Справа № 521/11787/24
Провадження по справі № 2/354/98/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді: Остап`юк М.В.
при секретарі судового засідання Вередюку Т.Ю.
за участю:
представника позивача: адвоката Асатрян Т.Л.
відповідача: ОСОБА_1
представника відповідача: адвоката Денеги Д.М.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
24.07.2024 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди житлового комплексу.
Короткий зміст позовних вимог
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 грудня 2023 року між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір оренди житлового комплексу на приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та яке належить їй на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 03.12.2010. Відповідно до Договору ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 у тимчасове платне користування облаштований житловий комплекс з меблями та обладнанням, на строк до 01 грудня 2024 року. А ОСОБА_1 у свою чергу зобов?язався прийняти приміщення та використовувати його за цільовим призначенням, сплачувати плату за користування та інші платежі на умовах цього Договору. Сторони домовилися про наступний розрахунок: в строк до 01 грудня 2023 року Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в сумі 25 000 грн; в строк до 31 грудня 2023 року - в сумі 25 000 грн; в строк до 01 березня 2024 року - в сумі 50 000 грн; в строк до 01 червня 2024 року - в сумі 100 000 грн; в строк до 01 жовтня 2024 року - в сумі 100 000 грн. Однак, Відповідачем в порушення умов Договору було здійснено лише одну оплату 30.12.2023 року в розмірі 25000 гривень. Більше жодної оплати за користування приміщенням Відповідачем здійснено не було, у зв?язку з чим ним порушено умови договору, що призвело до виникнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування приміщенням. Основна сума заборгованості за Договором на момент подання позову становить 175 000 гривень. Представник позивачки як орендодавця ОСОБА_3 неодноразово звертався до Відповідача із проханням здійснити оплату заборгованості, однак, Відповідач на такі прохання жодним чином не реагував, і продовжував користуватися Приміщенням без оплати за таке користування. Також, Позивачу стало відомо, що Відповідач здає Приміщення в суборенду та отримує за це оплату. Представником Позивачки адвокатом Асатряном Т.Л. 21.06.2024 року на адресу Відповідача було направлено повідомлення про розірвання Договору оренди житлового комплексу до якого було долучено вимогу з погашення заборгованості по орендній платі за користування приміщення. Однак, станом на момент подання цього позову, така вимога виконана Відповідачем не була, і заборгованість не погашена. Крім того, разом з основною заборгованістю, Позивач також просить стягнути з Відповідача відшкодування інфляційних втрат у розмірі 5030,00 грн та пені у розмірі 12 616, 82 грн.
Процесуальний рух справи
24.07.2024 ОСОБА_2 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12.08.024 року справу передано за підсудністю на розгляд до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18.09.2026 року справу передано за підсудністю на розгляд до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 року справу розподілено судді Остап`юк М.В.
Ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30.10.2024 відкрито провадження у справі і призначено її до підготовчого судового розгляду.
10.03.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1, а. с. 79).
Ухвалами Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10.03.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та визнано явку позивачки обов`язковою.
14.03.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (т.1, а.с. 105).
20.03.2025 року від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку та заява про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16.09.2025 у задоволенні клопотання про поновлення строків на подання заяви про збільшення позовних вимог - відмовлено.
16.09.2025 року розпочався розгляд справи по суті.
01.09.2026 року суд протокольною ухвалою оголосив судові дебати завершеними та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого призначено 10.09.2026 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити. Додатково звернув увагу, що відповідно до пункту 3.4.2 Договору оренди, орендар зобов`язаний був за власний рахунок без права на відшкодування з боку орендодавця здійснювати постійні поліпшення Приміщення та прилеглої до нього території, в тому числі ремонт та заміна обладнання, меблів, сантехнічних та електричних комунікацій Приміщення, поточний ремонт фасаду, тощо. А тому відсутні підстави вважати, що покращення, які зроблені Відповідачем мали бути зараховані в орендну плату.
Позивачка у судовому засіданні пояснила суду, що між нею та Відповідачем укладено 01.12.2023 року договір оренди житлового комплексу, який належить їй на праві власності. Комплекс знаходиться у АДРЕСА_1 . Вона особисто договір не укладала. Від її імені діяв її чоловік ОСОБА_3 , який і підписував всі документи. Відповідач здійснив тільки один платіж вкінці грудня 2023 року за оренду комплексу у сумі 25 000 грн, хоча користувався комплексом півроку. 21.06.2024 року її представник письмово звернувся до Відповідача про розірвання договору оренди. Повідомила, що їй нічого невідомо про здачу кімнат житлового комплексу в суборенду для проживання іншим людям. Просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач та його представник повністю заперечили позовні вимоги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими. Заперечення мотивовані тим, що дійсно між позивачкою в інтересах якої діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності було укладено договір оренди житлового комплексу. Між Сторонами було погоджено порядок розрахунків, який визначений у Договорі. Відповідач одразу після укладення Договору 01.12.2023 року здійснив першу орендну плату на рахунок позивача в сумі 25 000 грн, але платіжний документ на підтвердження здійснення такої оплати відсутній, оскільки розрахунок здійснено у готівковій формі під час укладення договору оренди, в іншому випадку, відповідач не зміг би отримати ключі від приміщення та розпочати експлуатацію житлового комплексу. Наступний платіж за оренду приміщення відповідач здійснив відповідно до умов договору, в строк до 31 грудня 2023 року, а саме 30 грудня 2023 року, в сумі 25 000 грн. До 31 грудня 2023 року у позивача не було претензій до відповідача щодо виконання умов договору в частині орендних платежів. А тому безпідставними є твердження позивача про здійснення відповідачем всього одного платежу за договором оренди 30 грудня 2023 року. Зазначає, що позивач скористався відсутністю паперової чи електронної квитанції про здійснення оплати за оренду в сумі 25 000 грн та недобросовісно заявляє про стягнення цієї суми коштів. 01.04.2024 року через мобільний месенджер «Viber» представник позивача по довіреності Гаєвий М.В. повідомив відповідача про розірвання договору, через порушення фінансових зобов`язань. А тому відповідач використовував орендоване приміщення включно до 30 квітня 2024 року. Після чого передав приміщення позивачу. Крім того, на момент прийняття орендованого приміщення в користування, відповідачу було необхідно здійснити ряд покращень орендованих приміщень, для їх належного використання, оскільки такі не були готові до експлуатації. Так, 08.12.2023 року, ОСОБА_4 , яка працювала покоївкою у відповідача, придбала для орендованих приміщень постільну білизну на суму 2000 грн. 20.12.2023 року відповідач здійснив налаштування техніки, зокрема роутерів, телевізорів, тюнерів та телевізійних антен на загальну суму 7700 грн. 22.12.2023 року відповідач придбав для орендованих приміщень будівельні матеріали на загальну суму 995 грн. 07.02.2024 року замовлено послуги з чистки димарів, налаштування автоматики котлів в орендованих приміщеннях на загальну суму 9300 грн. 12.02.2024 року відповідачем було замінено трос на суму 1677 грн. Таким чином, загальна сума покращень, які здійснив відповідач становить 20 677 грн. Про всі покращення Відповідач попереджав довірену особу позивачки ОСОБА_3 , про що свідчить переписка у мобільному месенджері «Viber», а тому між ними було досягнуто згоди щодо зарахування суми покращення у майбутні платежі до Договору оренди приміщення. Щодо передачі приміщення в суборенду то зазначає, що заява свідка ОСОБА_5 , підпис на якій засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рижковим О.О. 06.07. 2024 року за реєстрованим №1433, є недопустимим доказом у справі і не може бути взятий до уваги судом, так як надання показань свідків шляхом посвідчення нотаріусом в цивільному процесі не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи ставити питання такому свідку. Крім того зазначив, що ОСОБА_5 був його клієнтом, який бронював номери в орендованому приміщенні, на підтвердження чого скидав завдаток за бронювання, однак ніколи не був суборендарем. Також Сторона відповідача зазначає, що Сторони фактично домовилися про оренду готельного комплексу для здійснення Відповідачем підприємницької діяльності з надання готельних послуг. Про це свідчить обговорення Відповідача з довіреною особою Позивачки ОСОБА_3 номерного фонду та корпусів, питань щодо ведення бізнесу та персоналу, відносно бронювання та сезонності, а також реклами. Тому Позивачка на момент укладення Договору чудово розуміла, що здає в оренду не житло для сім`ї, а готовий бізнес - готельний комплекс. Відповідно відносини між сторонами були партнерськими (комерційними). Усвідомлюючи відсутність туристичного сезону та понесені Відповідачем колосальні витрати на ремонтів непридатного обладнання (чистка димоходів, ремонт, заміна автоматики котлів, ремонт душових кабін та електрики у номерах) сторона Позивача погодилась на відстрочення платежів та зарахування витрат в орендні платежі. Вважають, що подання цього позову є порушенням принципу добросовісності та проявом заборони суперечливої поведінки зі сторони Позивача. Позивач спочатку погодилася на комерційну експлуатацію, прийняла покращення готелю за рахунок Відповідача, обговорила бронювання і «несезоння», а потім звернулася до суду, ігноруючи всі домовленості і стягуючи кошти формально по паперовому тексту договору, умови якого недотримані самою Позивачкою. Фактична поведінка сторін, зафіксована у поданому листуванні, беззаперечно доводить, що воля сторін була спрямована на спільну взаємодію щодо функціонування готелю, а Відповідач мав законні очікування щодо врахування його інвестицій в ремонт майна Позивача в рахунок орендної плати. А тому Сторона відповідача просить врахувати дійсний характер правовідносин між сторонами та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показав, що від імені своєї дружини ОСОБА_2 , на підставі довіреності, вів переговори та укладав договір оренди житлового будинку з відповідачем ОСОБА_1 . Йому відомо, що ОСОБА_1 переїжджав з Одеси до Ворохти із сім`єю для тимчасового проживання, через небезпеку проживання в Одесі у зв`язку з війною. Договір оренди житла було укладено на один рік. Між ними була домовленість щодо внесення платежів за оренду житла. Так, до поселення, а саме до 01.12.2026 року ОСОБА_1 мав заплатити 25 000 грн, а в подальшому у визначену дату відповідного місяця мав внести до кінця року 275 000 грн. Однак, Відповідач ухилявся від сплати орендних платежів, а тому у червні вони розірвали договір. Йому відомо, що ОСОБА_1 активно вчиняв дії по здачі Приміщення в суборенду, наперед отримував аванси від людей, які мали намір приїхати і поселитися у житлі на певний час. Відповідачем проведені незначні поточні ремонтні роботи, зокрема, останній почистив котел, димохід, ще усунув деякі недоліки, однак, все це входило в оренду.
У судовому засідання свідок ОСОБА_6 суду показала, що працювала адміністратором у готелі «У вуйка ОСОБА_7 ». Вона знайома із відповідачем ОСОБА_1 , останній запросив її на роботу у цей готель. Також вона знайома із ОСОБА_3 , вважала, що він є власником готелю. Повідомила, що з 01.12.2023 року до початку травня 2024 року працювала у вказаному готелі адміністратором. Їй відомо, що цей готель орендував на підставі відповідного Договору ОСОБА_1 у ОСОБА_8 . Про умови Договору їй невідомо. На роботу її запросив ОСОБА_1 . До її обов`язків входило заселяти людей, прибирати у готелі, повідомляти, якщо є поломки. За дрова, брекити для опалення платила вона, а за світло оплачував ОСОБА_1 . Готель складається із двох корпусів по 6 номерів, одна будівля двоповерхова, інші будівля з двома входами і рецепція. ОСОБА_3 знав, що приміщення використовується як готель, і сам ці питання обговорював. ОСОБА_9 було небагато, тому фактично все що заробляли, те й витрачалося на комунальні послуги, оскільки тривав опалювальний сезон. Фактично, дохід був відсутній. На час заселення ОСОБА_1 приїхав зі своєю мамою та дружиною, а вона приїхала зі своєю дитиною. Також з ними приїхав хлопець, який мав провести інструктаж з опалення печі. В подальшому, коли робота готелю була запущена ОСОБА_1 із сім`єю повернулися до Одеси, та в подальшому приїжджав орієнтовно три рази на місяць. Вона залишилася у готелі працювати як ФОП та сплачувала податки. У квітні, орієнтовно 15-17 числа, приїхав ОСОБА_3 , повідомив, що вони не порозумілися з ОСОБА_1 та дав їй 10 днів щоб з`їхати з дитиною. В подальшому ОСОБА_3 їй погрожував, забрав у неї паспорт. І паспорт вона змогла повернути тільки за допомогою поліції. 01.05.2024 року вона виїхала з цього Приміщення. Суборенди не було. Приміщення використовувалося як готель з відома та за погодженням з ОСОБА_3 . Одні люди заїжджали, інші - виїжджали. Свідок ОСОБА_5 був одним із відпочивальників цього готелю. Він мав заїхати 21.06.2024 року, а вона виїхала 01.05.2024 року. Останній оплатив частину коштів за відпочинок, проте, вона йому їх повернула. Кошти за проживання в готелі в якості авансу їй надходили на рахунок. З цих коштів вона платила за дрова, брикети, за усунення поломок. Всі інші кошти, які оплачували люди в якості авансу, після того, як ОСОБА_3 сказав їй виїжджати з готелю, надходили вже до ОСОБА_3 .
Позиція суду
Заслухавши сторін, їх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали та докази у їх сукупності, Суд приходить до висновків.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Стаття 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У статті 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип цивільного права - договір є обов`язковим для виконання сторонами. Цей принцип (pacta sunt servanda) означає, що належним чином укладений договір набуває сили закону для його сторін, і вони не можуть в односторонньому порядку відмовитися від його виконання, якщо інше не передбачено самим договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов`язання, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України недопустимим є одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, за винятком випадків, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у тимчасове користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини п`ятої цієї ж статті плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що 01 грудня 2023 року між ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди житлового комплексу (житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна власником цього об`єкту нерухомості є позивачка ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець зобов`язується передати орендарю у тимчасове платне користування облаштований житловий комплекс з меблями та обладнанням, що належить Орендодавцю на праві власності на строк встановлений Договором, а Орендар, у свою чергу, зобов`язується прийняти Приміщення, використовувати його за цільовим призначенням, сплачувати плату за користування та інші на умовах цього Договору.
У пункті 1.2. Договору зазначається, що Приміщення передається Орендарю для використання за цільовим призначенням, а саме: використання для проживання та обслуговування житлового комплексу.
У розділі 4 Договору Сторони погодили плату за користування Приміщенням, інші платежі та порядок розрахунків.
Так, відповідно до підпункту 3.4.4. Договору Орендар зобов?язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за користування Приміщенням та інші експлуатаційні платежі за послуги на умовах і в строки передбачені даним Договором.
Згідно з пунктом 4.3 Договору Сторони домовилися про наступний порядок розрахунків:
В строк до 01 грудня 2023 року Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в сумі 25 000 грн. (двадцять п?ять тисяч гривень 00 копійок).
В строк до 31 грудня 2023 року Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в сумі 25 000 грн. (двадцять п?ять тисяч гривень 00 копійок).
В строк до 01 березня 2024 року Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в сумі 50 000 грн. (п?ятдесят тисяч гривень 00 копійок).
В строк до 01 червня 2024 року Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в сумі 100 000 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок).
В строк до 01 жовтня 2024 року Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в сумі 100 000 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок).
Таким чином, в даному випадку сторони погодили чіткий індивідуальний графік лінійних платежів, який є обов`язковим для них.
Однак, в ході судового розгляду встановлено за результатами доказів, наданих сторонами, що Відповідачем здійснено лише одну оплату №E3E8-B1T5-59BC-TPA0 від 30.12.2023 р. в розмірі 25 000 (двадцять п?ять тисяч) гривень, що підтверджується скріншом з онлайн-банкінгу Позивача (т.1, а.с.89 на звороті).
Належних та допустимих доказів (розписок, квитанцій, виписок), окрім пояснень, на підтвердження передачі 25 000 грн готівкою до 01.12.2023 року Відповідач суду не надав. Посилання на те, що без цього не видали б ключі від будинку є припущенням, а доказування в суді не можу ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку. Боржник, який сплачує кошти, має дбати про фіксацію цього факту.
Однак, у цій справі Відповідач не зафіксував факт передачі коштів Позивачу до 01.12.2023, якщо таке мало місце.
Таким чином, єдиним доведеним та визнаним Позивачем платежем є сума 25 000 грн, сплачена 30.12.2023 року.
Умовами Договору визначено чіткі строки та розміри орендних платежів: до 01.12.2023 - 25 000 грн; до 31.12.2023 - 25 000 грн; до 01.03.2024 - 50 000 грн; до 01.06.2024 - 100 000 грн; до 01.10.2024 - 100 000 грн.
Судом встановлено, що позивачка звернулася до суду з позовом 24.07.2024 року. На момент звернення до суду строк виконання зобов`язань настав по перших чотирьох періодах (до 01.12.2023, 31.12.2023, 01.03.2024 та 01.06.2024). Загальна сума орендної плати, яку відповідач зобов`язаний був сплатити до 01 червня 2024 року включно, становить 200 000 гривень. Враховуючи, що відповідач у визначені строки вказані зобов`язання не виконав, здійснивши лише один платіж 30.12.2023 року в розмірі 25 000 грн, сума чистого простроченого основного боргу становить 175 000 гривень (200 000 грн - 25 000 грн).
Щодо зарахування витрат на ремонти та поліпшення орендованого комплексу у сумі 20 677 грн, що підтверджується відповідними чеками (а. с. 90-92), то частина третя статті 778 ЦК України регулює питання поліпшення наймачем майна, переданого у найм: якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення майна, які не можна відокремити без шкоди для майна, він не має права на відшкодування їх вартості. Водночас закон дозволяє сторонам врегулювати це питання самостійно.
Пунктом 3.4.2 Договору прямо передбачено, що орендар зобов`язаний за власний рахунок без права на відшкодування з боку орендодавця здійснювати постійні поліпшення Приміщення, включаючи ремонт і заміну обладнання, меблів, сантехнічних та електричних комунікацій, поточний ремонт фасаду тощо.
Враховуючи наявність пункту 3.4.2 Договору, сторони дійшли спільної згоди, що будь-які ремонти та поліпшення здійснюються орендарем за власний рахунок без права на зарахування в рахунок орендної плати чи відшкодування.
Будь-які обговорення чи листування у месенджері «Viber» не можуть змінювати письмових умов договору, оскільки зміни до договору оренди нерухомого майна вчиняються виключно у письмовій формі.
Відтак, витрати відповідача на загальну суму 20 677 грн є його особистим договірним обов`язком із належного утримання майна та не можуть бути зараховані в рахунок орендної плати.
Стаття 810 ЦК України передбачає, що за договором найму житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Стаття 820 ЦК України деталізує плату за найм житла, вказуючи, що її розмір встановлюється у договорі найму житла. Одностороння зміна розміру плати за найм житла не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно зі саттею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частина друга статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи наведені норми права у їх сукупності з обставинами справи, суд зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , уклавши договір оренди, взяв на себе безумовні зобов`язання щодо своєчасної сплати орендних платежів за чітко визначеним графіком. Жодні зовнішні комерційні чи особисті обставини («несезоння», здійснення ремонтних робіт, відсутність письмових фіксацій готівкових передач коштів) відповідно до статей 525, 526 та 629 ЦК України не звільняють відповідача від обов`язку належного виконання умов Договору. Строк платежу до 01.06.2024 настав, зобов`язання у цій частині боржником не виконано, що свідчить про наявність складу цивільного правопорушення у вигляді прострочення боржника, а тому вимоги про стягнення основного боргу, інфляційних втрат у розмірі 5 030,00 грн та пені у розмірі 12 616,82 грн є законними та обґрунтованими, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заяви свідка ОСОБА_5 , то суд не бере її до уваги через недотримання процесуальної форми допиту свідків у цивільному процесі, проте це не спростовує факт існування заборгованості за основним договором.
Згідно із статтею 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1541,18 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 510, 524, 525, 526, 527, 625, 1046, 1048, 1050, 1052 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, Суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди житлового комплексу від 01.12.2023 року в сумі 192 646 (сто дев`яносто дві тисячі шістсот сорок шість) гривень 82 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1541 (тисяча п`ятсот сорок одна) гривні 18 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.
Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складено 28.10.2026.
Суддя: Марія ОСТАП`ЮК