Справа № 2-1772/10
Провадження № 6/947/1104/26
УХВАЛА
28.10.2026
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,
За участю представника заінтересованої особи - стягувача- Кипаренко Н.Ю.
розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника по зведеному виконавчому провадженню № 67874529 ОСОБА_1
ВСТАНОВИВ:
16 вересня 2026 року до Київського районного суду м. Одеси надійшло подання виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника по зведеному виконавчому провадженню № 67874529 ОСОБА_1 до виконання зобов`язань по виконавчому листу №2-1772/10 від 11.04.2011 виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення з боржника на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Одеського обласного управління АТ « Ощадбанк»
Подання обґрунтовано тим, що боржник свої зобов`язання не виконує у добровільному порядку, та не надає на вимогу виконавця декларацію про доходи, та не здійснює будь-яких дій на виконання рішення суду..
Згідно довідок отриманих виконавцем боржник заробітної плати та пенсії не отримує, у банківських установах грошей на рахунках не має, рухомого та нерухомого майна у власності боржника не зареєстровано..
Викладене вище, на думку виконавця свідчить по ухилення боржника від виконання судового рішення що є підставою для обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання існуючих зобов`язань.
Як встановлено судом на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження №67874529, до складу якого входять два виконавчих провадження (дата об`єднання - 13.12.2021): ВП № 67821018 з виконання виконавчого листа № 2-1772/10 від 11.04.2011 видав Київський районний суд м. Одеси про стягнення судового збору у розмірі 51,00 гривень та витрати на ІТЗ в розмірі 120,00 гривень; ВП № 61307195 з виконання виконавчого листа № 2-1772/10 від 11.04.2011 видав Київський районний суд м. Одеси про стягнення заборгованості за кредитним договором №1587 від 18.09.2007 у розмірі 38484,39 долара США. Боржник: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Стягувач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк", адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул. Базарна, 17, код ЄДРПОУ: 09328601.
17.02.2020 було відкрито виконавче провадження ВП № 61307195. Постанову про відкриття виконавчих проваджень було надіслано 18.02.2020 рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_2 (трек-номер відправлення: 050[телефон приховано]).
В подальшому, 08.12.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 67821018. Постанову про відкриття виконавчих проваджень було надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_2 (трек-номер відправлення: 0505046185468).
Виконавчі провадження об 'єднанні 13.12.2021 до складу зведеного виконавчого провадження 67874529.
У ході здійснення виконавчих дій винесено постанову про арешт коштів боржника. Згідно з відповідями банківських установ, на виконання до яких надіслано постанову про арешт коштів боржника, рахунки виявлено в АТ КБ «ПриватБанк», на рахунку НОМЕР_2 наявні кошти у розмірі 732,96 гривень, однак зазначений рахунок є депозитним та з нього неможливо списати зазначені кошти, оскільки на період дії договору депозиту, кошти вважаються власністю банку, на інших рахунках від`ємний баланс.
Також, наявні кошти у розмірі 303,73 грн. на рахунку в АБ «Південний», але примусово списати кошти не вбачається можливим, оскільки на рахунку наявний раніше накладений арешт з іншим виконавчим документом.
Згідно з відповіддю МВС України, за боржником зареєстровані транспортні засоби: IVECO 35S11, н/з НОМЕР_3 та TOYOTA CAMRY, н/з НОМЕР_4 .
Транспортний засіб TOYOTA CAMRY, н/з НОМЕР_4 є предметом застави. 19.02.2020 відповідною постановою накладено арешт на транспортний засіб IVECO 35S11, н/з НОМЕР_3 . Того ж дня приватним виконавцем винесено постанову про оголошення транспортного засобу в розшук.
21.02.2020 за вих. № 962 виконавцем надіслано вимогу до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області з проханням актуалізувати інформацію щодо транспортних засобів боржника в державних реєстрах. Після актуалізації інформації, 24.04.2020 відповідною постановою накладено арешт на транспортний засіб TOYOTA CAMRY, н/з НОМЕР_4 . Того ж дня приватним виконавцем винесено постанову про оголошення транспортного засобу в розшук. Станом на теперішній час повідомлень про віднайдення транспортного засобу на адресу виконавця не надходило.
Згідно з довідкою Державної податкової служби України Інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня.
Згідно з довідкою ДПС України - юридичну особу або фізичну особу підприємця знято з обліку у контролюючих органах.
Згідно з довідкою Пенсійного фонду України - особу знайдено в РЗО, але відсутні дані про отримання доходу.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, нерухоме майно за боржником не зареєстроване.
Згідно інформаційної довідки за адресою: АДРЕСА_3 - зазначене майно перереєстроване на іншого власника.
08.06.2026 виконавцем надіслано виклик боржнику на адресу АДРЕСА_2 з вимогою з`явитись до виконавця, надати транспортні засоби з метою звернення стягнення на них в рахунок погашення боргу, надати пояснення за фактом невиконання рішення суду та які заходи вживаються з метою його виконання.
Згідно електронної довідки ДМС боржник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
21.08.2026 виконавцем надіслано виклик боржнику на адресу АДРЕСА_2 з вимогою з`явитись до виконавця, надати транспортні засоби з метою звернення стягнення на них в рахунок погашення боргу, надати пояснення за фактом невиконання рішення суду та які заходи вживаються з метою його виконання
Згідно з довідкою ДМС України, за період з дати відкриття виконавчого провадження боржник неодноразово перетинав державний кордон України: 07.05.2026 В`їзд; 05.05.2026 Виїзд; 19.02.2026 В`їзд; 19.02.2026 Виїзд; 22.01.2026 В`їзд; 12.01.2026 Виїзд; 10.12.2025 В`їзд; 09.12.2025 Виїзд; 02.10.2025 В`їзд; 26.06.2025 Виїзд; 09.05.2025 В`їзд; 19.04.2025 Виїзд; 22.02.2025 В`їзд; 29.01.2025 Виїзд; 05.01.2025 В`їзд; 03.01.2025 Виїзд; 19.10.2024 В`їзд; 17.10.2024 Виїзд; 05.10.2024 В`їзд; 05.10.2024 Виїзд; 11.09.2024 В`їзд; 11.09.2024 Виїзд; 10.06.2024 В`їзд; 10.06.2024 Виїзд; 29.05.2024 В`їзд; 29.05.2024 Виїзд; 18.05.2024 В`їзд; 04.05.2024 Виїзд; 30.04.2024 В`їзд; 30.04.2024 Виїзд; 22.03.2024 В`їзд; 22.03.2024 Виїзд; 15.03.2024 В`їзд; 13.03.2024 Виїзд; 06.03.2024 В`їзд; 13.02.2024 Виїзд; 06.02.2024 В`їзд; 29.01.2024 Виїзд; 17.01.2024 В`їзд; 17.01.2024 Виїзд; 12.01.2024 В`їзд; 31.12.2023 Виїзд; 09.12.2023 В`їзд; 09.12.2023 Виїзд; 20.09.2023 В`їзд; 18.09.2023 Виїзд; 03.09.2023 В`їзд; 30.08.2023 Виїзд; 23.08.2023 В`їзд; 20.08.2023 Виїзд; 02.08.2023 В`їзд; 30.07.2023 Виїзд; 25.07.2023 В`їзд; 23.07.2023 Виїзд; 12.07.2023 В`їзд; 10.07.2023 Виїзд; 28.06.2023 В`їзд; 26.06.2023 Виїзд; 21.06.2023 В`їзд; 19.06.2023 Виїзд; 16.06.2023 В`їзд; 15.06.2023 Виїзд; 07.06.2023 В`їзд; 15.05.2023 Виїзд; 27.04.2023 В`їзд; 25.04.2023 Виїзд; 20.04.2023 В`їзд; 14.04.2023 Виїзд; 12.03.2023 В`їзд; 09.03.2023 Виїзд; 01.03.2023 В`їзд; 31.01.2023 Виїзд; 31.01.2023 В`їзд; 30.12.2022 Виїзд; 25.12.2022 В`їзд; 18.12.2022 Виїзд; 18.12.2022 В`їзд; 12.12.2022 Виїзд; 12.12.2022 В`їзд; 16.11.2022 Виїзд; 21.10.2022 В`їзд; 16.10.2022 Виїзд; 18.09.2022 В`їзд; 14.09.2022 Виїзд; 16.08.2022 В`їзд; 02.08.2022 Виїзд; 29.07.2022 В`їзд; 15.07.2022 Виїзд; 19.05.2022 В`їзд; 27.02.2022 Виїзд.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».
У п. 2 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону передбачено три окремих випадки обмеження громадянина України у виїзді за кордон, а саме: до виконання зобов`язань; до розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках; до забезпечення зобов`язань заставою.
Таким чином підставою для обмеження особі у виїзді за межі України законодавець визначає не сам факт наявної та невиконаної заборгованості а саме ухилення боржника від виконання зобов`язань.
Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Суд, проаналізувавши подання , надані виконавцем докази а також пояснення представника стягувача у судовому засіданні, приходить до висновку що відсутні підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника по зведеному виконавчому провадженню № 67874529 ОСОБА_1 , з наступних підстав.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Суд нагадує, що стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції гарантує кожній особі право на вільне пересування в межах території, на якій вона перебуває, а також право залишати її і, таким чином, їхати в країну за власним вибором за умови, що особі дозволено в`їжджати на її територію що визначає, що дії, які можуть становити втручання або обмежувати здійснення цього права, відповідають вимогам статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції тільки у випадку, коли вони передбачені законом, переслідують одну із законних цілей, згаданих у третьому пункті статті, і можуть вважатися «необхідними у демократичному суспільстві» для досягнення зазначених цілей (див. рішення Європейського Суду у справі «Ігнатов проти Болгарії» (Ignatov c. Bulgarie), заява № 50/02, пункт 32, від 02 липня 2009 року, а також рішення від 11 травня 2021 року ( остаточне від 11/08/2021 ) у справі «Стецов проти України» (Заява № 5170/15), п. 25 ).
Водночас з огляду на принцип пропорційності Європейський Суд у рішенні від 11 травня 2021 року у справі «Стецов проти України» ( п. 31 ) зазначив , що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити і така оцінка значною мірою суб`єктивна; а, по-друге, це не може бути єдиною підставою для накладення оскаржуваного обмеження, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином обмеження у праві на виїзд сприятиме стягненню заборгованості з урахуванням конкретної ситуації заявника та інших обставин справи. З огляду на чинне національне законодавство і позицію органів державної влади у справі заявника зрозуміло, що у випадку накладення обмеження його можна було скасувати тільки після того, як відповідна особа погасить заборгованість у повному обсязі. На думку Суду, така норма суперечить статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.
Як роз`яснив Верховний Суд України в листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Отже, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, а також самого боржника за місцем реєстрації не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.
Відповідно до вищевказаного листа Верховного Суду України, однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
Таким чином, наявність самого лише зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, якщо не доведений факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.
Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які саме свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, тобто, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Аналіз Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» дає підстави для висновку про те, що ним (законом) передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Суд, у даному випадку приймає до уваги і той факт, що згідно інформації ДМС України, з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та початку воєнного стану боржниця постійно здійснює виїзди та повернення на територію України що може свідчить про наявність крайньої необхідності таких подорожей для боржниці.
Також суд зауважує що за змістом положень Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань, а обов`язком держави є захищати життя людини, проте тимчасове обмеження під час воєнного стану у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка законодавчо не обмежена у такому праві (тобто не є військовозобов`язаним, державним службовцем тощо), може свідчити про порушення державою свого обов`язку щодо забезпечення та захисту основоположного права людини на життя.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 353,354,447-451 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника по зведеному виконавчому провадженню № 67874529 ОСОБА_1 .
Повний текст ухвали складено 28.10.2026.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В. О. Луняченко