Судові рішення

Рішення № 140987326 у справі № 176/668/26 від 27.10.2026

Рішення від 27.10.2026 у цивільній справі № 176/668/26 (категорія «Споживчого кредиту»). Суд: Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області, суддя Гусейнов К. А.

Справа№ 176/668/26
СудЖовтоводський міський суд Дніпропетровської області
СуддяГусейнов К. А.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСпоживчого кредиту
Дата ухвалення27.10.2026
Надійшло до реєстру28.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140987326

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

справа №176/668/26

провадження №2/176/1119/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнова К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2026 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №12291 від 09.06.2024 року в розмірі 51800 грн, суми сплаченого судового збору в розмірі 2662,4 грн та 10000 грн витрат на правову допомогу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 12291 від 09.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 гривень, строком на 365 днів (до 09.06.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування (547,50% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://kltcredit.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 828915 направлявся відповідачу 09.06.2024 року о 16:46:01 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений Кредитному договорі та ІТС.

Кредитний договір був підписаний 09.06.2024 року о 16:46:11 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 828915 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://kltcredit.com.ua.

Кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн. були переказані відповідачу 09.06.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що підтверджується довідкою платіжної установи (завірена копія додається).

Відповідно до п.1.2. Кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,50 % від суми кредиту за кожен день користування (547,50% річних).

Строк надання кредиту відповідно до п.1.3. Кредитного договору становить 365 днів.

Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в Додатку №1 до Кредитного договору (далі по тексту - Графік платежів).

Відповідно до п.п. 2.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк (п.1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Відповідно до п.4.2 Кредитного договору, нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. Кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Позивач звертає стягнення на суму кредиту та прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 09.06.2024 року по 09.06.2025 року.

Таким чином, в порушення умов Кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за Кредитним договором становить:

- 8000,00 грн - заборгованість за кредитом;

- 43800,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 09.06.2024 року по 09.06.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом (547,50% річних) та Графіку платежів.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просить суд стягнути вищезазначену заборгованість за Кредитним договором №12291 від 09.06.2024 року у розмірі 51800 грн, а також понесені судові витрати по справі у розмірі 2662,4 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином. Заперечень від представника позивача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, не надходило.

31 березня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив, в якому вона просила відмовити позивачу в задоволенні позову.

У відзиві відповідач зазначила, що позовні вимоги вона не визнає та заперечує щодо їх задоволення, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання їй кредитних коштів.

Так у п.2.1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №12291 від 09.06.2024 року зазначено реквізити платіжної картки, а саме НОМЕР_1 . Відповідач звертає увагу, що номер платіжного засобу, який начебто належить ОСОБА_1 - невідомий. Ця обставина, на думку відповідача, унеможливлює встановити належність даного номеру банківської картки саме ОСОБА_1 , так як реквізити сторін в момент підписання договору мають бути зазначені в повному обсязі.

Відсутність доказів отримання відповідачем кредитних коштів унеможливлює, на її думку, встановлення: дати початку дії вищевказаних договорів, суми наданого кредиту, правильність нарахування відсотків, які нараховуються від суми наданих кредитних коштів з дати їх отримання.

Відповідач вважає, що належних та допустимих документів, які передбачені статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» і які підтверджують переказ позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним, позивачем не надано. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є достовірним доказом наявності заборгованості.

На думку відповідача, позивачем до позовної заяви не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачці по вищевказаному договору про споживчий кредит були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем.

Також, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що банківська картка № НОМЕР_1 , яка зазначена в договорі, відкрита на ім`я ОСОБА_1 , а також зарахування на користь останньої грошових коштів на її банківську картку/рахунок.

Щодо нарахованих відсотків відповідач зазначає наступне.

Як вбачається з кредитного договору, який укладено між сторонами 09,06.2024 року, сторонами погоджено, що розмір процентної ставка за користування кредитом становить 1,5 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка 547,50%) користування кредитом (п.1.3.).

Пунктом 5 розділу І ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-ІХ від 22.11.2023), статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування »доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 року.

Відповідач зазначає, що договір між сторонами укладено 09.06.2024 року, отже договір було укладено після набрання чинності Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023, тому дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на кредитний договір укладений між сторонами, який є підставою даного позову.

Згідно п.17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

За таких обставин, відповідач вважає, що слід врахувати, що в період з 24.12.2023 по 21.04.2024 розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, з 22.04.2024 по 19.08.2024 розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %, з 20.08.2024 року - розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,0 %. Тобто, законодавцем встановлено граничний розмір процентної ставки протягом вказаних періодів.

Відповідач вважає, що хоча між сторонами не було укладено додаткову угоду про зменшення розміру процентної ставки, проте проценти не можуть перевищувати розмір, встановлений законом.

За таких обставин, відповідач вважає, що розмір нарахованих відсотків не в повній мірі відповідає вимогам ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Також, відповідач звертає увагу суду на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Так, кредитний договір між сторонами було укладено 09.06.2024, термін дії договору 365 днів. Отже, за період з 09.06.2024 по 19.08.2024 (71 день) розмір відсотків, нарахований позивачем виходячи з розміру відсоткової ставки 1,5 % в сумі 8520,00 грн відповідає розміру визначеному договором та граничному розміру процентної ставки, визначеної законом.

Натомість, відповідач вважає, що за період з 20.08.2024 по 09.06.2025 розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, отже розмір нарахованих позивачем процентів, виходячи з розміру відсоткової ставки 1,5 %, суперечить граничному розміру процентної ставки, визначеної законом. Таким чином, розмір відсотків за період з 20.08.2024 по 09.06.2025 за 294 дні (365 днів - 71 днів), виходячи з розміру денної процентної ставки 1,0 % становить: 23520,00 грн. (80,00 грн, (розмір відсотків в день)х 294 (днів в періоді).

Таким чином, на думку відповідача загальний розмір відсотків за період з 09.06.2024 по 09.06.2025 - терміну дії договору становить 32040,00 грн.

Окрім того, відповідач посилається на п.5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з яким несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідач вважає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими відсотками не є співрозмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Що стосуються витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., відповідач вважає суму завищеною і такою, що підлягає зменшенню до 1000,00 гривень.

06 квітня 2026 року від представника позивача ТОВ «КЛТ Кредит» до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зазначив, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://kltcredit.com.ua/ та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач зареєструвався на веб-сайті Позивача в мережі Інтернет https://monetka.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Представник позивача звертає увагу суду, що укладення відповідачем з позивачем Договору №12291 від 09.06.2024 року це право, а не обов`язок відповідача, яке було реалізовано на власний розсуд відповідачем, який є вільним у своєму виборі. При цьому відповідач не був обмежений ні у часі для ознайомлення з умовами кредитування, ні у часі для ознайомлення з самим Договором. Також відповідач не обмежений у проведенні порівняльного аналізу кредитного договору, умов кредитування, які були у ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» з іншими, які пропонуються різними небанківськими фінансовими установами або банками на ринку надання фінансових послуг, а саме кредитування.

Окрім цього, представник позивача звертає увагу, що будь-які зміни умов Договору №12291 від 09.06.2024 року не вносилися.

Щодо нарахування позивачем відсотків за Договором № 12291 віл 09.06.2024 року представник позивача повідомляє наступне.

Відповідно до укладеного Кредитного договору № 12291 від 09.06.2024 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 8000,00 гривень, строком на 365 днів (до 09.06.2025 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування (547,50% річних).

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно);

протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).

Таким чином, відповідно до ст.1056-1 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується на дату укладення кредитного договору, є фіксованою та не змінюється протягом строку дії кредитного договору.

Представник позивача звертає увагу суду, що в укладеному Кредитному договорі між відповідачем та кредитором встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом. Зміни до Кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), то відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за Кредитним договором становить:

-8000,00 грн - заборгованість за кредитом;

-43800,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 09.06.2024 року по 09.06.2025 року, що нараховані відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом (547,50% річних) та Графіку платежів.

Щодо надання первинних документів, представник позивача зазначає, що до позовної заяви додано первинні документи, а саме кредитний договір, що засвідчує наявність правовідносин між позивачем та відповідачем. На підставі укладеного Кредитного договору був здійснений переказ суми кредиту на платіжну картку відповідача, на підтвердження здійсненого переказу надано довідку платіжної установи про проведення переказу, що в повному обсязі відповідає суворим нормам Закону України «Про платіжні послуги» та нормативно-правовим актам Національного банку України.

В довідці про переказ коштів відсутнє ПІБ та ІПН отримувача, однак зазначено унікальний номер транзакції, дата та час проведення переказу, маска платіжної картки № НОМЕР_1 зарахування переказу, що відповідає масці платіжної картки зазначеній в Кредитному договорі.

Представник позивача звертає увагу суду, що відповідач перед укладенням Кредитного договору верифікував свою платіжну картку та підтвердив, що саме на неї має бути зарахована сума кредиту, в тому числі підписанням Кредитного договору.

Відповідач перед укладенням Кредитного договору ознайомився з Паспортом споживчого кредиту в якому стисло у формі таблиці повідомляється про основні умови кредитування, а саме сума кредиту, розмір процентної ставки, строк користування кредитом, розмір щомісячного платежу, тощо.

Відповідач перед укладенням Кредитного договору також ознайомився з його змістом. Зі змісту укладеного Кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх сплати. Також договір містить інформацію про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Представник позивача вважає, що підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитодавцем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим.

