Рішення № 141039715 у справі № 520/32575/25 від 28.10.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 жовтня 2026 року № 520/32575/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ: 40108604 ) від 20.11.2025 №204850008107, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ: 40108604) здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 13.06.2025, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.08.2022 по 31.10.2023.

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538) від 21.11.2025 №204850008107, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в зв`язку з проведенням індексації.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538) здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 13.06.2025, застосувавши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн. послідовно збільшеного на коефіцієнти: у розмірі: 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році"), 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році"), 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), 1,0575 (відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»).

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (код ЄДРПОУ: 13967927 ) від 19.11.2025 №586, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку зі здійсненням додаткової оптимізації.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (код ЄДРПОУ: 13967927) здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 13.06.2025 з урахуванням абз.3 ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключивши з розрахунку заробітної плати невигідні для позивача місяці за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року додатковою оптимізацією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність рішень територіальних органів Пенсійного фонду України, якими йому відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.08.2022 по 31.10.2023, перерахунку пенсії з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2022-2025 роки та додатковій оптимізації заробітної плати за період з 01.07.2000 по 01.01.2005. Позивач зазначив, що під час обчислення пенсії не враховано належні йому періоди страхового стажу та не застосовано відповідні показники індексації й оптимізації заробітної плати. У зв`язку з цим просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення, а також зобов`язати відповідні органи Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії з 13.06.2025 з урахуванням заявлених вимог..

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Від ГУ ПФУ в Волинській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача від 13.11.2025 прийняв рішення від 20.11.2025 № 204850008107 про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.08.2022 по 31.10.2023. Вказує, що відповідно до відомостей Реєстру застрахованих осіб інформація про сплату страхових внесків за цей період відсутня, а тому підстави для його зарахування до страхового стажу відсутні. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в повному обсязі.

Від ГУ ПФУ у Черкаській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що пенсію позивача обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018- 2020 роки в розмірі 9118,81 грн, а тому підстав для повторного збільшення цього показника із застосуванням коефіцієнтів індексації за 2022-2025 роки немає. Вказує, що індексацію пенсії проведено відповідно до чинного законодавства, зокрема із встановленням передбачених підвищень у 2022-2024 роках та застосуванням коефіцієнта 1,0575 у 2025 році. Вважає свої дії правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими, у зв`язку з чим просить відмовити в їх задоволенні повністю.

ГУ ПФУ в Полтавській області правом надання відзиву не скористалось. Копію ухвали та позовної заяви з додатками судом направлено відповідачу у його електронний кабінет "Електронного суду", про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 28.03.2021 року отримує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З матеріалів позовної заяви також убачається, що позивач звертався до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України із заявами щодо зарахування періоду роботи до страхового стажу, проведення індексації пенсії та додаткової оптимізації заробітної плати.

20.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення № 204850008107 про відмову в перерахунку пенсії позивача в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.08.2022 по 31.10.2023. Зазначене рішення прийнято за результатами опрацювання звернення позивача в порядку екстериторіального розгляду пенсійних питань.

21.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області прийнято рішення № 204850008107 про відмову в перерахунку пенсії позивача у зв`язку з проведенням індексації. Позивач просив здійснити перерахунок пенсії з 13.06.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, послідовно збільшеного на коефіцієнти індексації за 2022-2025 роки: 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,0575.

19.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області прийнято рішення № 586 про відмову в перерахунку пенсії позивача з урахуванням додаткової оптимізації заробітної плати за період з 01.07.2000 по 01.01.2005. У відповідному зверненні позивач просив виключити з розрахунку заробітної плати невигідні для нього місяці зазначеного періоду.

Н погоджуючись з рішеннями територіальних пенсійних органів, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Щодо правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 20.11.2025 №204850008107, суд зазначає таке.

У 2025 році позивач звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи за трудовою книжкою з 01.08.2022 по 31.10.2023.

За принципом екстериторіальності заяву позивача від 13.11.2025 направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Як вже зазначалося, згідно рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 20.11.2025 №204850008107, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача указаний період, оскільки у Реєстрі відсутні підтверджені відомості про сплату страхових внесків роботодавцем за указаний період роботи.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону № 1788-ХІІ).

На виконання вимог ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі ч. 1 ст. 16 Закон № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ст. 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Вказане свідчить про те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, яка неодноразово викладена Верховним Судом раніше, зокрема у постанові від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а.

Як вбачається зі змісту трудової книжки НОМЕР_3 від 18.07.1979 року, позивач, згідно із записами 37-39, працював у Харківському національному університеті внутрішніх справ на посаді слюсаря-ремонтника (наказ №219 о/с від 08.07.2019 - наказ №567 від 24.11.2023) з 10.07.2019 року до 27.11.2023 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт роботи позивача у спірному періоді.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботи через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Зворотній підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 року у справі №423/757/17.

