ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
"30" жовтня 2026 р. справа № 300/6619/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду позовної заяви Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до комунального підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Угринівської сільської ради" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 119864,95 грн, -
В С Т А Н О В И В:
15.09.2026 Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом до КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Угринівської сільської ради" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 119864,95 грн з підстав їх несплати у добровільному порядку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представником КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Угринівської сільської ради"22.10.2026 подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного підпису клопотання від 21.10.2026 про залишення позовної заяви без розгляду, яка мотивована тим, що позивачем у справі про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рікпропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений абзацом 2 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг якого розпочався з 16.04.2026 (термін для самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік) та закінчився 16.07.2026.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Строки звернення до адміністративного суду врегульовано положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що: для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1); для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (абзац 2).
Отже, передбачений абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України тримісячний строк є загальним та застосовується за умови, якщо цим Кодексом або іншим законом не встановлено спеціального строку звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду з відповідними вимогами.
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли з приводу стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2025 році.
Правові засади забезпечення соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, зокрема обов`язок роботодавців виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідальність за його невиконання, у спірний період визначалися, зокрема, Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 за № 875-XII (надалі - Закон №875-XII).
Законом України від 21.08.2024 за № 3911-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сферах охорони здоров`я, реабілітації, соціального захисту та державної реєстрації окремих об`єктів санітарних заходів"внесено зміни, серед іншого, до Закону № 875-XII.
Зокрема, частину 4 статті 20 Закону № 875-XII викладено у редакції, якою законодавцем врегульовано порядок сплати адміністративно-господарських санкцій та спеціальний строк звернення до суду з вимогами про їх стягнення.
Так, відповідно до частини 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" в редакції Закону № 3911-IX адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин спеціальним законом було безпосередньо встановлено не лише строк самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій, а й спеціальний шестимісячний строк пред`явлення позовів про їх стягнення.
Наведена норма набула чинності до початку звітного періоду, за який позивачем нараховано спірні адміністративно-господарські санкції та пеня, та діяла протягом усього 2025 року.
15.01.2025 прийнято Закон України № 4219-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю", який введено в дію з 01.01.2026.
Зазначеним Законом, зокрема, виключено статтю 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Водночас законодавець окремо врегулював наслідки такої зміни для правовідносин, які виникли у період до введення в дію Закону №4219-IX.
Так, пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4219-IX установлено, що нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.
Адміністративно-господарські санкції та пеня за їх несвоєчасну сплату зараховуються до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та використовуються відповідно до статті 11 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Зміст наведеної перехідної норми свідчить про те, що законодавець розмежував правове регулювання залежно від періоду, у якому роботодавцем не було забезпечено виконання нормативу робочих місцьдля працевлаштування осіб з інвалідністю.
До правовідносин за періоди, що передували 01.01.2026, підлягає застосуванню порядок, який діяв до введення в дію Закону №4219-IX, тоді як новий механізм сплати внеску застосовується до правовідносин, що виникають після цієї дати.
Оскільки спірні адміністративно-господарські санкції та пеня нараховані за невиконання відповідачем нормативу робочих місць у 2025 році, до таких правовідносин відповідно до прямої вказівки пункту 5 розділу II Закону №4219-IX застосовується порядок, який діяв до 01.01.2026.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що зазначена перехідна норма зберегла виключно порядок виникнення, нарахування та сплати санкцій, однак не зберегла положення щодо спеціального строку звернення до суду з позовом про стягнення несплачених сум.
Частиною 4 статті 20 Закону №875-XII у редакції, чинній упродовж 2025 року, було врегульовано єдиний послідовний механізм реалізації відповідальності роботодавця за невиконання нормативу робочих місцьдля працевлаштування осіб з інвалідністю, який включав розрахунок адміністративно-господарських санкцій, їх самостійну сплату до 15 квітня наступного року та судове стягнення несплачених сум протягом шести місяців після закінчення строку для їх самостійної сплати.
Встановлений цією нормою шестимісячний строк звернення до суду безпосередньо пов`язаний зі строком виконання роботодавцем обов`язку щодо самостійної сплати санкцій, оскільки початок його перебігу визначається саме закінченням строку добровільного виконання такого обов`язку.
Тому, стягнення несплачених адміністративно-господарських санкцій в судовому порядку є завершальною складовою порядку реалізації відповідальності за невиконання нормативу, а не окремим правовідношенням, відміннім від порядку їх нарахування та сплати.
Інше тлумачення пункту 5 розділу II Закону № 4219-IX призводило б до одночасного застосування до одного правовідношення двох різних правових режимів: попереднього щодо підстав відповідальності, способу розрахунку санкцій і строку їх самостійної сплати, та нового загального виключно щодо строку примусового стягнення.
Проте зміст перехідних положень Закону № 4219-IX не містить припису про таке вибіркове застосування попереднього правового регулювання.
Використавши у пункті 5 розділу II Закону України № 4219-IX формулювання "у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону", законодавець не обмежив застосування попереднього порядку окремими його елементами.
Суд також ураховує, що відповідно до пункту 6 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 за №70, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2025 №610, спори, що виникають із правовідносин щодо порядку нарахування та сплати роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.
Наведене дає підстави вважати, що судове вирішення питання про стягнення несплачених санкцій належить до механізму реалізації правовідносин щодо їх нарахування та сплати.
Суд зазначає, що виключення статті 20 Закону № 875-XII з 01.01.2026 не свідчить про неможливість застосування її положень до санкцій за 2025 рік, оскільки підставою для такого застосування є чинний пункт 5 розділу II Закону № 4219-IX.
Більше того, без застосування положень статті 20 Закону № 875-XII у попередній редакції після 01.01.2026 було б неможливим як нарахування санкцій за 2025 рік, так і визначення строку їх самостійної сплати до 15.04.2026 та виникнення права на їх примусове стягнення.
Отже, виключення статті 20 Закону № 875-XII з 01.01.2026 не припинило правового механізму реалізації відповідальності за порушення, допущені у період до цієї дати.
Такий висновок відповідає також вимогам правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Правові наслідки невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2025 році, зокрема строк, протягом якого несплачені санкції могли бути стягнуті в судовому порядку, були встановлені законом, чинним упродовж відповідного звітного періоду.
Закон № 4219-IX не містить норми, яка б прямо передбачала скорочення цього строку щодо правовідносин за попередні періоди.
Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на постанови Верховного Суду від 06.11.2020 у справі № 160/8707/19, від 08.08.2019 у справі № 809/1931/16, від 05.07.2018 у справі № 809/1933/16 та від 06.02.2018 у справі № П/811/2242/15, оскільки висновки, викладені у цих судових рішення є нерелевантними до спірних правовідносин.
Зокрема, вказані постанови Верховного Суду ухвалені до набрання чинності Законом № 3911-IX, яким законодавцем було внесено зміни до частини 4 статті 20 Закону № 875-XII та безпосередньо встановлено шестимісячний строк для пред`явлення позовів про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені.
Таким чином, правові висновки, викладені у наведених відповідачем постановах Верховного Суду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, що виникли за іншого законодавчого регулювання.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що положення частини 4 статті 20 Закону № 875-XII є спеціальною нормою щодо строку звернення до суду у спорах про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, пов`язаних із невиконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відтак у даному випадку застосуванню підлягає спеціальний шестимісячний строк, встановлений частиною 4 статті 20 Закону № 875-XII.
Отже, оскільки строк для самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік закінчився 15.04.2026, то визначений Законом України № 875-ХІІ в редакції Закону від 21.08.2024 № 3911-ІХ, шестимісячний строк для звернення до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені розпочався 16.04.2026 та закінчується 16.10.2026.
З огляду на те, що позивач звернувся до суду у вересні 2026 року, тобто до спливу шестимісячного строку, який обчислюється після закінчення строку для самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік, суд дійшов висновку, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено, тому в задоволенні клопотання КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Угринівської сільської ради" від 21.10.2026 про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 122, 123, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В:
В задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до комунального підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Угринівської сільської ради" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 119864,95 грн - відмовити.
Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.