Щодо правомірності стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу з відповідача у розмірі 10 000,00 грн, представник позивача вважає, що в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачем.

У зв`язку з вищевикладеним представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за Договором № 12291 від 09.06.2024 року становить 51800,00 грн., що складається з: - 8000,00 грн. - заборгованість за кредитом; - 43800,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 09.06.2024 року по 09.06.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом (547,50% річних) та Графіку платежів, а також судові витрати у розмірі 2662,40 гривень та 10000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 09.06.2024 року між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 12291 у вигляді електронного документа, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 8000,00 грн, строком кредитування 365 календарних днів, зі сплатою процентної ставки - 1,50 % в день від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547,5%) користування кредитом (а.с.14-19).

Згідно п.1.8 Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові.

Відповідно до п.1.4. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в Додатку №1 до Кредитного договору.

Відповідно до п.п.2.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк (п.1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Відповідно до п.4.2 Кредитного договору, нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. Кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що свідчить відповідний пункт договору.

Крім того, вищезазначені умови кредитування були доведені до відома відповідача перед укладенням договору, про що свідчить паспорт споживчого кредиту від 09.06.2024 року, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.20-22).

Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 8000 грн підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 09.01.2026 про те, що на платіжну картку клієнта з маскою НОМЕР_3 було успішно перераховано кошти від ТОВ «КЛТ Кредит» на суму 8000 грн (а.с.23).

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позичальниця ОСОБА_1 належним чином не виконала, тому кредитор станом на 09.01.2026 року нарахував їй заборгованість у розмірі 51800 грн, з яких: заборгованість за кредитом 8000,00 грн, заборгованість за несплаченими відсотками 43800 грн (а.с.24-31).

В Кредитному договорі №12291 ОСОБА_1 зазначила свої особисті дані, номер паспорту, РНОКПП, адресу реєстрації, електронну пошту (а.с.17 зворот).

У відповідь на запит згідно ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області АТ «Універсал Банк» повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 (а.с.81).

Згідно виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , наданої АТ «Універсал Банк», відповідачці ОСОБА_1 09.06.2024 року на карту № НОМЕР_3 було зараховано 8000 грн (а.с.82-84).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно із ст.638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «КЛТ Кредит» Кредитного договору №12291 від 09.06.2024 року (а.с.14-19).

З п.8 Реквізити та підписи сторін вбачається, що Договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а саме відповідачу було надіслано комбінацію цифр, згідно з положеннями ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с.17 зворот).

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «КЛТ Кредит» виконало свої обов`язки за Кредитним договором №12291 від 09.06.2024 року, в той час як відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «КЛТ Кредит» в загальному розмірі 51800 грн, з яких: заборгованість за кредитом 8000,00 грн, заборгованість за несплаченими відсотками 43800 грн (а.с.24-31).

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 51800 грн, які складаються з заборгованості за кредитом у розмірі 8000 грн та заборгованості за процентами у розмірі 43800 грн, яка в рази перевищує суму, отриману відповідачем у кредит 8000 грн.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «КЛТ Кредит», які викладені в значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Щодо нарахування та сплати відсотків, які є явно завищені, та не відповідають передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 43800 грн, не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 8000,00 грн за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 822,36 грн (16000 х 2662,4 / 51800 грн).

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн суд зазначає наступне.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію Договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг №57 від 03.11.2025 року; витяг з реєстру №1 до Договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024 року, згідно якого ФОП ОСОБА_2 надав ТОВ «КЛТ Кредит» послуги вартістю 10000 грн; квитанцію №976 від 02.12.2025 року про сплату 100000 грн згідно договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг; свідоцтво Руденка К.В. про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.45-51).

З витяг з реєстру №1 до Договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024 року вбачається, що ТОВ «КЛТ Кредит» було сплачено 10000 грн за надання правничої допомоги згідно Договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024 року (а.с.50).

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн, суд приймає до уваги викладене нижче.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Тому суд, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, враховує клопотання відповідача про зменшення судових витрат на правову допомогу, а також те, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 4000,00 грн витрат на правову допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 514, 536, 610, 612, 625, 626, 629, 638, 639, 1046-1049, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 137, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» (ЄДРПОУ 40076206, юридична адреса: 03035, м.Київ, площа Солом`янська, буд.2, прим.04) заборгованість за Кредитним договором №12291 від 09.06.2024 року у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок, що складається з:

- простроченої заборгованості за кредитом - 8000 грн;

- простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 8000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» (ЄДРПОУ 40076206, юридична адреса: 03035, м.Київ, площа Солом`янська, буд.2, прим.04), витрати по сплаті судового збору у розмірі 822,36 гривень та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
12.03.2026 Ухвала № 134794674 без тексту Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 40076206. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг