КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 року справа №320/28584/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 43162533), третя особа: Служба судова охорона (адреса Україна, 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5 ЄДРПОУ 42902258), Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, третя особа: Служба судова охорона, Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
-Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві га Київській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 в розмірі 330 000, 00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до довідки Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 09 липня 2026 року № 250, ОСОБА_1 з 20 січня 2021 року по теперішній час проходить службу в Службі судової охорони та обіймає посаду командира 3 відділення 7 взводу охорони 2 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області. Позивач вказав, що починаючи з 24 лютого 2022 року, позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168, не нараховували та не виплачували. У зв`язку з ненарахуванням і невиплатою зазначеної винагороди адвокатом Онищуком Віктором Вікторовичем від імені співробітників Служби судової охорони було направлено адвокатські запити з метою отримання інформації та роз`яснень щодо нарахування й виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Листом від 18 квітня 2022 року № 41.06-316 Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області у відповідь на адвокатський запит від 15 квітня 2022 року повідомило, що накази командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди не видавалися, а тому за березень 2022 року зазначена винагорода жодному співробітнику управління не виплачувалася. Листом від 09 травня 2022 року № 30/30.06.3-400 Центральне управління Служби судової охорони у відповідь на адвокатський запит від 03 травня 2022 року повідомило про відсутність фінансового ресурсу для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168. Також зазначено, що за період із 24 лютого до 03 травня 2022 року жодному співробітнику Служби судової охорони така винагорода не нараховувалася та не виплачувалася. Листом від 06 травня 2022 року № 11-3210/22 Державна судова адміністрація України у відповідь на адвокатський запит від 03 травня 2022 року повідомила про відсутність внутрішніх резервів для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди. Причиною зазначено скорочення видатків і зменшення бюджетних призначень. Водночас Міністерство фінансів України листом від 20 травня 2022 року № 08020-02-7/10304 у відповідь на адвокатський запит від 19 травня 2022 року повідомило, що постановами Кабінету Міністрів України від 10 березня 2022 року № 245 та від 01 квітня 2022 року № 401 за бюджетною програмою 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів та установ системи правосуддя» Державній судовій адміністрації України було скорочено видатки на 541,6 мільйона гривень та 1 574,1 мільйона гривень відповідно. Разом із тим Міністерство фінансів України зазначило, що за оперативними даними Державної казначейської служби України обсяг невикористаних видатків Державної судової адміністрації України на оплату праці за січень - квітень 2022 року становив 424,5 мільйона гривень. Також повідомлено, що від Державної судової адміністрації України не надходило пропозицій щодо перерозподілу бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків на грошове забезпечення військовослужбовців. Крім того, листом від 01 квітня 2022 року № 08020-01-2/6914 Міністерство фінансів України звернуло увагу Державної судової адміністрації України на те, що у відповідь на її лист від 17 березня 2022 року № 11-2604/22 щодо збільшення бюджетних асигнувань для виконання постанови Кабінету Міністрів України № 168 Державна судова адміністрація України не надала копій наказів командирів (начальників), які підтверджували б кількісний склад співробітників Служби судової охорони, що мають право на отримання додаткової винагороди. Також Міністерство фінансів України зазначило про наявність у Державної судової адміністрації України внутрішніх резервів, які можуть бути спрямовані на виконання зазначеної постанови, та повідомило, що в разі надходження відповідних пропозицій щодо перерозподілу бюджетних асигнувань вони будуть розглянуті відповідно до законодавства. е погоджуючись із бездіяльністю відповідача, яка, на думку позивача, полягає в ненарахуванні та невиплаті передбаченої законодавством додаткової винагороди, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Співробітникам гарантується соціальний захист в обсягах і порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони. На думку позивача, з огляду на наведені положення законодавства та пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168, обов`язок щодо видання відповідного наказу про виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони в цьому випадку покладається на керівництво Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області. Позивач також вважає, що відповідний наказ має бути поданий розпоряднику бюджетних коштів вищого рівня, оскільки саме на його підставі здійснюється виплата грошового забезпечення, зокрема додаткової винагороди. Як зазначає позивач, із відповіді Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 18 квітня 2022 року № 41.06-274 на адвокатський запит убачається, що керівництвом цього управління наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, не видавалося. Крім того, позивач посилається на лист Служби судової охорони від 09 червня 2022 року № 30.07-455/ССО, у якому, за його твердженням, зазначено, що накази Служби судової охорони або її територіальних управлінь про виплату співробітникам додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, не видавалися та не можуть бути видані до надходження відповідних бюджетних коштів. Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача порушує його право на отримання коштів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 168. На його переконання, зазначена постанова є обов`язковою до виконання на території України, а тому уповноважені органи не можуть на власний розсуд вирішувати питання щодо її виконання.
