Рішення № 141065697 у справі № 340/8274/25 від 29.10.2026

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8274/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області №000[телефон приховано] від 20 листопада 2025 року, яким визначено грошове зобов`язання з єдиного податку у сумі 87 357,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного врахування поданих позивачем заперечень і документальних доказів, а також унаслідок неправильного тлумачення контролюючим органом положень Податкового кодексу України щодо оподаткування коштів, отриманих від Національної служби здоров`я України. Вказує, що підставою для складання акту №17530/11-28-24-04/ НОМЕР_1 від 28.10.2025 року та прийняття податкових повідомлення-рішення №000[телефон приховано] від 20.11.2025 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області визначено наказ №1515-п від 19.09.2025 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Вважає, що контролюючим органом порушено встановлений статтями 78, 79 Податкового кодексу України порядок проведення перевірки, оскільки позивач не отримував копії наказу про її проведення та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення перевірки до її початку. Зазначає, що відповідно до поштового відправлення №250[телефон приховано] акт перевірки, податкове повідомлення-рішення та лист про розгляд заперечень були направлені лише 20.11.2025 року, тобто після завершення перевірки, а копію наказу позивачу вручено не було, чим, на думку представника, порушено вимоги пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. Крім того, зазначає, що за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з єдиного податку за 2024 рік на суму 69886,06 грн, оскільки кошти, отримані ФОП ОСОБА_1 від Національної служби здоров`я (надалі - НСЗУ) за договорами про медичне обслуговування населення, були розцінені як дохід від підприємницької діяльності, що підлягає оподаткуванню єдиним податком за ставкою 5%. Вважає, що зазначені кошти мають цільове бюджетне призначення та не підлягають включенню до складу доходу платника єдиного податку відповідно підпункту 4 пункту 292.11 статті 292 Податкового кодексу України. Вказує, що позивач здійснює медичну практику на підставі чинної ліцензії, а кошти, отримані від НСЗУ, є оплатою за медичні послуги, надані в межах державної програми медичних гарантій, що регулюється Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення". Стверджує, що правова природа коштів, які надходять від НСЗУ, є бюджетною, оскільки вони спрямовуються на фінансування медичних послуг за рахунок Державного бюджету України, а не є комерційною виручкою від здійснення підприємницької діяльності. Зазначає, що у 2024 році позивач перебував у договірних відносинах з НСЗУ та виконував договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а бюджетний характер отриманих коштів підтверджується відповідним договором, звітами про обсяг наданих медичних послуг та іншими документами. На підтвердження своєї позиції представник посилається, зокрема, на правові висновки Верховного Суду у справах №160/1690/22 та №420/8123/21, а також постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 року у справі №280/2944/23, у яких, за твердженням представника, зазначено про цільовий бюджетний характер коштів, що надходять надавачам медичних послуг від НСЗУ, та відсутність підстав для включення таких коштів до бази оподаткування єдиним податком. Крім того, представник посилається на підпункт 4 пункту 292.11 статті 292 Податкового кодексу України та індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 11.10.2019 року №737/6/99-00-04-03-02-15/ІПК, якою, на його думку, підтверджено право платника єдиного податку не включати до складу доходу кошти цільового призначення, що надійшли з бюджетів у межах державних програм. Також вказує на порушення порядку розгляду заперечень позивача на акт перевірки, оскільки ФОП ОСОБА_1 подав заперечення вих.№64 від 06.11.2025 року, у яких навів доводи щодо неправомірності висновків перевірки та надав документи на підтвердження бюджетного характеру отриманих коштів, однак ГУ ДПС у Кіровоградській області листом від 17.11.2025 року №16002/6/11-28-24-04-06 повідомило про результати їх розгляду, не задовольнивши заперечень. Стверджує, що контролюючий орган формально розглянув подані заперечення, не надав належної оцінки доводам і документам позивача та не забезпечив повноцінного розгляду обставин справи, чим порушив вимоги пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України. Отже, представник позивача вважає, що контролюючим органом не досліджено належним чином фактичні обставини, не враховано документи, які підтверджують цільове бюджетне призначення коштів, отриманих від НСЗУ, а висновки про наявність порушень сформовано без належного правового обґрунтування. У зв`язку з цим вважає, що податкове повідомлення-рішення №000[телефон приховано] від 20.11.2025 року прийнято всупереч вимогам підпункту 14.1.36 пункту 14.1, пунктів 292.1, 292.6, підпункту 4 пункту 292.11 Податкового кодексу України, положенням Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", а також принципам законності й правової визначеності, тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ухвалою судді від 15.12.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.67-68).

Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.71-74), у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Вказував, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 19.09.2025 №1515-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року. За результатами перевірки складено акт від 28.10.2025 року №17530/11-28-24-04/ НОМЕР_1 , яким встановлено заниження податкових зобов`язань з єдиного податку за 2024 рік на загальну суму 69886,06 грн. Зазначав, що копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про її проведення було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу 19.09.2025 року, однак поштове відправлення повернулося до контролюючого органу 06.10.2025 року з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Вважає, що перевірку проведено з дотриманням вимог пункту 79.2 статті 79 та статті 42 Податкового кодексу України, оскільки відповідні документи були надіслані платнику податків у встановленому законом порядку. Щодо доводів позивача про неправомірне включення коштів, отриманих від Національної служби здоров`я України, до складу доходу платника єдиного податку зазначав, що такі кошти є оплатою за надані медичні послуги та надходять у результаті здійснення господарської діяльності. Стверджував, що відповідно до пунктів 292.1, 292.6 статті 292 Податкового кодексу України доходом фізичної особи-підприємця є кошти, отримані протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі, а датою отримання доходу є дата надходження коштів. Вказував, що кошти, які НСЗУ перераховує фізичним особам-підприємцям на підставі договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, не є благодійною допомогою чи грантом, а платою за надані послуги, у зв`язку з чим підлягають включенню до складу доходу платника єдиного податку та оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу України. На підтвердження своєї позиції посилався на індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 25.07.2025 року №4029/ІПК/99-00-24-03-03, відповідно до якої кошти, отримані від НСЗУ, не мають цільового призначення та включаються до доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку. Також зазначав, що індивідуальна податкова консультація від 11.10.2019 року №737/6/99-00-04-03-02-15/ІПК, на яку посилається позивач, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому її надано. Крім того, вказував, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки здійснювалося в межах повноважень контролюючого органу та відповідно до вимог податкового законодавства. З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій повністю не погоджується з доводами відповідача та вважає, що відзив не спростовує доводів позовної заяви, оскільки направлення копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення не підтверджує їх вручення позивачу, а кошти, отримані від НСЗУ, мають цільове бюджетне призначення та не підлягають включенню до складу доходу платника єдиного податку. (а.с.101-104)

Дослідивши докази та письмові пояснення сторін, вкладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини та оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 з 14.07.2022 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби як платник єдиного податку третьої групи. Основним видом діяльності за КВЕД є: 86.21 - загальна медична практика. (а.с.16-17)

Посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу від 19.09.2025 №1515-п, повідомлення від 19.09.2025 №537/4/11-28-24-04/ НОМЕР_1 (а.с.92-92зв.) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з метою контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з Національною службою здоров`я України (ЄДРПОУ 42032422) за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.10.2025 року №17530/11-28-24-04/ НОМЕР_1 . (а.с.20-27)

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки встановлено порушення частини першої пункту 292.1, пункту 292.6 статті 292 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов`язання з єдиного податку за 2024 рік на загальну суму 69886,06 грн.

Акт перевірки направлено платнику податків засобами поштового зв`язку та отримано платником 30.10.2025 року.

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач направив заперечення до ГУ ДПС у Кіровоградській області від 06.11.2025 року №64. (а.с.28-31)

14.11.2025 відповідачем розглянуто заперечення ФОП ОСОБА_1 до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.10.2025 року №17530/11-28-24-04/ НОМЕР_1 , за результатами якого висновки акту перевірки залишено без змін. (а.с.32-34)

Листом від 17.11.2025 №16002/6/11-28-24-04-06 відповідач повідомив позивача про результати розгляду заперечень до акту перевірки.

У подальшому відповідачем 20.11.2025 було винесено податкове повідомлення-рішення №000[телефон приховано], яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок в загальній сумі 87357,58 грн., з яких 69886,06 грн. - за податковими зобов`язаннями та 17471,52 грн. - за штрафними санкціями (а.с.35-36)

Не погодившись із правомірністю висновків перевірки та сформованим на підставі таких висновків податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернувся через свого представника до суду з цим позовом, в якому просить скасувати це податкове повідомлення-рішення у повному обсязі з мотивів його протиправності.

Щодо доводів позивача про перевищення повноважень контролюючого органу під час проведення перевірки.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. (далі ПК України)

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Статтею 78 ПК України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок

78.1. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Статтею 79 ПК України визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки

79.1. Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

79.2. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

79.3. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

79.5. За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Отже, проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, є процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником законодавства у межах податкового контролю.

Судом встановлено, що наказ №1515-п від 19.09.2025 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 " та письмове повідомлення від 19.09.2025 №537/4/11-28-24-04/ НОМЕР_1 у якому було зазначено: "що відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, слід починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС", відповідач 19.09.2025 направив позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення через АТ "Укрпошта". (а.с.93) Проте поштове відправлення повернулося на адресу податкового органу 06.10.2025 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Положеннями п.42.2 ст.42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з приписами п.42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Відтак, відповідач здійснив направлення зазначених документів на належну адресу платника податків у визначений нормами ПК України спосіб та порядку, а отже про проведення перевірки позивач був попереджений податковим органом належним чином.

Верховний Суд щодо застосування положень п.79.2 ст.79 ПК України у взаємозв`язку з п.42.2 ст.42 ПК України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Також, у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення факту направлення контролюючим органом до початку перевірки наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а також дати, з якої наказ про проведення перевірки та повідомлення вважаються врученими у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства.

Водночас, факт особистого отримання платником кореспонденції та факт дотримання контролюючим органом установленого ПК України порядку її направлення не є тотожними юридичними обставинами.

Саме по собі неотримання платником направленої в установленому законом порядку кореспонденції не може безумовно свідчити про незаконність призначення та проведення документальної невиїзної перевірки.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

Позивачу податковим органом направлявся запит від 10.07.2025 №10842/6/11-28-24-07 щодо надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинах з Національною службою здоров`я України (НСЗУ). (а.с.90-91)

У відповідь на такий запит ФОП ОСОБА_1 листом від 29.07.2025 №12 повідомив, що суми коштів, отримані від НСЗУ, не включалися до складу доходу. (а.с.85-87)

Крім того, відповідачем направлявся запит до НСЗУ щодо надання інформації та її документального підтвердження. (а.с.88-89)

НСЗУ, у свою чергу, надало відповіді разом із документальним підтвердженням фінансово-господарських відносин із ФОП ОСОБА_1 (а.с.84)

Відповідно до акту перевірки, зафіксовано, що відповідно до наявної податкової інформації позивач протягом перевіряємого періоду не включав суми коштів отримані від НСЗУ до податкових декларацій платника єдиного податку та відповідно й до складу доходу.

Суд погоджується з доводами відповідача, що наказ ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19.09.2025 №1515-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 виданий відповідно до вимог п.79.2 ст.79 ПК України. Копію наказу та письмове повідомлення від 19.09.2025 №537/4/11-28-24-04/2145114677 відповідачем направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, однак поштове відправлення повернулося до контролюючого органу 06.10.2025 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Кіровоградській області, провівши документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, діяло правомірно, з дотриманням відповідної процедури та не порушило права позивача.

Щодо доводів позивача про порушення порядку розгляду заперечень на акт перевірки.

Згідно п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до пп.86.7.1 - 86.7.5 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце / спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Судом встановлено, що листом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 07.11.2025 №15769/6/11-28-24-04-06 позивача було запрошено для розгляду заперечень на акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.10.2025 №17530/11-28-24-04/2145114677 на 14.11.2025 о 10:00.

Позивач зазначає, що під час розгляду заперечень його представника фактично не було заслухано, можливості надати пояснення не забезпечено, а доводи та документи, викладені у запереченнях, не отримали належної оцінки.

За результатами розгляду заперечень та про прийняте рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області листом від 17.11.2025 №16002/6/11-28-24-04-06 повідомило позивача. (а.с.32-34)

Отже, податковим органом дотримано вимоги ПК України, зокрема положення пп.86.7.5 п.86.7 ст.87 ПК України щодо надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Щодо виявлених порушень.

В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не включив до складу доходу платника єдиного податку кошти, отримані від Національної служби здоров`я України (НСЗУ) за договорами про медичне обслуговування населення у загальній сумі 1397721,28 грн, у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про заниження суми податкового зобов`язання з єдиного податку за 2024 рік на загальну суму 69 886,06 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із підпунктом14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п."ж" п.п.14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, доходом з джерелом походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема у вигляді доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, визначений відповідно до п. 177.2 ст. 177 Кодексу.

Відповідно до п.177.1 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, встановленою п. 167.1 ст. 167 ПК України. Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід - різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) та документально підтвердженими витратами підприємця.

Главою 1 Розділу XIV ПК України встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Згідно з п.291.2. ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пп.1 п.292.1 ст.292 ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. (п.292.6 ст.292 ПК України)

Відповідно до п.п.292.9, 292.10 ПК України доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.

Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону.

Згідно пп.4 п.292.11 ст.292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.

Отже, вищевказаний пункт податкового законодавства передбачає перелік коштів, які не включаються до доходу платника єдиного податку, якщо це кошти цільового призначення з бюджетів, що надаються у межах державних програм; мають визначений механізм цільового використання та не формують "дохід" ФОП.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та НСЗУ укладено договір №0000-6РЗТ-М000 від 11.01.2024 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а також договір №0000-6РЗТ-М000/29.11.2024 про внесення змін до зазначеного договору. (а.с.43, 43зв-57)

Відповідно до звітів про обсяги медичних послуг, пов`язаних із первинною медичною допомогою, платіжних інструкцій, виписки по рахунку з банку, на рахунок позивача від НСЗУ надійшли кошти за надані медичні послуги за 2024 рік у сумі 1 397 721,28 грн. (а.с.58-63, 73, 79-83, 94-99)

Згідно зі статтею 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 №2801-ХІІ медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою та/або реабілітаційною допомогою, але безпосередньо пов`язана з їх наданням; послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга (у тому числі оцінювання повсякденного функціонування, реабілітаційна послуга), що надається пацієнту в закладі охорони здоров`я, реабілітаційному закладі або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;

Статтею 18 Закону № 2801-ХІІ встановлено, що фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.

Вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та порядок визначення тарифів для оплати медичних послуг і лікарських засобів встановлюються Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" від 19.10.2017 № 2168-VIII.

Статтею 1 цього Закону визначено, що програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами;

надавачі медичних послуг - заклади охорони здоров`я всіх форм власності та фізичні особи - підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з Уповноваженим органом;

Уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра, який очолює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до статті 7 Закону № 2168-VIII основними функціями Уповноваженого органу є, зокрема реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій; розроблення проекту програми медичних гарантій, а також порядку її реалізації та специфікацій і умов закупівлі медичних послуг за програмою медичних гарантій, внесення пропозицій щодо тарифів і коригувальних коефіцієнтів; укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснення моніторингу виконання умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

Національна служба здоров`я України (Уповноважений орган), (далі - НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, та відповідно до "Положення про Національну службу здоров`я України" (далі - Положення) затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1101 від 27.12.2017 року, НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; проводить моніторинг виконання умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію у порядку, встановленому законодавством; аналізує звітність надавачів медичних послуг щодо переліку та обсягу наданих медичних послуг за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій (ч.1 ст.3 Закону № 2168-VIII).

Згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2168-VIII у межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов`язаних з наданням 1) екстреної медичної допомоги; 2) первинної медичної допомоги; 3) спеціалізованої медичної допомоги; 4) паліативної медичної допомоги; 5) реабілітації у сфері охорони здоров`я; 6) медичної допомоги дітям до 16 років; 7) медичної допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами;8) послуги з проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до ч.3 ст.4 цього ж Закону програмою медичних гарантій визначаються перелік та обсяг медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як унормовано статтею 8 Закону № 2168-УІІІ договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров`я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, та має відповідати умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також враховувати визначений у програмі медичних гарантій обсяг забезпечення медичними послугами відповідно до потреб у межах кожного госпітального округу.

Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається у письмовій (електронній) формі.

Договір про медичне обслуговування населення є договором на користь третіх осіб - пацієнтів у частині надання їм медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів надавачами медичних послуг.

Істотними умовами договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є: перелік та обсяг надання пацієнтам медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; умови, порядок та строки оплати тарифу; фактична адреса надання медичних послуг; права та обов`язки сторін; строк дії договору; звітність надавачів медичних послуг; відповідальність сторін.

Договір про медичне обслуговування населення підлягає опублікуванню на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу протягом п`яти днів з моменту його укладення.

Типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

"Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій", а також типову форму договору затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 410 (далі Порядок № 410).

У розумінні ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України під бюджетними коштами (коштами бюджету) слід розуміти належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету; видатки бюджету - кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування; одержувач бюджетних коштів - суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Згідно статті 20 Бюджетного кодексу України у бюджетному процесі програмно-цільовий метод застосовується на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів.

Особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм.

Бюджетні програми формуються головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та проекту бюджету на плановий бюджетний період з урахуванням планів діяльності на середньостроковий період, прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку.

Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника.

Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

На всіх стадіях бюджетного процесу його учасники в межах своїх повноважень здійснюють оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів. Оцінка ефективності бюджетних програм здійснюється на підставі даних моніторингу, аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої інформації, що міститься у бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюджетних програм. Організаційно-методологічні засади здійснення оцінки ефективності бюджетних програм головними розпорядниками бюджетних коштів визначаються Міністерством фінансів України.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до ч.6 ст.22 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.

Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.

Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для складання проекту бюджету. Витрати відповідно до внесених змін до бюджетних призначень здійснюються лише після набрання чинності законом (рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради), яким внесено такі зміни, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

Якщо реалізація бюджетної програми продовжується у наступних бюджетних періодах, дія порядку використання бюджетних коштів за такою бюджетною програмою (з урахуванням змін до цього порядку, внесених у разі необхідності) продовжується до завершення її реалізації.

Порядок використання бюджетних коштів має містити, зокрема: цілі та напрями використання бюджетних коштів; відповідального виконавця бюджетної програми, підстави та/або критерії залучення одержувачів бюджетних коштів до виконання бюджетної програми; завдання головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), що забезпечують виконання бюджетної програми, з визначенням порядку звітування про її виконання (у тому числі щодо результативних показників) та заходів впливу у разі її невиконання; у разі потреби порядок, терміни та підстави, а також критерії розподілу (перерозподілу) видатків між адміністративно-територіальними одиницями у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням відповідних нормативно-правових актів; критерії та умови відбору суб`єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки; умови та критерії конкурсного відбору позичальників, яким надаються кредити з бюджету; умови надання кредитів з бюджету та їх повернення, включаючи положення щодо здійснення контролю за їх поверненням; положення щодо необхідності перерахування коштів за бюджетними програмами, які передбачають надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам; шляхи погашення бюджетної заборгованості у разі її наявності; вимоги щодо необхідності відображення у первинному та бухгалтерському обліку отриманих (створених) оборотних і необоротних активів бюджетними установами та одержувачами бюджетних коштів, у тому числі отриманих (створених) в результаті проведення централізованих заходів; у разі потреби - положення щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, визначення умов і термінів поставки та проведення розрахунків; інші положення щодо особливостей бюджетної програми.

З огляду на викладені норми, суд робить такі висновки, що підставою для отримання коштів від НСЗУ є договір на медичне обслуговування населення, який укладається між НСЗУ та медзакладом, ФОП, тощо. Предметом фінансування є оплата за медичні послуги, які надає медзаклад, а НСЗУ є замовником. Розподіл таких коштів вирішується медзакладом чи ФОП самостійно, в першу чергу на покриття собівартості наданої послуги, а якщо кошти залишаються, то можуть бути використані на будь що в межах господарської діяльності. Крім того, можливе отримання й прибутку.

Тоді як підставою для отримання бюджетних коштів на цільове фінансування з державного/місцевого бюджету є паспорт бюджетної програми, закон про державний бюджет, рішення місцевої ради про місцевий бюджет. Рішення про фінансування з бюджету приймається одноособово - Кабінетом Міністрів України, місцевої радою, тощо. Предметом фінансування є закупівля певних матеріальних активів: медичні препарати, обладнання; оплата чітко визначених послуг. Кошти використовуються лише для чітко передбачених цілей, усе інше розцінюється як нецільове використання бюджетних коштів. У даному випадку отримання прибутку не можливе, оскільки у разі неосвоєння виділених коштів, вони повертаються до бюджету.

Отже, враховуючи наведене, суд доходить висновку, що кошти, які отримує ФОП - платник єдиного податку від НСЗУ на підставі укладеного договору про медичне обслуговування населення, за правовим статусом не є цільовим бюджетним фінансуванням та їх використання не регулюється бюджетним законодавством. Відповідно використання таких коштів знаходитиметься в площині цільового використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій. Тобто кошти можуть бути використані платником податків також на будь які інші цілі (виплату заробітної плати найманим працівникам, на оплату оренду приміщення, на комунальні послуги, тощо). Тому сума отриманих коштів включається до доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку та оподатковується єдиним податком відповідно до положень глави 1 Розділу XIV ПК України.

До того ж, суд враховує, що згідно з відомостями, розміщеними на Єдиному вебпорталі використання публічних коштів на користь ФОП ОСОБА_1 за 2024 рік здійснено видатки на загальну суму 1 397 721,28 грн.

Таким чином, у зв`язку із заниженням загального оподатковуваного доходу позивачем занижено податкове зобов`язання з єдиного податку за 2024 рік на загальну суму 69886,06 грн., чим порушено вимоги ч.1 п.292.1 ст.292, п.292.6 ст.292 ПК України та відповідно податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2025 №000[телефон приховано].

Щодо посилання представника позивача на інформацію, викладену в індивідуальній податковій консультації ДПС України від 11.10.2019 №737/6/99-00-04-03-02-15/ІПК, суд зазначає, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Наслідки застосування податкових консультацій визначені статтею 53 Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 53.1 цієї статті платник податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому в письмовій або електронній формі, не може бути притягнутий до відповідальності на підставі того, що в подальшому така консультація була змінена або скасована, за умови дотримання передбачених законом вимог.

Водночас індивідуальна податкова консультація не є нормативно-правовим актом, не встановлює загальнообов`язкових правил та не створює прав і обов`язків для інших платників податків. Тому під час оцінки посилання позивача на зазначену консультацію необхідно враховувати, кому саме її було надано, які правовідносини були предметом роз`яснення та наскільки вони відповідають обставинам цієї справи.

Разом із тим сам по собі індивідуальний характер податкової консультації не звільняє суд від обов`язку самостійно застосувати відповідні положення Податкового кодексу України до спірних правовідносин. Отже, правова оцінка питання щодо включення коштів, отриманих позивачем від Національної служби здоров`я України, до складу доходу платника єдиного податку має здійснюватися насамперед з урахуванням положень пунктів 292.1, 292.6 та підпункту 4 пункту 292.11 статті 292 Податкового кодексу України, а також умов відповідного договору та інших доказів у справі.

