ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" жовтня 2026 р. Справа№ 925/434/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Спаських Н.М.
Горбасенка П.В.
секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 27.10.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2026 (повний текст складено 12.08.2026)
у справі № 925/434/26 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Черкасиобленерго»
до Приватного акціонерного товариства «Азот»
про стягнення 38 969 106,08 грн, -
В С Т А Н О В И В:
30.03.2026 Акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Азот» (далі - відповідач) про стягнення 38 969 106,08 грн, з яких: 15 853 144,85 грн - 3% річних, 23 115 961,23 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати залишку суми основного боргу за активну електричну енергію у розмірі 1 045 773 928,77 грн за договором про постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005, наявність та розмір якого встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі № 925/965/16. У зв`язку з невиконанням зазначеного грошового зобов`язання позивачем за період з 01.06.2023 по 18.12.2023 нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.06.2023 у справі № 925/965/16 затверджено мирову угоду, укладену сторонами 01.05.2023, якою визначено порядок сплати боржником грошових зобов`язань. При цьому, незважаючи на скасування постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.06.2023 у справі № 925/965/16, відповідач виконував грошові зобов`язання у строки, встановлені мировою угодою. Враховуючи, що сторони змінили порядок оплати заборгованості, відповідач вважав, що не є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, а відтак 3 % річних та інфляційні втрати не підлягають нарахуванню.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.07.2026 у справі № 925/434/26 позов задоволено повністю.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто грошову суму, а тому відповідне зобов`язання є грошовим. Суд дійшов висновку про наявність між сторонами грошового зобов`язання, яке відповідач належним чином не виконував, оскільки станом на 31.05.2023 залишок несплаченої відповідачем суми основного боргу за активну електричну енергію у розмірі 1 045 773 928,77 грн, встановленого постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі № 925/965/16, залишався несплаченим, що є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 01.06.2023 по 18.12.2023 на прострочену суму. При цьому суд зазначив, що такі нарахування входять до складу грошового зобов`язання та не охоплені умовами мирової угоди від 01.12.2023, затвердженої Господарським судом Черкаської області 19.12.2023 у справі № 925/965/16.
Водночас місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача щодо безпідставності нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму несплаченої заборгованості за спірний період з огляду на погодження сторонами іншого порядку та строків розрахунків мировою угодою від 01.05.2023, затвердженою ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.06.2023 у справі № 925/965/16, оскільки зазначену ухвалу скасовано постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 31.08.2026 Приватне акціонерне товариство «Азот» через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2026 у справі № 925/434/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.
На думку апелянта, суд першої інстанції помилково не врахував, що умови мирової угоди від 01.05.2023 та мирової угоди від 01.12.2023 щодо графіка здійснення платежів та їх розміру є повністю ідентичними. Отже, домовленості, досягнуті сторонами під час укладення мирової угоди від 01.05.2023, збереглися та були продовжені під час укладення мирової угоди від 01.12.2023. При цьому, починаючи з червня 2023 року ПрАТ «Азот» сплачує на користь АТ «Черкасиобленерго» по 21 786 956,85 грн щомісяця, як того і вимагають умови мирових угод. Оскільки умовами мирових угод чітко визначено строки виконання відповідачем грошових зобов`язань, які останній належним чином виконував, незважаючи на скасування постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.06.2023 про затвердження мирової угоди, то, на думку апелянта, відсутні підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 справа № 925/434/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Спаських Н.М., Горбасенко П.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 29.09.2026.
18.09.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що посилання відповідача на здійснення добровільної сплати коштів на виконання мирової угоди є необґрунтованими, оскільки відповідач зобов`язаний виконати рішення суду незалежно від наявності мирової угоди. Відтак, сплата коштів на виконання рішення суду не може свідчити про те, що відповідний платіж здійснено саме на виконання мирової угоди, тим більше з огляду на те, що ухвала про її затвердження не набрала законної сили у зв`язку з її оскарженням, а відповідач, як учасник справи, був обізнаний про подання апеляційної скарги.
21.09.2026 представник відповідача подав заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 29.09.2026, та всіх наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції в приміщенні суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 задоволено відповідну заяву представника відповідача та повідомлено учасників справи, що судові засідання у даній справі відбудуться в режимі відеоконференції. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Черкаському окружному адміністративному суду.
21.09.2026 представник позивача подав заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 29.09.2026, та всіх наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 задоволено відповідну заяву представника позивача та повідомлено учасників справи, що судові засідання у даній справі відбудуться в режимі відеоконференції.
Однак, у зв`язку з перебуванням судді Спаських Н.М. у відпустці у період з 23.09.2026 по 02.10.2026, судове засідання у призначений час не відбулось.
Окрім цього, у період з 01.10.2026 по 19.10.2026 суддя Горбасенко П.В. перебував у відрядженні.
Після виходу суддів Спаських Н.М., Горбасенка П.В. з відпустки та з відрядження, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2026 призначено справу до розгляду на 27.10.2026, а судове засідання вирішено провести в режимі відео конференції. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Черкаському окружному адміністративному суду.
Станом на 27.10.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших клопотань/заяв чи пояснень від учасників справи не надходило.
У судове засідання 27.10.2026 представники сторін з`явилися. Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, з огляду на такі підстави.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.08.2016 позивач - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (в подальшому перейменовано без зміни організаційно-правової форми на Акціонерне товариство) звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азот» (в подальшому перейменовано без зміни організаційно-правової форми на Приватне акціонерне товариство), в якому просив суд стягнути, на підставі укладеного ними договору про постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005, 1 091 346 413,08 грн боргу за електричну енергію, отриману відповідачем за період з грудня 2014 по липень 2016 року, 126 659 691,64 грн інфляційних втрат, 18 113 773,23 грн 3% річних, 40 057 377,60 грн пені за період прострочення боргу станом на 01.08.2016, що разом складало 1 276 177 255,52 грн, та відшкодувати понесені судові витрати сплачений судовий збір у розмірі 176 700,00 грн.
Ухвалами суду, зокрема, від 19.08.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/965/16, справу призначено до судового розгляду, а від 27.09.2016 - до участі у справі за клопотанням позивача залучено співвідповідача - Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа».
Господарський суд Черкаської області рішенням від 07.12.2016 у справі №925/965/16 частково задовольнив позов Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення 1 276 177 255,52 грн, припинив провадження у справі в частині вимоги про стягнення 74 000 000,00 грн боргу, і стягнув з Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» - 510 969 029,25 грн боргу за активну електричну енергію, 1 750 889,53 грн пені, 6 038 201,53 грн 3% річних, 37 402 330,05 грн індексу інфляції, 87 254,46 грн витрат на сплату судового збору, а в решті позову відмовив.
Київський апеляційний господарський суд своєю постановою від 03.07.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2025, скасував рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2016 у справі №925/965/16 і прийняв нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення заборгованості задовольнив частково. Стягнув з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 1 091 346 413,08 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 126 659 691,64 грн інфляційних втрат, 18 113 773,23 грн 3 % річних, 24 854 321,29 грн пені та 204 237,59 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Публічного акціонерного товариства «Азот» (стягнення пені) відмовив.
Обставини щодо наявності та розміру основного боргу відповідача за активну електричну енергію встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі № 925/965/16.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, встановлений зазначеною постановою факт наявності основного боргу та його розмір мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи.
Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15).
При цьому рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.12.2023 у справі № 17-14-01/1494(925/1029/23), яке набрало законної сили 08.01.2024, встановлено, зокрема, що станом на 31.05.2023 залишок несплаченої відповідачем суми основного боргу за активну електричну енергію, присудженого постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі № 925/965/16, становив 1 045 773 928,77 грн (1 052 016 801,18 грн - 6 242 872,41 грн).
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, встановлений рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.12.2023 у справі № 17-14-01/1494(925/1029/23) розмір залишку основного боргу станом на 31.05.2023 має преюдиційне значення при розгляді цієї справи.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.06.2023 у справі № 925/965/16 затверджено мирову угоду від 01.05.2023, укладену сторонами виконавчого провадження № 56922080, відкритого з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 30.07.2018 у справі № 925/965/16, на погоджених ними умовах, а саме: сума, яку повинно сплатити ПрАТ «АЗОТ» на користь ПАТ «Черкасиобленерго» в рахунок погашення основного боргу за активну електричну енергію, становить 1 045 773 928,77 грн (один мільярд сорок п`ять мільйонів сімсот сімдесят три тисячі дев`ятсот двадцять вісім гривень 77 копійок), яку ПрАТ «АЗОТ» зобов`язується сплатити на користь ПАТ «Черкасиобленерго» згідно із затвердженим графіком на рахунок зі спеціальним режимом використання шляхом сплати впродовж травня 2023 року до квітня 2027 року 21 786 956,85 грн щомісяця. На момент укладання цієї мирової угоди сума, яку повинно сплатити ПрАТ «АЗОТ» на користь ПАТ «Черкасиобленерго» в рахунок погашення нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних втрат, становить 119 449 204,01 грн (сто дев`ятнадцять мільйонів чотириста сорок дев`ять тисяч двісті чотири гривні 01 копійка), яку ПрАТ «АЗОТ» зобов`язується сплатити на користь ПАТ «Черкасиобленерго» згідно з наступним графіком на поточний господарський розрахунковий рахунок: упродовж травня 2027 року - 29 862 301,00 грн, упродовж червня 2027 року - 29 862 301,00 грн, упродовж липня 2027 року - 29 862 301,00 грн, упродовж серпня 2027 року - 29 862 301,01 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.06.2023 у справі № 925/965/16 скасовано, у задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про затвердження мирової угоди відмовлено.
Разом з тим, відповідачем на умовах мирової угоди від 01.05.2023 платіжними дорученнями № 16783 від 20.06.2023, № 32010 від 08.06.2023, № 19039 від 19.07.2023, № 21646 від 28.08.2023, № 26375 від 31.10.2023, № 23744 від 25.09.2023, № 28438 від 30.11.2023 (а.с. 13-16) здійснено добровільну оплату боргу у таких розмірах: 08.06.2023 - 21 501 918,38 грн; 08.06.2023 - 285 038,47 грн (залишок боргу 1 023 986 971,92 грн); 20.06.2023 - 21 786 956,85 грн (залишок боргу 1 002 200 015,07 грн); 19.07.2023 - 21 786 956,85 грн (залишок боргу 980 413 058,22 грн); 28.08.2023 - 21 786 956,85 грн (залишок боргу 958 626 101,37 грн); 25.09.2023 - 21 786 956,85 грн (залишок боргу 936 839 144,52 грн); 31.10.2023 - 21 786 956,85 грн (залишок боргу 915 052 187,67 грн); 30.11.2023 - 21 786 956,85 грн (залишок боргу 893 265 230,82 грн).
В подальшому ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023, яка набрала законної сили, у справі № 925/965/16 затверджено мирову угоду від 01.12.2023, укладену сторонами виконавчого провадження № 73471184 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 925/965/16 від 30.07.2018 у справі № 925/965/16, на погоджених ними умовах, а саме: сума, яку повинно сплатити ПрАТ «АЗОТ» на користь ПАТ «Черкасиобленерго» в рахунок погашення основного боргу за активну електричну енергію, становить 893 265 230,82 грн, яку ПрАТ «АЗОТ» зобов`язується сплатити на користь ПАТ «Черкасиобленерго» згідно з наступним графіком на рахунок зі спеціальним режимом використання шляхом сплати впродовж січня 2024 року до квітня 2027 року 21 786 956,85 грн щомісяця. На момент укладання цієї мирової угоди сума, яку повинно сплатити ПрАТ «АЗОТ» на користь ПАТ «Черкасиобленерго» в рахунок погашення нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних втрат, становить 119 449 204,01 грн (сто дев`ятнадцять мільйонів чотириста сорок дев`ять тисяч двісті чотири гривні 01 копійка), яку ПрАТ «АЗОТ» зобов`язується сплатити на користь ПАТ «Черкасиобленерго» згідно з наступним графіком на поточний господарський розрахунковий рахунок: упродовж травня 2027 року - 29 862 301,00 грн, упродовж червня 2027 року - 29 862 301,00 грн, упродовж липня 2027 року - 29 862 301,00 грн, упродовж серпня 2027 року - 29 862 301,01 грн.
З огляду на викладене позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на залишок основного боргу за активну електричну енергію, встановленого постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі № 925/965/16, за період з 01.06.2023 по 18.12.2023.
Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
А відтак, правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за спірний період на суму невиконаного грошового зобов`язання.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових наслідків ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.06.2023 у справі № 925/965/16 у зв`язку з її подальшим скасуванням постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023.
Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.06.2023 затверджено мирову угоду від 01.05.2023, якою сторони погодили порядок та строки погашення відповідачем залишку основного боргу за активну електричну енергію.
Відповідно до частини першої статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Отже, на момент виконання сторонами умов мирової угоди від 01.05.2023 ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.06.2023 про її затвердження була такою, що набрала законної сили, а тому породжувала передбачені законом правові наслідки. Саме по собі оскарження зазначеної ухвали не змінювало моменту набрання нею законної сили.
Мирова угода - це результат дискреційних повноважень сторін спору координаційного (договірного) характеру з метою припинити спір, виражений в укладеному ними та поданому на затвердження суду правочині - мировій угоді, яка набирає чинності з моменту її затвердження судом.
Слід зазначити, що взаємними поступками є добровільна відмова кожної із сторін від чого-небудь (певних вигод, умов, намірів тощо) або послаблення своїх вимог на користь врегулювання конфлікту. Узгодження взаємних поступок є виключним правом сторін, яким вони користуються на власний розсуд, виходячи із власної оцінки комерційної доцільності, господарських, цивільних чи ділових взаємовідносин із контрагентом, майнових або немайнових інтересів тощо. Сутність поступок може носити кількісний (прощення боргу у певній частині тощо) або якісний характер (розстрочення боргу на певний строк). Втручання суду в оцінку взаємних поступок обмежене підставами для відмови у затвердженні мирової угоди, визначеними ч. 5 ст. 192 ГПК України.
Отже, затвердження ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.06.2023 мирової угоди від 01.05.2023 мало наслідком набрання нею чинності та встановлення погодженого сторонами порядку і строків виконання відповідачем грошового зобов`язання. Відтак, у період чинності зазначеної мирової угоди питання щодо наявності прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання має вирішуватися з урахуванням установлених нею строків погашення заборгованості.
Аналогічний підхід викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 25.10.2019 у справі № 920/115/18, відповідно до якої укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення може мати наслідком зміну порядку та строків виконання грошового зобов`язання, а за відсутності порушення боржником змінених умов його виконання підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за первісними строками виконання відсутні.
При цьому подальше скасування ухвали постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 не свідчить про відсутність правових наслідків такої ухвали у період з моменту її постановлення до моменту скасування. Відтак, при визначенні наявності прострочення грошового зобов`язання за період з 01.06.2023 по 24.10.2023 підлягають врахуванню умови мирової угоди від 01.05.2023, затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.06.2023, якою сторонами погоджено порядок та строки погашення основного боргу, а також фактичні дії відповідача щодо виконання погодженого графіка платежів.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що відповідачем на умовах мирової угоди від 01.05.2023 здійснено добровільну оплату боргу платіжними дорученнями: № 32010 від 08.06.2023 на суму 21 501 918,38 грн; № 32010 від 08.06.2023 на суму 285 038,47 грн (залишок боргу - 1 023 986 971,92 грн); № 16783 від 20.06.2023 на суму 21 786 956,85 грн (залишок боргу - 1 002 200 015,07 грн); № 19039 від 19.07.2023 на суму 21 786 956,85 грн (залишок боргу - 980 413 058,22 грн); № 21646 від 28.08.2023 на суму 21 786 956,85 грн (залишок боргу - 958 626 101,37 грн); № 23744 від 25.09.2023 на суму 21 786 956,85 грн (залишок боргу - 936 839 144,52 грн); № 26375 від 31.10.2023 на суму 21 786 956,85 грн (залишок боргу - 915 052 187,67 грн); № 28438 від 30.11.2023 на суму 21 786 956,85 грн (залишок боргу - 893 265 230,82 грн).
А відтак, у період з 01.06.2023 по 23.10.2023 мала місце зміна порядку та строків виконання грошового зобов`язання, а за відсутності порушення боржником змінених умов його виконання підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відсутні.
Водночас колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта, що затвердження ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023, яка набрала законної сили, у справі № 925/965/16 мирової угоди від 01.12.2023 на тих же умовах, що і попередня скасована мирова угода, та її належне виконання дають підстави для звільнення від нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму невиконаного грошового зобов`язання у період з 24.10.2023 по 18.12.2023, оскільки такою ухвалою встановлено новий графік оплати заборгованості з моменту набрання нею законної сили, а не ретроспективно.
Колегія суддів зазначає, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Отже, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зазначає, що за період з 24.10.2023 по 18.12.2023 правильним є нарахування 4 115 048,78 грн 3 % річних та 10 828 117,56 грн інфляційних втрат.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності у позивача підстав для стягнення 3 % річних (з 01.06.2023 по 23.10.2023) та інфляційних втрат (28.08.2023 по 18.12.2023) за невиконання грошового зобов`язання.
Отже, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Азот» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2026 у справі №925/434/26 - зміні.
З огляду на викладене, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно до задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 277, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот» на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2026 у справі №925/434/26 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2026 у справі №925/434/26 скасувати частково.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2026 у справі №925/434/26 викласти в такій редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азот» (ідентифікаційний код юридичної особи 00203826, місцезнаходження: 18028, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72) на користь Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (ідентифікаційний код юридичної особи 22800735, місцезнаходження: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 285) 4 115 048,78 грн (чотири мільйони сто п`ятнадцять тисяч сорок вісім гривень 78 копійок) 3 % річних, 10 828 117,56 грн (десять мільйонів вісімсот двадцять вісім тисяч сто сімнадцять гривень 56 копійок) інфляційних втрат, 179 318,00 грн (сто сімдесят дев`ять тисяч триста вісімнадцять гривень 00 копійок) судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.»
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (ідентифікаційний код юридичної особи 22800735, місцезнаходження: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 285) на користь Приватного акціонерного товариства «Азот» (ідентифікаційний код юридичної особи 00203826, місцезнаходження: 18028, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72) 432 466,92 грн (чотириста тридцять дві тисячі чотириста шістдесят шість гривень 92 копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 27.10.2026.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді Н.М. Спаських
П.В. Горбасенко