Судові рішення

Рішення № 141067623 у справі № 420/5922/26 від 30.10.2026

Рішення від 30.10.2026 в адміністративній справі № 420/5922/26 (категорія «Забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів»). Суд: Одеський окружний адміністративний суд, суддя Хурса О. О.

Справа№ 420/5922/26
СудОдеський окружний адміністративний суд
СуддяХурса О. О.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗабезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата ухвалення30.10.2026
Надійшло до реєстру31.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141067623

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 420/5922/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О. О., розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, щодо неналежного розгляду в повному об`ємі «Інформаційного запиту» від 22.01.2026, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України розглянути повторно «Інформаційний запит», щодо питань які поставлені у запиті від 22.01.2026, ОСОБА_1 у відповідності до висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, норми прямої ді що передбачають дозвіл на проведення дистанційної експертизи має міститися в законі, в той час як відсутня норма закону, що регулює дозволяє дистанційну судово-психологічну експертизу, відповідач не зазначив у відповіді жодну норму права або підзаконного акту яка дозволяє проведення експертизи дистанційно, а тому - не надав повну відповідь, наказ № 938/5 не надає права як проведення судових експертиз в режимі відеоконференції.

У відзиві відповідач зазначає, що враховуючи статус Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, як державної спеціалізованої установи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України і відповідно до законодавства здійснює судово-експертну та наукову діяльність у галузі судової експертизи і криміналістики, відповідач не є державним органом в силу відсутності управлінських функцій та поширення юрисдикції на всю території держави або на окрему адміністративно-територіальну одиницю, та органом державної влади, психологічні дослідження в межах проведення судових експертиз (або експертних досліджень) можуть бути проведенні у дистанційному режимі, можливість застосування дистанційних форм дослідження, зокрема за участю дітей, визначається індивідуально, з урахування конкретного випадку, обставин справи, віку дитини тощо. Відповідач вважає, що надав відповідь на усі питання першого інформаційного запиту, де, зокрема і повідомлив підставу застосування дистанційного режиму опитування дитини, уточнення та доповнення відповіді на перший запит інститут повідомив у відповіді на другий запит.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що у відзиві відповідач враховуючи власний статус фактично визнає необхідність дотримання Конституції України, та факт неможливості психологічного дослідження малолітніх дітей у дистанційному форматі, а тому відповідь від 26.01.2026 № 147/80-36-26/09-26 вважає протиправною, посилання на психолога за відсутності посилання на норми права та закону, на думку позивача, є вільним трактуванням відповідача, додаткової інформації у доповненні наданому другою відповіддю по суті не надано, водночас додаткова відповідь протирічить першій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.01.2026 позивач звернувся із запитом до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, де просив повідомити:

1. Чи проводить або проводив заклад судово психологічну експертизу щодо дітей, дистанційно через відео зв`язок (якщо так то зазначити кількість проведених таких експертиз за 2025 рік).

2. Чи передбачено проведення судово-психологічної експертизи щодо дітей дистанційно без особистого спілкування з дитиною в живу, якщо передбачено то надати посилання на норму права або підзаконного акту.

3. В разі проведення судово психологічної експертизи дистанційно щодо дитини, повідомити як встановлювалася особа, на відео зв`язку та в якій спосіб (з посиланням на норми права, якщо такі існують).

4. Який термін проведення судово-психологічної експертизи наразі займає після отримання відповідних документів від заявника або від суду (місяць, квартал чи рік, зазначити поточну ситуацію з чергою або строком проведення судово психологічної експертизи )

Листом №147/80-36-26/09-26 від 26.01.2026 Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надав відповідь на запит позивача, у якому повідомив наступне.

1.В ОНДІСЕ не проводились судові психологічні експертизи відносно дітей у дистанційному режимі (через відеозв`язок), у тому числі у 2025. Відповідних запитів від замовників експертиз не надходило.

2.Психологічні дослідження в межах проведення судових експертиз (або експертних досліджень) можуть бути проведенні у дистанційному режимі (через відеозв`язок). Можливість застосування дистанційних форм дослідження, зокрема за участю дітей, визначається індивідуально, з урахування конкретного випадку, обставин справи, віку дитини тощо. Позиція експерті-психологів ОНДІСЕ стосовно проведення психологічних досліджень шляхом відеозв`язку відображена у публікації за посиланнями: - ОСОБА_2 . Психологічне дослідження моральних страждань українців внаслідок війни. Судова експертиза в контексті відновлення України. ІІІ Всеукраїнський форум судових експертів: Матер. ІІІ всеукр. наук.-практ. конф. (9.06.2023 м. Львів); за ред. д.т.н. М.О. Можаєва/НДЦСЕ у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Мін`юсту. Київ: видавництво Ліра-К, 2023. 268 с (посилання за QR-код праворуч); - ОСОБА_2 . Використання відеозв`язку під час проведення судово психологічної експертизи. Актуальні питання судової експертизи та криміналістики: зб. матеріалів міжнар. наук. практ. конф., присвяч. 100 річчю від дня народж. д-ра юрид. наук, проф., засл. діяча науки і техніки України ОСОБА_3 (Харків, 7- 8 листоп. 2017 р.). Харків: Право, 2017. 240 с.

3.У зв`язку з тим, що в ОНДІСЕ судово-психологічні експертизи щодо дітей у дистанційному режимі не проводились, питання встановлення особи дитини під час відеозв`язку на практиці не виникало.

4.З урахуванням актуального завантаження експертів-психологів ОНДІСЕ, строки виконання психологічних експертиз погоджуються на 3 квартал 2026 (за умови надходження документу про призначення експертизи у найближчий термін). Водночас вказані строки проведення експертизи можуть бути відтерміновані відповідно до черговості надходження матеріалів до установи та сформованої на той момент черги на проведення судових психологічних експертиз.

26.01.2026 позивач звернувся із додатковим запитом до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у якому просив:

1. Повідомити, уточнити чи передбачено проведення судово психологічної експертизу щодо дітей дистанційно без особистого спілкування з дитиною в живу, якщо передбачено то надати посилання на норму права або підзаконного акту.

2. Повідомити якою нормою права відповідачу дозволено проводити дистанційну форму дослідження, а саме судово-психологічної експертизи, зокрема за участю дітей (із зазначенням конкретного документу де це передбачено)

3. Внести зміни в документ у відповідь 147/80-36-26/09-26 від 26.01.2026, щодо питання права та законних підстав дистанційно проводити судово-психологічної експертизи, зокрема за участю дітей.

4. Повідомити яким наказом або інструкцією дозволено використовувати дистанційну форму дослідження відео зв`язок через програму Skype або інший додаток .

5. Повідомити яку посаду займає ОСОБА_2 у закладі МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ вул. Рішельєвська, 8, м. Одеса, 65026.

6. Надати всі накази про її призначення, відсторонення, переведення або відпустки ОСОБА_2 , які перебувають у розпорядженні МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ вул. Рішельєвська, 8, м. Одеса, 65026.

Листом від 03.02.2026 № 207/2-К-/10-26 Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надав відповідь у якій повідомив наступне.

Відповідь на перше, друге і четверте питання запиту надана інститутом у листі за вих. № 147/80-36-26/09-26 від 26.01.2026. Чинним законодавством не передбачений порядок внесення змін до листа-відповіді.

Відповідно до 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта. У зв`язку з цим, судовий експерт самостійно обирає методи, методики, зазначає про їх використання, застосування у вступній та дослідницькій частинах відповідного висновку експерта.

Загальні положення процесу дослідження визначаються основоположним законодавством у сфері судово-експертної діяльності, а питання та особливості проведення кожного окремого дослідження (експертизи) вирішуються судовим експертом, котрий проводить відповідне дослідження, із урахуванням п. 1.4 Інструкції та із застосуванням існуючих у сфері судової експертизи практичних аспектів та наявних методик.

ОСОБА_2 з вересня 2022 обіймає посаду заступника директора з експертної роботи ОНДІСЕ, враїховуючи, що у різні роки обіймала різні посади, а у запиті не вказано конкретні роки та посади, відповідачем зазначено прохання уточнити періоди та посади.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частинами першою, другою статті 10 Закону № 2939-VI передбачено, що кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Згідно частин третьої, п`ятої статті 10 Закону № 2939-VI розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-ХІІ, визначено, що предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Приписами частин першої та другої статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).

Частиною третьою статті 22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відповідності до частин першою та другою статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтями 21 та 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

При цьому, орган, до якого направлений запит на інформацію, зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, надати відповідь та інформацію на запит особи.

Щодо повности надання відповіді на запит суд звертає увагу, що предметом доказування є саме неправомірні дії відповідача, щодо розгляду в повному об`ємі запиту позивача від 22.01.2026.

За встановленими обставинами, позивач звернувся 22.01.2026 із запитом до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в кому просив надати інформацію щодо проведення судово-психологічної експертизи щодо дітей дистанційно, порядок встановлення особи у разі проведення та терміни проведення із посиланням на норми права та підзаконних нормативних актів.

В силу вимог частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Оцінюючи наданий відповідачем лист №147/80-36-26/09-26 від 26.01.2026 наданий по суті заяви по суті заяви позивача від 22.01.2026, суд зазначає, що вказаний лист містить відповіді, та відповідачем надано інформацію на відповідний запит.

Суд приходить до висновку, що про відсутність порушень, що свідчать про неправомірні дії відповідача щодо надання відповіді на запит на інформацію.

Суд звертає увагу, що на вказані відносини не поширюється Закон України «Про звернення громадян», оскільки вказаний закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Так, частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Разом з тим, заява позивача від 22.01.2026 не містила зауважень, скарг та пропозицій щодо діяльності Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України чи клопотання щодо реалізації прав і законних інтересів позивача, скарги про їх порушення, натомість подана заява містила прохання про надання інформації, що регулюється Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, вул. Рішельєвська, 8, м. Одеса, ЄДРПОУ 02883110) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.10.2026.

Суддя Олександр ХУРСА

.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.03.2026 Ухвала № 134653540 без тексту Одеський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 02883110. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг