ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9716/26 Справа № 409/4340/12 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є. Д. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Халаджи О. В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
секретар Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 серпня 2021 року у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" про заміну стягувача у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Багбая Є.Д.),
В С Т А Н О В И В:
26 липня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до суду надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просило: замінити позивача у справі № 409/4340/12 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс»; замінити стягувача у виконавчому листі у справі № 409/4340/12 з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс».
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 серпня 2021 року заяву представника ТОВ «Фінансова компанія Паріс» про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником - задоволено.
Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Паріс» (код ЄДРПОУ 38962392, 03150, м. Київ вул. Велика Васильківська, буд. 77а) у справі № 409/4340/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № № 003-03126-120707 від 12.07.2007 року.
Із вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 , та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного її повідомлення.
Мотивує скаргу тим, що жодної судові повістки на її адресу не надходили внаслідок чого вона була позбавлена права приймати участь у розгляді заяви та подавати свої заперечення.
Також вказує на те, що стягувач звернувся до суду із заявою про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником «26» липня 2021 року, тобто після спливу «02» жовтня 2015 року строку, встановленого частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Пасецкас А.В., просила оскаржувану ухвалу суду від 04 серпня 2021 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Паріс» у повному обсязі.
Від представник ТОВ «ФК «Паріс» - Базарної К.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що у ТОВ «ФК «ПАРІС», як в нового кредитора, не було іншого способу для виконання рішення суду, як звернутись з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, навіть враховуючи той факт, що відкритих виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 , станом на дату звернення ТОВ «ФК «ПАРІС» з відповідною заявою про заміну сторони не було відкрито, про що в свою чергу ТОВ «ФК «ПАРІС» було зазначено в тексті самої заяви. Тому звернення ТОВ «ФК «ПАРІС» з зазначеною заявою не є грубим порушенням законодавства, як про це зазначає апелянт в тексті апеляційної скарги, а єдиним можливим способом виконати судове рішення як новому кредиторові.
ОСОБА_2 , просила оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи буди повідомленні належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 3 п. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь - якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Так, знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги, стосовно неналежного повідомлення апелянта про час та місце розгляду справи.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема, принципів рівності та змагальності сторін.
У рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України (№ 2)» (заява № 38789/04) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У рішенні від 13 грудня 2011 року у справі «Трудов проти Росії» (заява № 43330/09) ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України зазначено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З матеріалів справи вбачається, що у липні 2021 року Товариство звернулось до місцевого суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно наявного в матеріалах справи супровідного листа від 27.07.2021 року, боржниці ОСОБА_1 , була направлена судова повістка на її адресу бр. Будівельників,3-61 м. Кам`янське, про призначену справ до розгляду на 04.08.2021 року о 08:30 год.
04 серпня 2021 року місцевим судом була поставлена оскаржувана ухвала, однак в матеріалах справи відсутні докази отримання чи невручення судової повістки боржниці, тобто у даному випадку, колегія суддів вважає, що про розгляд даної заяви остання не була повідомлена належним чином.
Оскільки, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 , що є порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, тому ухвала суду від 04 серпня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті вимог заяв.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2012 року у цивільній справі № 409/4340/12 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором № 003-03126-120707 від 12.07.2007 року у розмірі 9470,36 гривень та 214,60 гривень судового збору.
26 липня 2021 року від представника ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» до суду надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просить: замінити позивача у справі № 409/4340/12 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс»; замінити стягувача у виконавчому листі у справі № 409/4340/12 з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс».
На обґрунтування заяви вказує, що 23 квітня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Паріс» був укладений договір відступлення права вимоги № 2230/К, відповідно до умов якого останній став правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ « Дельта Банк», в тому числі за кредитним договором № 003-03126-120707 від 12.07.2007 року. В автоматизованій системі виконавчих проваджень інформація щодо виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості відсутня.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках заміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таку правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.
У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого
2022 року у справі № 2-7763/10 зазначила, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але, разом з тим, ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за винятками, передбаченими законодавством.
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості порушувати питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон України «Про виконавче провадження» передбачає таку можливість). Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України.
Відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання містить в собі як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом має не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюєтьсяз процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, отже, потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.
У пункті 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, встановлено, що Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2012 року у цивільній справі № 409/4340/12 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором № 003-03126-120707 від 12.07.2007 року у розмірі 9470,36 гривень та 214,60 гривень судового збору.
26 липня 2021 року від представника ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» до суду надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просить: замінити позивача у справі № 409/4340/12 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс»; замінити стягувача у виконавчому листі у справі № 409/4340/12 з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс».
Як встановлено матеріалами справи, що після ухвалення судом оскаржуваної узвали суду, на виконання заочного рішення суду від 20 вересня 2012 року, 18 січня 2022 року місцевим судом було видано виконавчий лист зі строком його пред`явлення до 03 жовтня 2015 року.
Звертаючись у липні2021 року до суду із заявою про заміну сторони стягувача, ТОВ «ФК «Паріс» просило замінити сторону стягувача ПАТ «Дельта Банк» з виконання рішення рішення суду від 20 вересня 2012 року у справі №409/4340/12 року на його правонаступника - ТОВ «ФК «Паріс», разом із тим вимогу про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання товариство не заявляло.
Таким чином, за відсутності доказів не пропущення строку пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання, неподання Товариство заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, місцевий суд формально підійшов до вирішення питання про заміну сторони у виконавчому документі, не врахував завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про можливість заміни сторони виконавчого провадження у цій справі.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини в справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК Паріс» про заміну сторони у виконавчому провадженні, оскільки разом із заявою про заміну сторони виконавчого провадження заявником не була заявлена вимога щодо видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а тому оскаржувана ухвала суду від 04 серпня 2021 року підлягає скасуванню із ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги, ОСОБА_1 , було сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн., а тому з урахування того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню, з Товариства на користь останньої підлягає стягненню вказана сума судового збору.
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 серпня 2021 року скасувати.
У задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" про заміну стягувача у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанова компанія «Паріс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2026 року.
Судді: О.В. Халаджи
А.В. Гапонов
Л.П. Никифоряк