До того ж, суд зазначає існують інші Індивідуальні податкові консультації ДПС України від 21.10.2020 №4341/ІПК/99-00-04-05-03-06 та від 25.07.2025 № 4029/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, в яких ДПС України надала офіційне роз`яснення щодо практичного застосування норм податкового законодавства щодо включення до доходу платника податків кошти, які сплачуються йому за договором з Національною службою здоров`я України про медичне обслуговування населення за кошти бюджетної програми державних гарантій медичного обслуговування населення, відповідно до якої Держава гарантує надання медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з переліком за встановленим тарифом. У цих консультаціях ДПС вказала, що оскільки кошти, які надходять фізичній особі - підприємцю - платнику єдиного податку на підставі укладеного договору про медичне обслуговування населення фактично є оплатою наданих таким платником послуг і не мають цільового призначення, тобто кошти можуть бути використані платником податків на будь-які інші цілі (наприклад, на оплату оренди приміщення, виплату заробітної плати найманим працівникам, оплату комунальних послуг, тощо), то з метою оподаткування сума отриманих коштів включається до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку та оподатковується єдиним податком відповідно до положень розділу XIV Кодексу. При цьому до доходу платника єдиного податку включається уся сума коштів, отримана таким платником протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та / або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі без вирахування будь-яких витрат.

Проте, такі індивідуальні податкові консультації також не можуть бути застосовані й судом при розгляді даної справи, з огляду на положення п.52.2.ст.52 ПК України.

Щодо посилання представника позивача у позовній заяві на постанови Верховного Суду та цитати з таких постанов, суд вважає за необхідне звернути увагу, що рішення у справах №420/8123/21, №380/14276/22, №500/7151/21, №160/1690/22, не переглядалося у касаційному порядку, а позовні вимоги стосувалися пенсійних спорів.

Постанови Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №640/13711/21 не існує взагалі, а з таким номером справи є ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва про повернення позовної заяви у спорі з ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо підготовки та надання до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

У справі №160/11668/22 спір стосувався рішення Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, апеляційне та касаційне оскарження у даній справі відсутнє.

У справі №520/10034/21 є лише рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 у спорі щодо виготовлення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Тобто зазначені представником позивача номери вказаних справ, дати ухвалення постанов та/або висновки є вигаданими, відповідно, посилання на сформовані висновки Верховного Суду - неправдивими.

Щодо постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №280/2944/23, то суд зауважує, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, у вказаній постанові відсутні такі висновки, про які зазначає представник позивача. До того ж, правовідносини у вказаній справі не є релевантними до даних.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2026 у справі №240/14153/24 звернув увагу на тому, що використання ШІ для підготовки процесуальних документів саме по собі не заборонено. Проте відповідальність за достовірність інформації, викладеної у процесуальних документах, покладається виключно на учасника справи. Верховний Суд наголосив на обов`язковості дотримання принципу фахового людського контролю (human-in-the-loop). Використання ШІ у правничій діяльності допускається виключно як допоміжний інструмент, який не може замінити професійну діяльність правника: його критичне мислення, фахове судження та правову кваліфікацію (Рекомендації з відповідального використання штучного інтелекту для правників (схвалені Міністерством цифрової трансформації та Міністерством юстиції України, липень 2025 року). Подання до суду недостовірної інформації, зокрема посилань на неіснуючі постанови та правові позиції Верховного Суду становить порушення принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленого у статті 45 КАС України, незалежно від способу підготовки цієї інформації.

Аналогічні висновки викладено в ухвалах Верховного Суду від 03 лютого 2026 року у справі № 340/2365/25, постановах Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у cправі № 912/2122/23, від 10 червня 2026 року у справі №390/2226/24.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даній справі позивач не надав суду належних і допустимих доказів протиправності прийнятого рішення, а відповідач у свою чергу довів його правомірність, законність та обґрунтованість.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.243 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

З огляду на положення статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА