ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" жовтня 2026 р. Справа№ 910/11418/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.10.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 про забезпечення позову
у справі №910/11418/26 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акам»
до Консорціум «БІЛДІНГ ЮА»
про стягнення 25 974 077,07 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акам» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Консорціуму "БІЛДІНГ ЮА" (далі - відповідач) про стягнення заборгованість за Договором поставки № 1807 від 02.12.2024 у сумі 25 974 077,07 грн, яка складається з 21 709 773,08 грн основного боргу, 1 669 155,66 грн пені, 805 143,40 грн 3% річних та 1790 004,93 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Консорціум "БІЛДІНГ ЮА" у порушення умов Договору поставки не здійснив оплату у повному обсязі у встановлений строк за поставлений Товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 21 709 773,08 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано пеню у сумі 1669155,66 грн, 3% річних у сумі 805143,40 грн та інфляційні втрати у сумі 1790004,93 грн.
18.09.2026 позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Консорціуму "БІЛДІНГ ЮА" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківський або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА», в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 25 974 077,07 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акам» про забезпечення позову.
Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківський або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА», в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 25 974 077,07 грн.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Консорціум «БІЛДІНГ ЮА» звернувся 30.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 30.09.2026, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що застосовані заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін.
Зокрема апелянт стверджує, що вжиті заходи забезпечення позову негативно впливатимуть на діяльність відповідача щодо здійснення будівельних робіт, оскільки унеможливлять закупівлю матеріалів, залучення додаткових робочих ресурсів, надання додаткових послуг тощо.
Апелянт посилається на ненадання позивачем жодного доказу на підтвердження неможливості або утруднення виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Посилання позивача на можливу ліквідацію Консорціуму з метою уникнення виплати боргових зобов`язань спростовується положеннями статуту Консорціуму, оскільки навіть у випадку його ліквідації створюється ліквідаційна комісія, одним із завдань якої і буде подальше погашення боргових зобов`язань Консорціуму.
На переконання апелянта наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/11418/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 про забезпечення позову у справі №910/11418/26. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну, заперечення на відзив. Встановлено строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Розгляд справи №910/11418/26 призначено на 21.10.2026. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 у справі №910/11418/26.
14.10.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заперечуючи проти апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов законого та обґрунтованого висновку про наявність реальних ризиків невиконання судового рішення в майбутньому і правомірно застосував заходи забезпечення позову відповідно до норм чинного законодавства.
Позивач зазначає, що посилання апелянта на можливість позивача, як учасника Консорціуму впливати на прийняття рішень останнім є необґрунтованими, оскільки позивач володіє усього 10% голосів у вищому органі управління Консорціуму, що не дає жодних гарантій чи механізмів позасудового повернення заборгованості.
За доводами заявника, наявність у відповідача великої кредиторської заборгованості, про яку останній зазначив у апеляційній скарзі, створює реальну та пряму загрозу того, що на момент ухвалення та набрання законної сили рішенням суду у цій справі на рахунках боржника будуть відсутні будь-які ліквідні активи, що зробить фактичне виконання судового рішення завідомо неможливим та нівелює інститут судового захисту як такий.
Позивач також зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є юридично необґрунтованими, безпідставними, спростовуються матеріалами справи та не відповідають її фактичним обставинам, а тому не є підставами для скасування оскаржуваної ухвали.
У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.10.2026 у справі №910/11418/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Мальченко А.О., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2026 прийнято справу №910/11418/26 за апеляційною скаргою Консорціуму "БІЛДІНГ ЮА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Мальченко А.О., Сибіга О.М.
21.10.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 у справі №910/11418/26.
У судовому засіданні 21.10.2026 оголошено перерву на 28.10.2026.
У зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М. з 28.10.2026 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.10.2026 у справі №910/11418/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Мальченко А.О., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2026 прийнято справу №910/11418/26 за апеляційною скаргою Консорціуму "БІЛДІНГ ЮА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Мальченко А.О., Тарасенко К.В.
У судове засідання 28.10.2026 з`явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасували ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ГПК України ухвала суду першої інстанції, зокрема, про забезпечення позову, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України передбачено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, що є у матеріалах оскарження, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою задоволено заяву про забезпечення позову.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані статтею 136 ГПК України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 ГПК України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (пункт 46 постанови).
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (пункт 47 постанови).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постановах від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з розміром коштів відповідача, на який вимагається накладення арешту.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.
Апеляційний господарський суд зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо діяльності та фінансового стану товариства (в тому числі відомості стосовно комерційної діяльності товариства, фінансово-економічного стану, а також відомості про банківські рахунки товариства та проведені за ними операції) у розумінні статті 21 Закону України "Про інформацію" та статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, тобто інформацією з обмеженим доступом, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у справі про задоволення позову в разі невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах спірної суми.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2026, в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/11418/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акам» до Консорціуму "БІЛДІНГ ЮА" про стягнення 25 974 077,07 грн, яка складається з 21 709 773,08 грн основного боргу, 1 669 155,66 грн пені, 805 143,40 грн - 3% річних та 1790 004,93 грн інфляційних втрат.
Відтак, предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі 25 974 077,07 грн, тобто вимога майнового характеру.
Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив наступне.
Поставка товару відбувалась для забезпечення будівельних робіт по об`єкту: "Нове будівництво Національного військового меморіального кладовища" за адресою: Київська область, Фастівський район, в межах Гатненської територіальної громади", І черга будівництва (1-2 пускові комплекси), тобто для будівництва важливого всеукраїнського об`єкту, ідучи на ризики, позивач постачав товар без оплати за попередні партії товару.
При цьому, заснування Консорціуму було обумовлено виключно метою участі в конкретному публічному тендері та подальшої реалізації єдиного масштабного проекту будівництва: «Нове будівництво Національного військового меморіального кладовища» за адресою: Київська область, Фастівський район, в межах Гатненської територіальної громади», що свідчить про його створення спеціально під виконання цієї правової угоди.
Враховуючи тимчасовий характер Консорціуму як правової форми об`єднання підприємств, позивач зважає на те, що після завершення будівництва зазначеного вище об`єкта Консорціум може бути ліквідований його учасниками у будь-який час. Зазначені обставини створюють реальну загрозу ухилення від виконання зобов`язань та суттєво ускладнять або зроблять неможливим ефективне стягнення заборгованості у майбутньому.
Згідно з даними Єдиного веб-порталу використання публічних коштів spending.gov.ua, Державною установою "Національне військове меморіальне кладовище" (Замовник будівництва) за проведення будівельних робіт по об`єкту: "Нове будівництво Національного військового меморіального кладовища" (І черга будівництва, 1-2 пускові комплекси) було перераховано Консорціуму "БІЛДІНГ ЮА" кошти у загальному обсязі 803 469 264,39 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено копії витягів з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів spending.gov.ua.
Водночас, як вказує позивач, подальший рух та цільове використання отриманих Консорціумом бюджетних коштів у розмірі понад 803 млн грн залишаються абсолютно непрозорими для позивача. Попри акумулювання колосального обсягу фінансових ресурсів на своїх рахунках, відповідач досі не здійснив розрахунки за поставлений позивачем Товар, що був безпосередньо використаний на цьому ж об`єкті будівництва. Позивач припускає, що отримані грошові кошти систематично виводяться Консорціумом шляхом перерахування на рахунки третіх осіб, афілійованих суб`єктів або під виглядом оплати інших сумнівних зобов`язань.
Позивач також звертає увагу, що відповідач підтверджує наявність заборгованості перед постачальником у сумі 21 709 773,08 грн, оскільки сторонами Договору без будь-яких зауважень та застережень підписаний Акт звірки взаємних розрахунків від 09.07.2026 № 173, копію якого надано із заявою.
Незважаючи на систематичне отримання колосального обсягу бюджетного фінансування за вказаним вище об`єктом будівництва, відповідач свідомо ухиляється від здійснення розрахунків з позивачем. Така безпідставна відмова від виконання грошових зобов`язань за Договором за наявності достатнього ліквідного ресурсу, на думку позивача, свідчить про недобросовісну поведінку відповідача.
З огляду на зазначені обставини, ТОВ «АКАМ» звернулось до Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві із відповідною заявою про вчинення службовими особами Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, на підтвердження чого долучено копію відповідної заяви.
Крім того, здійснений позивачем аналіз майнового стану Консорціуму свідчить про повну відсутність у його власності чи користуванні ліквідних активів, нерухомого майна або спеціалізованої техніки. Усі виробничі потужності, кадровий потенціал та обладнання належать безпосередньо підприємствам-учасникам, що увійшли до його складу. А зареєстрований статутний капітал складає лише 1 000 000,00 грн.
Згідно з наданою фінансовою звітністю Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» за перше півріччя 2026 року, підприємство має суттєвий обсяг боргових зобов`язань та обмежені високоліквідні ресурси, що створює ризики для реального виконання судового рішення у разі задоволення позову. Так, загальний обсяг зобов`язань відповідача становить 168,49 млн. грн, з яких 134,45 млн. грн - поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, та 34,04 млн. грн - інші поточні зобов`язання.
Значна частина активів (понад 119 млн. грн) припадає на дебіторську заборгованість (дебіторська заборгованість за товари/роботи/послуги - 22,55 млн. грн, інша поточна дебіторська заборгованість - 89,69 млн грн), стягнення та реальний строк повернення якої залежать від третіх осіб. При цьому, залишок коштів на рахунках станом на 30.06.2026 складає всього 14,25 млн. грн, що є навіть меншим за суму позовних вимог (25,97 млн. грн) ТОВ «АКАМ» до відповідача. Крім того, за останній звітний період Консорціум «БІЛДІНГ ЮА» задекларував чистий збиток у розмірі 437,8 тис. грн.
Враховуючи значний розмір заборгованості, а також те, що грошові кошти на банківських рахунках є абсолютно високоліквідним активом, який у сучасних умовах електронного банкінгу може бути оперативно перерахований або виведений на рахунки афілійованих осіб, пов`язаних суб`єктів чи пов`язаних контрагентів, позивач має обґрунтовані та реальні побоювання, що відповідач, дізнавшись про відкриття провадження у справі, вживатиме активних заходів щодо швидкого виведення наявних грошових коштів з власних рахунків та/або штучного створення кредиторської заборгованості перед третіми особами для унеможливлення майбутнього стягнення.
На думку позивача, зазначене свідчить про існування реальних обставин та дійсної загрози, а не лише суб`єктивних припущень позивача, щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову. За таких умов, невжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту коштів створить ситуацію, за якої рішення суду у разі його задоволення залишиться декларативним, а відновлення порушеного права позивача та реальне стягнення коштів стане повністю неможливим через відсутність активів у відповідача. Натомість накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог забезпечить співмірний, ефективний та законний баланс інтересів сторін.
Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 136, 137 ГПК України, дійшов висновку про наявність у наведеному випадку підстав для забезпечення позову в межах накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу та знаходяться на банківських рахунках, в межах суми позовних вимог і таке відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема, щодо обґрунтованості та доцільності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на таке.
Як зазначено вище, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт.
На переконання колегії суддів, накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми стягнення співвідноситься з предметом заявленого позову про стягнення коштів, та існує зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжиття судом такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Суд відзначає, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів не матиме наслідком порушення прав відповідача та не призведе до порушення балансу інтересів.
Водночас, існування таких заходів надасть реальну можливість поновлення порушених прав позивача за захистом яких він звернувся до суду у випадку задоволення його позову, адже метою такого позову є стягнення грошових коштів.
У випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21, від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23).
Піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами (постанови Верховного Суду від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22).
Господарський суд також звертає увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається (постанова Верховного Суду від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24).
При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22).
За наведеного, апеляційний господарський суд відхиляє твердження скаржника про ненадання позивачем доказів на підтвердження вимоги про накладення арешту на грошові кошти. До того ж, внаслідок арешту такі кошти, як уже зазначалося, залишаються у власності відповідача, проте знерухомлюються (обмежується лише можливість розпорядження ними) з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника чи відчуження ним й уникнення виконання останнім судового рішення у майбутньому, що, у свою чергу, також спростовує довід скаржника про те, накладення арешту унеможливить здійснення ним господарської діяльності. Крім того, такий захід скасовується у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
В такий спосіб грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір (постанови Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21).
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що позбавлений права проводити діяльність з будівництва об`єкту.
Втім, апелянт, посилаючись на наведену обставину, не надав будь-яких доказів існування договірних відносин з іншими господарюючими суб`єктами щодо будівництва об`єкту, договорів на придбання відповідачем необхідної сировини для будівництва, договорів на встановлення/монтаж потужностей для будівництва.
Отже, підсумовуючи встановлене, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про неможливість здійснення ним господарської діяльності через арешт коштів, не знайшли свого підтвердження, тобто накладення арешту на грошові кошти у межах суми заявлених позовних вимог не спричинить зупинення або припинення господарської діяльності відповідача, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності останнього.
Таким чином, доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки встановлених судом обставин і наявності підстав, з якими положення процесуального законодавства пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, не спростовують. Незгода скаржника з ухвалою суду або з правовою оцінкою та правовими висновками, не свідчить про її незаконність.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.
Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновку місцевого господарського суду щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оцінюючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 21.09.2026, постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 у справі №910/11418/26 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 у справі №910/11418/26 залишити без змін.
3.Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 про забезпечення позову у справі №910/11418/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписаний 29.10.2026.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
А.О. Мальченко