Рішення № 141045901 у справі № 627/805/25 від 21.10.2026

Справа № 627/805/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді Вовк Л. В.

з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,

учасники справи :

позивач ТОВ «ВІН ФІНАНС»,

представник позивача Романенко М.Е.,

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У серпні 2025 року до суду звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ВІН ФІНАНС») з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 342748 від 03.10.2018 у сумі 19 395,63 грн, сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 03.10.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №342748, який укладений в електронній формі. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачці позику у сумі 3 500,00 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконало умови договору про надання фінансового кредиту №342748 від 03.10.2018 та перерахувало на рахунок відповідачки безготівковим шляхом кошти в розмірі 3 500,00 грн. Відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і штрафів, внаслідок чого у неї виникла заборгованість. 12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. 12.04.2018 укладено додаткову угоду №11 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №12 від 30.01.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №342748 від 03.10.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»). 25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів №1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС». У подальшому, наказом №55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів №1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства. Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 14 820,00 грн, а саме: сума основного боргу 3 500,00 грн, сума боргу за процентами 1 890,00 грн, сума боргу за пенею і штрафами 9 430,00 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання на 1097 днів на суму боргу 14 820,00 грн було нараховано інфляційні втрати в розмірі 3 240,61 грн та суму збитків з урахуванням 3 % річних - 1 335,02 грн. Отже разом заборгованість відповідача становить 19 395,63 грн. Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 342748 від 03.10.2018 у загальному розмірі 19 395,63 грн, яка складається з: суми заборгованості - 14 820,00 грн, суми інфляційних втрат - 3 240,61 грн, суми 3 % річних - 1 335,02 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відзив відповідачка та позовну заяву не подала .

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 03.09.2025 провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, справу призначено до розгляду на 13.10.2025.

Ухвалою від 19.01.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк», докази.

30.01.2026 від АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду про витребування доказів від 19.01.2026, надійшла витребувана інформація.

Представник позивача Романенко М.Е. у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив слухати справу у відсутність.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги не визнає та просила застосувати строки позовної давності.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, мотиви суду.

Судом встановлено, що 03.10.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №342748 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту (далі по тексту Договір). Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Кредитодавеця, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитодавецем правильності введення коду, направленого Кредитодавецем на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus". ( а.с. 34-38)

На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно п. 1.1 Договору, товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Згідно п. 1.4. строк дії договору 30 днів. Відповідно до п. 1.3. сукупна вартість кредиту складає 100,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 3 510,50 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування кредитом 0,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 10,50 грн (у грошовому виразі). Відповідно до п. 1.5 Договору кредит надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта. Згідно п.3.1. Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору. (а.с. 34-39).

Згідно довідки ТОВ « Авентус Україна» , Договір № 342748 від 03.10.2018 укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 підисано електронним підписом, що створений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора А 862871 , який сформовано автоматично на стороні Товариства та направлено позичальнику на номер мобільного телефону , повідомленим останнім Товариству НОМЕР_1 . Сума кредиту- 3500,00 грн , стандартна процентна ставка в день - 1,80% , дата переказу кредитних коштів- 03.10.2018. ( а.с. 56)

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

У п.2.2 Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 , окрім іншого зазначено, що у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.

12.04.2018 укладено додаткову угоду №11 та, на виконання Договору факторингу , підписано реєстр прав вимоги №12 від 30.01.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору , право вимоги до ряду боржників, в тому числі до боржниці ОСОБА_1 , за договором про надання фінансового кредиту № 342748 від 03.10.2018 , перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»). (а.с.26-31,76)

Реєстр прав вимоги №2 від 30.01.2019 підтверджує , що до ТОВ « Фінансова компанія « Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги від ТОВ « Авентус Україна» до боржниці ОСОБА_1 ( а.с.52)

Як вбачається з інформації ТОВ «ФК ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 30.07.2025 , адресованій ТОВ «Авентус Україна» , відповідно до угоди про переказ коштів від 20.04.2017 № ВП-200417-1, здійснено за дорученням ТОВ « Авентус Україна» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів , у тому числі 03.10.2018 на суму 3500,00 грн маска картки НОМЕР_2 , код авторизації 152991. ( а.с. 62-74 )

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» 19-01-2026 №20.1.0.0.0/7-260120/102216-БТ , на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період 03.10.2018-03.10.2018: НОМЕР_1 був/є фінансовим. По рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 3 500,00 грн від 03.10.2018. (а.с.127)

Зобов`язання за кредитним договором відповідачка не виконує, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість. Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений станом на дату відступлення прав вимоги договору відступлення права вимоги, загальна сума заборгованості відповідачки перед новим кредитором складає 14 820,00 грн, а саме: сума боргу за тілом кредиту 3 500,00 грн; сума боргу за відсотками 1 890,00 грн; сума боргу за пенею та штрафами 9 430,00 грн. (а.с. 48)

25.07.2024 , відповідно протоколу загальних зборів №1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» , перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС». У подальшому, наказом №55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства. (а.с. 40, 46-47)

Таким чином, ТОВ «ВІН ФІНАНС» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 342748 від 03.10.2018.

Однак, заборгованість за договором відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідачки обліковується прострочена заборгованість.

Отже, у зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань по поверненню кредитних коштів за Договором № 342748 від 03.10.2018 утворилась заборгованість станом на 03.10.2018 в загальному розмірі 14 820,00 грн, з них 3 500,00 грн- сума основного боргу , 1 890,00 грн - сума боргу за відсотками, 9 430,00 грн - сума боргу за пенею і штрафами яка відповідачкою не спростована. ( а.с.15-20,48 ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» - зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Договір № 342748 від 03.10.2018 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Договором № 342748 від 03.10.2018 відповідачка порушує взяті на себе зобов`язання за цим Договором.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

На час розгляду справи судом, відповідачкою не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Договором у добровільному порядку.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, відповідачка ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість за кредитним договором № 342748 від 03.10.2018 станом на 12.04.2018, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 3 500,00 грн; простроченої заборгованості по відсоткам - 1 890,00 грн, суми боргу зав пенею і штрафами - 9 430,00 грн .

Суд погоджується з наведеним у позові детальним розрахунком 3% річних, який здійснено з 23.02.2019 по 23.02.2022 у сумі 1 335,02 грн, та інфляційних втрат, які були розраховані згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК у розмірі 3 240,61 грн, а тому дійшов висновку, що в цій частині позов підлягає задоволенню.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені Договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цими Договорами в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості у розмірі 19 395,63 грн.

Щодо строку позовної давності.

Відповідачка у своїй заяві зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності та просить відмовити у позові, оскільки з моменту укладення договору минуло понад три роки.

Однак, слід погодитись з позицією представника позивача, викладеною у позовній заяві щодо строків позовної давності .

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальну позовну давність встановлено в строк три роки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зробила висновки про те, що «Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст.232,269,322,324 продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено. Такий діє по сьогоднішній день.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Проте, законом України від 14.05.2025 № 4434-IX виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було зупинено строк позовної давності на час дії воєнного стану і даний Закону України набув чинності 04.09.2025.

Тобто на час звернення до суду у серпні 2025 року з позовом про стягнення заборгованості , позивачем не було пропущено строк загальної позовної давності, оскільки кредитні правовідносини виникли у жовтні 2018 року, а починаючи з березня 2020 року перебіг цього строку на час звернення до суду з позовом залишався зупиненим (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану). Тож, загальна позовна давність для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу за кредитним договором № 322748 від 03.10.2018 тільки почала відлік після 04.09.2025.

Отже, доводи відповідачки, які стосуються пропуску позивачем строку загальної позовної давності свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачка порушила зобов`язання, встановлені кредитним договором № 342748 від 03.10.2018, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за цим Договором у розмірі 19 395,63 грн .

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 5 000,00 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено Договір про надання правової допомоги №33 від 22.03.2024, укладеним між адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»(а.с.21-25), додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024 (а.с.58), акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 27.08.2025 (а.с.49), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Анастасії Мінськовської»(а.с.55), на підставі яких позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської » роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ТОВ « ВІН ФІНАНС » задоволено, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідачки на користь ТОВ « ВІН ФІНАНС» 2000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, згідної платіжної інструкції №342748 від 27.08.2025 позивачем при подачі позову сплачено 2 422,40 грн судового збору.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, то з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 342748 від 03.10.2018 у сумі 19 395 ( дев`ятнадцять тисяч триста дев`яносто п`ять) грн 63 коп, яка складається: з 3 500,00 грн - суми основного боргу, 1 890,00 грн - суми боргу за відсотками, 9 430,00 грн - суми боргу за пенею і штрафами , 1 335,02 грн - суми збитків з урахуванням 3% річних ; 3 240,61 грн - суми збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн, а всього у сумі 4 422 ( чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. №8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ:38750239.

Відповідачка: ОСОБА_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст складено 27.10.2026.

Суддя Л. В. Вовк