ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 402/770/25
провадження № 22-ц/4809/480/26
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гулий Андрій Васильович, на рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2025 року (суддя Гришак А.М.) у справі за позовом Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Благовіщенської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об`єкту природно-заповідного фонду,-
встановив:
У червні 2025 року заступник керівника Голованівської окружної прокуратури звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до рішення сесії 6 скликання Кіровоградської обласної Ради №183 від 19.08.2011 «Про оголошення території і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» на території Благовіщенської міської ради оголошено територію ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» загальною площею 293.13 га такою, що належить до природно-заповідного фонду. Цим рішенням передбачено, що заказник створюється на схилах долини правого і лівого берегів річки Синиця між селами Синицівка, Кам`яний Брід та Шамраївка Благовіщенського району.
З метою збереження об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення між Департаментом екології та природніх ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації та Благовіщенською міською радою укладено охоронне зобов`язання №МЗланд73-564 від 24.03.2023 року, яким передано під охорону та дотримання встановленого режиму територія ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» загальною площею 293.13 га в адміністративних межах Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області.
Згідно з охоронним зобов`язанням та Положенням про ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський», яке затверджено розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №286-р від 24.03.2023 року Благовіщенська міська рада зобов`язана забезпечити встановлений режим та охорону території заказника.
Отже, ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський» є об`єктом природно-заповідного фонду та відповідно територія ( земельна ділянка) під ним - землями природно-заповідного фонду.
Вказав, що прокурорським вивченням інформації з відкритих джерел, зокрема інтернет - порталу об`єктів природно заповідного фонду та даних Публічної кадастрової карти України встановлено що на території Благовіщенської міської ради допущено факт відведення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га у приватну власність громадян, яка розташована в межах територій об`єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника «Кам`яногірський».
Вказане підтверджується допрацьованими даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з яких вбачається, що державним реєстратором Вільхівської сільської ради Корсун В.С. 17.11.2000 року за №39261944 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334, площею 2 га на підставі рішення Синицівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області №234 від 13.11.2020.
Згідно листа Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської ОВА №26-01-20/1130/0.26 від 13.05.2025 р. на запит прокурора №54/03-2699 вих-25 від 09.05.2025 отримано підтвердження, що проект землеустрою та землевпорядна документація щодо відведення у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334, площею 2 га не погоджувалась. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га передана у приватну власність ОСОБА_1 з порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд - ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».
Водночас, з картографічних матеріалів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334, площею 2 га повністю входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» і належить до земель природно-заповідного фонду. Розташування вказаної земельної ділянки у межах об`єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» свідчить про неможливість перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Також вказав, що в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельних ділянок природно-заповідного фонду відповідач не міг не знати про фактичне місцезнаходження цієї земельної ділянки, що ставить його добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.
Посилаючись на ці обставини, заступник керівника Голованівської окружної прокуратури просив усунути перешкоди власнику - Благовіщенській об`єднаній територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути Благовіщенській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га; усунути перешкоди власнику - Благовіщенській об`єднаній територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га з одночасним припиненням усіх речових прав на неї, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки; усунути перешкоди власнику - Благовіщенській об`єднаній територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га з припиненням усіх речових прав на неї і закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2025 року позов задоволено.
Суд вирішив:
-усунути перешкоди власнику - Благовіщенській об`єднаній територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Благовіщенській міській раді (код ЄДРПОУ: 005402697) земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га;
-усунути перешкоди власнику - Благовіщенській об`єднаній територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га з одночасним припиненням усіх речових прав на неї, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки;
-усунути перешкоди власнику - Благовіщенській об`єднаній територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га з припиненням усіх речових прав на неї і закриттям розділу Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
Стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 9084,00 грн. за подачу позову код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800,).
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням 6 скликання Кіровоградської обласної Ради №183 від 19.08.2011 «Про оголошення території і об`єктів природно заповідного фонду місцевого значення» не встановлено межі цих ділянок та їх місце розташування, а містить лише вказівку на площу 293,13 га. Окрім цього, судом не досліджувався проект землеустрою, який мав бути розроблений відповідно до постанови КМУ від 25.08.2004 року № 1094 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж природоохоронного, призначення».
Разом з тим, зазначив, що відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства (згідно КВЦПЗ:01.03) за адресою: Кіровоградська область, Благовіщенський район, Синицівська сільська рада, який виготовлено станом на 2020 рік встановлено: «При проведенні польових геодезичних робіт та візуального обстеження земельної ділянки земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, водного фонду на земельній ділянці не виявлено. Земельна ділянка розташована за межами об`єкту природно-заповідного фонду, за межами прибережних захисних смуг, водних об`єктів та не входить до території історичних ареалів населених місць, земельної ділянки на якій розміщені об`єкти культурної спадщини». Відповідно до ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про державний земельний кадастр», додаток №6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 року № 1051 встановлено, що в переліку обмежень щодо використання земельної ділянки відсутні такі обмеження, як 01.01 «Охоронна зона навколо об`єкта природно-заповідного фонду» та 10 «Території та об`єкти природно-заповідного фонду». Також слід наголосити, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало висновок про розгляд документації із землеустрою № 17785/82-20 від 25.09.2020 року, у якому відсутні відомості, що на спірній земельній ділянці наявні будь-які обмеження, зокрема, що земельна ділянка розташована в межах об`єкту природно заповідного фонду та погодило документації із землеустрою відповідача.
Також, вказав, що матеріали справи не містять відомості, зокрема картографічні матеріали, які підтверджували, що межі території об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника «Кам`яногірський» в межах території якої наявна спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2га. є ідентичні межам, які була створені відповідно до рішення сесії 6 скликання Кіровоградської обласної Ради №183 від 19.08.2011 «Про оголошення території і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення».
Крім того, вважає, що до участі у справі необхідно було залучити ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АНАСТАСІЯ», яке є орендарем даної земельної ділянки (№ запису про право:39820774, дата державної реєстрації права оренди 14.12.2020 року), що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, оскільки результат розгляду справи безпосередньо впливатиме на право оренди даної юридичної особи на спірну земельну ділянку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням сесії 6 скликання Кіровоградської обласної Ради №183 від 19.08.2011 «Про оголошення території і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» оголошено території: «Громадське», «Чайчина балка», «Косюрівський», «Малі Байраки», «Калинова балка», «Бандурівський», «Гренівський», «Кам`яногірський», «Кринички», наведені у додатку, такими що належать до природно-заповідного фонду місцевого значення. /а.с.46/.
Відповідно до додатку до рішення Кіровоградської обласної ради від 19 серпня 2011 року №У 183, в якому визначено перелік територій і об`єктів, що оголошуються територіями та об`єктами природно-заповідного фонду місцевого значення, зокрема заказник «Кам`яногірський» створюється на схилах долини правого і лівого берегів річки Синиця між селами Синицівка, Кам`яний Брід та Шамраївка Благовіщенського району загальною площею 293.13 га /а.с.48-51/.
Рішенням Синицівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області від 21 березня 2019 року № 142 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особисто- селянського господарства із земель у запасі та на території Синицівської сільської ради (за межами населеного пункту) Благовіщенського району Кіровоградської області /а.с.108 зв/.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.06.2025,
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 площею 2 га. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.112020 за №39261944 Право власності набуто на підставі рішення Синицівської сільської ради №234 від 13.112020 (а.с.37-38).
Згідно інформації від 16.05.2025, наданої Голованівській окружній прокуратурі Кіровоградської області, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області про надання відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:0334, [номер приховано]:02:000:5167, [номер приховано]:02:000:5168, вказано, що земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:0334, [номер приховано]:02:000:5167, [номер приховано]:02:000:5168, відповідно до картографічних матеріалів Державного земельного кадастру, входять в межі інформаційно-довідкового шару «Природно-заповідний фонд». Межі природно-заповідного фонду ландшафтних заказників місцевого значення «Кам`яногірський» в натурі не встановлено, документація до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель відділу не надходила. Також зазначено, що аналітичний шар «Природно-заповідний фонд», створений відповідно до інформації про об`єкти природно-заповідного фонду України, наданої Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України. Шар «Природно-заповідний фонд» - відображає межі об`єктів природно-заповідного фонду України. Шар не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить виключно інформативний характер. Державний земельний кадастр містить інформацію про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, відомості про які внесено до цього на підставі відповідної документації із землеустрою, яка передбачена статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» /а.с.62-63/.
Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства (згідно КВЦПЗ:01.03) за адресою: Кіровоградська область, Благовіщенський район, Синицівська сільська рада, який виготовлено станом на 2020 рік встановлено: При проведенні польових геодезичних робіт та візуального обстеження земельної ділянки земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, водного фонду на земельній ділянці не виявлено. Земельна ділянка розташована за межами об`єкту природно-заповідного фонду, за межами прибережних захисних смуг, водних об`єктів та не входить до території історичних ареалів населених місць, земельної ділянки на якій розміщені об`єкти культурної спадщини /а.с.105-122/.
Разом з тим, зі схеми розташування земельної ділянки видно, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0334 розташована вздовж річки Синиця.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
-втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
-якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною першою статті 14 Конституції України та частиною першою статті 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина перша-друга статті 3 ЗК України).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Згідно із статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
В частинах першій-четвертій статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.
Землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність (пункт «в» частини четвертої статті 83 ЗК України).
Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.
У частинах першій та другій статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У частині першій та четвертій статті 186-1 ЗК України встановлено, що проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Частиною третьою статті 186-1 ЗК України проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.
У частині першій та третій статті 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її передачу у приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Апеляційний суд зауважує, що відсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не може бути підставою для висновку про відсутність об`єкта природно-заповідного фонду, межі якого були визначені рішенням органу місцевого самоврядування.
Зокрема у постановах від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11164/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 16 вересня 2022 року у справі №752/3090/19 Верховний Суд звертав увагу, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується із положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.
Отже, незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5, відповідно якої суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц підкреслено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Норма частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим, у разі подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача норми частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення, що, однак, не звільняє позивача від обов`язку визначити при зверненні до суду підстави позову, тобто чи майно витребовується у добросовісного чи недобросовісного набувача.
У разі встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування норм частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Водночас у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду.
Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом першої інстанції у рішенні не вирішувалось.
У позовній заяві вказано, що дії відповідача під час набуття земельної ділянки у власність були недобросовісними, оскільки він знав, або прояви вшивши розумну обачність, міг знати про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду та вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.
Разом з тим, апеляційний суд не вбачає дії відповідача недобросовісними, оскільки як встановлено судом при набутті спірної земельної ділянки у власність відповідачем відомості в державному реєстрі щодо перебування спірної земельної ділянки в межах земель природно-заповідного фонду була відсутня, тому відповідач об`єктивно не міг знати про те, що земельна ділянка розташована в межах заказника «Кам`яногірський».
При цьому, Голованівською окружною прокуратурою не було внесено на депозитний рахунок суду суму коштів вартістю спірної земельної ділянки в рахунок компенсації, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги з з Голованівської окружної прокуратури на користь відповідача підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 10 900, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гулий Андрій Васильович, задовольнити.
Рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Благовіщенської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об`єкту природно-заповідного фонду - відмовити.
Стягнути з Голованівської окружної прокуратури (ЄДРПОУ 02910025) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 10 900 грн 80 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26.10.2026.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич