уточнень до відповідних відомостей.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із зверненням від 25.11.2019, у якому порушував питання щодо коригування відомостей персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 з урахуванням фактично сплачених страхових внесків.
Листом від 11.12.2019 № 299803/06 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про порядок формування відомостей Реєстру застрахованих осіб, зазначивши, що персоніфіковані відомості про заробітну плату та сплачені внески подаються відповідними страхувальниками, а зміни й уточнення до таких відомостей вносяться на підставі передбачених законодавством документів та інформації.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про можливість звернення до страхувальників щодо подання коригуючих відомостей, а також про визначений законодавством порядок уточнення даних за періоди до 01.01.2011.
Відтак, матеріали справи підтверджують як факт звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу з питання коригування відомостей персоніфікованого обліку, так і надання Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відповідної відповіді.
Разом з тим, наявність такого звернення не свідчить про безумовне виникнення у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві обов`язку внести зміни до персоніфікованих відомостей у спосіб, запропонований ОСОБА_1 , без встановлення невідповідності наявних у Реєстрі даних документально підтвердженим відомостям та визначення конкретних показників, які підлягають коригуванню.
При цьому, покладення на орган Пенсійного фонду України обов`язку щодо ведення Реєстру застрахованих осіб та забезпечення достовірності його відомостей не змінює встановленого законодавством порядку формування відповідних даних і не є підставою для внесення до Реєстру розрахункових показників, визначених застрахованою особою самостійно, без їх належного документального підтвердження.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 зазначав про необхідність коригування відомостей щодо заробітної плати та страхових внесків за 2000-2007 роки, однак, наведені ним розрахунки не підтверджують наявності конкретних розбіжностей між відомостями Реєстру застрахованих осіб і даними, які відповідно до законодавства повинні бути відображені за відповідні календарні місяці.
Також матеріалами справи не встановлено обставин, які б давали підстави визначити конкретний зміст змін до персоніфікованого обліку та покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві обов`язок щодо їх внесення в заявлений спосіб.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ведення персоніфікованого обліку ОСОБА_1 та наявність правових підстав для задоволення відповідної позовної вимоги.
Доводи апелянта щодо невиконання органами Пенсійного фонду України обов`язків з контролю за правильністю нарахування та сплати страхових внесків також не спростовують наведених висновків.
Положеннями законодавства передбачено повноваження органів Пенсійного фонду України щодо здійснення відповідного контролю та перевірки відомостей, необхідних для пенсійного забезпечення застрахованих осіб.
Водночас, наявність у пенсійного органу таких повноважень не свідчить сама собою про неправильність конкретних показників заробітної плати або страхового стажу, використаних при обчисленні пенсії ОСОБА_1 .
При цьому, із матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_1 щодо правильності визначення розміру пенсії розглядалися органами Пенсійного фонду України, за результатами перевірки пенсійної справи виявлено помилки та проведено відповідний перерахунок пенсії з 19.08.2015.
Отже, доводи щодо неналежного виконання контрольних повноважень за відсутності встановлених конкретних порушень при визначенні заробітної плати та страхового стажу, які залишилися неусунутими, не є достатньою підставою для задоволення заявлених позовних вимог.
Щодо посилань ОСОБА_1 на положення статті 29 Закону № 1058-IV, колегія суддів зазначає, що цією нормою врегульовано питання підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочення часу її призначення за наявності визначених законом умов.
Водночас, із встановлених обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 з 04.02.1998 отримував пенсію по інвалідності, у 2002 році був переведений на пенсію за віком як науковий працівник, а з 19.08.2015 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Таким чином, матеріали справи не підтверджують наявності передбачених статтею 29 Закону № 1058-IV умов для встановлення ОСОБА_1 підвищення розміру пенсії за віком у зв`язку з відстроченням часу її призначення.
Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 у редакції від 22.05.2020 не містять самостійної вимоги щодо встановлення відповідного підвищення пенсії, а тому наведені доводи підлягають оцінці виключно в межах їх значення для вирішення заявлених у цій справі вимог.
Посилання апелянта на обставини здійснення ним наукової та науково-технічної діяльності також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що після подання 22.05.2020 позовної заяви в новій редакції предметом судового розгляду є вимоги щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV та приведення відомостей персоніфікованого обліку у відповідність до законодавства.
Разом з тим, вимоги щодо призначення або перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», зокрема, за періоди, які передували призначенню пенсії за віком у 2015 році, не становлять предмета судового розгляду за позовною заявою в редакції від 22.05.2020.
Відповідно, обставини здійснення ОСОБА_1 наукової діяльності можуть враховуватися лише в частині, яка має значення для встановлення страхового стажу, заробітної плати та інших показників, необхідних для вирішення заявлених позовних вимог.
При цьому, наведені апелянтом обставини щодо наукової діяльності не підтверджують неправильності конкретних розрахункових показників, використаних Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві після проведеного перерахунку пенсії.
Також, колегія суддів враховує посилання ОСОБА_1 на інші судові провадження, предметом яких є питання його пенсійного забезпечення.
Водночас, наявність інших судових проваджень не змінює предмета позову в цій справі та не є самостійною підставою для висновку про неправомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які підлягають перевірці в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо інших правовідносин у сфері пенсійного забезпечення ОСОБА_1 не можуть бути підставою для вирішення вимог, які не були предметом розгляду суду першої інстанції у цій справі.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги апелянта щодо доручення Київському окружному адміністративному суду прийняти до провадження адміністративні справи № 320/13513/24 та № 320/9961/25, оскільки, питання прийняття позовних заяв до розгляду та відкриття провадження в адміністративних справах вирішуються відповідним судом у порядку, встановленому КАС України. При цьому, визначені статтею 315 КАС України повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду судового рішення не передбачають можливості надання суду першої інстанції доручень щодо прийняття до провадження інших адміністративних справ, які не є предметом апеляційного перегляду. Відтак, зазначені вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також враховує, що, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, оцінка правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснюється з урахуванням усіх наявних у матеріалах справи доказів, зокрема документів пенсійної справи, відомостей персоніфікованого обліку, результатів перевірки правильності призначення пенсії та здійсненого перерахунку.
Наведені документи підтверджують проведення пенсійним органом перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 19.08.2015 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2012-2014 роки та відповідного страхового стажу, а також розгляд його звернення щодо уточнення персоніфікованих відомостей.
Водночас, встановлені у справі обставини не дають підстав для висновку про неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві конкретних сум заробітної плати всупереч положенням статті 41 Закону № 1058-IV або наявність підтверджених розбіжностей у відомостях персоніфікованого обліку, які підлягають усуненню в заявлений ОСОБА_1 спосіб.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів доходить висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про повторне призначення пенсії за віком з 2015 року та коригування відомостей персоніфікованого обліку не знайшли належного підтвердження за результатами оцінки встановлених у справі обставин та наявних доказів.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки, встановлені у справі обставини та наявні докази не підтверджують протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення та обчислення пенсії за віком, а також наявності передбачених законодавством підстав для внесення заявлених змін до відомостей персоніфікованого обліку.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Безименна Н.В.