Судові рішення

Рішення № 140987222 у справі № 201/13567/26 від 26.10.2026

Рішення від 26.10.2026 у цивільній справі № 201/13567/26 (категорія «Про відшкодування шкоди»). Суд: Соборний районний суд міста Дніпра, суддя Демидова С. О.

Справа№ 201/13567/26
СудСоборний районний суд міста Дніпра
СуддяДемидова С. О.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро відшкодування шкоди
Дата ухвалення26.10.2026
Надійшло до реєстру28.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140987222

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 201/13567/26

Провадження № 2/201/7312/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року місто Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Демидова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

03 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», про відшкодування моральної шкоди в якому просив суд:

-Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з нещасним випадком, що пов`язаний з виробництвом суму грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 19 серпня 1985 року по 04 травня 1988 року; з 26 квітня 1990 року по 25 жовтня 1993 року; з 11 листопада 1993 року по 16 грудня 1998 року; з 24 грудня 1998 року по 06 травня 1999 року; з 11 травня 1999 року по 30 листопада 2006 року; з 01 грудня 2006 року по 08 червня 2007 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля».

За час роботи на підприємстві відповідача з ним стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується актом №86 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 23 травня 1995 року. П. 11 акту форми Н-1 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: при передвижці 111 секції постраждалий ОСОБА_1 , знаходячись під захистом 110 секції, правою рукою управляв ручками гідросистеми, а лівою рукою притримував комбайновий кабель, щоб не пошкодити його, в цей час відламаним із покрівлі шматком породи між перекриттями секцій 110-111 травмував палець лівої руки.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 06 вересня 1995 року йому первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 10% по трудовому каліцтву.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 30 травня 2008 року йому повторно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 10% по трудовому каліцтву згідно Акту №86. Інші 75% втрати працездатності не є предметом позовних вимог.

У зв`язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві його зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Ушкодження має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього травми.

13 жовтня 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав необгрунтованості.

Внаслідок нещасного випадку позивач отримав тілесні ушкодження, що підтверджується Актом про нещасний випадок на виробництві від 23.05.1995 року. Комісією було встановлено причини нещасного випадку та особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці - гірник очисного забою ОСОБА_1 порушив параграф 2 «Інструкції з охорони праці для ГОЗ»

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Не виконання вищезазначених правил безпеки, свідчить про грубу необережність потерпілого, а не просту необачність що призвели до даного нещасного випадку.

Основною причиною нещасний випадку ОСОБА_1 є дії джерела підвищеної небезпеки внаслідок грубого порушення нормативних актів з охорони праці потерпілим.

Вважали ці обставини мають бути враховані судом при винесенні рішення у даній справі.

Крім того, право на отримання потерпілим відшкодування шкоди у разі настання стійкої втрати працездатності у тому числі і виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності за висновком МСЕК.

У даному випадку відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 06.09.1995 року.

Позивачу первинно встановлено 10% втрати працездатності, по трудовому каліцтву. З дня виникнення правовідносин - 1995 р. по день звернення до суду з позовною заявою - 2026 р. пройшло 31 рік, проте позивачем не було належним чином обґрунтовано причину тривалості не звернення с позовом про відшкодування моральної шкоди внаслідок втрати професійної працездатності.

16 жовтня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив в якому наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 04 вересня 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О.

Ухвалою судді від 08 вересня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», про відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Фактичні обставини, встановлені судом

Згідно копії трудової книги ОСОБА_1 з 19 серпня 1985 року по 04 травня 1988 року; з 26 квітня 1990 року по 25 жовтня 1993 року; з 11 листопада 1993 року по 16 грудня 1998 року; з 24 грудня 1998 року по 06 травня 1999 року; з 11 травня 1999 року по 30 листопада 2006 року; з 01 грудня 2006 року по 08 червня 2007 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля».

Відповідно до Акту № 86 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 23 травня 1995 року: при передвижці 111 секції постраждалий ОСОБА_1 , знаходячись під захистом 110 секції, правою рукою управляв ручками гідросистеми, а лівою рукою притримував комбайновий кабель, щоб не пошкодити його, в цей час відламаним із покрівлі шматком породи між перекриттями секцій 110-111 травмував палець лівої руки.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 06 вересня 1995 року позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 10% по трудовому каліцтву.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 30 травня 2008 року позивачу повторно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 10% по трудовому каліцтву згідно Акту №86.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Так позивачем на підтвердження нещасного випадку на підприємстві та отримання трудового каліцтва надано Акт № 86 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 23 травня 1995 року та довідку Медико-соціальної експертної комісії від 06 вересня 1995 року якою позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 10% по трудовому каліцтву.

Тож, факт настання причинно-наслідкового зв`язку із настанням каліцтва пов`язаного із виробництвом, позивачем було доведено наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи надані позивачем докази суд вважає доведеними позовні вимоги про спричинення позивачу моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я на підприємстві.

Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Під час визначення розміру моральної шкоди суд враховує й вину позивача у нещасному випадку. За таких обставин, суд вважає розумним та справедливим стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 30 000 грн, а в іншій частині відмовити.

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164. 2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так після цієї дати чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. (Постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21)

У зв`язку із зазначеним, моральна шкода на користь позивача підлягає стягненню без з утримання податку та обов`язкових платежів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 300 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, Конституції України, ст.ст.5,11,1167,1174 та керуючись ст. 13, 76-78, 81, 263 - 265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353) на користь держави судовий збір в розмірі 300 (триста) гр..

В іншій частині позовних вимог відмовити

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76

Суддя С.О. Демидова

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
08.09.2026 Ухвала № 139544841 Соборний районний суд міста Дніпра

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 00178353. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг