Постанова № 141006512 у справі № 560/18218/26 від 27.10.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18218/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

27 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову від 25.08.2026 ВП №81115718 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №560/19746/25 виконано в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зазначає, що спірна постанова є протиправною, оскільки стягувачу виплачується поточна нарахована пенсія.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2026 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 27.10.2026 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2026 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №560/19746/25, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 24.10.2025 №4.2/1678-2025/Г-1270-23 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

Хмельницький окружний адміністративний суд 25.05.2026 видав виконавчий лист у справі №560/19746/25.

На примусовому виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 81115718 з виконання зазначеного виконавчого листа.

До державного виконавця 16.07.2026 надійшла заява від стягувача, в якій зазначено, що рішення суду належним чином не виконано.

Боржнику 17.07.2026 направлено вимогу про виконання рішення суду в спосіб та порядок визначений виконавчим документом.

До державного виконавця від боржника надійшла відповідь на вимогу (з додатками) від 10.08.2025. У ній зазначено, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/19746/25 здійснено з 01.02.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 24.10.2025 №4.2/1678-2025/Г-1270-23 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.02.2023 склав 20930,00 грн. Сума доплати за період з 01.02.2023 по 31.07.2026 становить 343478,49 грн, в тому числі за минулий час з 01.02.2023 по 22.04.2026 в сумі 317436,07 грн та перерахованих сум пенсій за рішенням суду за період з дати набрання рішенням законної сили з 23.04.2026 по 31.07.2026 в сумі 26042,42 грн. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №560/19746/25 включено в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, станом на 07.08.2026 реєстраційний номер рішення в Реєстрі 821-123666.

В акті державного виконавця від 25.08.2026 зазначено, що не виконано рішення суду у спосіб та порядок, визначений виконавчим документом, а саме стягувачу не виплачується поточна нарахована пенсія.

Постановою від 25.08.2026 заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за не виконання рішення суду (у справі № 560/19746/25) у спосіб та порядок визначений виконавчим документом наклав на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф в розмірі 5100,00 грн.

Позивач, вважаючи постанову від 25.08.2026 ВП № 81115718 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. протиправною, звернувся з позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частин 2, 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктами 1, 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Зі змісту наведеного слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Суд встановив, що розмір пенсії позивача після перерахунку на виконання суду у справі №560/19746/25: з 01.02.2023 становить 22871,52 грн (до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930,00 грн); з 01.03.2024 - 24371,52 грн (до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн); з 01.03.2025 - 25871,52 грн (до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн); з 01.03.2026 - 28466,52 грн (до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії - 25950,00 грн).

Водночас, правомірність виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням максимального розміру не було предметом спору у справі №560/19746/25.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що рішення суду у справі №560/19746/25 виконано в повному обсязі шляхом здійснення перерахунку пенсії, визначення суми заборгованості та проведення часткових виплат.

Позивач не надав ні суду, ні державному виконавцю, жодних доказів на вчинення дій щодо фактичного повного виконання рішення у справі №560/19746/25.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на положення Бюджетного кодексу України, законів України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та «Про Державний бюджет України на 2026 рік», Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 №157, а також, змін до цього порядку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046.

Судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.

Наведені нормативні акти регулюють бюджетні правовідносини та порядок фінансування відповідних видатків, однак, не змінюють змісту судового рішення, що набрало законної сили, та не звільняють боржника від обов`язку його виконання.

Щодо посилань позивача на відсутність належного бюджетного фінансування суд зазначає, що ним не надано ні державному виконавцю, ні суду документів, які підтверджували б відсутність бюджетних асигнувань або об`єктивну неможливість здійснення відповідних виплат, зокрема, кошторисів, довідок органів Казначейства, відомостей про залишки коштів на рахунках чи доказів вжиття заходів для отримання необхідного фінансування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державний виконавець правомірно прийняв постанову про накладення на пенсійний орган штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 жовтня 2026 року.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.