У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та не повідомив про поважні причини його неподання.
Матеріали справи містять довідку про доставку електронного листа, яка підтверджує отримання відповідачем 21.07.2026 копії ухвали суду про відкриття провадження через електронний кабінет.
Станом на день ухвалення рішення строк, встановлений судом для подання відзиву, сплив. Будь-яких заяв, клопотань чи пояснень від відповідача до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У вказаний строк третя особа (Державна судова адміністрація України ) не надала суду пояснення на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.
У матеріалах справи містяться довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання третьою особою 21.07.2026 року копії ухвали суду про відкриття провадження, у її електронний кабінет.
Строк, встановлений для надання пояснень на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.
Будь-яких заяв від третьої особи (Державна судова адміністрація України ) не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.
04.08.2026 Служба судової охорони скерувала письмові пояснення, у яких заперечує проти позову та вважає вимоги позивача необґрунтованими, посилаючись на відсутність протиправної бездіяльності територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області.
За твердженням Служби, відповідно до статті 165 зазначеного Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 289 та Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384, виплата грошового забезпечення здійснюється на підставі відповідних наказів та в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі. При цьому Служба вважає, що додаткова винагорода, передбачена постановою № 168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1146, не належить до видів грошового забезпечення, визначених Порядком № 384, хоча відповідні видатки передбачаються бюджетною класифікацією у складі видатків на грошове забезпечення. Служба посилається на статті 22, 23, 48 та 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються в межах установлених бюджетних призначень і асигнувань. Зазначає, що в затверджених Державною судовою адміністрацією України кошторисах Служби на 2022 та 2023 роки видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, не були передбачені, а наявного фінансового ресурсу не вистачало для здійснення таких виплат. За цих обставин, на думку Служби, керівник територіального управління не мав правових підстав видавати накази про виплату додаткової винагороди без відповідного збільшення кошторису. Крім того, Служба зазначає, що неодноразово зверталася до Прем`єр-міністра України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Ради національної безпеки і оборони України, Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, комітетів Верховної Ради України та інших органів щодо виділення додаткових бюджетних асигнувань. Зокрема, до Державної судової адміністрації України було направлено одинадцять листів із розрахунками потреби в коштах у розрізі територіальних управлінь та поіменними списками співробітників, а до інших органів - п`ятнадцять листів щодо сприяння у вирішенні питання фінансування. Також проводилися робочі зустрічі та розглядалося питання належного фінансування Служби на засіданнях відповідної робочої групи Верховної Ради України. За результатами звернень Прем`єр-міністр України надавав доручення Міністерству фінансів України спільно з Державною судовою адміністрацією України опрацювати питання виділення додаткових асигнувань, однак його вирішено не було. За позицією Служби, для забезпечення виплати додаткової винагороди необхідно було послідовно здійснити такі дії: Міністерству фінансів України - опрацювати питання збільшення видатків Державній судовій адміністрації України; Державній судовій адміністрації України - розподілити додаткові асигнування та збільшити кошторис Служби; центральному органу управління Служби - розподілити отримані кошти між територіальними управліннями та забезпечити збільшення їхніх кошторисів. Лише після цього керівник територіального управління міг би видати накази про виплату додаткової винагороди без порушення бюджетного законодавства. З огляду на викладене третя особа вважає, що ненарахування та невиплата позивачу додаткової винагороди були зумовлені відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, а тому твердження про протиправну бездіяльність територіального управління є необґрунтованими, і просить відмовити в задоволенні позову.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до довідки Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 09.07.2026 № 250 ОСОБА_1 з 18.08.2020 проходить службу в Службі судової охорони, а з 14.10.2025 обіймає посаду командира 3 відділення 7 взводу охорони 2 підрозділу охорони зазначеного територіального управління. Довідку видано за його зверненням для подання до Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з довідкою Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про доходи, виданою у серпні 2026 року, загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.02.2022 до 30.06.2026 становить 1 061 812,37 грн, сума утриманого податку на доходи фізичних осіб - 191 126,23 грн, військового збору - 32 395,28 грн, а загальна сума до виплати - 1 029 417,09 грн.