Суд наголошує, що положеннями ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що при зверненні осіб із заявою про призначення пенсії, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

З аналізу викладених норм слід дійти висновку, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать, що Пенсійний фонд у випадку необхідності не був позбавлений права і можливості самостійно витребувати у підприємств, уточнюючі довідки та документи, на підставі яких внесено записи в трудову книжку позивача, проте, вказаних дій не вчинив.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 20.11.2025 №204850008107, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а відтак, позовні вимоги, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, підлягають задоволенню, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13.06.2025, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.08.2022 по 31.10.2023.

Щодо правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 19.11.2025 №586 суд зазначає таке.

У 2025 році позивач звернувся до Пенсійного фонду України з заявою щодо здійснення оптимізації пенсії (заява позивача від 11.11.2025).

За принципом екстериторіальності заяву позивача від 13.11.2025 направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.

Як вже зазначалось вище, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 19.11.2025 №586 було відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі заяви від 13.11.2025, за відсутності підстав для додаткової оптимізації заробітної плати за період з 01.07.2000 по 01.01.2005, оскільки заробітну плату позивача вже оптимізовано шляхом виключення 49 місяців у межах 10% страхового стажу та додатково 12 місяців за період з 01.03.2020 по 28.02.2021. При цьому індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації збільшився з 1,05909 до 1,17853, а пенсію обчислено відповідно до вимог чинного законодавства.

У свою чергу, позивач зазначає, що під час обчислення пенсії не було належним чином оптимізовано заробітну плату за період з 01.07.2000 по 01.01.2005 шляхом виключення місяців із найменшими показниками заробітку. У зв`язку з цим просить провести додаткову оптимізацію заробітної плати за вказаний період та здійснити перерахунок пенсії з 13.06.2025.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із ст. 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 40 № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 40 цього Закону передбачено, що за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

За змістом абзаців 4-6 частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Аналіз ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV свідчить, що дана норма передбачає додаткове виключення за бажанням особи періоду з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, за умови, якщо це є періодом строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивачу пенсія була призначена 28.03.2021 року.

Суд відзначає, що із загальної кількості місяців страхового стажу у 515 місяців та кількості місяців після 01 липня 2000 року - 239; до оптимізації заробіток заявника для обчислення пенсії із урахуванням кількості місяців заробітної плати становив - 223.

У процедурі оптимізації було виключено 61 місяць, згідно з ч.1 ст.40 Закону №1058-ІV

Тож, суб`єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин було розраховано заробіток заявника для обчислення пенсії із урахуванням кількості місяців заробітної плати - 162.

Також суд зважає, що показник виключеної суб`єктом владних повноважень із розрахунку заробітку заявника для обчислення пенсії із урахуванням кількості місяців заробітної плати у загальній кількості місяців - 61, що перевищує рівень у 10% (51 місяць) від загального показника трудового стажу заявника у 42 р. 11 м. 12 дн. (тобто 515 місяців).

Поряд з цим, суд зазначає, що заробітна плата врахована з 01.07.2000р. по 28.02.2021р. та становить 223 місяці, 49 місяців з яких виключено оптимізацією в межах 10% з 01.08.2004р. по 31.12.2009р. та 12 місяців виключено додатково понад 10% з 01.03.2020р. по 28.02.2021р.

Звертаючись до пенсійного органу з заявою про оптимізацією, шляхом виключення додаткових періодів, позивачем не було конкретизовано, які саме місяці він вважає невигідними та які, на його думку мають бути виключено.

Судовим розглядом встановлено, що при призначенні пенсії позивачу вже було проведена оптимізація заробітної плати та, у свою чергу, пенсійним органом було виключено додаткові невигідні місяці.

Суд констатує, що незгода позивача із наведеними у листі від 15.07.2025 поясненнями ґрунтується у даному конкретному випадку на помилковому тлумаченні змісту положення ч. 1 ст. 40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV, яким, на думку позивача, передбачена можливість додаткового виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоду з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, незалежно від інших обставин.

Враховуючи викладене, відмова пенсійного органу у додатковому виключенні з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії період з липня 2000 по січень 2005 року, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV під час обчислення пенсії, є правомірною.

З огляду на те, що позивач не довів наявності обставин, які б свідчили про порушення відповідачем його прав, свобод або інтересів у сфері публічно-правових відносин, підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.

Щодо правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 21.11.2025 №204850008107, суд зазначає таке.

У 2025 році позивач звернувся до Пенсійного фонду України з заявою щодо здійснення оптимізації пенсії.

За принципом екстериторіальності заяву позивача від 13.11.2025 направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Як вже зазначалось вище, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 21.11.2025 №204850008107 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за заявою від 14.11.2025 про допризначення пенсії у зв`язку з поданням додаткових документів.

Відмову мотивовано тим, що пенсію позивача з 28.03.2021 обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, тому підстав для повторного застосування до цього показника коефіцієнтів індексації 1,14 за 2022 рік, 1,197 за 2023 рік та 1,0796 за 2024 рік немає. Відповідач зазначив, що за відповідні роки позивачу встановлено щомісячні доплати в розмірах 135 грн, 100 грн та 100 грн, а з 01.03.2025 пенсію перераховано із застосуванням коефіцієнта 1,0575 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209. На цій підставі відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії згідно із заявою позивача.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Преамбулою Закону №1058-IV передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата для обчислення пенсії визначається за формулою, одним зі складників якої є показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким показником під час призначення позивачці пенсії з 20.08.2021 був показник середньої заробітної плати за 2018 2020 роки у розмірі 9118,81 грн, що підтверджується відомостями електронної пенсійної справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються в межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, безпосередньо Законом №1058-IV визначено як об`єкт індексації показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення конкретної пенсії, так і спосіб її проведення щорічне збільшення цього показника на визначений коефіцієнт.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок збільшення показника середньої заробітної плати не передбачає можливості змінювати встановлений законом об`єкт індексації, замінювати його іншим показником або встановлювати такий механізм індексації, який звужує зміст права, гарантованого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Пунктом 1 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку №124 передбачено формулу визначення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати з урахуванням показника зростання споживчих цін та показника зростання середньої заробітної плати.

Водночас пунктом 5 Порядку №124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 на відповідний коефіцієнт, а кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням показника, збільшеного у попередніх роках.

Зі змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV вбачається, що законодавець передбачив збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи. Натомість пункт 5 Порядку №124 пов`язує індексацію з показником середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 незалежно від того, який показник фактично застосовано при призначенні пенсії.

Таким чином, положення пункту 5 Порядку №124 у цій частині не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Частиною третьою статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому Порядок №124 підлягає застосуванню лише в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 дійшов висновку, що під час проведення індексації повинен збільшуватися показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, а застосування для цього показника станом на 01.10.2017 не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

У постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не знайшов підстав для відступу від указаного висновку.

Верховний Суд у цій постанові зазначив, що під час проведення перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках відповідно до Закону №1058-IV, у зв`язку із щорічною індексацією збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати, який ураховано для обчислення пенсії конкретної особи.

Також Верховний Суд констатував, що орган Пенсійного фонду, установивши пенсіонеру в 2022 2024 роках щомісячні доплати в розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн замість застосування коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати, безпосередньо врахованого для обчислення його пенсії, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 установлено, що з 01.03.2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 установлено, що з 01.03.2023 такий перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 установлено, що з 01.03.2024 перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796.

Відповідач повинен був послідовно збільшити показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, який був урахований для обчислення пенсії позивачки, з 01.03.2022 на коефіцієнт 1,14, з 01.03.2023 на коефіцієнт 1,197 та з 01.03.2024 на коефіцієнт 1,0796.

Пунктом 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році частина друга статті 42 Закону №1058-IV застосовується у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.02.2025 №209.

Пунктом 1 постанови №209 установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 постанови №209 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, які надійшли до 31.12.2024 включно та які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався для призначення або перерахунку пенсії, на окремі коефіцієнти залежно від року призначення пенсії, зокрема для пенсій, призначених у 2021 році, на коефіцієнт 1,0575.

Проте віднесення пенсії позивачки до пенсій, які не підвищуються згідно з пунктом 1 постанови №209, стало наслідком застосування відповідачем пункту 5 Порядку №124 у частині використання показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, а не показника 9118,81 грн, фактично врахованого для обчислення пенсії позивача.

Надання Кабінету Міністрів України повноважень установлювати у 2025 році порядок і розміри індексації не скасовує вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV щодо збільшення показника середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення конкретної пенсії, та не наділяє повноваженням визначати для окремих пенсіонерів коефіцієнт, менший за мінімальний коефіцієнт, обчислений відповідно до абзацу другого частини другої статті 42 цього Закону.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 у справі №440/6585/25, обставини якої є подібними до обставин цієї справи, встановив, що пенсіонеру, якому пенсію призначено у 2021 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018 2020 роки у розмірі 9118,81 грн, у 2022 2024 роках були встановлені доплати 135,00 грн, 100,00 грн і 100,00 грн, а з 01.03.2025 показник 9118,81 грн збільшено на коефіцієнт 1,0575.

За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку, що орган Пенсійного фонду повинен був послідовно збільшити показник 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Положення підпункту 6 пункту 2 постанови №209 в частині коефіцієнта 1,0575 не відповідають частині другій статті 42 Закону №1058-IV та не підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2026 у справі 520/16389/26.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що з метою належного та ефективного способу захисту прав позивача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 21.11.2025 №204850008107, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку з проведенням індексації; та зобов`язання Головноно управління Пенсійного фонду України у Черкаській здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13.06.2025, застосувавши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн. послідовно збільшеного на коефіцієнти: у розмірі: 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році"), 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році"), 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), 1,115 (відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, 43027 ЄДРПОУ: 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 20.11.2025 №204850008107, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 13.06.2025, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.08.2022 по 31.10.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 21.11.2025 №204850008107, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку з проведенням індексації.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13.06.2025, застосувавши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн. послідовно збільшеного на коефіцієнти: у розмірі: 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році"), 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році"), 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), 1,115 (відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, 43027 ЄДРПОУ: 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 484,50 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 50 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 484,50 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 50 коп).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.