ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року Справа № 906/662/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Кужель Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 4 серпня 2026 року по справі №906/662/26 (суддя Сікорська Н.А.)
час та місце ухвалення рішення: 4 серпня 2026 року; м. Житомир майдан Путятинський, 3/65
за позовом Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп"
про стягнення 537732 грн
за участю представників сторін:
від Позивача та Відповідача - не з`явилися.
ВСТАНОВИВ:
Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" (надалі - Відповідач) у якому просило суд першої інстанції стягнути з Відповідача на користь Позивача штрафні санкції за порушення умов зобов`язання щодо строків поставки товару за договором про закупівлю №55/ОБ від 31 січня 2025 року (надалі - Договір, а.с. 8-12).
В обґрунтування позову посилається на те, що Відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за Договором, оскільки у встановлений Договором строк не поставив Позивачу товар загальною вартістю 2 298 000 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 4 березня 2025 року позов задоволено, та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 376872 грн пені 160860 грн штрафу. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 6452 грн 78 коп..
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пункту 9.3 Договору, за порушення строку поставки товару Відповідач на вимогу Позивача сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартостi товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартостi. Позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції, нараховані за Договором, а саме: пеня у розмірі 0,1% за період з 14 лютого 2025 року по 28 липня 2025 року - 376872 грн; штраф у розмірі 7% - 160860 грн.
Місцевий господарський суд виснував, що здійснивши перевірку арифметичної правильності розрахунку, суд встановив, що оскільки Відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання понад 30 календарних днів, а розрахунок Позивача відповідає умовам пункту 9.3 Договору та є арифметично правильним, відтак вимоги про стягнення пені у сумі 376872 грн та штрафу в сумі 160860 грн є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав, висвітлених у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу на те, що місцевий господарський суд помилково визначив, що в діях Відповідач мало місце порушення декількох різних зобов`язань перед Позивачем і що суд двічі застосовував відповідальність одного й того вважає, що ж самого виду - неустойки, тому в результаті задоволення позовних вимог він був притягнений двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 4 серпня 2026 року.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12 жовтня 2026 року в справі №906/662/26 проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 28 жовтня 2026 року об 14:00 год.
В судове засідання від 28 жовтня 2026 року представники Позивача та Відповідача не з`явилися.
З довідок апеляційного господарського суду вбачається доставлення ухвали апеляційного суду від 13 травня 2025 року до електронного кабінету Позивача та Відповідача.
Таким чином особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, з огляду на виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 12 жовтня 2026 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.
При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на все вищевказане та можливість розгляду справи за відсутності представників Позивача та Відповідача, оскільки останні не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, в матеріалах справи є апеляційна скарга Відповідача, в якій наведена позиція з-приводу доводів та заперечень позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Відповідача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду доходить до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.
Колегією суддів із досліджуваних матеріалів справи встановлено, що 31 січня 2025 року між Позивачем (покупець) та Відповідачем (постачальник) укладено Договір (а.с. 8-12).
У відповідності до пункту 1.1 Договору, Відповідач зобов`язався поставити та передати у власність Позивача, у погоджені сторонами строки товар вказаний у Специфікації, а Позивач зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у Договорі (а.с. 8-12).
Найменування товару, кількість та ціна за одиницю, що передається Відповідачем Позивачу, зазначено у додатку 1 до Договору.
Згідно пункту 1.4 Договору, дана закупівля здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» з урахуванням принципів здійснення публічних закупівель, передбачених законодавством у сфері публічних закупівель, з метою забезпечення потреб Сил оборони України: військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, підрозділів тощо, правоохоронних та інших органів, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави (беруть участь у захисті суверенітету нашої держави, виконують бойові завдання, беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України тощо), а також з метою підвищення обороноздатності ЗСУ і ТрО.
Між тим, пунктом 1.5 Договору визначено, що керуючись пунктом 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сторони погодили, що Товар, який постачається за цим Договором, є товаром, кінцевим одержувачем та користувачем якого відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами Договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, - звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання Товару на митній території України.
Відповідно до пункту 1.6 Договору, закупівля здійснюється в рамках Програми забезпечення виконання завдань у галузі оборонної роботи, здійснення заходів, пов`язаних з територіальною обороною та цивільним захистом на території Запорізької області на 2022-2026 роки, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради від 15 лютого 2022 року № 75 (зі змінами).
Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна вартість Договору визначена на підставі Додатка 1 до Договору та становить 2298000 грн без ПДВ.
За пунктом 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України Товару, визначеного цим Договором.
Згідно пункту 3.2 Договору оплата здійснюється Позивачем за фактично отриманий належної якості товар шляхом безготівкового переказу коштiв на поточний рахунок Відповідача, вказаний у даному Договорі, протягом 30 (тридцяти) днів після пiдписання уповноваженими представниками сторiн видаткової накладної.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що Відповідач власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов Договору зобов`язався здійснити поставку (доставку) товару до « 14» лютого 2025 року включно, за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя (з міркувань безпеки конкретна адреса доставки товару не зазначається). Відповідач зобов`язався не пізніше ніж за 1 день до дати поставки товару до м. Запоріжжя, повідомити про це Позивача для отримання детальної інформації щодо місця приймання-передачі товару.
У відповідності до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 Договору, Відповідач зобов`язався поставляти Позивачу товар, в строк та на умовах, передбачених даним Договором.
Як визначено пунктом 9.3 Договору, за порушення строку поставки товару або строку заміни неякiсного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний перiод Відповідач на вимогу Позивача сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартостi товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартостi.
Згідно пункту 12.6 Договору, Позивач має право достроково, в односторонньому порядку, розірвати цей договiр у разi невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань Відповідачем шляхом направлення офіційного листа про це постачальнику за адресою, яка зазначена в розділі 16 цього договору. Офіційний лист про розiрвання цього Договору надсилається Відповідачу не менш ніж за 5 (п`ять) календарних днiв до дня припинення (розiрвання) Договору. Цей Договiр вважатиметься розірваним з дати, що зазначена в офіційному листі про розiрвання Договору.
Цей Договір вважається укладеним i набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторiн.
У Специфікації, яка є додатком №1 до Договору, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка становить - 2 298 000 грн (а.с. 12 на звороті).
22 липня 2025 року листом № 287 Позивач на підставі пункту 12.6 Договору, в односторонньому порядку розірвав Договір, реалізувавши передбачене умовами Договору право. Відтак, Договір вважається розірваним з 28 липня 2025 року (а.с. 13).
У зв`язку з не поставкою Відповідачем товару, Позивач нарахував Відповідачу на підставі пункту 9.3 Договору пеню у розмірі 376872 грн та штраф у розмірі 160860 грн.
В силу дії статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань, згідно статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
В то йже час, за приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.
Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За змістом статтей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
В силу дії частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, колегія суду досліджує доводи та заперечення Відповідача, наведені в апеляційній скарзі, які зводяться до того, що судом першої інстанції ніби то безпідставно двічі застосовано до Відповідача відповідальність одного й того ж самого виду - неустойки, що скаржник вважає є порушенням статті 61 Конституції України.
Відповідно, суд апеляційної інстанції констатує, що згідно з пункту 9.3 Договору, за порушення строку поставки товару Відповідач на вимогу Позивача сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартостi товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартостi.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції, нараховані за Договором в загальному розмірі 537732 грн, а саме: пеня у розмірі 0,1% за період з 14 лютого 2025 року по 28 липня 2025 року - 376872 грн; штраф у розмірі 7% - 160860 грн. (а.с. 2).
При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України.
Окрім того, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
При цьому, колегією суддів враховується позиція, наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року в справі № 910/12876/19 відповідно якої чинне законодавство не обмежує сторони господарських відносин у праві встановлювати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу.
Відтак, даним спростовуються доводи апеляційної скарги Відповідача щодо порушення статті 61 Конституції України застосуванням по даному Договору до Відповідача відповідальності у вигляді стягнення як штрафу так і пені.
В той же час суд апеляційної інстанції наголошує, що відсутність поставки товару свідчить про невиконання Відповідачем зобов`язання у встановлений Договором строк, у зв`язку з чим Відповідач є боржником, що допустив прострочення його виконання.
Поряд з тим, як вбачається з матеріалів справи, Позивач розірвав Договір у зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язання щодо поставки товару.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії Договору або його припинення не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору. Оскільки порушення Відповідачем зобов`язання щодо поставки товару виникло до розірвання Договору, а саме по собі розірвання Договору жодним чином не звільняє Відповідача від обов`язку сплатити передбачені Договором штрафні санкції на користь Позивача.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Водночас, перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції зауважує, що, незважаючи на зазначення у розрахунку періоду нарахування пені з 14 лютого 2025 року по 28 липня 2025 року, фактично її обчислення здійснено з 15 лютого 2025 року, тобто з дня, наступного за останнім днем встановленого Договором строку поставки товару (14 лютого 2025 року включно), що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору. При цьому день, до якого Відповідач зобов`язався виконати зобов`язання, до періоду прострочення не включено.
В той же час, здійснивши прорахунок вказаних сум апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Позивачем арифметично вірно нараховано суми пені та штрафу.
Відтак, з огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягує з Відповідача на користь Позивача пеню в розмірі 376872 грн та штраф в розмірі 160860 грн.
Дане рішення й було прийняте і місцевим господарським судом.
Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідачем, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору, та не спростовують законність оспорюваного рішення.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відтак Північно-західний апеляційний господарський суд задовольняє позовні вимоги Позивача, а відтак залишає без змін оспорюване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на Відповідача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 4 серпня 2026 року по справі №906/662/26 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 4 серпня 2026 року по справі №906/662/26 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Справу №906/662/26 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.