Ухвала № 141039933 у справі № 601/2804/26 від 29.10.2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 601/2804/26

2-з/609/8/2026

29 жовтня 2026 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 жовтня 2026 року за підсудністю з Кременецького районного суду Тернопільської області надійшла цивільна справа № 601/2804/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Разом із поданням позову, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Якобишеною Т.Д. до Кременецького районного суду Тернопільської області подано заяву про забезпечення позову, яка 28 жовтня 2026 року також надійшла за підсудністю до Шумського районного суду.

Зокрема, представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява мотивована тим, що під час шлюбу сторонами придбано ряд транспортних засобів, після укладення договору про поділ майна подружжя, після виїзду позивачки за кордон та після звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, відповідач без її на те згоди відчужив транспортні засоби, які придбано за спільні кошти. Коштами отриманими від продажу транспортних засобів відповідач розпорядився на власний розсуд. У зв`язку із складеною ситуацією, позивачка звернулась до відповідача ОСОБА_2 з позовом про стягнення з нього 1/2 частки різниці вартості відчужених транспортних засобів в розмірі 723527,58 грн. Станом на сьогоднішній день існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі відчуження відповідачем належного йому майна, а отже у позивача виникла необхідність просити суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, що перебуває у власності відповідача. Зазначає, що накладення заборони відчуження майна, що перебуває у власності відповідача, в повній мірі може забезпечити виконання рішення суду та не призведе до порушення прав та інтересів інших осіб. Отже, застосування таких заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву та матеріали заяви, вважає, що така заява про забезпечення позову підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 153 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з приписами частини 1 та частини 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ і з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме в п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Приймаючи ухвалу про задоволення вимог заявника та вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд повинен повно та всебічно дослідити матеріали справи, встановити всі обставини, які мають значення для вирішення відповідного питання, навести обґрунтовані мотиви, які можуть свідчити про існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 12.02.2020 в справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, в рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. А при вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008р.) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Судом встановлено, що предметом позову в даній справі є матеріально-правові вимоги позивача: 1. Про визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на транспортний засіб марки Ford Focus, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; 2. Про стягнення з ОСОБА_2 1/2 частку різниці вартості транспортних засобів марки Mazda CX-30 2023 року випуску та марки Hyundai SANTA FE 2016 року випуску в розмірі 723527, 58 грн. В обґрунтування позову покладено, що під час перебування в шлюбі з відповідачем було досягнуто згоди щодо поділу нерухомого майна придбаного під час перебування у шлюбі. Договір про поділ майна подружжя посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О. 31.08.2024. Однак окрім зазначеного в Договорі майна, під час перебування у шлюбі сторонами придбано ряд транспортних засобів, які є спільним майном подружжя. Після укладення договору про поділ майна подружжя, після виїзду позивачки за кордон та після звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, відповідач без її на те згоди відчужив транспортні засоби, які придбано за спільні кошти. Коштами отриманими від продажу транспортних засобів відповідач розпорядився на власний розсуд. В позивачки у власності залишився автомобіль марки Ford Focus 2023 року випуску, а у власності відповідача - автомобілі марки Mazda CX-30 2023 року випуску та марки Hyundai SANTA FE 2016 року випуску. У зв`язку з тим, що спірні автомобілі марки Mazda CX-30 2023 року випуску та марки Hyundai SANTA FE 2016 року випуску станом на сьогоднішній день відповідачем відчужені, тому позивачка просить суд присудити їй грошову компенсацію з розрахунку 1/2 частки різниці вартості транспортних засобів.

Тобто, між сторонами у справі існує спір, який перебуває на розгляді у Шумському районному суді.

Питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Оскільки у позивача існують обґрунтовані сумніви щодо можливих дій відповідача, що утруднить виконання рішення суду в даній справі, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані висновки узгоджуються з позицією КЦС ВС в постанові від 01.03.2023 в справі № 211/5626/19.

Інститут забезпечення позову у судовому процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач має обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідно до ст.ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги зміст заходу забезпечення та мету його застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в порушенні прав інших осіб, суддя приходить до висновку, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити поновлення порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду, тому вважає, що такий захід забезпечення позову, як арешт нерухомого майна, є розумним, обґрунтованим, адекватним, логічним і справедливим, а тому подана заява про забезпечення позовної заяви підлягає задоволенню.

Встановлений судом спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та буде достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі, та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що застосований захід забезпечення позову є тимчасовим заходом.

При цьому, суд керувався приписами статті 5 ЦПК України, у відповідності до якої здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а також принципом верховенства права, визначеного статтею 10 ЦПК України.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з вимогами ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.149-154,260,261 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію ухвали невідкладно направити сторонам для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала підлягає виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду складена та підписана 29 жовтня 2026 року.

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК