Постанова № 140992632 у справі № 906/16/25 від 26.10.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Справа № 906/16/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Поліщук П.Я.

при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2026 (повний текст - 24.07.2026) у справі №906/16/25 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум"

2) Відділу освіти Хорошівської селищної ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 164238,06 грн

за участю представників:

ТОВ "Енергум" - Годованець Любов Юріївна (поза межами приміщення суду);

прокурор - Казнодій Світлана Дем`янівна (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.07.2026 у справі №906/16/25 задоволено позов Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" та Відділу освіти Хорошівської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 164238,06 грн.

Визнано недійсними додаткові угоди №3 від 26.09.2022, №4 від 17.10.2022, №5 від 18.10.2022 до договору на закупівлю електричної енергії №7301 від 06.01.2022, укладену між Відділом освіти Хорошівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на користь Хорошівської селищної ради 164238,06 грн безпідставно набутих коштів та на користь Житомирської обласної прокуратури 12112,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергум" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував передбачений пунктами 5.3 та 15.8 договору №7301 від 06.01.2022 порядок зміни ціни електричної енергії та безпідставно застосував критерії статті 652 ЦК України, які стосуються зміни або розірвання договору за рішенням суду.

На переконання апелянта, додатковими угодами №3, №4 та №5 ціну електричної енергії збільшено відповідно на 9,77%, 9,84% та 8,53%, тобто кожне окреме підвищення не перевищувало 10% і було пропорційним коливанню ринкових цін, підтвердженому експертними висновками торгово-промислових палат. При цьому загальна сума договору не збільшувалася.

Апелянт також посилається на незастосування судом Закону України від 27.05.2026 №4888-IX, пунктом 7 розділу XIV якого, на думку скаржника, передбачено поширення нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» на раніше виниклі правовідносини, із застосуванням 10-відсоткового обмеження до кожного окремого випадку підвищення ціни.

Крім того, скаржник вказує на неналежну оцінку судом його доводів, порушення порядку прийняття доказів, поданих прокурором після закриття підготовчого провадження, недоведеність походження частини доказів із матеріалів ревізії, недотримання прокурором порядку представництва інтересів держави, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а також неправильний розподіл судового збору між відповідачами.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції залишити позов керівника Коростишівської окружної прокуратури у цій справі без розгляду, а у разі відхилення цього доводу, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2026 у справі №906/16/25 та прийняти у цій справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2026 у справі №906/16/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.10.2026 об 11:00год. Запропоновано прокурору, позивачу у строк до 17.09.2026 подати до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу. Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Енергум» про зупинення апеляційного провадження у справі №906/16/25 до завершення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26).

15.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» Коростишівська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві прокурор зазначає, що укладення спірних додаткових угод призвело до збільшення ціни електричної енергії понад установлене законом сукупне 10-відсоткове обмеження. Надані постачальником висновки торгово-промислових палат не підтверджують належним чином коливання ринкових цін у періоди, що мають значення для укладення відповідних додаткових угод. Наявність у договорі погодженого порядку зміни ціни не звільняє сторони від дотримання імперативних вимог законодавства про публічні закупівлі.

Щодо Закону №4888-IX прокурор вказує на відсутність підстав для застосування його нових положень до правовідносин, які виникли та завершилися у 2022 році, посилаючись на пункт 2 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі та правові висновки Верховного Суду.

Прокурор також заперечує наявність процесуальних порушень, зазначаючи, що додаткові пояснення та документи подано на виконання ухвали суду від 30.04.2026, а порядок представництва інтересів держави дотримано, зокрема шляхом направлення селищній раді відповідного повідомлення від 27.12.2024.

На підставі викладеного прокурор просить суд апеляційну скаргу ТОВ "Енергум" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

15.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» Хорошівська селищна рада подала відзив на апеляційну скаргу у якому також заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права.

Позивач вважає, що висновки торгово-промислових палат містять вибіркові показники середньозважених цін електричної енергії за окремі періоди та не підтверджують належним чином коливання ціни на момент укладення спірних додаткових угод. При цьому умови договору щодо можливості зміни ціни не можуть суперечити імперативним приписам статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Селищна рада також заперечує можливість застосування Закону №4888-IX до виконаного у 2022 році договору, посилаючись на положення пункту 2 розділу XIV цього Закону та принцип правової визначеності.

Крім того, позивач вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо порушення порядку подання доказів та відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором, оскільки прокуратура повідомила селищну раду про намір звернутися до суду, а рада самостійно заходів судового захисту не вживала.

На підставі викладеного Хорошівська селищна рада просить суд апеляційну скаргу ТОВ «Енергум» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2026 у справі №906/16/25 - без змін.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.10.2026, на підставі службової записки головуючого судді, у зв`язку із відпусткою суддів-членів колегії по справі Коломис В.В. та Тимошенка О.М., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/16/25.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/16/25 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г., суддя Поліщук П.Я. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи від 21.10.2026).

Ухвалою суду від 21.10.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2026 у справі №906/16/25 до провадження колегією суддів: гол. суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г., суддя Поліщук П.Я.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 26.10.2026 з`явився прокурор та представниця ТОВ "Енергум".

Хорошівська селищна рада та Відділ освіти Хорошівської селищної ради не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, хоч повідомлялися належним чином; причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні представниця апелянта Годованець Л.Ю. підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, надала пояснення по справі; просила скасувати рішення суду першої інстанції.

Прокурор Казнодій С.Д. заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, надала пояснення по справі; просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Відділом освіти Хорошівської селищної ради (споживач, відповідач 2) на вебпорталі уповноваженого органу з питань закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-11-29-011654-с про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія у кількості 588000 кВт/год (т.1, а.с.39, 40).

Переможцем торгів визнано Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (постачальник, відповідач 1).

06.01.2022 між Відділом освіти Хорошівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" укладено договір на закупівлю електричної енергії споживачу №7301 (далі - договір) (т.1, а.с.43-54).

У пункті 1.1 договору встановлено порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

За п.2.1 договору його істотними умовами є: предмет договору, ціна та строки його дії.

Відповідно до п.3.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Обов`язковою складовою ціни електричної енергії є тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений постановою НКРЕКП.

Згідно з пунктом 5.1 ціна договору становить 2081520,00 грн, в т.ч.346920,00 грн ПДВ.

За положеннями п.5.3 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" зміна ціни за одиницю товару може змінюватися не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Договірні величини споживача електричної енергії становлять 588000 кВт/год (п.5.13 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання та укладається на строк до 31.12.2022 включно, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.15.1 договору).

Згідно з п.15.8 договору умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної договорі.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" (далі - РДН) та довідки Торгово-промислової палати (ТПП) або регіональним представництвом, інші показники, які склалися у "ОЕС Україна" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua, згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) звітів про результати роботи РДН та про діяльність ОР, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор ринку" https://www.oree.com.ua/index.php/web/772 або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку (наприклад: цінові довідки торгово-промислових палат).

Цінова довідка Торгово-промислової палати має відображати коливання цін після укладення договору за період з будь-якого моменту після укладення договору (з урахуванням внесених раніше змін до договору про закупівлю) про закупівлю та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Порівнюватися мають ціни ринку між собою, а не з ціною, що зазначена в договорі про закупівлю.

Додатком №1 до договору є комерційна пропозиція, у якій визначено ціну на електричну енергію за 1 кВт/год з ПДВ у розмірі 3,54 грн (т.1, а.с.55).

У додатковій угоді №1 від 18.01.2022, сторони дійшли згоди про зменшення обсягу закупівлі та виклали п.5.1 договору в такій редакції: "Ціна цього договору становить 1779900,00 грн" (т.1, а.с.56).

16.08.2022 сторони уклали додаткову угоду №2, у якій, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та посилаючись на зміну ціни на одиницю товару на ринку порівняно з ціною, запропонованою на торгах, внесли зміни в договір, виклавши п.1 комерційної пропозиції в новій редакції: "Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 3,89 грн, в т.ч.ПДВ - 0,648 грн" (т.1, а.с.57).

За пунктом 1 додаткової угоди №2 до договору нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця), а саме: з 01.08.2022.

26.09.2022 сторони уклали додаткову угоду №3, у якій, керуючись, зокрема, п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та посилаючись на зміну ціни на одиницю товару на ринку порівняно з ціною, запропонованою на торгах, внести зміни в договір, визначивши, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) складає 4,27 грн з ПДВ (т.1, а.с.58).

За пунктом 1 додаткової угоди №3 нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця), а саме: з 01.09.2022.

Підставою для укладення додаткової угоди №3 став експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-353 від 02.09.2022, за яким відсоток зміни середньозваженої ціни електричної енергії на РНД (ОЕС) електричної енергії (грн/МВт.год) станом на серпень 2022 року відносно липня 2022 року склав +13,35 (т.1, а.с.108).

17.10.2022 сторони уклали додаткову угоду №4, у якій виклали п.1 комерційної пропозиції в новій редакції: "Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,69 грн, в т.ч.ПДВ - 0,78166667 грн" (т.1, а.с.59).

Також у пункті 1 додаткової угоди №4 сторонами визначено, що нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця), а саме: з 01.10.2022.

Підставою для укладення додаткової угоди №4 до договору став експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-322/02 від 12.09.2022, за яким відсоток зміни середньозваженої ціни електричної енергії на РНД (ОЕС) електричної енергії (грн/МВт.год) станом на І декаду вересня 2022 року відносно серпня 2022 року склав +10,37 (т.1, а.с.109).

18.10.2022 сторони уклали додаткову угоду №5, у якій виклали п.1 комерційної пропозиції в новій редакції: "Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 5,09 грн, в т. ч. ПДВ - 0,848333 грн" (т.1 а.с.60).

Також у пункті 1 додаткової угоди №5 сторонами визначено, що нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця), а саме: з 05.10.2022.

Підставою для укладення додаткової угоди №5 до договору став експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-373 від 29.09.2022, відповідно до якого відсоток зміни середньозваженої ціни електричної енергії на РНД (ОЕС) електричної енергії (грн/МВт.год) станом на ІІ декаду вересня 2022 року відносно І декади вересня 2022 року склав +8,69 (т.1, а.с.111).

У додаткових угодах №6 від 06.12.2022 та №7 від 16.12.2022 до договору сторони зменшили обсяги закупівлі, тому згідно з викладеним у новій редакції п.5.1 договору, ціна договору становила 1579900,00 грн, а пізніше - 1492677,24 грн (т.1, а.с.61, 62).

На виконання договору та спірних додаткових угод до нього згідно з актами приймання - передачі ТОВ "Енергум" поставило Відділу освіти Хорошівської селищної ради 359472 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1492677,24 грн (т.1, а.с.65-77), яку Відділ освіти Хорошівської селищної ради сплатив, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с.78-100).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що додаткові угоди №3-5 до договору підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, оскільки сторони збільшили ціну за одиницю товару за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії, а зазначені додаткові угоди укладені з перевищенням 10% ліміту, встановленого на зміну ціни за одиницю товару Законом України "Про публічні закупівлі". Таким чином, споживачем безпідставно надміру сплачено, а постачальником отримано кошти у розмірі 164238,06 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов таких висновків:

Щодо підстав представництва прокурора колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до положень ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Нормами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради, прокурор посилався на той факт, що Відділ освіти Хорошівської селищної ради, відповідно до положення, затвердженого рішенням Хорошівської селищної ради №876 від 16.06.2022 (т.1, а.с.118 - 125), є її виконавчим органом, підзвітний і підконтрольний їй та утримується за рахунок коштів місцевого бюджету. За доводами прокурора, Відділ освіти Хорошівської селищної ради у спірних правовідносинах діяв як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня та був замовником товару в обсязі та в межах видатків, що визначені позивачем (розпорядник бюджетних коштів вищого рівня).

Отже, Хорошівська селищна рада є уповноваженим суб`єктом в розумінні, зокрема, ст.23 Закону "Про прокуратуру" та ст.53 ГПК України, від імені якого прокурор може звернутися до суду з позовом в інтересах держави.

Коростишівська окружна прокуратура листом від 13.12.2024 за вих.№53/3-3244вих24 витребувала у позивача інформацію щодо намірів вжиття відповідних заходів для усунення виявлених порушень норм Закону України "Про публічні закупівлі" (т.1, а.с.115, 116).

У листі за вих.№1394 від 18.12.2024 Хорошівська селищна рада повідомила про відсутність намірів звертатись до суду з відповідним позовом у зв`язку із обмеженістю фінансових ресурсів, що унеможливлює сплату судового збору, а також виклала прохання про вжиття прокуратурою заходів реагування у межах компетенції з метою захисту інтересів територіальної громади (т.1, а.с.117).

У зв`язку з наведеним, прокуратурою на адресу Хорошівської селищної ради 27.12.2024 №53/3-3427вих24 направлялось повідомлення про подання відповідного позову до суду.

З наведеної переписки вбачається відсутність намірів у уповноваженого органу на здійснення судового захисту порушених інтересів.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, прокурор дотримався порядку, визначеного ст.23 Закону України "Про прокуратуру", при направленні вказаного позову до суду в інтересах держави.

По суті спору колегія суддів враховує наступне.

Згідно із ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

За ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, слід встановити, наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

За ст.1, ч.1 ст.5, ч.4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції чинній станом на дати укладення оспорюваних додаткових угод) договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Отже, щодо закупівлі електричної енергії встановлене законом 90-денне обмеження періодичності зміни ціни не застосовується, однак це не скасовує обмеження щодо сукупного збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% від початкової договірної ціни.

Із системного тлумачення наведених норм вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились.

Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст.652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст.652 ЦК України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Вказана вище правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, постанові Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №918/694/23.

Колегія суддів також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові №920/19/24 від 21.11.2025 підтвердила, що не вбачає підстав для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки положеннями ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Верховний Суд зазначав, що механізм (методика, спосіб) визначення відсотку коливання ціни товару на ринку, формування критерію, ознаки значного/незначного коливання ціни на товар оцінюються судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи, поданих доказів та особливостей правовідносин і не може ставитися у залежність від висновку суду у одній окремо взятій справі чи обмежуватися будь-якими порівняннями з іншими справами (постанови Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №918/694/23, від 06.02.2025 у справі №916/747/24).

Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі №913/368/19 зазначив, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то, виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації. Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 вказала, що одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Така правова позиція викладена

Підставами для укладення додаткових угод №3-5 до договору стали експертні висновки Київської та Черкаської торгово-промислових палат №Ц-353 від 02.09.2022, №О-322/02 від 12.09.2022, №О-373 від 29.09.2022, у яких вказано відсотки зміни середньозваженої ціни електричної енергії грн/МВт.год по ОЕС України, зокрема:

- станом на серпень 2022 року (2993,06 грн/МВт.год) відносно липня 2022 року (2640,45 грн/МВт.год) - +13,35%;

- станом на І декаду вересня 2022 року (3303,40 грн/МВт.год) відносно серпня 2022 року (2993,06 грн/МВт.год) - +10,37%;

- станом на ІІ декаду вересня 2022 року (3590,50 грн/МВт.год) відносно І декади вересня 2022 року (3303,40 грн/МВт.год) - +8,69 (т.1, а.с.108, 109, 111).

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, жоден із вказаних експертних висновків не підтверджує коливання ціни товару, що є предметом закупівель, на ринку в сторону її збільшення саме в період між укладанням договору на закупівлю електричної енергії №7301 від 06.01.2022 та додаткових угод №3-5 до нього, якими вносились зміни ціни товару. Інформація, зазначена в наданих відповідачем документах, зводиться до порівняння окремих вибіркових показників цін на електричну енергію на різні дати, без належного аналізу ринку та без встановлення факту саме коливання ціни у розумінні п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", що унеможливлює їх використання як належної підстави для зміни істотних умов договору про закупівлю.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, що постачальник не міг об`єктивно спрогнозувати зміну ціни електричної енергії та закласти відповідні ризики при формуванні своєї тендерної пропозиції, що також виключає можливість зміни істотних умов договору поза межами, визначеними Законом.

При цьому, уклавши спірні додаткові угоди до договору сторони збільшили ціну за одиницю товару на понад 10%, що суперечить імперативній нормі п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме:

- додатковою угодою №3 від 26.09.2022 ціну електричної енергії збільшено з 3,89 грн до 4,27 грн за 1 кВт·год з ПДВ, що становить 9,77% від попередньої ціни та 20,62% від початкової ціни договору;

- додатковою угодою №4 від 17.10.2022 ціну збільшено з 4,27 грн до 4,69 грн за 1 кВт·год з ПДВ, що становить 9,84% від попередньої ціни та 32,49% від початкової ціни договору;

- додатковою угодою №5 від 18.10.2022 ціну збільшено з 4,69 грн до 5,09 грн за 1 кВт·год з ПДВ, що становить 8,53% від попередньої ціни та 43,79% від початкової ціни договору.

Отже, внаслідок послідовного укладення додаткових угод ціна електричної енергії зросла до 5,09 грн за 1 кВт·год з ПДВ, тобто сукупно на 43,79%, незважаючи на те, що кожне окреме підвищення не перевищувало 10%.

Наведений висновок про порушення 10-відсоткового обмеження відповідає підходу Великої Палати Верховного Суду у справах №922/2321/22 та № 920/19/24.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо застосування до спірних правовідносин пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції Закону України від 27.05.2026 №4888-IX.

Зі змісту пунктів 2 та 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4888-IX, з урахуванням їх системного тлумачення, вбачається, що нова редакція зазначеної норми не поширюється на договірні правовідносини, які виникли та завершилися до набрання нею чинності.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 05.10.2026 у справі №910/11553/25, відповідно до якого ретроспективне застосування нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII стосується раніше укладених договорів про закупівлю, які продовжують діяти.

Оскільки договір №7301 від 06.01.2022 та спірні додаткові угоди до нього виконувалися у 2022 році, а відповідні договірні правовідносини завершилися до 24.06.2026, правомірність укладення додаткових угод підлягає оцінці за законодавством, чинним на момент їх вчинення. При цьому дата ухвалення оскаржуваного судового рішення не змінює застосовного матеріального права. Отже, посилання апелянта на Закон №4888-IX не є підставою для переоцінки правомірності спірних додаткових угод за новою редакцією статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Враховуючи все вищевикладене, додаткові угоди №3 від 26.09.2022, №4 від 17.10.2022 та №5 від 18.10.2022 до договору на закупівлю електричної енергії №7301 від 06.01.2022 правомірно визнано судом першої інстанції недійсними.

За приписами ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як встановлено з матеріалів справи, на виконання договору та спірних додаткових угод до нього, ТОВ "Енергум" поставило Відділу освіти Хорошівської селищної ради 359472 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1492677,24 грн згідно з актами приймання - передачі, а Відділ освіти Хорошівської селищної ради сплатив за поставлений товар зазначену суму, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Оскільки суд визнав недійсними додаткові угоди №3 від 26.09.2022, №4 від 17.10.2022 та №5 від 18.10.2022, відтак для розрахунку безпідставно отриманих енергопостачальником коштів підлягають застосуванню ціни електричної енергії, які визначені сторонами у договорі №7301 від 06.01.2022 та додатковій угоді №2 від 16.08.2022:

- за період з 01.01.2022 по 31.07.2022: 199734 кВт/год (кількість поставленої електричної енергії за вказаний період, відповідно до актів приймання - передачі) х 3,54 грн (вартість 1 кВт/год електричної енергії за договором №7301 від 06.01.2022) = 707058,36 грн;

- за період з 01.08.2022 по 31.12.2022: 159738 кВт/год (кількість поставленої електричної енергії за вказаний період, відповідно до актів приймання - передачі) х 3,89 грн (вартість 1 кВт/год електричної енергії за додатковою угодою №2 від 16.08.2022; зазначена ціна застосовується з 01.08.2022) = 621380,82 грн.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, внаслідок укладання оспорюваних додаткових угод до договору про збільшення ціни товару, споживач надмірно сплатив, а постачальник отримав, кошти на загальну суму 164238,06 грн.

При цьому колегія суддів враховує, що Відділ освіти Хорошівської селищної ради є виконавчим органом ради, підзвітним і підконтрольним їй та утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, що підтверджується Положенням, затвердженим рішенням Хорошівської селищної ради №876 від 16.06.2022.

Отже, надмірна сплата коштів за договором здійснена за рахунок місцевого бюджету, а їх безпідставне отримання постачальником порушує майнові інтереси територіальної громади, які представляє Хорошівська селищна рада. Тому стягнення зазначених коштів на користь селищної ради спрямоване на відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.07.2026 у справі №914/2882/25, щодо правомірності стягнення на користь селищної ради безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів за договором закупівлі електричної енергії, укладеним підпорядкованим їй закладом.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо порушення порядку подання доказів після закриття підготовчого провадження, оскільки додаткові пояснення прокурора від 21.05.2026 подано на виконання вимог суду першої інстанції щодо роз`яснення джерел отримання доказів та розрахунку заявленої до стягнення суми.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що Господарський суд Житомирської області дійшов правильного висновку про визнання недійсними додаткових угод №3 від 26.09.2022, №4 від 17.10.2022 та №5 від 18.10.2022 до договору на закупівлю електричної енергії №7301 від 06.01.2022 та стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 164238,06 грн.

Щодо доводів апелянта про неправильний розподіл судового збору колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У цій справі ТОВ «Енергум», як постачальник електричної енергії, здійснювало її постачання за цінами, збільшеними всупереч вимогам законодавства про публічні закупівлі, та отримало внаслідок цього надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 164 238,06 грн.

Оцінюючи поведінку обох відповідачів, колегія суддів враховує, що Відділ освіти Хорошівської селищної ради був стороною спірних додаткових угод, однак саме ТОВ «Енергум» ініціювало необґрунтовані зміни ціни та отримало кошти за неправомірно збільшеною ціною, повернення яких стало предметом судового спору.

За таких обставин, з урахуванням характеру встановлених порушень та причин виникнення спору, колегія суддів вважає обґрунтованим покладення судового збору в повному обсязі на ТОВ «Енергум» на підставі частини дев`ятої статті 129 ГПК України.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо неправильного розподілу судового збору не є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.

Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за її подання відповідно до статті 129 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2026 у справі №906/16/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28.10.2026.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Поліщук П.Я.