Судові рішення

Рішення № 141043447 у справі № 620/10055/26 від 29.10.2026

Рішення від 29.10.2026 в адміністративній справі № 620/10055/26 (категорія «Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері»). Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд, суддя Олена ЛУКАШОВА.

Справа№ 620/10055/26
СудЧернігівський окружний адміністративний суд
СуддяОлена ЛУКАШОВА
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері
Дата ухвалення29.10.2026
Надійшло до реєстру30.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141043447

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/10055/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Ніжинської окружної прокуратури до Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Релігійна громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпарпхії Свято-Миколаївської парафії, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Ніжинська окружна прокуратура звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинської міської ради Чернігівської області, в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність Ніжинської міської ради (код ЄДРПОУ 34644701) щодо не оформлення за територіальною громадою Ніжинської міської ради права комунальної власності на нерухоме майно - на нежитлову будівлю, яка знаходиться по вул. Василівська, 34, у м. Ніжині Чернігівської області шляхом здійснення державної реєстрації права власності

та зобов`язати Ніжинську міську раду (код ЄДРПОУ 34644701) вжити заходів щодо оформлення за територіальною громадою Ніжинської міської ради права комунальної власності на нерухоме майно - на нежитлову будівлю, яка знаходиться по вул. Василівська, 34, у м. Ніжині Чернігівської області шляхом здійснення державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Ніжинська міська рада успадкувала всю повноту повноважень, матеріально-технічну базу, архівні документи та комунальну власність, яка належала попередній міській раді народних депутатів. Однак, відповідачем, як суб`єктом комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальних громад відповідні права комунальної власності, упродовж тривалого часу (понад 30 років) не здійснено дій щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на нежитлову будівлю по вул. Василівська, 34, у м. Ніжині.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався.

Третя особа в поясненнях вказує, що бездіяльність щодо реєстрації майна не є публічно-правовою. Прокуратура кваліфікує бездіяльність міської ради як протиправну. Однак невчинення дій щодо реєстрації права власності є порушенням майнового обов`язку власника, а не порушенням у сфері здійснення владних повноважень. Обов`язок власника зареєструвати право на майно випливає з норм цивільного законодавства (ст. 182, 316, 317, 319, 328 ЦК України) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а не з норм публічного права. Відтак такий спір не набуває публічно-правового характеру лише тому, що однією зі сторін є орган місцевого самоврядування. Просить закрити провадження у справі.

Позивач в поясненнях наголошує, що предметом даного позову є бездіяльність органу місцевого самоврядування, яка полягає у невжитті міською радою дій, спрямованих на оформлення права власності на нерухоме майно і це законний обов`язок органу місцевого самоврядування у сфері управління майном громади. Якщо рада бездіяльна і це шкодить суспільним інтересам, захист здійснюється в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, розгляд даного позову належить до компетенції адміністративних судів та даний спір підлягає розгляду в Чернігівському окружному адміністративному суді.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою суду від 06.10.2026 залучено Релігійну громаду Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача до участі у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» виконавчим комітетом Ніжинської міської Ради народних депутатів прийнято рішення від 21.01.1992 № 22 «Про розмежування державного майна, що належить до комунальної власності Ради народних депутатів», яким передано в комунальну власність Ніжинської міської ради народних депутатів, зокрема, дошкільні заклади.

На підставі рішення виконавчого комітету Ніжинської міської Ради народних депутатів від 15.06.1993 № 130 приміщення дитячого садку № 3 вул. Василівській, 34 знято з балансу відділу народної освіти та передано релігійній общині Миколаївського собору для розміщення недільної дитячої школи, що підтверджується архівною копією вказаного рішення.

За інформацією Комунального підприємства «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 01.10.2025 №01/34-415 та 12.01.2026 № 01/34-11 на земельній ділянці по вул. Васильківська, 34 розташована нежитлова будівля «недільна школа», станом на 31.12.2012 року право власності не зареєстровано.

Відповідно до інформації Державного реєстру прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості будівлю та на земельну ділянку за адресою: вул. Василівська, 34 м. Ніжин.

Згідно з листами Ніжинської міської ради від 03.12.2025 № 101-1-15/6-3907 та 08.07.2026 № 01.1-15/6-2396 нежитлове приміщення дитячого садку №3 по вул. Василівська, 34 у м. Ніжині є культовою спорудою та на підставі вказаних рішень вибуло з власності Ніжинської міської ради народних депутатів та не включено у перелік комунального майна Ніжинської міської ради.

Відповідно до листа Громадської організації «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури» від 25.02.2026 №06/05 встановлено, що будинок по вул. Василівській, 34 у м. Ніжині не є культовою спорудою.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не оформлення за територіальною громадою Ніжинської міської ради права комунальної власності на нерухоме майно протиправною, Ніжинська окружна прокуратура звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Щодо розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, то суд звертає увагу на таке.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У силу приписів пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/6956/15 вказує на те, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Зважаючи на те, що предметом спору в даній справі є бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо оформлення права власності на нерухоме майно та не стосується майнових прав відповідача.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

В даному випадку, підставою представництва в суді інтересів держави є бездіяльність відповідача, що виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на нежитлове приміщення, а також їх державної реєстрації, та зобов`язання вчинити відповідні дії на усунення виявлених порушень.

У позовній заяві позивач вказує, що відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої представляє селищна рада, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади, людей, в тому числі дітей.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому, як зазначив прокурор, орган, на який покладаються повноваження щодо забезпечення виконання селищною радою та її виконавчих органів своїх зобов`язань у спірних правовідносинах, відсутній.

Суд зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

За приписами статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено невжиттям відповідачем заходів щодо оформлення права власності на нежитлове приміщення, а також їх державної реєстрації, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд вважає, що прокурором доведено підстави для захисту інтересів держави у суді.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, відповідно до частини 3 статті 16 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР), є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 5 статті 16 Закону №280/97-ВР передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з підпунктом 1 пункту а статті 29 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (частина 1 статті 60 Закону №280/97-ВР).

Так, частиною 2 статті 60 Закону №280/97-ВР визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Ніжинської територіальної громади, на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді є Ніжинська міська рада.

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За приписами частини 4 статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Так, Закон України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є серед іншого обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Згідно з пунктами 6, 40, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності). Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про такий об`єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Як встановлено судом та підтвердженого матеріалами справи на підставі рішення виконавчого комітету Ніжинської міської Ради народних депутатів від 15.06.1993 № 130 приміщення дитячого садку № 3 вул. Василівській, 34 знято з балансу відділу народної освіти та передано релігійній общині Миколаївського собору для розміщення недільної дитячої школи, що підтверджується архівною копією вказаного рішення.

За інформацією Комунального підприємства «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 01.10.2025 №01/34-415 та 12.01.2026 № 01/34-11 на земельній ділянці по вул. Васильківська, 34 розташована нежитлова будівля «недільна школа», станом на 31.12.2012 року право власності не зареєстровано.

Відповідно до інформації Державного реєстру прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості будівлю та на земельну ділянку за адресою: вул. Василівська, 34 м. Ніжин.

Розглядаючи адміністративну справу щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи чи не є суттєвими. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Ніжинської окружної прокуратури до Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Релігійна громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпарпхії Свято-Миколаївської парафії, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Ніжинської міської ради щодо не оформлення за територіальною громадою Ніжинської міської ради права комунальної власності на нерухоме майно - на нежитлову будівлю, яка знаходиться по вул. Василівська, 34, у м. Ніжині Чернігівської області шляхом здійснення державної реєстрації права власності.

Зобов`язати Ніжинську міську раду вжити заходів щодо оформлення за територіальною громадою Ніжинської міської ради права комунальної власності на нерухоме майно - на нежитлову будівлю, яка знаходиться по вул. Василівська, 34, у м. Ніжині Чернігівської області шляхом здійснення державної реєстрації права власності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Ніжинська окружна прокуратура (вул.Овдіївська, 2, м.Ніжин, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16600, код ЄДРПОУ [номер приховано]).

Відповідач: Ніжинська міська рада Чернігівської області ( пл. Франка, 1, м. Ніжин, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16600, код ЄДРПОУ 34644701 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Релігійна громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпарпхії Свято-Миколаївської парафії (вул. Гоголя, 1, м. Ніжин, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., код ЄДРПОУ 21399383).

Повне судове рішення складено 29.10.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
06.10.2026 Ухвала № 140356477 Чернігівський окружний адміністративний суд
07.09.2026 Ухвала № 139564873 Чернігівський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 34644701. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг