Судові рішення

Рішення № 141066337 у справі № 380/8708/26 від 30.10.2026

Рішення від 30.10.2026 в адміністративній справі № 380/8708/26 (категорія «Осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей»). Суд: Львівський окружний адміністративний суд, суддя Потабенко Варвара Анатоліївна.

Справа№ 380/8708/26
СудЛьвівський окружний адміністративний суд
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяОсіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей
Дата ухвалення30.10.2026
Надійшло до реєстру31.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141066337

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8708/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Адміністрації державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач - 1), Адміністрації державної спеціальної служби транспорту (далі також - відповідач - 2), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо не вчинення дій для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю її сина, сержанта ОСОБА_2 ;

- зобов`язати адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту вчинити дії та прийняти рішення для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю її сина згідно з ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач звернулася із заявою до військової частини НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина, сержанта ОСОБА_2 . Заява обґрунтована тим, що її син ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи завдання по охороні об`єктів інфраструктури в Рівненській області внаслідок ДТП. Дана обставина підтверджена документами про причини смерті. Батько загиблого відмовився від отримання допомоги на користь позивача написавши відповідну нотаріальну заяву. Дітей загиблий не мав, тобто позивач є єдиною особою, яка претендує на виплату. Дана виплата позивачу не здійснена з 2023 року по цей час.

Ухвалою від 11.05.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

18.05.2026 від відповідача - 1 за вх. №41838 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що позивач у своїй заяві самостійно зазначає, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202318[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України. При цьому позивач підтверджує, що станом на момент звернення до суду остаточне процесуальне рішення у вказаному кримінальному провадженні не прийнято, а досудове розслідування зупинено. Таким чином, обставини загибелі військовослужбовця, а також усі юридично значимі факти, необхідні для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги, на даний час остаточно не встановлені. Військова частина НОМЕР_1 звертає увагу суду на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється саме з метою встановлення всіх фактичних обставин події, у тому числі причин та умов настання смерті, наявності або відсутності порушень вимог законодавства, поведінки потерпілого, місця та обставин перебування військовослужбовця під час настання події, а також інших істотних обставин, що безпосередньо впливають на можливість прийняття законного та обґрунтованого рішення щодо призначення бюджетної виплати. Твердження позивача про те, що кримінальне провадження жодним чином не впливає на можливість призначення одноразової грошової допомоги, є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Навпаки, саме результати службового розслідування та кримінального провадження можуть містити обставини, які мають істотне значення для прийняття рішення уповноваженим органом. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 безпосередньо виконував обов`язки військової служби у розумінні ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У позовній заяві відсутні посилання на бойові накази, розпорядження командування, маршрутні листи, документи щодо залучення військовослужбовця до виконання конкретного службового завдання у момент ДТП, що унеможливлює належну правову оцінку обставин загибелі. Сам по собі факт проходження військової служби не є безумовною підставою для автоматичного призначення одноразової грошової допомоги. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, який у своїх рішеннях зазначав, що для виникнення права на соціальні гарантії, передбачені спеціальним законодавством, необхідним є встановлення усіх передбачених законом умов та юридичних фактів, а суб`єкт владних повноважень не може виходити за межі визначеної законом процедури. Таким чином, позивачем не доведено наявності у відповідача протиправної бездіяльності, не підтверджено факту порушення встановленого законом порядку розгляду документів, не встановлено всіх юридично значимих обставин загибелі військовослужбовця, а тому заявлені позовні вимоги є передчасними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

25.05.2026 від відповідача - 2 за вх. №44071 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав, що 01.04.2026 позивачка подала до військової частини НОМЕР_1 в порядку Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ), та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975) заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її сина. 14.04.2026 Адміністрацією Держспецтрансслужби отримано від військової частини НОМЕР_1 лист від 03.04.2026 № 1831/4277 та подання № 1831/4278 про призначення виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку загибеллю (смертю) сержанта ОСОБА_2 у розмірі 1604500,00 грн. Відповідно до п. 10 наказу № 154 результати засідання комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами комісії, які брали участь у засіданні. Станом на цей час, засідання комісії ще не було, і, відповідно, результатів розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги не існує. Таким чином наявні підстави для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутнє будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень, яке породжує права та обов`язки щодо позивача.

20.07.2026 від позивача за вх. №63570 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник позивача пояснив, що станом на цей час минув тримісячний строк для здійснення відповідачами виплати, і такої не здійснено та позивача не повідомлено про жодне прийняте рішення. Тобто незважаючи на те, що обидва відповідачі зазначали, що позивач передчасно звернулася з позовом до суду, насправді позов поданий правильно, оскільки відповідачі не здійснили виплату та протиправно не приймають рішення про її здійснення і не надають інформації позивачу. Також звертає увагу суду, що доводи відповідачів про те, що триває кримінальне провадження є безпідставними. Обставини загибелі сина позивачки є безспірними і ніким не оспорюються. Крім цього, військова частина мала змогу самостійно провести службове розслідування обставин загибелі військового. У відзивах не зазначено, які є підстави для відмови у виплаті наявні щодо позивача і які не дають можливості здійснити таку виплату. Зазначив, що позивач вже три роки чекає на таку виплату, і відповідачі протиправно вводили позивача в оману та не приймали в неї документів протягом цих трьох років, зазначаючи що її документи не повні. Просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до сповіщення сім`ї №207 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 04.04.2023. Так, орієнтовно о 07 год. 05 хв. у світлу пору доби водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Hyundai Terracan, рухаючись по проїзній частині автодороги Київ-Чоп зі сторони м. Київ, у напрямку м. Рівне на 299,9 км. даної автодороги, що поблизу с. Горбаків, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху з моменту виникнення перешкоди руху у вигляді легкового автомобіля ВАЗ 21063, що рухався попереду у попутному напрямку, не впорався з керуванням, допустив зіткнення із задньою частиною вказаного транспортного засобу та виїзд за межі проїзної частини не праве узбіччя де допустив наїзд на пішоходів - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які несли службу по охороні мосту через річку Горинь та стояли за межами проїзної частини. Внаслідок отриманих травм ОСОБА_2 помер на місці пригоди.

20.04.2023 батько ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відмовився від частки одноразової грошової допомоги, які мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь його матері ОСОБА_1 . Дана заява засвідчена приватним нотаріусом Шафран Р.І.

01.04.2026 позивач подала до військової частини НОМЕР_1 в порядку Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 № 975 заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її сина.

14.04.2026 Адміністрацією Держспецтрансслужби отримано від військової частини НОМЕР_1 лист від 03.04.2026 № 1831/4277 та подання № 1831/4278 про призначення виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку загибеллю (смертю) сержанта ОСОБА_2 у розмірі 1604500,00 грн.

Однак, виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку загибеллю (смертю) сержанта ОСОБА_2 так і не виплачена позивачу.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993 (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписами ст. 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991(далі - Закон №2011-XII, у редакції від 23.04.2021) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 ч. 2 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Відповідно до ст. 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з ч. ч. 1, 6, 8 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас, ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (п. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ).

На виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975, тут і далі - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Пунктом 2 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (абз. 2).

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть (п. 3 Порядку № 975).

Підпунктом 2 п. 4 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби.

В силу п. 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до п. 10 Порядку №975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів) (п. 12 Порядку № 975).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання (п. 13 Порядку № 975).

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.

Якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи (члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку (п. 14 Порядку № 975).

Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Із системного аналізу положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, якими регулюються спірні правовідносини, суд вважає за необхідне сформулювати правовий висновок про те, що законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, внаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Така допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця або втрата ним працездатності є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.

Як вбачається із матеріалів справ, що і не заперечується сторонами, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.04.2023.

Водночас, 14.04.2026 Адміністрацією Держспецтрансслужби отримано від військової частини НОМЕР_1 лист від 03.04.2026 № 1831/4277 та подання № 1831/4278 про призначення виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку загибеллю (смертю) сержанта ОСОБА_2 у розмірі 1604500,00 грн.

Тобто, з наведеного вбачається, що відповідачами не заперечується факт того, що позивачу належить виплата одноразова грошова допомога у зв`язку зі загибеллю її сина, однак така виплата не виплачена у встановлені законом строки.

При цьому, сторонами не надано суду жодних доказів того, що заява позивача від 01.04.2026 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі загибеллю її сина надсилалась військовою частиною НОМЕР_1 за процедурою, передбаченою Порядком № 975, до Державної спеціальної служби транспорту разом з висновком, а також доказів того, що Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту розглянула таку заяву від 01.04.2026 та висновок військової частини НОМЕР_1 по суті та за наслідками розгляду такої заяви прийняла яке-небудь рішення - про задоволення заяви, про відмову у задоволенні заяви чи про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю).

Таким чином, з огляду на викладене, бездіяльність відповідачів щодо невчинення дій для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю її сина, сержанта ОСОБА_2 , є протиправною та необґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Як встановлено ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору ст. 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, належним та достатнім способом захисту є:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо невчинення дій для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю її сина, сержанта ОСОБА_2 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту вчинити дії, передбачені Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, а саме розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 01.04.2026 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її сина, сержанта ОСОБА_2 , згідно з ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачами, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст. 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо невчинення дій для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю її сина, сержанта ОСОБА_2 , за заявою від 01.04.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ 33145904, адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 ) вчинити дії, передбачені Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, а саме розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 01.04.2026 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її сина, сержанта ОСОБА_2 , згідно з статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) сплачений при подачі позову до суду судовий збір у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (код ЄДРПОУ 33145904, адреса місця знаходження: 02094, м. Київ, вул. Гніздовського Якова, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) сплачений при подачі позову до суду судовий збір у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 30.10.2026.

Суддя Потабенко В.А.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
11.05.2026 Ухвала № 136437678 без тексту Львівський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 33145904. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг