Рішення № 140980372 у справі № 727/10289/26 від 26.10.2026

Справа № 727/10289/26

Провадження № 2/727/3378/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Миронюк Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕКСОРА ФІНАНС» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ»), в інтересах якого діє його представник - Сластнікова Людмила Вадимівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоро, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК «НЕКСОРА ФІНАНС» (попереднє найменування - ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ»), в інтересах якого діє його представник - Сластнікова Л.В., звернулося до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 20.05.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачкою було укладено Договір про надання споживчого кредиту №1515267 в електронній формі, підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 25000,00 грн., строком на 350 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 05.05.2025 року, зі встановленою процентною ставкою у розмірі 1,5 % за кожен день користування кредитними коштами.

Вказує, що первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором та перерахував відповідачці кредитні кошти у розмірі 25000,00 грн. шляхом їх зарахування на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені відповідачкою під час укладення договору.

Зазначає, що 18.12.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» було укладено Договір факторингу №18/12/24, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним Договором про надання споживчого кредиту №1515267 від 20.05.2024 року.

Стверджує, що відповідачка свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконала, отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернула та передбачені договором проценти не сплатила, у зв`язку з чим за нею обліковується заборгованість у загальному розмірі 112500,00 грн., з яких: 25000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 87500,00 грн. - заборгованість за процентами, розрахованими за ставкою 1 % на день протягом 350 днів кредитування.

У подальшому, 06.08.2026 року представником позивача - Калачиком В.В. подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначено, що з огляду на перебування відповідачки на військовій службі з 12.09.2024 року та передбачені законодавством пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом позивачем здійснено перерахунок заборгованості, внаслідок чого її розмір зменшено до 53750,00 грн., з яких: 25000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 28750,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 20.05.2024 року по 12.09.2024 року.

На підставі викладеного позивач ТОВ «ФК «НЕКСОРА ФІНАНС» (попереднє найменування - ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ»), в інтересах якого діє його представник - Сластнікова Л.В., з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №1515267 від 20.05.2024 року у розмірі 53750,00 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 липня 2026 року було відкрито спрощене провадження у справі №727/10289/26 (провадження №2/727/3378/26) за позовом ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження до судового засідання на 13 серпня 2026 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 липня 2026 року було задоволено частково клопотання представника позивача ТОВ «ФК «НЕКСОРА ФІНАНС» (попереднє найменування - ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ») - Сластнікової Л.В. про витребування доказів по цивільній справі за позовом ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про те, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , а також у разі підтвердження емітування платіжної картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 - витребувано виписку про рух коштів за відповідним картковим рахунком за період з 20 травня 2024 року по 23 травня 2024 року включно із зазначенням дати та часу зарахування коштів, суми операції, контрагента та призначення платежу.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «НЕКСОРА ФІНАНС» (попереднє найменування - ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ») не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому, у позовній заяві просив розгляд справи провести за його відсутності. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.

При цьому, згідно з поданими до суду відповіддю на відзив та додатковими поясненнями, представник позивача ТОВ «ФК «НЕКСОРА ФІНАНС» (попереднє найменування - ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ») - Калачик В.В. зазначає, що не заперечує факту проходження відповідачкою військової служби з 12.09.2024 року та поширення на неї передбачених законодавством пільг щодо ненарахування процентів за користування кредитом, однак вказує, що такі пільги не мають зворотної дії та не звільняють її від сплати процентів, нарахованих до початку військової служби, у зв`язку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог до 53750,00 грн.

Крім цього, зазначає, що факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 25000,00 грн. підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» та банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду, а перехід права вимоги до позивача підтверджується договором факторингу.

Стверджує, що проценти за користування кредитом нараховані правомірно із застосуванням зниженої процентної ставки у розмірі 1 % на день та є платою за користування кредитними коштами, а не штрафними санкціями.

Вважає позовні вимоги ТОВ «ФК «НЕКСОРА ФІНАНС» (попереднє найменування - ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ») обґрунтованими, заперечує проти закриття провадження у справі та просить суд задовольнити позов з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог, а також просить суд стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча повідомлялась судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення судового засідання від неї до суду не надходило. За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду справи у її відсутності.

При цьому, згідно зі спрямованим до суду відповідачкою ОСОБА_1 відзивом на позовну заяву вбачається, що остання заперечує проти стягнення процентів за користування кредитом, посилаючись на передбачені законодавством пільги для військовослужбовців.

Відповідачка зазначає, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації та має статус учасника бойових дій.

Стверджує, що відповідно до вимог пункту 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вона має пільгу від нарахування процентів, штрафів та пені за кредитними договорами, у зв`язку з чим вважає безпідставним стягнення з неї процентів за користування кредитними коштами.

З огляду на викладене відповідачка просить суд закрити провадження у справі, відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом або направити справу в цій частині на новий розгляд для встановлення періодів нарахування процентів та їх перерахунку, а також здійснити новий розподіл судових витрат.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, а також подані відповідачкою відзив на позовну заяву, представником позивача відповідь на відзив та додаткові пояснення, вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «НЕКСОРА ФІНАНС» є обґрунтованими частково та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 20.05.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісним кредитором) та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено в електронній формі Договір про надання споживчого кредиту №1515267 за продуктом «NewShort», підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «H492», відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 25000,00 грн., а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними (а.с.25-27).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.5.1 вищевказаного Договору сума кредиту становила 25000,00 грн., строк кредитування - 350 днів, а стандартна процентна ставка - 1,5 % за кожен день користування кредитними коштами. Кінцевою датою повернення кредиту згідно з графіком платежів визначено 05.05.2025 року (а.с.25-27).

Згідно з пунктом 3.1 Договору проценти за користування кредитними коштами нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування (а.с.25-27).

При цьому, відповідно до пункту 3.2 Договору до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана у графіку платежів (а.с.27), якою є 14.06.2024 року (а.с.25-27).

Зазначені умови та правила також містяться у відповідному паспорті споживчого кредитування (а.с.23).

При цьому, вищевказаний Договір містить відмітку про його підписання 20.05.2024 року о 19 год. 41 хв. відповідачкою ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «H492» (а.с.25-27).

На виконання умов вищевказаного кредитного договору 20.05.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» перерахувало відповідачці кредитні кошти у розмірі 25000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250708-1233 від 08.07.2025 року про успішне здійснення відповідного переказу (а.с.22), а також наданою на виконання вищевказаної ухвали суду випискою АТ КБ «ПриватБанк» за період з 20.05.2024 року по 23.05.2024 року, якою підтверджено належність зазначеної платіжної картки відповідачці та зарахування на її рахунок 20.05.2024 року грошових коштів у розмірі 25000,00 грн (а.с.64-66).

При цьому, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за Договором №1515267 від 20.05.2024 року, проценти нараховувалися за ставкою 1 % на день протягом 350 днів кредитування. Платежів у рахунок погашення основної суми кредиту та процентів відповідачкою здійснено не було, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості визначено у сумі 112500,00 грн., з яких: 25000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 87500,00 грн. - заборгованість за процентами (а.с.12-16).

Водночас, із долучених відповідачкою документів, зокрема військового квитка, довідки військової частини НОМЕР_2 від 29.06.2026 року №1504/11372 та посвідчення учасника бойових дій, вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 з 12.09.2024 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 та має статус учасника бойових дій (а.с.38, 39, 42, 91-94).

При цьому, у подальшому позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 06.08.2026 року, яка була прийнята судом, та відповідно до якої, з урахуванням проходження відповідачкою військової служби з 12.09.2024 року, здійснено перерахунок заборгованості та визначено її загальний розмір у сумі 53750,00 грн., з яких: 25000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 28750,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період до початку проходження військової служби (а.с.48-50).

18.12.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» як клієнтом та ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» як фактором було укладено Договір факторингу №18/12/24, відповідно до умов якого до позивача перейшли права грошової вимоги за кредитними договорами, включеними до відповідного Реєстру боржників (а.с.19-21).

Із наданого позивачем Витягу з акта приймання-передачі Реєстру боржників від 18.12.2024 року вбачається, що до нього включено відповідачку ОСОБА_2 та Договір №1515267 від 20.05.2024 року із загальним розміром заборгованості 112500,00 грн. (а.с.7).

При цьому, на підтвердження виконання умов договору факторингу позивачем долучено відповідну платіжну інструкцію №201 від 19.12.2024 року про перерахування ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» грошових коштів (а.с.28).

Також судом встановлено, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ», оформленим протоколом №25 від 09.10.2026 року, змінено найменування Товариства на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕКСОРА ФІНАНС», при цьому код ЄДРПОУ юридичної особи залишився незмінним - 40274286 (а.с.72-76).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у відповідачки ОСОБА_1 наявна заборгованість перед позивачем ТОВ «ФК «НЕКСОРА ФІНАНС» (попереднє найменування - ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ») за Договором про надання споживчого кредиту №1515267 від 20.05.2024 року, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі Договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024 року.

Разом з тим, суд не погоджується з визначеним позивачем розміром заборгованості в частині процентів за користування кредитом у розмірі 28750,00 грн., виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», серед іншого, передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на весь час такого призову проценти за користування кредитом не нараховуються, крім передбачених законом випадків.

Зазначена норма є спеціальною щодо загальних положень цивільного законодавства, які регулюють виконання зобов`язань за кредитними договорами, та передбачає відповідні гарантії для осіб, які проходять військову службу в особливий період.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2024 року по справі №426/4264/19 зазначив, що відповідно до пункту 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

До аналогічного висновку щодо необхідності застосування передбачених законом гарантій для військовослужбовців при вирішенні спорів про стягнення кредитної заборгованості Верховний Суд дійшов у постанові від 25 серпня 2026 року у справі №372/1624/23.

При цьому, із долучених відповідачкою документів, зокрема копії військового квитка (а.с.91-94) та довідки військової частини НОМЕР_2 від 29.06.2026 року №1504/11372 (а.с.39), вбачається, що ОСОБА_1 12.09.2024 року було призвано на військову службу під час мобілізації, яку остання продовжує проходити.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, вищевказаний Кредитний договір №1515267 було укладено 20.05.2024 року, тобто до початку проходження відповідачкою військової служби, а відтак передбачені пунктом 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантії щодо ненарахування процентів за користування кредитом підлягають застосуванню до відповідачки саме з 12.09.2024 року.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що проценти за користування кредитними коштами, які були належним чином нараховані до початку проходження відповідачкою військової служби, підлягають сплаті на загальних підставах, оскільки сам факт подальшого призову на військову службу не припиняє обов`язку зі сплати процентів, правомірно нарахованих за попередній період користування кредитом.

Разом з тим, перевіряючи правильність визначеного позивачем розміру таких процентів, суд виходить із наступного.

Так, відповідно до пункту 3.1 Договору №1515267 від 20.05.2024 року проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитними коштами протягом строку кредитування.

Водночас пунктом 3.2 вищевказаного Договору прямо передбачено, що до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана у графіку платежів.

При цьому, відповідно до графіка платежів (а.с.27), який є невід`ємною частиною кредитного договору, першою датою сплати процентів визначено 14.06.2024 року, яка, з огляду на вищевказані умови Договору, не підлягає включенню до періоду їх нарахування.

Водночас позивачем здійснено нарахування процентів за 14.06.2024 року, який відповідно до умов Договору не повинен включатися до розрахунку, а також за 12.09.2024 року, коли відповідачка вже була призвана на військову службу.

Таким чином, враховуючи, що період із 20.05.2024 року по 11.09.2024 року включно становить 115 календарних днів, з яких відповідно до пункту 3.2 кредитного договору підлягає виключенню 14.06.2024 року, суд приходить до висновку, що проценти за користування кредитними коштами до початку проходження відповідачкою військової служби підлягають нарахуванню за 114 днів.

Отже, за умови застосування визначеної позивачем процентної ставки у розмірі 1 % на день та виходячи із суми отриманого відповідачкою кредиту 25000,00 грн., розмір процентів за користування кредитними коштами за вищевказаний період становить 28500,00 грн. (25000,00 грн. х 1 % х 114 днів), а не 28750,00 грн., як зазначено у поданому позивачем розрахунку.

При цьому, суд зазначає, що перехід права грошової вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «НЕКСОРА ФІНАНС» не змінює обсягу зобов`язань відповідачки, оскільки відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 28750,00 грн. є обґрунтованою частково, а саме в сумі 28500,00 грн., тоді як у стягненні решти 250,00 грн. процентів слід відмовити, оскільки їх нарахування не відповідає умовам кредитного договору та встановленим законом гарантіям щодо ненарахування процентів за період проходження відповідачкою військової служби.

Водночас суд враховує, що передбачені законодавством пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом не звільняють військовослужбовців від обов`язку повернення фактично отриманої основної суми кредиту.

При цьому, наявними у матеріалах справи доказами, зокрема кредитним договором, листом ТОВ «ПЕЙТЕК» та наданою на виконання ухвали суду банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк», підтверджено факт отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 25000,00 грн., тоді як доказів повернення зазначеної суми кредиту відповідачкою суду не надано.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, а також оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем ТОВ «ФК «НЕКСОРА ФІНАНС» належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №1515267 від 20.05.2024 року в загальному розмірі 53500,00 грн., з яких: 25000,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 28500,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, тоді як обґрунтованість нарахування решти 250,00 грн. процентів позивачем не доведена.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідачки ОСОБА_1 щодо повного звільнення її від сплати процентів за користування кредитом, оскільки передбачені пунктом 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантії поширюються на останню з моменту призову на військову службу - 12.09.2024 року та не звільняють від сплати процентів, правомірно нарахованих за попередній період.

Водночас положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не договірних процентів за користування кредитом.

Щодо клопотання відповідачки про закриття провадження у справі, скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, то суд зазначає, що передбачених статтею 255 ЦПК України підстав для закриття провадження не встановлено, а вимоги щодо скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд не входять до компетенції суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «НЕКСОРА ФІНАНС» (попереднє найменування - ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - слід задовольнити частково.

Крім цього, з відповідачки ОСОБА_1 , на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача ТОВ «ФК «НЕКСОРА ФІНАНС» (попереднє найменування - ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ») сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2649,89 грн. (2662,40 х 99,53 %), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕКСОРА ФІНАНС» (попереднє найменування - ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ»), в інтересах якого діє його представник - Сластнікова Людмила Вадимівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕКСОРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 40274286, заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №1515267 від 20 травня 2024 року в розмірі 53500,00 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот) гривень, з яких: 25000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 28500,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕКСОРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 40274286, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2649,89 (дві тисячі шістсот сорок дев`ять) гривень (вісімдесят дев`ять) копійок.

В іншій частині вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: