Рішення № 140999031 у справі № 640/16826/21 від 28.10.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року справа № 640/16826/21 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання дій протиправними та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) пред`явила позов до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (змінено найменування на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправними дії державного виконавця відповідача Бялого Максима Глібовича щодо винесення постанови від 31.05.2021 про закінчення виконавчого провадження №65080896 та скасувати постанову державного виконавця відповідача Бялого Максима Глібовича від 31.05.2021 про закінчення виконавчого провадження №65080896.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №640/17492/19 частково задоволено її позов до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат і Міністерства соціальної політики України, зокрема зобов`язано третю особу встановити позивачці як особі, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі, 50-процентну знижку плати за користування житлом, комунальними послугами та телефоном, передбачену абз.1 п.11 ч.1 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), починаючи з 23.01.2019. Це рішення набрало законної сили 10.04.2020 за наслідками апеляційного перегляду. 10.12.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист №640/17492/19, який 06.04.2021 пред`явлено до примусового виконання. Постановою державного виконавця від 09.04.2021 відкрито виконавче провадження №65080896, а постановою від 31.05.2021 це виконавче провадження закінчено з посиланням на п.9 ч.1 ст.39 та ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Позивачка вважає постанову від 31.05.2021 протиправною, оскільки на час її винесення судове рішення не було виконано в повному обсязі. Зазначила, що третя особа дійсно встановила 50-процентну знижку плати за користування житлом і комунальними послугами з 23.01.2019, проте фактичну реалізацію права на цю пільгу забезпечила лише з 01.10.2019, відшкодувавши витрати в сумі 3553,09 грн, яка була виплачена позивачці в березні 2021 року. Відшкодування витрат на 50-процентну знижку плати за користування житлом і комунальними послугами за період з 23.01.2019 по 01.10.2019 залишилося нереалізованим, чим порушено право позивачки на мирне володіння майном та поставлено її у фінансову залежність від інших членів сім`ї.

Позивачка також указала, що мотивувальна частина постанови від 31.05.2021 не містить обставин з документальним посиланням та підтвердженням фактичного виконання рішення боржником у повному обсязі. На переконання позивачки, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження, не переконався у повному виконанні судового рішення з дотриманням вимог ст.18 Закону №1404-VIII: не провів перевірки фактичного виконання рішення боржником, не запросив звіту про виконання рішення суду та не перевірив, які суми, за який період і за якими статтями були виплачені, поклавшись лише на запевнення боржника про добровільне виконання рішення до відкриття виконавчого провадження. На обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на ч.2 ст.19 Конституції України, ст.1, 3, 5, 18, 39, 63, 74 Закону №1404-VIII, Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Войтенко проти України» та «Горнсбі проти Греції», ст.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також на постанову Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №160/2734/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам п.11 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

29.06.2021 позивачка подала заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; позивачку звільнено від сплати судового збору; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (змінено найменування на Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації) (далі - третя особа).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2021 повторно витребувано у Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №65080896.

У судовому засіданні 17.08.2021 суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

17.08.2021 від третьої особи надійшли пояснення від 12.08.2021 №37/07-10578, подані в порядку ст.165 КАС України, у яких третя особа проти позову заперечила та просила відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень третя особа зазначила, що рішення суду у справі №640/17492/19 виконано в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, про що листом від 04.06.2020 №37/07-6478 повідомлено позивачку, Окружний адміністративний суд міста Києва та відділ примусового виконання рішень з наданням підтверджуючих документів, а листом від 15.04.2021 №37/07-4608 про добровільне виконання рішення суду повідомлено державного виконавця з наданням відповідних доказів. Третя особа наголосила, що підтвердженням виконання рішення суду є витяг із Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (персональна облікова картка) про встановлення позивачці 50-процентної знижки плати за користування житлом і комунальними послугами, починаючи з 23.01.2019, та що суд не зобов`язував управління здійснювати інші дії, крім такого встановлення. Послалася на п.2 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, і на п.7 підп.3 Положення про управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.07.2020 №460, вказавши, що до основних завдань управління належить призначення соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, надання пільг і субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а виплата пільги не належить до функцій, завдань, повноважень та цілей управління. Крім того, третя особа зазначила, що позивачка не вказала, яким чином Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) порушено її права, свободи або законні інтереси, і не надала відповідних доказів.

26.08.2021 відповідач надіслав до суду копії матеріалів виконавчого провадження №65080896.

15.09.2021 від позивачки надійшли заперечення від 10.09.2021 на пояснення третьої особи. Позивачка зазначила, що третя особа дійсно встановила пільгу з 23.01.2019, однак забезпечила реалізацію права на неї лише з 01.10.2019, відшкодувавши витрати в сумі 3553,09 грн, виплачену в березні 2021 року, тоді як відшкодування витрат за період з 23.01.2019 по 01.10.2019 не здійснено. Покликалася на підп.3 п.5 Положення про управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 24.01.2011 №25 в редакції розпорядження від 18.11.2016 №657, на п.1, 3 та абз.3 п.13 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 №936, і вказала, що саме на третю особу, де позивачка перебуває на обліку з 23.01.2019, покладено обов`язок щодо забезпечення реалізації права на пільгу та відшкодування витрат. Наполягала, що рішення суду фактично не виконано в повному обсязі, а державний виконавець не провів перевірки виконання рішення відповідно до п.1 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII.

На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2022 №668 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мамедової Ю.Т. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справу передано на розгляд судді Катющенку В.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2022 прийнято справу до провадження та продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано. Згідно з Додатком 3 до п.19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, справу №640/16826/21 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду. За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Андрусів У.Б.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 прийнято справу №640/16826/21 до провадження, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а учасникам справи запропоновано надати письмові пояснення щодо позову.

06.03.2025 від позивачки надійшли пояснення, у яких вона підтвердила актуальність позовних вимог та просила задовольнити позов. Додатково зазначила, що з грудня 2024 року третю особу перейменовано на Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, а надання пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01.12.2022 здійснюється органами Пенсійного фонду України. Наголосила, що відшкодування витрат на 50-процентну знижку плати за користування житлом і комунальними послугами за період з 23.01.2019 по 01.10.2019 залишається нереалізованим, а державний виконавець не запросив звіту про виконання рішення суду та не перевірив, які суми, за який період і за якими статтями були виплачені.

Від відповідача заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані учасниками справи документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №640/17492/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Міністерства соціальної політики України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо невстановлення ОСОБА_1 , як особі, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі, 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості), передбаченої абзацом 1 пункту 11 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XIІ, починаючи з 23 січня 2019 року.

Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 як особі, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі, 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості), передбаченої абзацом 1 пункту 11 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XIІ, починаючи з 23 січня 2019 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2020 апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 січня 2020 року - без змін.

Листом від 04.06.2020 №37/07-6478 третя особа направила Окружному адміністративному суду міста Києва, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві та позивачці підтверджуючі документи про добровільне виконання (до відкриття виконавчого провадження) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №640/17492/19, додавши копію персональної облікової картки з бази даних Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

10.12.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист №640/17492/19, у якому як частину рішення, що підлягає виконанню, зазначено: «Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02125, місто Київ, вулиця Курнатовського, будинок 7а, код ЄДРПОУ 37397200) встановити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як особі, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі, 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості), передбаченої абзацом 1 пункту 11 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, починаючи з 23 січня 2019 року». Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання визначено до 10.04.2023.

06.04.2021 позивачка подала заяву про прийняття виконавчого листа №640/17492/19 від 10.12.2020 з частиною рішення, що підлягає виконанню, до примусового виконання.

09.04.2021 державний виконавець відповідача Бялий М.Г. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №65080896 з виконання виконавчого листа №640/17492/19, виданого 10.12.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва, якою боржнику - третій особі - встановлено 10 робочих днів для виконання рішення суду та постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн. Копії постанови надіслано сторонам виконавчого провадження супровідними листами від 09.04.2021.

Листом від 15.04.2021 №37/07-4608 третя особа повідомила державного виконавця про виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження та надала підтверджуючі документи: копію листа від 04.06.2020 №37/07-6478, зворотні поштові повідомлення про його отримання Окружним адміністративним судом міста Києва та позивачкою, а також витяг із Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (персональну облікову картку). У цьому листі третя особа просила державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а також постанови про скасування постанов про стягнення виконавчого збору в сумі 24000,00 грн та витрат виконавчого провадження в сумі 195,30 грн.

Зі змісту наданого державному виконавцю витягу із Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (персональної облікової картки пільговика ОСОБА_2 ) вбачається, що позивачку включено до складу сім`ї, на яку поширюється пільга, як особу, яка проживає разом з пільговиком, з датою взяття на облік 23.01.2019 та датою зняття 31.12.2054, із зазначенням переліку пільг у розмірі 50 відсотків за відповідними видами житлово-комунальних послуг.

31.05.2021 державний виконавець відповідача Бялий М.Г. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №65080896 з примусового виконання виконавчого листа №640/17492/19, виданого 10.12.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва. У мотивувальній частині постанови зазначено: «Згідно повідомлення УПСЗ Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 15.04.2021 № 37/07-4608 та доданих копій документів - рішення суду боржником виконано». Постанову винесено з покликанням на п.9 ч.1 ст.39 та ст.40 Закону №1404-VIII.

Не погоджуючись із постановою від 31.05.2021, позивачка пред`явила цей позов до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам учасників справи, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини склалися у зв`язку з винесенням державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому до них підлягають застосуванню норми законодавства в редакції, чинній на час виникнення цих правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон №1404-VIII.

За змістом ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VIII регламентовано, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

За приписами п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч.2 ст.39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч.3 ст.39 Закону №1404-VIII у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Правовий висновок щодо застосування п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII сформульовано Верховним Судом у постанові від 21.08.2024 у справі №240/27324/23, у п.23-25 якої зазначено: «З аналізу наведених норм права висновується, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Водночас джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання».

Цей правовий висновок Верховний Суд підтвердив у постанові від 18.09.2024 у справі №240/26091/23.

Аналіз наведених норм права у взаємозв`язку з викладеними висновками Верховного Суду дає підстави для висновку, що обсяг фактичного виконання рішення, за якого виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII, визначається змістом виконавчого документа. Виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що боржник вчинив саме ті дії, які на нього покладено виконавчим документом, і в тому обсязі, у якому вони на нього покладені. Форма та вид доказів, якими підтверджується таке виконання, залежать від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Як установлено судом, виконавчий лист №640/17492/19, виданий 10.12.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва, містив єдине зобов`язання боржника - встановити позивачці як особі, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі, 50-процентну знижку плати за користування житлом, комунальними послугами та телефоном, передбачену абз.1 п.11 ч.1 ст.20 Закону №796-XII, починаючи з 23.01.2019. Виконавчий документ не покладав на боржника обов`язку нарахувати чи виплатити позивачці будь-які кошти, у тому числі відшкодувати витрати на оплату житлово-комунальних послуг за конкретний період.

Матеріалами справи підтверджено, що до винесення оскаржуваної постанови державний виконавець отримав від боржника лист від 15.04.2021 №37/07-4608 з доданими до нього документами, серед яких - витяг із Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (персональна облікова картка). Зі змісту цього витягу вбачається, що позивачку включено до складу сім`ї пільговика як особу, яка проживає разом з ним, з датою взяття на облік 23.01.2019 та із зазначенням переліку пільг у розмірі 50 відсотків за відповідними видами житлово-комунальних послуг.

Отже, боржник вчинив саме ту дію, яку покладено на нього виконавчим документом, і саме з тієї дати, яку визначено у виконавчому документі, а державний виконавець мав документальне підтвердження такого виконання, вид і форма якого відповідають суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання. За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення суду виконано у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, а тому підстава для закінчення виконавчого провадження, передбачена п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII, у спірних правовідносинах настала.

Необґрунтованими є твердження позивачки, що мотивувальна частина постанови від 31.05.2021 не містить обставин з документальним посиланням та підтвердженням фактичного виконання рішення боржником. Оскаржувана постанова містить зазначення як обставини, що свідчить про фактичне виконання судового рішення, так і засобу її встановлення, а саме: «Згідно повідомлення УПСЗ Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 15.04.2021 №37/07-4608 та доданих копій документів - рішення суду боржником виконано». Вимоги до мотивованості постанови про закінчення виконавчого провадження, викладені у п.23 постанови Верховного Суду від 21.08.2024 у справі №240/27324/23, у цьому випадку дотримано.

Суд не бере до уваги також доводи позивачки про те, що державний виконавець не провів перевірки виконання рішення, не запросив звіту про виконання рішення суду та не перевірив, які суми, за який період і за якими статтями були виплачені. За п.1 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII проведення перевірки виконання боржниками рішень є правом, а не обов`язком виконавця, і реалізація цього права не є єдиним можливим способом установлення факту виконання рішення. Як зазначив Верховний Суд у п.25 постанови від 21.08.2024 у справі №240/27324/23, джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання. Оскільки зобов`язання боржника полягало у вчиненні дії зі встановлення позивачці пільги з визначеної дати, а не у нарахуванні чи виплаті коштів, витяг із Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги є належним і достатнім джерелом відомостей про фактичне виконання рішення. Відомості про суми, періоди та статті виплат не належать до предмета виконання за цим виконавчим документом, а тому їх неотримання державним виконавцем не свідчить про неповноту перевірки виконання рішення.

Суд не приймає до уваги покликання позивачки на постанову Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №160/2734/20. Висновки, викладені у цій постанові, не є релевантними до обставин справи, що розглядається, адже Верховний Суд не формулював у ній висновку щодо застосування п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII, а скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального права щодо прийняття доказів, які не подавалися до суду першої інстанції. Крім того, ця справа стосувалася виконання рішення про зобов`язання надати дані про місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу, тобто зобов`язання іншого змісту.

Суд відхиляє й посилання позивачки на ст.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, за якою виконання Рішення охоплює виплату Стягувачеві відшкодування, вжиття додаткових заходів індивідуального характеру та вжиття заходів загального характеру. Ця норма визначає порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених у справах проти України, тоді як у виконавчому провадженні №65080896 примусовому виконанню підлягало рішення національного суду. Відтак наведене позивачкою визначення не може застосовуватися для оцінки повноти виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №640/17492/19.

Наведені позивачкою висновки Європейського суду з прав людини у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Войтенко проти України» та «Горнсбі проти Греції» щодо того, що право на суд було б ілюзорним, якби остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним, суд враховує, проте вони не спростовують висновків суду у цій справі. Зазначені висновки стосуються ситуацій, коли судове рішення залишається невиконаним, тоді як у цій справі судом установлено, що рішення виконано у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд виснує, що оскаржувана постанова від 31.05.2021 про закінчення виконавчого провадження №65080896 є такою, шо прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття. Обставини, на які покликається позивачка, не можуть вважатися підставами для її скасування.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2021 позивачку звільнено від сплати судового збору, а в задоволенні позову суд відмовляє, підстави для розподілу судових витрат на підставі ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправними дій державного виконавця Бялого Максима Глібовича щодо винесення постанови від 31.05.2021 про закінчення виконавчого провадження №65080896 та скасування постанови державного виконавця Бялого Максима Глібовича від 31.05.2021 про закінчення виконавчого провадження №65080896 відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Олекси Тихого, буд.32, м. Київ, 03056; ЄДРПОУ 43315602).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Дашкевича Остафія, буд.7-А, м. Київ, 02125; ЄДРПОУ 37397200).

Суддя Андрусів Уляна Богданівна