Відповідно до наданої Державною судовою адміністрацією України інформації про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 до 31.12.2022 загальна сума нарахувань становила 172 642,34 грн. До складу нарахувань входили посадовий оклад - 31 111,07 грн, оклад за спеціальним званням - 7 870,00 грн, надбавка за стаж служби - 15 530,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 42 958,88 грн, премія - 40 319,82 грн, доплата за роботу в нічний час - 1 806,78 грн, допомога на оздоровлення - 15 139,77 грн, індексація - 2 847,05 грн та грошова допомога учаснику бойових дій - 1 491,00 грн.
За інформацією Державної судової адміністрації України, загальна сума нарахувань за 2023 рік становила 216 595,66 грн. Зокрема, нараховано посадовий оклад - 38 739,00 грн, оклад за спеціальним званням - 10 255,80 грн, надбавку за стаж служби - 19 578,19 грн, надбавку за особливості проходження служби - 54 588,25 грн, премію - 50 162,50 грн, доплату за роботу в нічний час - 2 340,41 грн, додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 - 6 451,61 грн, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - 9 199,95 грн, допомогу на оздоровлення - 15 332,27 грн та грошову допомогу учаснику бойових дій - 1 000,00 грн.
За 2024 рік загальна сума нарахувань становила 222 863,20 грн, з яких посадовий оклад - 39 273,00 грн, оклад за спеціальним званням - 11 640,00 грн, надбавка за стаж служби - 21 740,55 грн, надбавка за особливості проходження служби - 59 696,73 грн, премія - 3 425,58 грн, доплата за роботу в нічний час - 13 941,48 грн, допомога на оздоровлення - 15 348,48 грн та грошова допомога учаснику бойових дій - 1 000,00 грн.
За 2025 рік загальна сума нарахувань становила 282 455,04 грн. До неї входили посадовий оклад - 40 136,13 грн, оклад за спеціальним званням - 11 840,00 грн, надбавка за стаж служби - 23 299,20 грн, надбавка за особливості проходження служби - 66 425,35 грн, премія - 100 829,73 грн, доплата за роботу в нічний час - 2 985,17 грн, допомога на оздоровлення - 18 283,34 грн та грошова допомога учаснику бойових дій - 1 000,00 грн.
За період з 01.01.2026 до 30.06.2026 загальна сума нарахувань становила 167 286,13 грн. Зокрема, нараховано посадовий оклад - 20 100,00 грн, оклад за спеціальним званням - 5 820,00 грн, надбавку за стаж служби - 11 664,00 грн, надбавку за особливості проходження служби - 33 449,78 грн, премію - 70 450,50 грн, доплату за роботу в нічний час - 1 761,05 грн, допомогу на оздоровлення - 23 871,04 грн та індексацію - 139,78 грн.
Також судом установлено, що в листі Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, надісланому адвокату Віктору Онищуку у відповідь на запит від 15.04.2022, зазначено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 співробітникам Служби судової охорони передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно на підставі наказів командирів (начальників). Водночас станом на 18.04.2022 кошторисні призначення та фінансування для виплати цієї винагороди від розпорядників бюджетних коштів вищого рівня до територіального управління не надходили. Накази про виплату додаткової винагороди не видавалися, а за березень 2022 року така винагорода співробітникам управління не виплачувалася.
Згідно з листом Державної судової адміністрації України від 06.05.2022 № 11-3210/22, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 401 бюджетні призначення Державної судової адміністрації України за бюджетною програмою 0501020 було зменшено на 1 574,1 млн грн, зокрема видатки на оплату праці - на 1 418,5 млн грн. У листі також зазначено про відсутність у Державної судової адміністрації України внутрішніх резервів для перерозподілу видатків і збільшення кошторису Служби судової охорони з метою виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168.
У листі Міністерства фінансів України, наданому у травні 2022 року у відповідь на запит від 19.05.2022 № 19-05/22-АЗ-1, зазначено, що постановами Кабінету Міністрів України від 10.03.2022 № 245 та від 01.04.2022 № 401 видатки Державної судової адміністрації України було скорочено відповідно на 541,6 млн грн та 1 574,1 млн грн. За оперативними даними Державної казначейської служби України, у січні - квітні 2022 року Державна судова адміністрація України спрямувала на оплату праці 4 034,9 млн грн за планових призначень 4 459,4 млн грн. Обсяг невикористаних видатків на оплату праці за цей період становив 424,5 млн грн.
Крім того, відповідно до листа Служби судової охорони від 09.06.2022 № 30-07-455/ССО, адресованого начальникам територіальних управлінь, на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно, а особам, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки й оборони в районах проведення воєнних дій, - у розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі. У листі зазначено, що відповідно до пункту 10 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується виключно в межах фондів оплати праці, затверджених у кошторисах. Також повідомлено, що для отримання додаткових асигнувань Головою Служби судової охорони до Державної судової адміністрації України направлено 11 листів із розрахунками потреби в коштах та поіменними списками співробітників.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 160 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Відповідно до ст. 161 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (ч. 1); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (ч. 2); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (ч. 4); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (ч. 6); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 7).
Відповідно до частин першої та другої статті 165 цього Закону грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Воно виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок № 384).
Відповідно до п. 4 - 7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Згідно з п. 8 і 10 Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в п. 11 Порядку № 384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 17 Порядку № 384).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), в п. 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 Постанови № 168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 Постанови № 168 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 (далі - Постанова № 793) внесені, зокрема, такі зміни до Постанови № 168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць";
- п. 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення";
- доповнено постанову п. 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).
Згідно з п. 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 7 Порядку № 396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 грн - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 грн - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 грн - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За положеннями п. 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Пунктом 2 Постанови № 793 та п. 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 № 396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.
Тобто, з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
У рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, за позовом особи, яка проходить службу в Службі судової охорони, до Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Служби судової охорони, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, зазначено ознаки цієї типової справи:
а) позивачем є співробітник Служби судової охорони;
б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони;
в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168;
г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168;
ґ) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022 (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
Ця справа відповідає вищевизначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є співробітник Служби судової охорони; відповідачем - територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони (Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області); предметом спору - додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168; спір виник внаслідок невиплати позивачу як співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168; предметом позову є дії (бездіяльність) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022.
Отже, з огляду на відповідність цієї справи ознакам типової справи, під час її вирішення суд відповідно до частини третьої статті 291 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Верховним Судом в вищевказаному рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, викладені такі правові висновки:
- з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України;
- встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні;
- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022№793 змін до постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 грн щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;
- вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 для вирішення цього спору;
- суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди п. 7 Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затвердженого наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396, на застосуванні якого наполягає Територіальне управління, оскільки за імперативною нормою ч. 2 ст. 165 Закону № 1402 розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати;
- Верховний Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом ДСА України від 26 серпня 2020 року №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин;
- відмова територіального управління Служби судової охорони у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа "Кечко проти України").
Верховний Суд у зразковій справі № 260/3564/22 зазначив, що належним відповідачем у такому спорі є територіальне управління Служби судової охорони, оскільки спірні відносини щодо виплати грошового забезпечення в належному розмірі виникли між позивачем та територіальним управлінням, яке відповідно до п. 10 Порядку №384 повинно виплачувати співробітнику грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
Врахувавши наведені правові позиції, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності територіального управління Служби судової охорони щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та зобов`язання нарахувати і виплатити позивачу вказану додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), починаючи з 24.02.2022.
Саме такий спосіб захисту порушеного права був застосований Верховним Судом у вищевказаному рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
У даній справі судом встановлено, що позивач проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, зокрема й упродовж спірного періоду, що підтверджується довідкою від 09.07.2026 № 250.
З інформації ДСА України про грошове забезпечення позивача вбачається, що за період із 24.02.2022 по 31.12.2022 додаткову винагороду за Постановою № 168 йому не нараховували і не виплачували. У 2023 році нараховано додаткову винагороду за цією Постановою в сумі 6 451,61 грн. Відповідач не заперечує, що решту винагороди за спірний період не нараховано і не виплачено. За листом від 18.04.2022 № 41.06-316 накази про виплату не видавалися через відсутність кошторисних призначень і фінансування. Подібне зазначено і в листі Служби судової охорони від 09.06.2022 № 30-07-455/ССО.
Письмові пояснення Служби судової охорони від 04.08.2026 зводяться до того, що виплата грошового забезпечення здійснюється виключно в межах затверджених кошторисних призначень, додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, не належить до видів грошового забезпечення, визначених Порядком № 384, а у кошторисах на 2022 та 2023 роки відповідні видатки не передбачалися. На думку третьої особи, положення статей 22, 23, 48, 51 Бюджетного кодексу України не допускають взяття бюджетних зобов`язань понад установлені бюджетні асигнування.
Суд не погоджується з наведеними доводами з огляду на таке.
Щодо правової природи додаткової винагороди суд вказує, що Порядком № 384 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення віднесено винагороди. Додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, виплату якої держава передбачила на період дії воєнного стану.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 793 передбачено нарахування на зазначену винагороду податків і зборів у порядку, визначеному для грошового забезпечення. За таких обставин доводи третьої особи про те, що додаткова винагорода за Постановою № 168 не належить до видів грошового забезпечення, є необґрунтованими.
Щодо розміру додаткової винагороди.
У рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд дійшов висновку, що внесені постановою Кабінету Міністрів України № 793 зміни до формулювання щодо розміру додаткової винагороди, зокрема заміна слів « 30 000 гривень щомісячно» словами «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць», самі собою не змінюють установленого розміру такої винагороди. Застосування принципу пропорційності передбачає визначення суми виплати з урахуванням фактично відпрацьованого часу в межах відповідного місяця, виходячи з установленого розміру 30 000 грн за місяць за умови відпрацювання відповідної норми робочого часу.
Верховний Суд також зазначив, що відповідно до частини другої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як Державна судова адміністрація України згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 289 уповноважена визначати порядок його виплати.
З огляду на це Верховний Суд дійшов висновку про незастосування пункту 7 Порядку та умов виплати додаткової винагороди, затверджених наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 № 396, у частині, в якій передбачена ним диференціація розміру додаткової винагороди суперечить положенням Постанови № 168.
Отже, з урахуванням наведених правових висновків позивач має право на додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн за місяць пропорційно фактично відпрацьованому часу. При цьому позивач не стверджує, що брав безпосередню участь у бойових діях, та не заявляє вимог про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн.
Щодо відсутності кошторисних призначень і наказів про виплату додаткової винагороди.
Суд відхиляє доводи третьої особи про відсутність бюджетних асигнувань, непередбачення відповідних видатків у кошторисах та невидання наказів про виплату додаткової винагороди як підстави для заперечення протиправності бездіяльності відповідача.
Саме по собі невидання наказів про виплату додаткової винагороди не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки в контексті спірних правовідносин така обставина є складовою бездіяльності, яку оскаржує позивач. Обов`язок вживати необхідних заходів для забезпечення виплати додаткової винагороди, передбаченої нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, покладено на відповідні органи Служби судової охорони. Невиконання такого обов`язку не може саме собою позбавляти співробітника права на виплату, установлену чинним нормативно-правовим актом.
Положення статей 22, 23, 48, 51 Бюджетного кодексу України регулюють порядок здійснення бюджетних видатків і взяття бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів у межах відповідних бюджетних призначень. Водночас посилання на ці положення не звільняє державу від виконання зобов`язань щодо виплат, право на які встановлено чинним законодавством.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункт 23) зазначено, що за наявності чинного правового положення, яке передбачає виплату певних надбавок, та дотримання всіх необхідних умов органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в таких виплатах, доки відповідні положення залишаються чинними. Відсутність коштів не може бути виправданням невиконання державою покладених на неї зобов`язань.
Відмова у виплаті складової грошового забезпечення з мотивів відсутності бюджетних асигнувань також має оцінюватися з урахуванням гарантій права на мирне володіння майном, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведений підхід підтверджено Верховним Судом у зразковій справі № 260/3564/22, а також у постановах від 18.12.2018 у справі № 820/4619/16 та від 14.03.2019 у справі № 820/660/17.
Суд бере до уваги, що Служба судової охорони вживала заходів для отримання додаткового фінансування, зокрема направляла відповідні листи та зверталася до органів державної влади. Водночас ужиття таких заходів, як і незавершення процедур фінансування на рівні Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України, не спростовує висновку щодо наявності обов`язку забезпечити реалізацію права позивача на додаткову винагороду. Зазначені обставини можуть пояснювати причини її невиплати, однак самі собою не підтверджують правомірності бездіяльності відповідача стосовно позивача.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності оскаржуваної бездіяльності покладається на відповідача. Однак наведені обставини не свідчать про доведення правомірності такої бездіяльності. Питання фінансування між органами системи правосуддя стосується їхніх взаємовідносин і саме собою не визначає обсягу прав позивача, установлених чинним законодавством.
Щодо належного відповідача, суд зазначає, що у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд визнав належним відповідачем територіальне управління Служби судової охорони, на яке покладено обов`язок виплачувати співробітнику грошове забезпечення за місцем проходження служби відповідно до пункту 10 Порядку № 384.
З огляду на те, що позивач проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, саме це територіальне управління є належним відповідачем у справі.
З огляду на наведене суд дійшов наступного висновку.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені в рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, суд вважає, що бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період із 24.02.2022 по 20.01.2023 є протиправною.
При визначенні способу захисту порушеного права суд ураховує принцип верховенства права, гарантії права на мирне володіння майном, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також необхідність забезпечення ефективного поновлення порушеного права. При цьому суд виходить із того, що дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не є необмеженими та мають здійснюватися в межах і спосіб, визначені законом. Водночас у цій справі обов`язок відповідача забезпечити виплату додаткової винагороди встановлений нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, а тому його виконання не передбачає можливості довільно вирішувати питання щодо наявності в позивача відповідного права.
Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду за спірний період у розмірі 30 000 грн на місяць пропорційно фактично відпрацьованому часу, відповідно до вимог Постанови № 168, з урахуванням сум, які вже були нараховані та виплачені позивачу за цей період.
Такий спосіб захисту узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у зразковій справі № 260/3564/22, та забезпечує поновлення порушеного права без необхідності додаткового звернення позивача до відповідача для вирішення питання про нарахування належних йому виплат.
Водночас суд не вбачає підстав для безпосереднього стягнення з відповідача заявленої позивачем суми 330 000 грн. Визначення остаточного розміру додаткової винагороди потребує здійснення відповідного розрахунку з урахуванням фактично відпрацьованого часу, періодів, за які виникає право на її отримання, а також сум, які вже були нараховані та виплачені позивачу. Заявлений розмір вимог розрахований виходячи з виплати повної місячної суми за кожен із 11 місяців, без належного врахування зазначених обставин, зокрема неповного лютого 2022 року та нарахованої за 2023 рік додаткової винагороди в сумі 6 451,61 грн. За таких умов присудження конкретної суми без установлення її належного розміру не забезпечувало б належного визначення обсягу зобов`язань відповідача.
Отже, з метою ефективного поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за період із 24.02.2022 по 20.01.2023 та зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити таку винагороду в розмірі 30 000 грн на місяць пропорційно фактично відпрацьованому часу, з урахуванням раніше нарахованих і виплачених сум та передбачених законодавством обов`язкових утримань.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення 330 000 грн безпосередньо судом слід відмовити.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.
На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд -
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 43162533), третя особа: Служба судова охорона (адреса Україна, 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5 ЄДРПОУ 42902258), Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
3. Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень на місяць пропорційно фактично відпрацьованому часу, з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.