Рішення № 140987549 у справі № 160/13814/26 від 27.10.2026

Справа № 160/13814/26

Провадження № 2-а/204/61/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши у приміщенні суду у місті Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , із вимогами про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (а. с. 1-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02 лютого 2026 року позивач був офіційно працевлаштований, пізніше виявилось, що перебуває у розшуку з 27 січня 2026 року. З метою врегулювання даної ситуації позивач скористався своїм законним право на відстрочку (згідно п. 2, ч. 3, статті 23 Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію) про що відповідач був належним чином повідомлений, а саме 10 лютого 2026 року у встановленому законом порядку позивач подав заяву на отримання офіційної відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, строк дії якої є чинним. Відомості про наявність відстрочки внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та відображено в електронному кабінеті військовозобов`язаного «Резерв+». Незважаючи на це 12 травня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено першу постанову № R531622

про накладення на штрафу на позивача, а органи поліції застосували процедуру розшуку. Того ж дня, 12 травня 2026 року позивач добровільно та в повному обсязі сплатив суму накладеного штрафу. 13 травня 2026 року відповідач проігнорувавши факт повної сплати попереднього штрафу, а також наявність у державній базі даних «Оберіг» відомостей про чинну законну відстрочку, повторно та без жодних правових підстав ініціював процедуру розшуку через органи поліції. З метою врегулювання цього безпідставного розшуку 16 травня 2026 року й було винесено оскаржувану постанову № R538770 за процедурою спрощеного розгляду на підстав заяви, поданої через електронний кабінет. Оскільки станом на дату винесення оскаржуваної постанови 16 травня 2026 року позивач понад три місяці мав чинну відстрочку від призову, вважає, що у його діях повністю відсутній подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а дії відповідача щодо штучного створення умов розшуку та винесення повторного штрафу є неправомірними. Тому, прохає суд визнати вищевказану постанову протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.

25 травня 2026 року ухвалою Дніпровського окружного адміністративного суду направлено справу за підсудністю до Чечелівського районного суду міста Дніпра.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 43), копія якої надіслана учасникам справи супровідним листом від 23 червня 2026 року (а. с. 44).

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року клопотання позивача про забезпечення позову залишено без задоволення (а. с. 45-47).

09 липня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяві від представника відповідача (а. с. 47-53 та на звороті), в якому останній прохає відмовити у задоволені позовних вимог, обгартувавши відзив тим, що позивач в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно повісток №№ 5928591, 945999, направлених для уточнення даних, про причину неявки відповідача не повідомив. Позивач не звернувся в ТЦК за місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, як вимагає пп.1 п.2 ч. ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, а саме: не пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України 3633-ІХ свої персональні дані щодо стану здоров`я через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Зазначає, що факт отримання чи неотримання позивачем повістки не спростовує того факту, що позивач не виконав вимоги Закону України № 3633-IX від 11.04.2024 року про уточнення персональних даних щодо стану здоров`я. Вважає, що відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, ведення застосунку «Резерв+» не входить до компетенції відповідача. Пояснює, що направленя на адресу місця проживання позивача засобом поштового зв`язку повістки про виклик для уточнення даних, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням за певним трек-номером, яке у подальшому було повернуто АТ «УКРПОШТА» на адресу відповідача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» є відомостями про належне оповіщення позивача про виклик до відповідача за повісткою, і з метою дотримання правил військового обліку позивач, як військовозобов`язаний, мав з`явитися до відповідача у зазначені в повістці місце та строк. Згідно отриманої заяви, в порядку ст. 279-9 КУпАП, позивач визнав факт вчинення правопорушення та надав особисту згоду про притягнення його до відповідальності за його відсутності, що безперечно підтверджується і самою заявою позивача, чим однозначно спростовуються твердження позивача щодо неправомірності винесення оскаржуваної постанови.

19.12.2016 року набрав чинності Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ від 06.12.2016 № 921 відповідно до якого: - абзац 5 пункту 1 - проходити медичний огляд та лікування в лікувальнопрофілактичних закладах згідно з рішенням комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; - абзац 8 пункту 1 - особисто повідомляти у 7-денний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади. 23.04.2021 року набрав чинності Закон України № 1357-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку», яким призовникам, військовозобов`язаним та резервістам встановлений 7-денний строк для особистого повідомлення відповідача про зміну і їх сімейного стану, і стану здоров`я, і адреси проживання (перебування), і освіти, і місця роботи, і посади. 05.01.2023 року набрав чинності Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, відповідно до якого: - підпункту 10 пункту 1 Додатку 2 яких призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів. В свою чергу відсутність такого повідомлення відповідача свідчить про порушення Позивачем Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», «Про військовий обов`язок і військову службу», Правила військового обліку 921 та Правил військового обліку 1487, оскільки позивач з жодного разу не подав до відповідача достовірної інформації про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру, не звіряв власні персональні дані з обліковими даними Відповідача та не надав Відповідачу відомостей щодо зміни даних, за якими він обліковується. Вказує, що в 60-ти денний строк з 19.05.2024 року позивач не оновив свої облікові дані щодо стану здоров`я, чим порушив вимоги Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», відповідно до яких крайня дата оновлення особистих даних приходиться на 16.07.2024 року. Вважає, що в матеріалах даної справи відсутні докази того, що позивач звіряв у відповідача власні персональні данні, як того вимагають вищезазначені нормативні документи. Відтак, заявлені позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні.

03 вересня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача (а. с. 79-80 та на звороті), в якому останній вказує, що відповідно до чинної норми закону, положення статей 210 та 210-1 цього Кодексу взагалі не застосовуються, якщо держатель Реєстру («Оберіг») має можливість отримати персональні дані військовозобов`язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами та базами даних. 06.01.2026 року за допомогою Порталу «Дія» позивачем було згенеровано Електронний військово-обліковий документ (Е-ВОД), який містив офіційний статус «На обліку», а також актуальну адресу проживання позивача. Того ж дня, встановивши застосунок «Резерв+», позивач успішно здійснив процедуру авторизації та уточнення даних. Проте через недосконалість програмного забезпечення та технічні збої синхронізації баз даних, система «загубила» в адресі позивача номер квартири та помилково відобразила статус «Порушення». Позивач неодноразово намагався виправити цю технічну помилку, внести номер квартири та прибрати безпідставний статус порушника, проте інтерфейс застосунку «Резерв+» тривалий час не надавав такої технічної можливості. Лише наприкінці квітня технічний функціонал системи дозволив позивачу успішно відредагувати адресу та зберегти її у коректному вигляді. Таким чином, відображена у відповідача дата «кінець квітня» є не датою первинного виконання обов`язку, який був виконаний ще 06.01.2026 році, а виключно датою технічного усунення системної помилки, за яку позивач не може нести відповідальність. Зазначає, що відповідач не надав жодного правового обґрунтування та пояснень стосовно того, чому оскаржуваний штраф, постанову від 16.05.2026 року, було нараховано повторно - на наступний день після того, як позивачем було повністю сплачено попереднє адміністративне стягнення. Вказує, що відповідач у відзиві безпідставно стверджує, що позивач нібито погодився з правопорушенням, надіславши заяву через застосунок «Резерв+». Наголошує, що програмний інтерфейс мобільного застосунку «Резерв+» реалізований у такий спосіб, що не надає користувачу іншого технічного варіанту для ознайомлення з матеріалами справи та отримання тексту самої постанови. Надіслання запиту в додатку було вимушеною процесуальною дією для реалізації передбаченого статтею 268 КУпАП права позивача на ознайомлення з документом з метою його подальшого судового оскарження. Жодні особливості функціонування програмного забезпечення не можуть скасувати дію статті 61 Конституції України, яка імперативно встановлює: «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення». Оскільки за аналогічне нібито «порушення» з позивача вже було стягнуто штраф, винесення наступної постанови від 16.05.2026 року є грубим порушенням конституційних норм.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд розглядає справу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № R538770 (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) (а. с. 65 на звороті-66), якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення ту вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.

Так, зі змісту вказаної постанови убачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 гривень.

Відомості про вручення вказаної копії постанови позивачу в останній відсутні. Зазначено дату набрання чинності вказаною постановою - 26 травня 2026 року.

В матеріалах справи відсутні докази, що таку копію надіслано позивачу ані засобами поштового зв`язку, ані на електронну пошту позивача чи електронний кабінет у застосунку «Резерв+».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Нормами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій aбo в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав aбo інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням aбo мас визначений строк.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За приписами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Приписами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приписами ч. 1 ст. 106 Конституції України, з-поміж іншого, передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Суд зазначає, що частиною першою та третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

При цьому, приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», в Україні функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як інформаційнокомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Суд доходить висновку, що відповідач мав доступ для самостійної перевірки даних щодо позивача, в даному випадку, як вказано останнім у відзиві, що стосуються адреси проживання відповідача.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, -до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно із п. 82 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» від 5 березня 2009 р. № 270, Рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Таким чином, обов`язок громадянина з`явитися за викликом до ТЦК та СП виникає виключно за умови отримання ним повістки про виклик, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Як убачається із матеріалів справи, відовідач у відзиві на позовну заяву вказує, що викликав позивача повістками №5928591 від 16 грудня 2025 року (а. с. 58 та на звороті) та №945999 від 01 листопада 2024 року (а. с. 60 на звороті) для проходження медичного огляду, оскільки позивач не оновив дані щодо стану здоров`я у період з 15 травня 2024 року по 16 липня 2024 року.

Із зазначених повісток убачається, що позивач викликався на 13 листопада 2024 року та на 05 січня 2026 року з метою уточнення даних, однак у вказаних повістках не конкретизовано мету, а саме яку вказує відповідач з метою проходження медичного огляду.

Крім того, надане відповідачем рекомендоване повідомлення, в якому зазначено позивача (а. с. 61 на звороті), не містить позначки «Повістка ТЦК», разом з цим, з наданої відповідачем довідки Укрпошта про причини повернення/доставлення, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 62) не можливо встановити, що вона стосується повістки відправленої саме для відповідача.

Разом з цим, надані повістки також не містять особистого підпису позивача про отримання даної повістки та часу.

Тобто, матеріали справи не містять належного доказу на підтвердження факту належного повідомлення відповідача про дату, час та місце обов`язкової явки до ТЦК та СП.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Відповідно до п. 41 Порядку № 506, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, вирішуючи цей спір, суд керується принципом пріоритетності нормативно-правового акту вищої юридичної сили, оскільки положення Порядку № 560 (підзаконного акту) суперечать нормам Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», застосуванню підлягають саме приписи Закону. Останній пов`язує виникнення у громадянина обов`язку з`явитися за викликом до ТЦК та СП виключно з фактом реального отримання ним повістки, а не із самим лише настанням обставин, які підзаконний акт тлумачить як належне оповіщення.

Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Як убачається із оскаржуваної постанови № R538770 від 16 травня 2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а. с. 65 на звороті-66), було установлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 гривень.

Натомість вказана постанова не містить конкретного опису обставин, установлених під час розгляду справи, не містить розгорнутої суті правопорушення, не містить відомосьтей, за якою саме повісткою не прибув позивач за викликом відповідача, тобто суд не має можливості перевірити, що вказана постанова складена за неявку позивача до відповідача за повістками №5928591 від 16 грудня 2025 року (а. с. 58 та на звороті) та №945999 від 01 листопада 2024 року (а. с. 60 на звороті), які також не містять конкретної мети здійснення такого виклику.

Водночас, стосовно ймовірного правопорушення за повісткою № 945999 від 01 листопада 2024 року, за якою виклик здійснювався на 13 листопада 2024 року, суд зауважує на пропуск строків накладення адміністративного стягнення на підставі ст. 38 КУпАП, яка передбачає, що в особливий період адміністративне стягнення за ст. 210, 210-1 КУпАП може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Оскільки з дня вчинення цього правопорушення (листопад 2024 року) на момент винесення постанови (16 травня 2026 року) минув понад рік, а відтак притягнення особи до відповідальності в цій частині є протиправним.

Більш того, із матеріалів справи убачається, що 12 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вже було винесено постанову №R531622 за якою установлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 гривень.

За вказаною постановою позивачем сплачено штраф у сумі 8500 гривень (що є пільговим розміром у разі сплати до 01 червня 2026 року) 12 травня 2026 року, що підтверджується квитанцією АБ «Укргазбанк» (а. с. 15). Викладене також підтверджується роздруківками відповідача (а. с. 61 на звороті).

Разом з цим, суд звертає увагу на порушення конституційного принципу недопустимості повторного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що визначене у ст. 61 Конституції України.

З огляду на вищевикладене, суд доходить переконливого висновку, що оскаржувана постанова № R538770 від 16 травня 2026 року є протиправною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що згідно з отриманою заявою, в порядку ст. 279-9 КУпАП, позивач визнав факт вчинення правопорушення та 16 травня 2026 року надав особисту згоду про притягнення його до відповідальності за його відсутності (а. с. 68).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 279-9 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено вимогами п. п. 1,7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач не дотримався вимог ст. 247, 280 КУпАП в частині встановлення у діянні особи складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не з`ясував чи винен позивач в його вчиненні та чи підлягає він адміністративній відповідальності, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем були перевірені викладені у заяві позивача фактичні дані про визнання ним правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності та дотримані вимоги 280 КУпАП.

Крім того, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, відповідач не довів правомірність походження вищевказаної заяви, натомість суд встановив, що вона не містить кваліфікованого електронного підпису (КЕП) позивача чи інших засобів його електронної ідентифікації, що підтверджували б автентичність цього документа та волевиявлення особи. Більш того, матеріали справи не містять технічних даних, які б свідчили про те, що ця заява була сформована та направлена позивачем через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою мобільного застосунку "Резерв+", як про це стверджує відповідач у відзиві.

За таких обставин, вищезазначена заява не може вважатися належним та допустимим електронним доказом, а тому суд відхиляє її та не бере до уваги при вирішенні цього спору.

Разом з цим, слід зауважити, що із наданих позивачем витягів з особового кабінету із застосунку «Резерв+» (а. с. 6-8,82,83) убачається, що у всі періоди оновлення даних у позивача була зазначена однакова адреса місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , за якою відповідачем й здійснювалися виклики позивача та оформлення повісток №5928591 від 16 грудня 2025 року та №945999 від 01 листопада 2024 року, а тому відповідач був обізнаний щодо даних місця проживання позивача.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Оцінюючи викладене у сукупності, суд констатує, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач не дотримався вимог статей 247, 280 КУпАП щодо обов`язкового встановлення в діянні особи складу адміністративного правопорушення, з`ясування її вини та наявності підстав для притягнення до адміністративної відповідальності. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що уповноваженою посадовою особою відповідача у порядку частини 2 статті 279-9 КУпАП було належним чином перевірено автентичність заяви позивача, викладені в ній фактичні дані про визнання вини та згоду на розгляд справи за його відсутності.

Наслідком безпідставного застосування спрощеного порядку розгляду справи за відсутності реального волевиявлення особи стало грубе порушення прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без його участі, за відсутності його своєчасного та належного сповіщення про час і місце судового розгляду, що позбавило позивача можливості скористатися правовою допомогою та надати власні пояснення. Таким чином, неотримання позивачем повістки про виклик у сукупності з незабезпеченням його права на участь у розгляді справи свідчать про протиправність дій відповідача та відсутність законних підстав для винесення оскаржуваної постанови.

Нормами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з вимогами п. п.1,3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені судом обставини та відсутність у діях позивача складу правопорушення, оскаржувана постанова № R538770 від 16 травня 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що правові підстави для притягнення позивача до відповідальності відсутні, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На виконання вимог ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову № R538770 від 16 травня 2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна