Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 р. № 520/19917/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області(вул. Пилипенка Віталія (Енгельса), буд. 43,Дружківка,Донецька область,84205, ЄДРПОУ 43532003) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 , до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державному органі: в Донецькій обласній державній адміністрації, обласній військовій адміністрації з 02.07.2018 по 31.07.2020, а також з 01.11.2023 по 29.05.2026, тобто 4 роки 7 місяців 28 днів.
2. Зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області для встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в Донецькій обласній державній адміністрації з 02.07.2018 по 31.07.2020, а також з 01.11.2023 по 29.05.2026, загальною тривалістю 4 роки 7 місяців 28 днів, а також здійснити відповідний перерахунок вислуги років і пов`язаних із нею виплат (надбавок), починаючи з дати виникнення права на їх отримання.
В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 , до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державному органі: в Донецькій обласній державній адміністрації, обласній військовій адміністрації з 02.07.2018 по 31.07.2020, а також з 01.11.2023 по 29.05.2026, тобто 4 роки 7 місяців 28 днів є протиправною та такою, що порушує права позивача.
Ухвалою суду від 13.07.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, у зв`язку з чим розгляд справи було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.
Від відповідача, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, дійшов наступних висновків та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , згідно з наказом начальника територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області від 03.08.2020 № 64о/с зарахований до територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області.
Наказом начальника територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області від 25.10.2023 року № 40 о/с позивача було звільнено зі служби з 31.10.2023 року.
До призначення в Службу судової охорони у Донецькій області, позивач працював в Донецькій обласній державній адміністрації, обласній військово-цивільній адміністрації з 02.07.2018 по 31.07.2020, а також у Донецькій обласній державній адміністрації, обласній військовій адміністрації - з 01.11.2023 по 29.05.2026, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 від 02.07.2018 року.
Вислуга років позивача за державну службу в Донецькій обласній державній адміністрації, обласній військовій адміністрації у календарному обчисленні станом на 22.06.2026 становить: 4 роки 7 місяців 28 днів.
01.06.2026 року позивача наказом начальника територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області від 27.05.2026 року № 239 о/с призначено заступником начальника відділу оперативно-чергової служби територіального управління ССО у Донецькій області з 01.06.2026 року.
У вказаному наказі зокрема зазначено, що вислуга років яка дає право на встановлення надбавки за стаж служби станом на 31 травня 2026 року складає 03 роки 02 місяця 28 днів.
15.06.2026 року позивач звернувся до відповідача з рапортом щодо зарахування до стажу служби у Службі судової охорони періодів попередньої роботи в Донецькій ОДА, а саме: 4 роки 7 місяців 28 днів.
Відповідач листом від 17.06.2026 року № Вих№36.06-188 повідомив зокрема, що станом на теперішній час підстав для включення зазначеного періоду роботи до стажу служби у Службі судової охорони немає. Так, наказами Голови Служби судової охорони від 24.10.2022 № 454 та від 05.12.2022 № 519 затверджено Перелік посад середнього та вищого складу, у разі переходу на які зараховується час роботи в державних органах. До зазначеного Переліку включено виключно посади центрального органу управління Служби судової охорони. До видання зазначених наказів Служби судової охорони зарахування періоду роботи в державних органах співробітникам Служби судової охорони, які проходять службу в територіальних управліннях, не здійснювалося. З урахуванням чинного на сьогодні Переліку таке зарахування також не може бути здійснене, оскільки Ви не обіймали та не обіймаєте посади, передбачені Переліком посад середнього та вищого складу, у разі переходу на які зараховується час роботи в державних органах.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII(далі - Закон №1402-VIII) визначено, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (стаття 161.
Частиною четвертою статті 163 Закону №1402-VIII (у редакції Закону України від 12.07.2018 № 2509-VIII, який набрав чинності 05.08.2018) було передбачено, що до стажу служби у Службі судової охорони зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.
З метою вдосконалення існуючого порядку зарахування до стажу служби у Службі судової охорони окремих періодів військової служби та служби в правоохоронних й інших державних органах, який дозволяє встановлювати співробітникам надбавки за стаж служби, а також надання їм додаткової оплачуваної відпустки, Верховною Радою України прийнято Закон України від 27.04.2021 №1417-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу працівників Служби судової охорони», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів`доповнено статтею 162-1 такого змісту:
«Стаття 162-1. Правовий статус працівників Служби судової охорони
1. До працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.
2. Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
3. На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
4. Повноваження керівника державної служби у Службі судової охорони здійснюють Голова Служби судової охорони та керівники територіальних підрозділів Служби судової охорони.
5. Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.
6. Для захисту своїх прав та законних інтересів працівники Служби судової охорони можуть утворювати професійні об`єднання та професійні спілки відповідно доЗакону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Професійним спілкам співробітників Служби судової охорони та їх членам заборонено організовувати страйки або брати в них участь».
При цьому,статтю 163 Закону №1402-VIIIпісля частини третьої доповнено новою частиною такого змісту:
« 4. На співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби судової охорони та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби судової охорони».
У зв`язку з цим частини четверту - восьму вважати відповідно частинами п`ятою - дев`ятою;
Абзац другий частини п`ятої та частину сьому Закону №1402-VIII виключено.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19 «Про затвердження Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони», затверджено Положення, яким визначено порядок проходження служби громадянами України у Службі судової охорони (далі - Положення).
Відповідно до пункту 5 розділу І Положення (зі змінами), час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.
Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей».
З наведеного слід дійти висновку, що пункт 5 Положення містить бланкетну норму, яка слугує підставою для звернення до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1999 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей»(далі - Постанова №393).
Так, згідно з пунктом «б» частини першої статті 1-2 Закону №2262-ХІІ, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Законумають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Пунктом «и» частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІвизначено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з`статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.
У свою чергу, абзацом 12 пункту 1 Постанови №393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб`особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначено Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).
За змістом пункту 3 розділу І Порядку №384 (зі змінами), грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення працівників Служби судової охорони, серед іншого, належить надбавка за стаж служби (підпункт 3 пункту 5 розділу І Порядку №384).
Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади, серед іншого, в територіальних органах Служби судової охорони. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат (пункти 8, 9 розділу І Порядку №384).
Положеннями пунктів 17-19 розділу ІІ цього Порядку визначено, що надбавка за стаж служби співробітникам виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони».
Обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби співробітникам проводиться підрозділами кадрового забезпечення за матеріалами особової справи співробітника та оголошується відповідним наказом Служби або територіального управління Служби в разі призначення (переміщення) на посаду та щороку станом на 1 січня.
До вислуги років для виплати співробітникам надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постановою №393.
Аналіз положень пункту «и» частини першої статті 17 Закону №2262-XII, абзацу 12 пункту 1 Постанови №393, пункту 5 Положення, пунктів 8, 9 розділу І та пунктів 17-19 розділу ІІ Порядку №384 дає підстави суду дійти висновку, що вказаними нормами права визначено за особою, у разі її переходу на службу до Служби судової охорони, право на зарахування до стажу в Службі судової охорони, періоду (часу) роботи в державних органах. При цьому, суд констатує, що таке право закріплене в Законі №2262-XIIта Положенні, порядок його підтвердження та обчислення - у Постанові №393, а порядок його реалізації - у Порядку №384.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог пункту «и» частини першої статті 17 Закону №2262-XII, абзацу 12 пункту 1 Постанови №393, наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 затверджено Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах.
Наказом Служби судової охорони від 05.12.2022 №519 до вказаного вище Переліку внесено зміни, у зв`язку з чим останній викладено у новій редакції, а саме:
« 1. Перший заступник Голови Служби судової охорони, заступники Голови Служби судової охорони;
2. Начальники управлінь, відділів, служб, секторів та їх заступники центрального органу управління Служби судової охорони.»
Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що перелік, затверджений наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 (зі змінами), включає лише керівні посади центрального органу управління Служби судової охорони.
При цьому, суд зауважує, що перелік посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, станом на час виникнення спірних правовідносин, Головою Служби судової охорони не затверджено.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформував сталу судову практику під час вирішення питання щодо незатвердження державним органом списку посад, які зараховуються до стажу для обчислення вислуги років (постанови: від 18.11.2019 у справі №813/5876/15, від 20.09.2019 у справі №813/904/15, від 04.10.2018 у справі №819/1695/16 тощо).
Зокрема, суд касаційної інстанції вказав, що Закон №2262-XIIдля окремих категорій осіб передбачає гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для окремих категорій осіб як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності - в даному випадку відсутність визначеного переліку посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони для обрахунку стажу.
Суд зазначає, що якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для співробітників Служби судової охорони певних гарантій, а саме права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони за правилами, встановленими пунктом «и» частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ, держава, у даному випадку в особі Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, безпідставно, відступаючи від гарантованих позивачу прав та правомірних сподівань, не зарахувала до його стажу службу в державних органах, як особі, на яку поширюється дія Закону №2262-ХІІ.
Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
На переконання суду, реалізація зазначеної вище гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення і затвердження списку (переліку) посад.
Як встановлено вище судом, до вислуги років для виплати співробітникам Служби судової охорони надбавки за стаж служби зараховуються періоди, визначені Законом №2262-ХІІта Постановою №393 (пункт 19 розділу II Порядку №384).
Відповідно до пункту «и» частини першої статті 17 Закону №2262-XIIта абзацу 12 пункту 1 Постанови КМУ №393, до стажу служби у Службі судової охорони зараховується час роботи в державних органах.
При цьому, суд враховує, що за приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (зі змінами), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, записами трудової книжки позивача підтверджується час (період) роботи позивача з 02.07.2018 по 31.07.2020 та з 01.11.2023 по 29.05.2026 у Донецькій обласній державній адміністрації.
Крім цього, та обставина, що позивач у спірний період працював саме в державних органах, відповідачем не оспорюється.
Відтак, не зарахування відповідачем зазначених періодів до стажу служби позивача у Службі судової охорони суперечить приписами закону, а посилання відповідача на відсутність у затвердженому переліку посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони, як на підставу для відмови позивачу у зарахуванні спірного періоду до стажу служби у Службі судової охорони, є, на переконання суду, необґрунтованим.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною відмови Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, що викладена в листі від 17.06.2026 року №Вих№36.06-188, у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державному органі: в Донецькій обласній державній адміністрації, обласній військовій адміністрації з 02.07.2018 по 31.07.2020, а також з 01.11.2023 по 29.05.2026, тобто 4 роки 7 місяців 28 днів.
Також, суд зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, під дискреційними повноваженнями розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення
Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації можливу поведінку (дії, бездіяльність) між альтернативами варіантами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас, суб`єкт владних повноважень за даних (конкретних) фактичних обставин не наділений повноваженнями діяти не за законом, а на власний розсуд.
Крім цього, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, з огляду на викладене, належним способом захисту порушених прав позивача, на переконання суду, є зобов`язання відповідача зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи позивача в Донецькій обласній державній адміністрації, обласній військовій адміністрації з 02.07.2018 по 31.07.2020, а також з 01.11.2023 по 29.05.2026, тобто 4 роки 7 місяців 28 днів, станом на 01.06.2026 (прийняття на службу до служби Судової охорони).
Щодо вимог позивача в частині зобов`язання територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області здійснити відповідний перерахунок вислуги років і пов`язаних із нею виплат (надбавок), починаючи з дати виникнення права на їх отримання суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що після зарахування до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи позивача в Донецькій обласній державній адміністрації, обласній військовій адміністрації з 02.07.2018 по 31.07.2020, а також з 01.11.2023 по 29.05.2026, тобто 4 роки 7 місяців 28 днів, станом на 01.06.2026, не буде здійснено відповідний перерахунок вислуги років і пов`язаних із нею виплат (надбавок), починаючи з дати виникнення права на їх отримання.
Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, а права позивача не є порушеними.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області(вул. Пилипенка Віталія (Енгельса), буд. 43,Дружківка,Донецька область,84205) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, що викладену в листі від 17.06.2026 року №Вих№36.06-188, у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в державному органі: в Донецькій обласній державній адміністрації, обласній військовій адміністрації з 02.07.2018 по 31.07.2020, а також з 01.11.2023 по 29.05.2026, тобто 4 роки 7 місяців 28 днів.
Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи ОСОБА_1 в Донецькій обласній державній адміністрації, обласній військовій адміністрації з 02.07.2018 по 31.07.2020, а також з 01.11.2023 по 29.05.2026, тобто 4 роки 7 місяців 28 днів, станом на 01.06.2026 (прийняття на службу до служби Судової охорони).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 709 (сімсот дев`ять) грн. 97 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.