Судові рішення

Рішення № 141030768 у справі № 160/27261/26 від 29.10.2026

Рішення від 29.10.2026 в адміністративній справі № 160/27261/26 (категорія «Публічної житлової політики»). Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд, суддя Свергун Ірина Олексіївна.

Справа№ 160/27261/26
СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
СуддяСвергун Ірина Олексіївна
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПублічної житлової політики
Дата ухвалення29.10.2026
Надійшло до реєстру30.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141030768

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Справа № 160/27261/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом адвоката Максимова Миколи Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Максимова Миколи Ігоровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:

- визнати протиправною відмову Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро щодо вчинення всіх необхідних дій щодо виключення квартири АДРЕСА_1 , із числа службових, в тому числі щодо складання та направлення до Дніпровської міської ради клопотання щодо виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , оформлену листом Квартирно експлуатаційного відділу міста Дніпро від 31.08.2026 № 525/5536;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро скласти і подати до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач згідно витягу з послужного списку з 11.07.2002 по теперішній час проходить військову службу у Збройних Силах України, вислуга на військовій службі складає понад 20 років.

Згідно посвідчення УБД серії НОМЕР_1 позивач є ветераном війни учасником бойових дій, а тому має право на пільги, встановлені законодавством України для даної категорії осіб.

У період з 17 жовтня 2014 року по 18 жовтня 2014 року, з 13 грудня 2014 року по 14 грудня 2014 року, з 11 березня 2015 року по 12 березня 2015 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

06.04.2022 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 30.03.2022 № 402 позивач отримав ордер № [номер приховано] на жиле приміщення, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , який в силу закону є достатньою правовою підставою для вселення позивача та членів його сім`ї у службову квартиру.

Позивач разом з членами родини: дружиною - ОСОБА_2 , 1987 року народження, постійно проживає у службовій квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач перебуває на квартирному обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, в загальній черзі з 20.01.2017 та першочерговій черзі як учасник бойових дій з 28.03.2017.

Позивачем було направлено до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро рапорт з проханням: «вчинити всі необхідні дії щодо виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових, в тому числі та не виключно скласти та направити клопотання до Дніпровської міської ради щодо виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач відмовив позивачу у підготовці та направленні до органу місцевого самоврядування клопотання про виключення квартири з числа службових.

На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки право військовослужбовця з вислугою 20 років і більше на забезпечення житлом для постійного проживання, у тому числі шляхом виключення займаного житла з числа службового, прямо передбачене статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктами 3, 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081, та пунктом 10 розділу VII Інструкції № 380.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 08.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.09.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Виключення квартири з числа службових не є автоматичним наслідком наявності у військовослужбовця вислуги понад 20 років. Законодавством встановлено чітку, послідовну та обов`язкову процедуру прийняття відповідного рішення, яка передбачає проходження усіх визначених Порядком № 1081 та Інструкцією № 380 етапів, починаючи від рішення житлової комісії військової частини і закінчуючи затвердженням Списку надання постійного житла у Збройних Силах України та поданням КЕВ відповідного клопотання до органу місцевого самоврядування.

З огляду на відсутність документів, які є обов`язковими складовими цієї процедури, у Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро відсутні законні підстави для подання до органів місцевого самоврядування клопотання про виключення з числа службових житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Звертає увагу суду на те, що облікова справа військовослужбовця (позивача) разом з витягом із затвердженого у встановленому законодавством порядку протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) та зазначеного наказу (наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання) не направлялися до КЕВ м. Дніпро.

Таким чином у КЕВ м. Дніпро були відсутні підстави для подання клопотання до ЦУІЗ у відповідності до п. 4 розділу VII Інструкції № 380.

До рапорту військовослужбовця не було долучено: протокол засідання об`єднаної житлової комісії при військовій частині НОМЕР_2 ; наказ командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання та затвердження протоколу засідання комісії військової частини про надання житлового приміщення для постійного проживання позивачу; протокол результатів розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю; затверджений заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) список надання постійного житла у Збройних Силах України позивачу.

За таких обставин відповідач вважає, що він не порушував права позивача.

16.09.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач у цій справі не звертається з вимогою первинно забезпечити його житловим приміщенням для постійного проживання, не просить надати йому нове житло та не ставить питання про прийняття рішення щодо його включення до Списку надання постійного житла. Навпаки, позивач уже забезпечений конкретним житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , на яку 06.04.2022 року на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 30.03.2022 № 402 йому було видано ордер № [номер приховано].

Отже, правовідносини щодо надання позивачу цього житлового приміщення та виникнення права на його зайняття вже відбулися. Позивач не просить відповідача повторно надати йому квартиру. Предметом спору є інше питання - вчинення відповідачем передбачених законодавством дій, необхідних для вирішення питання про виключення конкретного житлового приміщення з числа службових.

Саме тому посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи наказу командира військової частини про надання позивачу житлового приміщення для постійного проживання, протоколу Комісії з контролю та затвердженого заступником Міністра оборони України Списку надання постійного житла є необґрунтованими, оскільки відповідач фактично вимагає від позивача документів, які стосуються іншої процедури та іншого юридичного факту, ніж той, щодо якого виник спір.

Предметом спору є неправомірність відмови Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро у вчиненні дій, передбачених законодавством, зокрема щодо підготовки та направлення відповідного клопотання до органу місцевого самоврядування.

17.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач підтримав доводи відзиву та зазначив про відсутність необхідних документів.

19.09.2026 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів - копії витягу з протоколу засідання об`єднаної житлової комісії військових частин від 02.06.2026 № 2 та копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2026 № 412, з поновленням строку на їх подання.

21.09.2026 від представника відповідача надійшла заява (пояснення), в якій відповідач заперечує проти долучення вказаних доказів.

Ухвалою суду від 29.10.2026 клопотання представника позивача адвоката Максимова М.І. про поновлення строку для надання доказів по справі задоволено, продовжити позивачеві строк для подачі доказів, що надійшли до суду разом із клопотанням вх. № 62950/26 від 21.09.2026, та прийнято такі докази.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з витягом з послужного списку з 11.07.2002 проходить військову службу у Збройних Силах України, станом на час розгляду справи обіймає посаду заступника командира батальйону з озброєння - начальника технічної частини.

Календарна вислуга позивача на військовій службі перевищує 20 років, що відповідачем не заперечується.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки голови об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_2 позивач перебуває на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_2 для отримання житлової площі для постійного проживання з 20.01.2017 у загальній черзі та з 28.03.2017 у першочерговій черзі як учасник бойових дій, складом сім`ї 2 особи (позивач та його дружина ОСОБА_2 , 1987 р.н.), проживає у службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 30.03.2022 № 402 позивачу видано ордер від 06.04.2022 № [номер приховано] на службове жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , на склад сім`ї 2 особи.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 05.03.2026 місце проживання позивача з 18.10.2022 зареєстровано за вказаною адресою.

Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії при військовій частині НОМЕР_2 від 02.06.2026 № 2, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_2 , за результатами розгляду заяви майора ОСОБА_1 від 01.05.2026 вх. № 4676 щодо забезпечення житловим приміщенням для постійного проживання шляхом виключення його з числа службового житлового фонду Міністерства оборони України вирішено: «військова частина НОМЕР_2 погоджує забезпечення постійним житлом шляхом виключення з числа службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , майору ОСОБА_1 із складом сім`ї 2 (дві) особи, а саме: він, дружина - ОСОБА_2 , 1987 р.н.». Рішення прийнято одноголосно.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2026 № 412 зазначений протокол засідання об`єднаної житлової комісії при військовій частині НОМЕР_2 від 02.06.2026 № 2 затверджено командиром військової частини.

Позивач звернувся до КЕВ м. Дніпро з рапортом від 07.05.2026 про виключення квартири із числа службових, у якому просив вчинити всі необхідні дії щодо виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових, у тому числі скласти та направити клопотання до Дніпровської міської ради щодо виключення зазначеної квартири з числа службових.

Листом від 31.08.2026 № 525/5536 відповідач повідомив позивача, що виключення квартири з числа службових не є автоматичним наслідком наявності у військовослужбовця вислуги понад 20 років, а передбачає проходження усіх етапів, визначених Порядком № 1081 та Інструкцією № 380, починаючи від рішення житлової комісії військової частини і закінчуючи затвердженням Списку надання постійного житла у Збройних Силах України та поданням КЕВ клопотання до органу місцевого самоврядування. Також зазначено, що у рішенні Міністра оборони України від 17.12.2025 № 7571/з/2 визначено, що постійне житло підлягає наданню виключно особам з інвалідністю І чи ІІ групи, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, і що саме після завершення зазначеної процедури, з урахуванням цього рішення Міністра оборони України, у КЕВ виникає обов`язок звернутися до органу місцевого самоврядування з клопотанням про виключення квартири з числа службових. З огляду на відсутність документів, які є обов`язковими складовими цієї процедури, відповідач дійшов висновку про відсутність законних підстав для подання до органів місцевого самоврядування клопотання про виключення з числа службових житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади житлової політики» від 13.01.2026 № 4751-IX службове житло - житло, що надається в оренду особам, які у зв`язку з характером трудових відносин, проходженням служби повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього.

Абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава забезпечує військовослужбовців житлом або за їхнім бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання житло відповідно до цього Закону та інших законів України.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, а також особам, звільненим з військової служби за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, та членам їх сімей, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, безоплатно надається у власність житло (у тому числі житло, яке вони займають у будинках державного житлового фонду або житлового фонду територіальних громад, якщо таке житло придбане або збудоване за рахунок коштів державного бюджету та передане у комунальну власність) або за їхнім бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання житло за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 12 Закону № 2011-XII житло або грошова компенсація за належне для отримання житло надається зазначеним військовослужбовцям один раз протягом усього часу проходження військової служби в межах норм та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Абзацом сьомим частини першої статті 12 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців базової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються безоплатно службовим житлом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзаців десятого-одинадцятого частини першої статті 12 Закону № 2011-XII військовослужбовці та члени їх сімей зобов`язані вивільнити займане ними службове житло не пізніше дня виключення із списків особового складу військової частини у разі звільнення з військової служби, направлення для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого або переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), крім осіб, які не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого службового житла, та осіб, які набули право на отримання житла у власність чи грошової компенсації за належне їм для отримання житло.

Військовослужбовці, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, та члени їх сімей, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого службового житла або за наявності підстав, передбачених цим Законом, - житла у власність чи грошової компенсації за належне їм для отримання житло.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (далі - Порядок № 1081).

Пунктом 3 Порядку № 1081 передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1081 житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового здійснюється згідно з рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, а у разі розташування житлового приміщення у районі мм. Києва або Севастополя - районної у мм. Києві або Севастополі держадміністрації відповідно, на території якої розташоване житлове приміщення, за клопотанням начальника гарнізону, командира (начальника, керівника) військової частини, органу, закладу, установи (абзац другий пункту 11 Порядку № 1081 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1035 «Про внесення змін до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», яка набрала чинності 20.08.2026; далі - постанова № 1035).

Відповідно до пункту 31 Порядку № 1081 житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за № 1020/32472 (в редакції наказу Міністерства оборони України від 19.06.2024 № 404), затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція № 380), яка визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.

Відповідно до пункту 10 розділу VII Інструкції № 380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Пунктами 3-7 розділу VII Інструкції № 380 визначено, що для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців та приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання. Затверджений у встановленому порядку протокол засідання житлової комісії є підставою для підготовки наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, який видається протягом трьох робочих днів з дня затвердження протоколу. Протягом трьох робочих днів з дня видання наказу облікова справа військовослужбовця разом з витягом із протоколу засідання житлової комісії та зазначеного наказу направляються військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району (пункт 3).

На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження готує список надання жилої площі для постійного проживання, який затверджується командиром військової частини та разом з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу та копією протоколу засідання житлової комісії направляється до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення (ЦУІІЗ) для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю (пункт 4).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови. Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом (пункт 5).

ЦУІІЗ на підставі рішення Комісії з контролю протягом п`яти робочих днів з дня проведення засідання Комісії з контролю готує список надання постійного житла у Збройних Силах України та надає його до ГУКВ. ГУКВ протягом одного дня подає список надання постійного житла заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків), який затверджує цей список протягом десяти робочих днів з дня його надходження (пункт 6).

Затверджений Список є підставою для оформлення КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів відповідних рад документів (пункт 7).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що військовослужбовець, який має вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, перебуває на квартирному обліку та забезпечений службовим житловим приміщенням, має право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання. Водночас реалізація такого права, з огляду на пряму вказівку пункту 10 розділу VII Інструкції № 380, здійснюється в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу, складовою якого є, зокрема, підготовка квартирно-експлуатаційним органом списку надання постійного житла та направлення відповідних матеріалів до ЦУІІЗ для розгляду Комісією з контролю. Таким чином, квартирно-експлуатаційний орган є обов`язковим учасником процедури забезпечення військовослужбовця житлом для постійного проживання шляхом виключення займаного ним житла з числа службового: саме він готує список надання постійного житла та направляє його з відповідними документами до ЦУІІЗ (пункт 4 розділу VII Інструкції № 380), а після затвердження Списку надання постійного житла у Збройних Силах України оформлює та подає до виконавчого органу відповідної ради документи (пункт 7 розділу VII Інструкції № 380).

У зв`язку з цим суд не погоджується з доводами представника позивача про те, що положення пунктів 3-7 розділу VII Інструкції № 380 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки пункт 10 цього розділу прямо відсилає до визначеного ними порядку.

Разом з тим, надаючи оцінку правомірності оскарженої відмови, суд зазначає таке.

Із змісту листа від 31.08.2026 № 525/5536 вбачається, що однією з підстав відмови у вчиненні дій щодо виключення квартири з числа службових відповідач визначив рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 № 7571/з/2, відповідно до якого постійне житло підлягає наданню виключно особам з інвалідністю І чи ІІ групи, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби. Відповідач прямо зазначив, що обов`язок звернутися до органу місцевого самоврядування з клопотанням виникає у нього лише «з урахуванням рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 № 7571/з/2». Ця ж підстава наведена і у відзиві на позовну заяву.

Суд зауважує, що вказане рішення Міністра оборони України до матеріалів справи не надано, що позбавляє суд можливості перевірити його зміст, правову природу та поширення на спірні правовідносини. Доказів того, що зазначене рішення є нормативно-правовим актом, який пройшов державну реєстрацію в установленому порядку та набрав чинності, відповідачем не подано.

Крім того, коло осіб, які мають право на забезпечення житлом для постійного проживання, у тому числі шляхом виключення займаного житла з числа службового, визначено статтею 12 Закону № 2011-XII, пунктом 3 Порядку № 1081 та пунктом 10 розділу VII Інструкції № 380. При цьому абзац третій частини першої статті 12 Закону № 2011-XII прямо передбачає можливість надання військовослужбовцям з вислугою в календарному обчисленні 20 років і більше житла, яке вони займають. Жоден з наведених актів не передбачає можливості обмеження цього кола осіб окремим рішенням посадової особи, а тим більше звуження права військовослужбовців з вислугою 20 років і більше, прямо передбаченого законом. Згідно з принципом верховенства права та ієрархії нормативно-правових актів акт нижчої юридичної сили не може обмежувати права, встановлені законом.

Отже, посилання відповідача на рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 № 7571/з/2 як на підставу, що унеможливлює вчинення дій щодо виключення займаної позивачем квартири з числа службових, є безпідставним.

Щодо відсутності документів, які є обов`язковими складовими процедури, як підстави для відмови, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що об`єднана житлова комісія при військовій частині НОМЕР_2 на засіданні 02.06.2026 (протокол № 2) погодила забезпечення позивача постійним житлом шляхом виключення з числа службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , протокол затверджено командиром військової частини НОМЕР_2 , а наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2026 № 412 рішення житлової комісії затверджено.

Тобто станом на час розгляду відповідачем рапорту позивача (31.08.2026) початкові етапи процедури, передбаченої пунктом 3 розділу VII Інструкції № 380, були пройдені.

Посилаючись на відсутність документів, відповідач у листі від 31.08.2026 не зазначив, які саме документи відсутні, не з`ясовував у військовій частині НОМЕР_2 стан розгляду житловою комісією питання щодо позивача та не вказав, на якому етапі перебуває процедура. Натомість відповідач одночасно послався на рішення Міністра оборони України, яке, за його твердженням, взагалі виключає можливість надання постійного житла позивачу як військовослужбовцю, що не належить до визначених у ньому категорій. За таких обставин відмова відповідача по суті ґрунтувалась на висновку про відсутність у позивача права на виключення займаного житла з числа службового, що суперечить наведеним вище нормам Закону № 2011-XII, Порядку № 1081 та Інструкції № 380.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що ненаправлення військовою частиною до КЕВ облікової справи військовослужбовця разом з витягами з протоколу засідання житлової комісії та наказу командира військової частини перешкоджає підготовці списку надання постійного житла. Водночас неналежне виконання військовою частиною обов`язку, покладеного на неї пунктом 3 розділу VII Інструкції № 380, не може бути поставлене у вину позивачу та не звільняє відповідача від обов`язку розглянути рапорт військовослужбовця обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, як того вимагає частина друга статті 2 КАС України.

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно, в належний спосіб та якомога послідовніше.

Доводи відповідача з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 990/117/22 суд відхиляє, оскільки у справі № 160/27261/26 позивач оскаржує конкретну відмову суб`єкта владних повноважень, висловлену у відповідь на його рапорт у межах владних управлінських функцій відповідача щодо забезпечення військовослужбовців житлом, яка безпосередньо впливає на реалізацію права позивача на забезпечення житлом для постійного проживання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскарженої відмови, оформленої листом від 31.08.2026 № 525/5536, а тому вона є протиправною.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень повторно розглянути питання та прийняти рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як встановлено судом, подання квартирно-експлуатаційним органом до органу місцевого самоврядування документів щодо виключення житла з числа службового відповідно до пунктів 4-7 розділу VII Інструкції № 380 передує підготовка списку надання постійного житла, його розгляд Комісією з контролю, яка може прийняти рішення як про погодження, так і про відмову в погодженні надання постійного житла, та затвердження Списку надання постійного житла у Збройних Силах України заступником Міністра оборони України. Доказів проходження цих етапів матеріали справи не містять. Отже, станом на час розгляду справи не виконано всіх умов, необхідних для подання відповідачем клопотання до органу місцевого самоврядування, а зобов`язання відповідача безпосередньо скласти та подати таке клопотання до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради означало б втручання суду у визначену нормативно-правовими актами процедуру та підміну повноважень суб`єктів, які беруть у ній участь.

Крім того, суд враховує, що відповідно до абзацу другого пункту 11 Порядку № 1081 в редакції постанови № 1035, яка набрала чинності 20.08.2026, тобто до прийняття відповідачем оскарженої відмови, виключення житлового приміщення з числа службового здійснюється згідно з рішенням виконавчого органу відповідної ради за клопотанням начальника гарнізону, командира (начальника, керівника) військової частини, органу, закладу, установи, тобто квартирно-експлуатаційний орган серед суб`єктів, за клопотанням яких приймається таке рішення, більше не визначений. Водночас абзацом другим пункту 10 розділу VII Інструкції № 380 передбачено, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району. Зважаючи на те, що Порядок № 1081, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, має вищу юридичну силу, ніж Інструкція № 380, затверджена наказом Міністерства оборони України, вимога про зобов`язання саме відповідача скласти та подати клопотання про виключення квартири з числа службових до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради не узгоджується з чинним правовим регулюванням. Разом з тим це не звільняє відповідача від обов`язку вчинити дії, віднесені до його компетенції пунктами 4 та 7 розділу VII Інструкції № 380.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, у тому числі вчинити дії, передбачені пунктом 4 розділу VII Інструкції № 380, у разі наявності для цього підстав. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача скласти і подати до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради клопотання про виключення квартири з числа службових слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому підстави для їх розподілу відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 134, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Максимова Миколи Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (код ЄДРПОУ 08004581, місцезнаходження: вул. Феодосіївська, буд. 13, м. Дніпро, Дніпропетровська область) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро у вчиненні дій щодо виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових, оформлену листом від 31.08.2026 № 525/5536.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.05.2026 про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
29.10.2026 Ухвала № 141030769 Дніпропетровський окружний адміністративний суд
08.09.2026 Ухвала № 139556263 Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 08004581. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг